Постанова

від 02.07.2020 по справі 752/4033/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 752/4033/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Колдіна О.О.

Номер провадження: 22-ц/824/1441/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів: Нежури В.А., Сержанюка А.С.

при секретарі - Малашевському О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

В Голосіївський районний суд міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння - квартири АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 21 липня 2015 року, пошкодивши вхідні замки, в спірну квартиру вселились невідомі особи, пояснюючи правомірність своїх дій витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого, 02 червня 2015 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав ОСОБА_2 на зазначену квартиру на підставі дублікату договору іпотеки № 315 від 01 лютого 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки.

Зазначену реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на вказану квартиру, позивач вважає незаконною, оскільки він не отримував будь-яких вимог як Іпотекодавець щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_1 , та не має будь-яких майнових зобов`язань перед ОСОБА_2 .

Так як ОСОБА_2 , 30 березня 2016 року відчужив квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 31 березня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстрованим в реєстрі за № 2026, ОСОБА_1 змінив підстави позову та просив витребувати майно з незаконного володіння ОСОБА_3 , оскільки воно вибуло без його волі на підставі рішення державного реєстратора від 02 червня 2015 року, яке в подальшому було скасовано в судовому порядку.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Посилаючись на необґрунтованість рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, не повне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи просив рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У наданий судом строк, відповідачі у справі, відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року не надали.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи та встановлено судом, 01 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Полібудсервіс Плюс , як позичальником, та Акціонерним Банком Таврика , було укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 11-08-КЛ (далі - Кредитний договір), за умовами якого, банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом в сумі 1 300 000, 00 грн., строком з 01 лютого 2008 року по 29 січня 2010 року включно, зі сплатою 19% річних.

Згідно п. 5.1 Договору кредитної лінії - забезпеченням своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливої неустойки є, зокрема, іпотека на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві власності.

Між Акціонерним Банком Таврика , як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, 01 лютого 2008 року укладено договір іпотеки, за умовами якого, для забезпечення повного і своєчасного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Полібудсервіс Плюс боргових зобов`язань за Договором кредитної лінії, позивач надав Акціонерному Банку Таврика в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

За договором про відступлення права вимоги № 10/260215, укладеному 26 лютого 2015 року між Публічним Акціонерним Товариством Банк Таврика , як первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс , як новим кредитором, право вимоги за Договором кредитної лінії, первісним кредитором у повному обсязі відступлено новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс , яке, у свою чергу, за Договором про відступлення права вимоги № 26/02/15, укладеному 26 лютого 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс , як первісним кредитором, та ОСОБА_2 , як новим кредитором, право вимоги за Договором кредитної лінії, первісним кредитором у повному обсязі відступлено новому кредитору - ОСОБА_2 .

Крім того, між Публічним Акціонерним Товариством Банк Таврика , як первісним іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс , як новим іпотекодержателем, 18 березня 2015 року укладено Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до умов якого, Публічне Акціонерне Товариство Банк Таврика відступило право вимоги за Договором іпотеки Товариству з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс , яке, у свою чергу, за Договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 18 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс , як первісним іпотекодержателем, та ОСОБА_2 , як новим іпотекодержателем, відступило ОСОБА_2 право вимоги за Договором іпотеки.

За заявою ОСОБА_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_1 від 26 травня 2015 року, Державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ніловою А.О., прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21726293 від 02 червня 2015 року на квартиру АДРЕСА_1 та за ним зареєстровано право власності на вказану квартиру.

В подальшому, 31 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

З відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що на даний час, власником спірної квартири є ОСОБА_3 .

Не погоджуючись з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 21726293 від 02 червня 2015 року, яке прийняте державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ніловою А.О., ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про його скасування.

За наслідками розгляду вказаного позову, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2016 року, ОСОБА_1 відмовлено у його задоволенні.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року зазначене рішення державного реєстратора було скасовано.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, постанова Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2016 року скасована, а провадження у справі закрито.

Тобто, на момент розгляду даної справи, незаконність дій державного реєстратора в частині прийняття рішення про здійснення реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 не встановлена, а дане рішення не скасовано.

Крім того, при зверненні до суду, позивач посилається на незаконність звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є спірна квартира, іпотекодержателем, оскільки він не отримував будь-якого іпотечного повідомлення про наявність заборгованості та необхідність її погашення.

Зазначені доводи позивача, колегією суддів до уваги не приймаються так як спростовуються письмовими доказами, які знаходяться в матеріалах цивільної справ та були дослідженні судом першої інстанції при розгляді справи: довідками, від 27 квітня 2016 року, виданими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П., про вчинені нотаріальні дії в яких зазначено, що приватним нотаріусом Кучеренко Н.П. 30 квітня 2015 року за реєстровим № 730 було вчинено нотаріальну дію на підставі ст. 84 Закону України Про нотаріат - видача свідоцтва про передачу 19 березня 2015 року заяви ОСОБА_2 , податковий номер НОМЕР_2 , зареєстрований і мешкає: АДРЕСА_2 , ТОВ Полібудсервіс Плюс , код ЄДРПОУ 34817741, місцезнаходження: 04070, місто Київ, вул. Іллінська, буд. 12, к. 313, яке містило вимогу про повернення суми боргу; про вчинення 30 квітня 2015 року за реєстровим № 729 нотаріальної дії на підставі ст. 84 Закону України Про нотаріат - видача свідоцтва про передачу 19 березня 2015 року заяви ОСОБА_2 , податковий номер НОМЕР_2 , зареєстрований і мешкає: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві 12 лютого 1999 року, яка містила вимогу про повернення суми боргу та можливе звернення стягнення на предмет іпотеки, з зазначенням про те, що заяви були надіслані поштою (ТОВ Нова Пошта) 19 березня 2015 року та вручені ОСОБА_1 20 березня 2015 року особисто.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Виходячи з аналізу положень зазначених норм права, Голосіївський районний суд міста Києва прийшов до правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів про те, що власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Також, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували той факт, що існували обставини, встановлені ст. ст. 387, 388 ЦК України, які є підставами для витребування майна, а також те, що квартира АДРЕСА_1 вибула з його володіння незаконно, а відповідачі заволоділи нею з порушенням вимог закону.

Виходячи з наведеного, колегією суддів не приймаються до уваги доводи ОСОБА_1 , які викладені в апеляційній скарзі на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року на безпідставність та необґрунтованість рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, не повне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

За приписами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так як Голосіївський районний суд міста Києва розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм матеріального і процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П. Коцюрба

Судді: В.А. Нежура

А.С. Сержанюк