Рішення

від 14.07.2020 по справі 570/3843/19

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 570/3843/19

провадження № 2/570/238/2020

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2020 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.

з участю представника позивача Єсипко Т.О ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

секретаря судового засідання Кмін В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ПП "Олександрійське" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в :

покликаючись на непогашення відповідачем боргу за надані послуги представник позивача ОСОБА_3 у поданій 09 серпня 2019 року до суду позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в сумі 9 261 грн. 79 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 1 921 грн. 00 коп.

У відзиві на позовну заяву відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з того, що сума заборгованості, нарахована позивачем - 9 261,79 грн., не відповідає дійсності, оскільки існує постанова про закриття виконавчого провадження №52783902 від 28 грудня 2017 року щодо стягнення із ОСОБА_2 на користь позивача боргу у сумі 5 310 грн. 46 коп. Таким чином, заборгованість нарахована позивачем, починаючи від 01.10.2010 року, є неправомірно нарахованою, оскільки станом на грудень 2017 року така заборгованість відсутня.

Крім того, відповідач у відзиві просить суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримує повністю і по аналогічних мотивах.

По суті спору стверджує, що між сторонами укладений відповідний договір і відповідач безпричинно не сплачує платежі, хоча є основним квартиронаймачем. Станом на 01 серпня 2019 року згідно з особовим рахунком № 443 відповідач заборгував позивачу 9 261,79 грн. за період з 01 січня 2015 року по 31 липня 2019 року. З 01 серпня 2019 року позивач не обслуговує відповідача. Неодноразові нагадування та попередження про погашення боргу або ж його реструктуризацію, відповідачем ігноруються. Позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу, однак відповідачем подано до суду заяву про скасування цього судового наказу, у зв`язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом.

Відповідач позов не визнав. Зазначає, що не оплачує послуги позивача, оскільки той надає їх неналежно та неякісно. Крім того, вказує, що усно повідомляв працівників ПП Олександрійське" про розірвання згадуваного вище Договору, чим виконав вимоги щодо розірвання Договору і тим самим припинив будь-які договірні відносини із позивачем. Відтак, позивач неправомірно продовжує нав`язувати йому свої умови, чим порушує свободу договору, справедливість та добросовісність.

Суд, заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач зареєстрований з 22 березня 2015 року за адресою: АДРЕСА_1 .

01 жовтня 2010 року між сторонами укладено договір № 443 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Зазначені обставини є визнаними сторонами, а тому у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

З 01 січня 2015 року за відповідачем утворилася заборгованість з оплати за надані комунальні послуги.

Внаслідок невиконання умов договору станом на 01 серпня 2019 року утворилася заборгованість за період з 01 січня 2015 року по 31 липня 2019 року в сумі 9 261 грн. 79 коп.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Згідно ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Ст.525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України ). Згідно з ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України ).

Відповідно до ст.68 ЖК України , ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року № 45 , власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.

Щодо строку позовної давності, то відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п.570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п.51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Отже, підстави вважати, що позивач пропустив строк позовної давності та визначати поважність причин такого пропуску, є помилковими. За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови сторонами погоджені та підписані, договір виконувався відповідачем, що свідчить про добровільне волевиявлення сторін і про погодження нею усіх його умов. Жодних претензій до позивача з приводу його умов або укладення договору з порушеннями вимог закону, відповідач не пред`являв. Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст.204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину і означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобов`язання за договором. Кредитор відповідне право вимоги реалізував шляхом пред`явлення до позичальника позову про стягнення боргу за кредитним договором і визначив борг на відповідну дату.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами. Позивач надав до суду копії зазначених документів, розрахунок заборгованості, виданий посадовою особою позивача, який являється допустимим доказом у справі, а відповідач не надав суду жодного належного доказу, що спростовують наявність відносин та не спростував подані позивачем розрахунки заборгованості за таким договором. Об`єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача, відповідач не надав, а судом їх здобуто не було, що вказує на обґрунтованість позову. Матеріали справи свідчать, що у боржника виникла заборгованість за договором, а його дії та наміри не свідчать про виконання договірних зобов`язань за договором. Судом таких доказів також не здобуто, що вказує на обґрунтованість позову. Отже, позов підставний і підлягає до задоволення по суті.

В судовому засіданні представником позивача надані документи, з яких вбачається, що впродовж вказаних років ПП "Олександрійське" забезпечувало надання послуг по житловому будинку, де проживає відповідач.

Посилання відповідача на те, що сума заборгованості, яка підлягає до стягнення, невірно обчислена позивачем, оскільки існує постанова про закриття виконавчого провадження. Із вказаної постанови про закриття виконавчого провадження від 28 грудня 2017 року вбачається, що з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за надані послуги у розмірі 5 310,46 грн. на підставі виконавчого листа № 570/4148/15-ц, виданого 03 жовтня 2016 року. Вказаний розмір заборгованості за відповідачем утворився станом на 01 листопада 2014 року. На даний час позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за період з 01 січня 2015 року, тому зазначені відповідачем обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволення позовних вимог. З вказаного випливає, що відповідач як споживач повинен оплачувати вартість за надані житлово-комунальні послуги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору.

З огляду на викладене, керуючись ст.10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

задоволити цивільний позов ПП "Олександрійське" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного підприємства Олександрійське заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в сумі 9 261 гривень 79 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного підприємства Олександрійське судовий збір в сумі 1 921 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Приватне підприємство Олександрійське (ЄДРПОУ 34950019, р/р НОМЕР_1 МФО НОМЕР_2 ПАТ КБ Приватбанк м.Рівне), місцезнаходження: вул.Силікатників, 2 кв.3 с.Нова Любомирка Рівненського району Рівненської області).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення виготовлено 17 липня 2020 року.

Суддя: Кушнір Н.В.