Рішення

від 13.07.2020 по справі 359/11155/19

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/359/1189/2020

Справа №359/11155/19

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради Київської області, про визнання права власності на гараж та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що в 2001 році нею за власні кошти був збудований гараж загальною площею 26 кв.м. по АДРЕСА_1 . Даний гараж був побудований без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та без затвердженого проекту. У зв`язку з цим на звернення ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради з приводу надання містобудівних умов і обмежень на забудову земельної ділянки для будівництва гаража отримала відмову у зв`язку з тим, що на даній земельній ділянці вже побудовано гараж. Гараж збудований в ряду інших гаражів, без істотних порушень будівельно-технічних норм та протипожежних правил, не порушує права суміжних землекористувачів. Проте, наявні у ОСОБА_1 документи не дають можливості здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Тому ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на гараж 2001 року забудови, загальною площею 26 кв.м., який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:10:003:0207 по АДРЕСА_1 , а також зареєструвати за нею право власності на цей гараж.

ІІ. Процесуальні дії у цивільній справі.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2019 було відкрито провадження у цивільній справі та призначено до підготовче судове засідання (а.с.30-31).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2020 року, занесеної до протоколу судового засідання, (а.с.42-43) до участі в розгляді цивільної справи залучено Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2020 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с.50).

ІІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач надала до суду заяву, якою просила розглянути цивільну справу за її відсутності та просила задовольнити пред`явлений позов.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася. Надала до суду заяву, якою просить розглядати цивільну справу без участі представника Бориспільської міської ради та прийняти рішення за наявними матеріалами справи (а.с.34).

Представник третьої особи у судове засідання також не з`явився. Начальник управління надав до суду заяву, якою просив розглянути цивільну справу за наявними в матеріалах справи доказами, а також вказав, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі (а.с.55).

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 11 квітня 2000 року №192 ОСОБА_1 виділена земельна ділянка під будівництво гаражу по АДРЕСА_1 (а.с.9).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,003 га з кадастровим номером 3210500000:10:003:0207 з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, яка розташовується в АДРЕСА_1 (а.с.13).

З копії технічного паспорту на гараж, виготовленого КП ББТІ , вбачається, що по АДРЕСА_1 збудований гараж 2001 року побудови, загальною площею 26 кв.м. (а.с.15-19).

Звернувшись до Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради з приводу отримання містобудівних умов і обмежень на забудову земельної ділянки для будівництва гаража ОСОБА_1 отримала повідомлення №01-09/130 від 11 лютого 2019 року. За змістом якого їй не можуть бути надані містобудівні умови і обмеження на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що на даній земельній ділянці вже побудовано гараж (а.с.20).

V. Оцінка судом доказів та аргументів сторін. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ч.1 та ч.4 ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюється ст.376 цього Кодексу .

Згідно з положеннями ч.1 та ч.5 ст.376 ЦК України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані на земельній ділянці без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. На вимогу власника земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Як роз`яснив Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.8 та п.12 постанови №6 від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) вказує, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК ) та землекористувачі (стаття 95 ЗК ). Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством. У справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК ). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Відповідно до п.16 вищевказаної постанови Пленуму позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК , якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Встановлено, що будівництво індивідуального гаражу позивачем було проведено самочинно у 2001 році, без документа, який давав право на виконання будівельних робіт, без проектної документації чи будівельного паспорта.

Згідно довідки, виданої КП ББТІ нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності не зареєстровано (а.с.21).

Враховуючи, що в матеріалах цивільної справи відсутні докази щодо істотних порушень будівельних норм і правил під час побудови гаражу, а також не встановлено, що внаслідок побудови гаражу порушуються права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про допустимість задоволення заявленої позивачем вимоги про визнання за нею права власності на гараж.

З приводу позовної вимоги щодо реєстрації за позивачем права власності на спірний гараж, суд приходить до висновку, що дана вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

За змістом положення ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється шляхом внесення запису до Реєстру, а також змін і додаткових відомостей до запису.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно може здійснюватися будь-яким реєстратором на підставі прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв.

Отже, правовий аналіз положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень дає підстави для висновку про те, що державний реєстратор є спеціальним суб`єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав та здійснення інших повноважень, передбачених законами України.

Згідно з п.9 ч.1 ст.27 вказаного Закону України державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, в тому числі, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, позови про внесення, виключення, зміну будь-яких записів в Державному реєстрі прав пред`являються до державного реєстратора органів державної реєстрації прав, утворених Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно із п.6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 , державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. За правилами п.17 даного Порядку, будь-які реєстраційні дії вчиняються державним реєстратором на підставі рішення суду.

З урахуванням викладеного, рішення про визнання права власності на індивідуально збудований гараж, може бути підставою для внесення запису до Державного реєстру прав записів, і лише у разі відмови у вчиненні реєстраційних дій, позивач має право звернутися із відповідним позовом до державного реєстратора про вчинення таких дій.

Виходячи з наведеного, в задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.4, п.9 ч.1 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ч.1 та ч.2 ст.182, ч.1 ст.321, ч.1 та ч.4 ст.375 , ч.1 та ч.5 ст.376 ЦК України, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж загальною площею 26 кв.м., 2001 року побудови, який розташовується на земельній ділянці площею 0,003 га з кадастровим номером 3210500000:10:003:0207, з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, по АДРЕСА_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 13 липня 2020 року.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський