Ухвала

від 13.07.2020 по справі 460/850/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 460/850/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/316/20 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі :

головуючого-судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши матеріали кримінального провадження про обвинувачення:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хорохорин Луцького району Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.4 ст. 407 КК України,

з участю прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_6

та його захисника - адвоката ОСОБА_9

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Яворівського районного суду Львівської області від 23 січня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.4 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и л а :

вироком Яворівського районного судуЛьвівськоїобластівід 23січня2020року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Застосовано до ОСОБА_6 ст.75КК Українита звільненойого відвідбування покаранняз випробуваннямз іспитовимстроком 1(один)рік.Згідно ч.1ст.76КК Українизобов`язано ОСОБА_6 протягоміспитового строкуперіодично з`являтисядля реєстраціїв уповноваженийорган зпитань пробації;повідомляти уповноваженийорган зпитань пробаціїпро змінумісця проживання,роботи абонавчання.

ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що він, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за контрактом, діючи з прямим умислом, з метою ухилення від обов`язків військової служби у період з 12.11.2018 року по 17.12.2018 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 в умовах особливого періоду та без поважних причин у цей період перебував поза межами розташування території військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з вироком Галицького районногосудум.Львовавід21січня2020року обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок змінити в частині призначення йому покарання, застосувати стосовно нього ст. 69 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 зазначає, що в ході досудового розслідування та судового розгляду він сприяв встановленню істини у кримінальному провадженні, що суд визнав обставинами, що пом`якшують покарання.

Проте поза увагою суду залишився той факт, що його, як учасника АТО, нагороджено відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнаками «Учасник АТО» та «Ветеран війни. Учасник бойових дій», тому вважає, що обставини його участі у бойових діях суд мав би також визнати обставинами, що пом`якшують покарання.

Крім того, вважає необґрунтованим висновок суд про те, що він за місце проживання характеризується нейтрально, з огляду на те, що 2016 року сільською радою він був відзначений грамотою сільського голови та подякою районної ради. Також просить дослідити і інші документи, які характеризують його особу (грамоту військової частини за місцем його служби про відзначення його за сумлінну військову службу, героїзм та самопожертву).

Заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_9 на підтримання доводів апеляційної скарги, виступ прокурорів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на запереченнядоводів апеляційноїскарги,перевіривши матеріаликримінального провадженнята доводиапеляційної скарги,колегія суддіввважає,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи і є обгрунтованим.

Суд першої інстанції вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.4 ст. 407 КК України. Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, колегія суддів не проводить детальний їх аналіз і відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги.

Щодо покарання, з яким сторона захисту не погоджуються, то воно призначене судом з дотриманням вимог ст. 65 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину (згідно з ч.4 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.4 ст. 407 КК України, є тяжким злочином); обране з врахуванням обставин злочину, його наслідків; обставин, які пом`якшують покарання, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; особи обвинуваченого, який раніше несудимий, нейтрально характеризується за місцем проживання, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває; призначене в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Суд правильно дійшов висновку про необхідність обрання ОСОБА_6 покарання саме у виді позбавлення волі та своє рішення мотивував у вироку.

Покликання сторони захисту на неврахування судом пом`якшуючих покарання обставин та особи обвинуваченого, як на підставу зміни вироку колегія суддів до уваги не бере.

Призначивши ОСОБА_6 покарання три роки позбавлення волі зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, суд першої інстанції тим самим врахував усі обставини справи, наслідки злочину, особу обвинуваченого, про що зазначив у вироку.

Колегія суддів з урахуванням в сукупності усіх обставин справи та особи обвинуваченого підстав для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено ч.4 ст. 407 КК України, обвинуваченому ОСОБА_6 не вбачає.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено про недотримання судом першої інстанції вимог ст. 69 КК України і в обґрунтування цього наведено дані про особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.

Разом з тим, за змістом ч.1 ст. 69 КК України призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, можливе за наявності декількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про неврахування судом першої інстанції щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину та відсутність обставин, що обтяжують покарання, то такі, на думку колегії судді, є підставами для застосування положень ст. 69-1 КК України.

Твердження обвинуваченого про неврахування судом першої інстанції даних про особу обвинуваченого, який, як учасник АТО, нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнаками «Учасник АТО» та «Ветеран війни», грамотою військової частини за місцем його служби про відзначення його за сумлінну військову службу, героїзм та самопожертву, що є обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, не можна вважати переконливим, позаяк ці дані і обставини існували до моменту вчинення злочинів і самі по собі безпосередньо не впливають на ступінь суспільної небезпечності ні вчиненого злочину, ні особи винного.

Обставин, які б дійсно беззастережно вказували на істотне зниження ступеня суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_6 злочину, як того вимагає норма закону про кримінальну відповідальність при призначенні покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 не містить, а тому підстав для застосування ст. 69 КК України немає.

З огляду на викладене колегія суддів визнає апеляційну скаргу необгрунтованою і приходить до висновку, що призначене обвинуваченому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Вирок суду постановлений з дотриманням вимог ст. ст. 370-376 КПК України, є законним, обгрунтованим і вмотивованим, а тому підстав для його зміни немає.

Керуючись ст.ст. 405,407,419КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

вирок Яворівського районногосудуЛьвівської областівід23січня2020рокустосовно обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до касаційного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4