Постанова

від 07.07.2020 по справі 820/2176/16

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 р.Справа № 820/2176/16 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Мар`єнко Л.М., м. Харків) від 02.03.2020 року (повний текст складено 12.03.2020 року) по справі № 820/2176/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика"

до Офісу великих платників податків Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПрАТ "Харківська бісквітна фабрика", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.04.2016 р. № 0000114200 та № 0000124200.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 р., позовні вимоги задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22.10.2019 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року по справі № 820/2176/16 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ "Харківська бісквітна фабрика" зареєстровано як юридична особа (т. 1 а.с.135), перебуває на обліку в Офісі великих платників податків ДПС, є платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 136).

Відповідно до Довідки Головного управління статистики у Харківській область з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №742885 від 30.11.2012 р., видами господарської діяльності ПрАТ "ХБФ" є виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання; виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів; оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; вантажний автомобільний транспорт.

Також судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення, виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС від 16.03.2016 р. № 58 ОСОБА_1 - заступнику начальника відділу податкового супроводження підприємств харчової промисловості СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС та на підставі направлення, виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС від 16.03.2016 р. № 59 ОСОБА_2 - головному державному ревізору - інспектору сектору контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів відділу податкового супроводження підприємств харчової промисловості, згідно з п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до наказу СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС від 15.03.2016 р. № 97 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" (правонаступником якою є ПрАТ "ХБФ") з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Орім" (код за ЄДРПОУ 39355541) за грудень 2014р., лютий 2015р. та березень 2015р. та податку на прибуток за 2014р. та 2015р.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки за № 26/28-09-42-10/00377265 від 30.03.2016 (т. 1 а.с. 24-53), у висновках якого податковим органом визначено порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податку на додану вартість всього на суму 69795,00 грн., у т.ч. по періодам: за грудень 2014 р. у сумі - 13705,00 грн.; за лютий 2015 р. у сумі - 27265,00 грн.; за березень 2015 р. у сумі - 28825,00 грн.; п. 200.1, абз. "б" п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування всього на 69795,00 грн., у т.ч. по періодам: за грудень 2014 р. у сумі - 13705,00 грн.; за лютий 2015 р. у сумі - 27265,00 грн.; за березень 2015 р. у сумі - 28825,00 грн.; п. 138.2 ст. 138, пп. "г" 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України (в редакції, що діяла до 01.01.2015), пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, що діяла після 01.01.2015), що призвело до: завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування та об`єкту оподаткування від усіх видів діяльності всього на 68525,00 грн, та як наслідок занижено податок на прибуток на 12335 грн у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік; завищення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та об`єкту оподаткування всього на 280450 грн, та як наслідок занижено податок на прибуток на 50481 грн у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік.

На підставі висновків вказаного акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000124200 від 13.04.2016, яким визначено суми грошового зобов`язання за платежем 11021000 на загальну суму 78520,00 грн., у т.ч. за збільшеними податковими зобов`язаннями на суму 62816,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15704,00 грн. із додатком до нього (т. 1 а.с. 20-21); № 0000114200 від 13.04.2016, яким зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 69795,00 грн., у т.ч.: по податковій декларації з ПДВ за грудень 2014 р. (№ 9078758757 від 20.01.2015 р.) та уточнюючих розрахунків (№ 9012091009 від 10.02.2015 р. та № 9019198534 від 20.02.2015 р.) на суму 13705,00 грн, по податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 р. (№ 9045594651 від 20.03.2015 р.) на суму 27265,00 грн; по податковій декларації з ПДВ за березень 2015 р. (№ 9073332054 від 20.03.2016 р.) та уточнюючого розрахунку (№ 9095357819 від 14.05.2015 р.) на суму 28825,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 17448,75 грн. із додатком до нього (т. 1 а.с. 22-23).

Не погодившись з винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що фактичні обставини справи об`єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "ОРІМ" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сум валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.04.2016 р. № 0000114200 та № 0000124200 є необґрунтованими.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що судом першої інстанції при розгляді справи не надано належної оцінки доводам відповідача, що стосуються факту спростування проведених господарських операцій позивача з ПП Орім , а саме тому факу, що акти здачі приймання-виконаних робіт, що надані до матеріалів справи та до перевірки не розкривають зміст господарської операції. Вказав, що судом першої інстанції при розгляді справи не надано належної оцінки доводам відповідача, що стосуються факту спростування проведених господарських операцій позивача з ПП Орім , а саме тому факу, що звіти з маркетингових досліджень, що надані до матеріалів справи та до перевірки не розкривають зміст господарської операції.

Також апелянт зазначив, що судом першої інстанції при розгляді справи не враховано, що ПАТ Харківська бісквітна фабрика з метою підтвердження реальності проведених господарських операцій з ПП Орім не надано: доказів, що відображають результати вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення об`єму продаж товарів торгівельних точках, а також вплив таких результатів на умови договорів, укладених з ТОВ АТБ - маркет , тобто доказів досягнення розумної економічної мети завдяки взаємовідносинам з ПП Орім ; докази наявності згоди торгових мереж на проведення опитування, рекламних акцій, відомості щодо присутності представників контрагента у магазинах торгівельної мережі, відсутня фото фіксація надання послуг, що є звичайною діловою практикою у таких відносинах, про що вказував Верховний Суд в Постанові від 22.10.2019 р.

Крім того, послався на те, що судом першої інстанції не враховано наявну податкову інформацію, що підтверджує факт відсутності господарських операцій між позиваєм та ПП Орім , а саме: від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області отримано податкову інформацію від 18.03.2015 р. № 170/10-13-22-05/39355541 щодо спектру фінансово-господарської діяльності ПП Орім (код за ЄДРПОУ 39355541) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та з контрагентами - покупцями за період з 01.09.2014 р. по 31.01.2015 р.

Податковою інформацією встановлено відсутність на ПП Орім трудових та матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів та неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій у періоді з 01.09.2014 року по 31.01.2015 року. У грудні 2014 р. та січні 2015 р. посадовими особами ПП Орім сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних отриманих від ТОВ Демеус (код 39166406) та ТОВ Касторс (код 39286974), які в свою чергу податкових зобов`язань із ПП Орім не декларують.

Також, від ДПІ у Києво-Святошинеькому районі ГУ ДФС у Київеькій області отримано податкову інформацію від 24.07.2015 р. № 464/10-13-22-02/39355541 щодо ПП Орім (код ЄДРПОУ 39355541) за звітний період декларування ПДВ з 01.02.2015 р. по 30.06.2015 року.

Податковою інформацією встановлено відсутність ПП Орім за місцезнаходженням, відсутність трудових ресурсів, відсутність власних, або орендованих складських або виробничих приміщень, відсутність основних засобів. Податковою інформацією зазначено, що ПП Орім відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з контрагентами-покупцями без мети реального настання правових наслідків. ПП Орім є вигодотранспортуючим суб`єктом господарювання.

Також, в податковій інформації від 24.07.2015 р. № 464/10-13-22-02/39355541 щодо ПП Орім зазначено, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області отримано Постанову старшого слідчого з ОВС першого відділу KP СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Попач І.М. від 19.02.2015 року винесену у зв`язку із проведенням досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.08.2014 р. за № 32014100000000168, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 27 КК України, щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Орім» (код за ЄДРПОУ 39355541) з питань формування податкового кредиту та податкових зобов`язань з ПДВ, за період діяльності з 01.01.2015 по 30.04.2015 року.

Згідно постанови від 19.02.2015 р, у проваджені першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до СРДР за № 32014100000000168 від 13.08.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України. У ході досудового розслідуванням отримано дані про факти формування схемного податкового кредиту від СГД шляхом здійснення безтоварних операцій , а саме формального продажу та оформлення податкових і видаткових накладних без фактичного руху товарів (послуг), їх оприбутковування та проведення за бухгалтерськими обліками.

Крім того, при розгляді справи судом першої інстанції не враховано, висновок Верховного Суду, що викладений в постанові від 26.02.2019 р. по справі № 816/670/19, в якому Верховним Судом під час дослідження реальності операцій з поставки маркетингових послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин з ПП "Орім" (аналогічний період взаємовідносин ПрАТ Харківська бісквітна фабрика та ПП Орім ) зазначено, що суд апеляційної інстанції за наслідком дослідження первинних документів та оцінки їх відповідності вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України дійшов до висновку, що акти здачі приймання-виконаних робіт, які долучені до матеріалів справи, не розкривають зміст господарської операції з надання контрагентом позивача маркетингових послуг (кількість опитуваних осіб, періоди, результати визначення динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, назви продукції, що приймала участь у дослідженні, кількісний показник об`єму продажу товарів у торгівельних точках, тощо), містять лише загальне найменування робіт (послуг) без жодної їх деталізації. Окрім того, такі кількісні та якісні показники не були визначені сторонами ані в договорі, ані в додатках до вказаного договору, що дає підстави дійти висновку про невизначеність між сторонами договору порядку формування вартості послуг. За висновком суду апеляційної інстанції позивачем не надано доказів, що надані ним документи відображають результати вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення об`єму продаж товарів торгівельних точках, а також вплив таких результатів на умови договорів, укладених у подальшому позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ- маркет", тобто доказів досягнення розумної економічної мети завдяки взаємовідносинам з Приватним підприємством "Орім". У зв`язку з цим, Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в акті про надання послуг та в наданому звіті не відображено складу і характеру наданих послуг, не вказано місце і дати їх надання, а також не зазначено, у чому виражається їх результат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між ПАТ "ХБФ" (замовник) (правонаступником якого є ПрАТ "ХБФ") та ПП "Орім" (виконавець), укладено договір на проведення маркетингових послуг № 565/14/519 від 01.11.2014 р. (т. 1 а.с. 225-228), за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги, а Замовник зобов`язується прийняти належним чином надані Виконавцем послуги та оплатити їх на умовах та у порядку, указаному в цьому Договорі. Відповідно до умов п.п. 1.1., 1.2., 3.1. додатків до вказаного договору від 01.12.2014 р., від 01.02.2015 р., від 01.03.2015 р. (т. 1 а.с. 233, т. 2 а.с. 11, 61), з урахуванням Додатку № 1 до Договору узгоджено перелік, вид, кількість та вартість надання виконавцем маркетингових послуг у звітних періодах: грудень 2014 р., лютий 2015 р., березень 2015 р.

На підтвердження реальності надання маркетингових послуг та їх отримання, позивачем надані копії: актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за грудень 2014 р. № 008414 від 31.12.2014 р. на загальну суму 82230,00 грн., у т.ч. ПДВ - 13705,00 грн., за лютий 2015 р. № 021424 від 28.02.2015 р. на загальну суму 163590,00 грн., у т.ч. ПДВ - 27265,00 грн., за березень 2015 р. № 030025 від 31.03.2015 р. на загальну суму 172950,00 грн., у т.ч. ПДВ - 28825,00 грн. (т. 1 а.с. 232, т. 2 а.с. 10, 60). Також, на підтвердження реальності надання маркетингових послуг позивачем надано звіти маркетингових досліджень, розрахунки, завдання, тощо (т. 1 а.с. 234-250, т. 2 а.с. 1-9,12-88), а також бухгалтерську довідку від 17.05.2016 та платіжні доручення на підтвердження сплати отриманих послуг, а також отримання економічного ефекту від здійснених господарських операцій з контрагентом ПП "Орім" (т. 2 а.с. 89-91).

На вимогу суду першої інстанції позивачем також були надані копії документів, а саме: балансу ПП «ОРІМ» за 2015 рік, оборотно-сальдова відомість по рахунку, звіту про фінансові результати (форма № 2) за 2015 рік, договору № 68259 від 01.09.2014 з ТОВ «АТБ-маркет» , додаткової угоди до договору № 68259 від 01.09.2014 з ТОВ «АТБ-маркет» , додаток № 4 від 01.12.2014 до договору № 68259 від 01.09.2014 з ТОВ «АТБ-маркет» , акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.12.2014 року до договору № 68259 від 01.09.2014 з ТОВ «АТБ-маркет» , додатку № 2 від 01.02.2015 до договору № 68259 від 01.09.2014 з ТОВ «АТБ-маркет» , акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 28.02.2015 року до договору № 68259 від 01.09.2014 з ТОВ «АТБ-маркет» , додатку №3 від 01.03.2015 до договору № 68259 від 01.09.2014 з ТОВ «АТБ-маркет» , акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.03.2015 року до договору № 68259 від 01.09.2014 з ТОВ «АТБ-маркет» , договору оренди нежитлового приміщення від 01.10.2014 з ТОВ «Рек Альфа» . Надані позивачем податкові накладні, виписані ПП "Орім", відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Позивач сплатив відповідні витрати та суми ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Орім" були включені до складу податкового кредиту та відображені в податкових деклараціях з ПДВ у перевіряємий період, поданих до податкового органу.

Колегія суддів зазначає, що згідно із пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, зокрема послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Отже маркетингові послуги, за своєю суттю, є витратами на збут.

Як вказувалося вище, видами господарської діяльності ПрАТ "ХБФ" є виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання; виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів; оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; вантажний автомобільний транспорт.

Реалізацію виготовленої продукції ПрАТ "ХБФ", зокрема, здійснює через мережу магазинів ТОВ АТБ-Маркет .

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч. 2 ст. 9 названого Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції, може бути визнаний документ лише за умови наявності у ньому обов`язкових реквізитів, що визначені ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У спірному випадку, як зазначено вище, на підтвердження здійснення господарських операцій, позивачем було надано акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг).

В наданих актах здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) визначено зміст та обсяг господарської операції, а саме визначено найменування виконаних робіт (послуг), їх кількість та вартість, а також визначено сторони господарської операції та осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

Тобто, зазначені акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) містять у собі необхідні реквізити, які передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тобто є документами, які підтверджують здійснення господарської операції.

При цьому слід зазначити те, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не визначено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між підприємством позивача та ПП "Орім" (виконавець), укладено договір на проведення маркетингових послуг № 565/14/519 від 01.11.2014 р.

Колегія суддів зазначає, що за своїм економіко-юридичним змістом, послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт приймання-передачі наданих послуг є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. У цьому разі, перелік наданих позивачеві послуг визначений у додатку до договору, а тому дублювання цього переліку в актах для встановлення змісту господарської операції не вимагається.

Що стосується посилання податкового органу в доводах апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції при розгляді справи не надано належної оцінки доводам відповідача, що стосуються факту спростування проведених господарських операцій позивача з ПП Орім , а саме тому факу, що акти здачі приймання-виконаних робіт, що надані до матеріалів справи та до перевірки не розкривають зміст господарської операції, а також на те, що звіти з маркетингових досліджень, що надані до матеріалів справи та до перевірки не розкривають зміст господарської операції, колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що факт здійснення господарських операцій між ПП "Орім" та підприємством позивача підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за грудень 2014 р. № 008414 від 31.12.2014 р. на загальну суму 82230,00 грн., у т.ч. ПДВ - 13705,00 грн., за лютий 2015 р. № 021424 від 28.02.2015 р. на загальну суму 163590,00 грн., у т.ч. ПДВ - 27265,00 грн., за березень 2015 р. № 030025 від 31.03.2015 р.

р. на загальну суму 172950,00 грн., у т.ч. ПДВ - 28825,00 грн. (том 1 а.с. 232, то.м 2 а.с. 10, 60) у яких розкрито зміст господарських операцій за переліком, видами послуг, строками виконання та їх обсягом і вартістю, згідно узгоджених сторонами умов Договору з урахуванням Додатку № 1 та додатків ід 01.12.2014 р., від 01.02.2015 р., від 01.03.2015 р.

Вказані Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за грудень 2014 р., лютий 2015 р та березень 2015 р. мають всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають змісту господарських операцій, визначених сторонами у відповідності до умов Договору, оскільки містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст цих послуг, характер, строки виконання, їх обсяг та вартість.

Таким чином, вказані Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) є достатніми доказами, що підтверджують факти виконання таких господарських операцій, а тому твердження апелянта про те, що ці акти повинні містити більш детальний зміст та обсяг господарської операції є необґрунтованими оскільки, чинним законодавством не встановлено ступінь деталізації опису наданих послуг, а сам податковий орган не вказує, яку саме (більш детальну) інформацію чи які реквізити повинен містити акт здачі-прийняття наданих послуг.

Згідно наданих позивачем копій актів, вони містять найменування наданих маркетингових послуг, а саме: "обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту", "визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі", "визначення об`єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні", "дослідження ставлення споживачів до упаковки товару", "проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (закриті питання)", "визначення залишків продукції в магазинах, шо приймали участь у дослідженні", "визначення об`єму продажу товарів в торгівельних точках у кількісному виразі, що приймали участь у дослідженні", "визначення продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні" із вказаною вартістю цих послуг (робіт), що на думку суду апеляційної інстанції, є достатнім для розкриття змісту та обсягу вищевказаних господарських операцій.

Також колегія суддів зазначає, що реальність вчинення господарських операцій щодо надання маркетингових послуг підтверджується звітами, складеними ПП "Орім", а саме: звіт про проведене маркетингове дослідження "Ситуація на ринку цукерок" грудень 2014 р., в якому зазначено, що польові роботи проводились: з 02 по 19 грудня 2014 р. Опитано 200 респондентів у м. Дніпропетровськ віком від 18 років за методикою особистого інтерв`ю за місцем проживання щодо 16 питань; звіт "Визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі ТОВ "АТБ-Маркет" грудень 2014 р. (у 4-х магазинах (із зазначенням адрес) стосовно карамелі 200 г Sladko Молочний коктейль м/уп); звіт "Визначення об`ємів продажу продукції в торгівельних точках мережі ТОВ "АТБ-Маркет" у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні у звітний період" грудень 2014 р. (у 23-х магазинах (із зазначенням адрес) стосовно карамелі 200 г Sladko Молочний коктейль м/уп.) (т. 1 а.с. 235-250, т. 2 а.с. 1-9); звіт "Дослідження ставлення опитаних до упаковки цукерок" лютий 2015 р., в якому зазначено, що польові роботи проводились: з 14 по 21 лютого 2015 р. Опитано 85 респондентів у м. Дніпропетровськ віком від 18 років за методикою особистого інтерв`ю за місцем проживання щодо 10 питань; звіт про проведене маркетингове дослідження "Анкетування споживачів кондитерських виробів" лютий 2015 р. У звіті вказано, що польові роботи проводились: з 16 по 24 лютого 2015 р. Опитано 200 респондентів у м. Дніпропетровськ та м. Кривий Ріг віком від 21 до 55 років за методикою анкетування за місцем проживання щодо 11 питань; звіт "Визначення залишків продукції в торгівельних точках мережі ТОВ "АТБ-Маркет", що приймали участь у дослідженні у звітний період" лютий 2015 р. (1-ому магазині (вказана адреса) стосовно цукерок 250 г Sladko Добра корівка м/уп); звіт "Визначення об`ємів продажу продукції в торгівельних точках мережі ТОВ "АТБ-Маркет" у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні у звітний період" лютий 2015 р. (в 20-ти магазинах (із зазначенням адрес) стосовно цукерок 250 г Sladko Добра корівка м/уп); звіт "Визначення об`ємів продажу продукції в торгівельних точках мережі ТОВ "АТБ-Маркет" у кількісному виразі, що приймали участь у дослідженні у звітний період" лютий 2015 р. (в 14-ти магазинах стосовно карамелі 250 г Sladko Рачок-добрячок м/уп); звіт про визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі ТОВ "АТБ-Маркет" лютий 2015 р. (у 3-х магазинах (адреси вказані) стосовно цукерок 250 г Sladko Добра корівка м/уп. та у 18-ти магазинах (із зазначенням адрес) стосовно карамелі 250 г Sladko Рачок-добрячок м/уп.) (т.2 а.с. 13-59); звіт по проведеному опитуванні споживачів цукерок в місті Дніпропетровськ березень 2015 р., який містить, зокрема інформацію про те, що польові роботи проводились: з 01 по 15 березня 2015 р. Опитано 200 респондентів у м. Дніпропетровськ віком (випадковий вибір) за методом інтерв`ю "face-face" за місцем проживання щодо 11 питань; звіт "Визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі ТОВ "АТБ-Маркет" березень 2015 р. (в 15-ти магазинах стосовно цукерок 430 г Sladko Золотий віночок глазуровані желейні к/уп); звіт "Визначення залишків продукції в торгівельних точках мережі ТОВ "АТБ-Маркет", що приймали участь у дослідженні у звітний період" березень 2015 р. (1-ому магазині (вказана адреса) стосовно цукерок 430 г Sladko Золотий віночок глазуровані желейні к/уп); звіт "Визначення об`ємів продажу продукції в торгівельних точках мережі ТОВ "АТБ-Маркет" у кількісному виразі, що приймали участь у дослідженні у звітний період" березень 2015 р. (в 20-ти магазинах (адреси вказані) стосовно цукерок 430 г Sladko Золотий віночок глазуровані желейні к/уп) (т. 2 а.с. 63-88).

Як вказав позивач, маркетингові дослідження ПП "Орім" проводились стосовно визначення портрету споживача, результати яких дають змогу поглянути на переваги певної категорії споживачів в залежності від регіону, віку, середнього доходу, особистих уподобань тощо за певними критеріями (місцем придбання кондитерських виробів, обізнаністю та впливом торгових марок, виробника, ціною, зовнішнім виглядом упаковки, вагою кондитерського виробу (групи виробів), способів рекламування кондитерської продукції (телебачення/інтернет тощо)), що виражені у відносній величині (відсотках) впливу на їх загальний вибір в залежності від певного критерій.

Таким чином, звіти ПП "Орім" не містять у собі загальновідомої інформації щодо продуктів харчування. При цьому, судом встановлено, що фокус-групові дослідження у грудні 2014 р., у лютому 2015 р. та березні 2015 р. ПП "Орім" взагалі не проводились. Також з аналізу вищевказаних Звітів вбачається, що вони містять, зокрема кількість респондентів (споживачів) за такими методами маркетингових досліджень, як наприклад, опитування, анкетування, особисте інтерв`ю, за певною вибіркою (кількістю питань) окремого сегменту ринку споживачів при виборі того чи іншого кондитерського виробу (групи продуктів) - цукерок тощо. У наданих позивачем копій звітів містяться адреси торговельних об`єктів торговельної мережі "АТБ-Маркет", в якому проводилися маркетингові дослідження.

Що стосується кількісних та вартісних показників здійснених маркетингових досліджень, колегія суддів зазначає, що ці показники узгоджені сторонами у додатках до Договору та знайшли своє відображення в Актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за перевірений період, та не повинні міститися у Звітах.

Що стосується впливу наданих послуг на збільшення обсягів об`ємів продажу, колегія суддів зазначає, що ефективність використання платником капіталу шляхом оцінювання витрат платника у світлі їх доцільності не належить до повноважень податкового органу. Економічна ефективність витрат відображає лише ступінь умілості ведення господарської діяльності та є якісним показником. Для цілей оподаткування витрати визначаються такими, що понесені у рамках господарської діяльності платника, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, зумовлені виробничою необхідністю, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку.

Судовим розглядом встановлено, що враховуючи висновки Звіту про проведені маркетингові дослідження "Ситуація на ринку цукерок" грудень 2014 р. ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" вирішено продовжити співпрацю із контрагентом ТОВ "АТБ-маркет" у 2015 році із виробництва та поставки продукції із використанням private label (TM "Sladko"), оскільки вироблена та продана позивачем ТОВ "АТБ- Маркет" кондитерська продукція користується попитом серед споживачів (відвідувачів супермаркетів), що в свою чергу, надає змогу збільшити обсяг її реалізації за рахунок поставки виробів з невеликою вартістю (карамелі, вафлі, затяжне печиво тощо). Так, 20.03.2015 р. між ТОВ "АТБ-Маркет" (покупцем) та ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" (постачальником) був укладений договір № 58916 (т. 2 а.с. 163-218), згідно умов якого, позивач зобов`язується виготовити та поставити покупцю товар у визначеному обсязі, відповідної якості та по узгодженій ціні, а останній прийняти товар та сплатити його на умовах, визначених в цьому договорі.

За результатами Звіту "Дослідження ставлення опитаних до упаковки цукерок" лютий 2015 р. позивачем було враховане побажання споживачів бачити на коробках цукерок квіти, кольори (червоний, бордо, синій, оранжевий тощо) із вагою не більше 300 г. та різними формами пакування. Інформація за цим звітом використана у власній діяльності шляхом випуску з березня 2015 р. нових кондитерських виробів: Цукерки "Серце Клеопатри" вагою 235 г. та Печива "Кофеюшка" вагою 250 г. (т. , а.с. 15).

Також, за результатами Звіту про проведене маркетингове дослідження "Ситуація на ринку цукерок" грудень 2014 р., Звіту про проведене маркетингове дослідження "Анкетування споживачів кондитерський виробів" лютий 2015 р. та Звіту про проведене опитування споживачів цукерок в місті Дніпропетровськ" березень 2015 р., враховуючи дані начальника відділу маркетингу згідно доповідних записок від 20.01.2015 р., від 24.03.2015 р. та від 10.04.2015 р. (т. 3 а.с. 16-19), ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" розширила асортимент збуту кондитерських виробів в торгівельній мережі ТОВ "АТБ-маркет" за рахунок поставки кондитерської продукції під торговою маркою "Бісквіт-шоколад", оскільки споживачі знають цю торговельну марку позивача, що перебуває на 2 місці після ТМ "Рошен". Так, між TOB "АТБ-Маркет" (покупцем) та ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" (постачальником) був укладений новий договір поставки № 70003 від 01.05.2015 р. (том 2 а.с. 219-250, том 3 а.с. 1-8) та підтверджується видатковими та транспортними накладними із поставки кондитерської продукції ТМ "Бісквіт-шоколад" (т. 3 а.с. 9-14).

В свою чергу, підприємство позивача не має інформації щодо безпосереднього обсягу продажу кондитерських виробів (карамель 200 г Sladko Молочний коктейль м/уп., карамель 250 г Sladko Рачок-добрячок м/уп., цукерки 250 г Sladko Добра корівка м/уп., цукерки 430 г Sladko Золотий віночок глазуровані желейні к/уп) в торгових точках мережі ТОВ "АТБ-маркет" у грошовому та кількісному виразах, та не має інформації про їх залишки і не може відслідкувати динаміку їх продажу кінцевому споживачу, оскільки безпосередньо продаж продукції кінцевому споживачу здійснюється через мережу магазинів ТОВ "АТБ-маркет".

Разом з тим, саме постачальник (ПАТ "Харківська бісквітна фабрика") має планувати обсяги та строки виготовлення (поставки) готової продукції із використанням бренду цієї торгівельної мережі "Sladko", оскільки за прострочку поставки товару більше ніж на 2 дні, постачальник (позивач) має сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від загальної вартості невчасно поставленої продукції (п. 7.1. договору № 58916 від 17.02.2014 р. між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та ТОВ "АТБ- маркет").

Тому, отримані від ПП "Орім" маркетингові послуги з дослідження питань динаміки продажу вказаної продукції у торгівельних точках мережі ТОВ "АТБ-маркет", визначення залишків цієї продукції в торгівельних точках мережі ТОВ "АТБ-Маркет", що приймали участь у дослідженні у звітних періодах, визначення об`ємів продажу продукції в торгівельних точках мережі ТОВ "АТБ-Маркет" у грошовому чи кількісному виразах, має безпосередній економічний інтерес, оскільки (з метою своєчасного виконання умов договору) саме постачальник (Позивач) має планувати обсяги та строки виготовлення (поставки) готової продукції із використанням бренду цієї торгівельної мережі "Sladko".

Наведене свідчить про те, що проведені ПП "Орім" для ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" маркетингові послуги безпосередньо пов`язані та були використані позивачем у власній господарській діяльності, та позитивно вплинули на результати його діяльності, зокрема з продажу кондитерської продукції через торгівельну мережу ТОВ "АТБ- маркет". Про зазначене свідчить Аналіз ефективного використання маркетингових послуг наданих ПП "Орім" згідно договору про надання маркетингових послуг № 565/14/519 від 01.11.2014 р. у власній господарській діяльності ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" - продаж кондитерської продукції через торгівельну мережу "АТБ" за 2014 - 2015 рр. та Аналіз фінансового результату від продажу кондитерських виробів до торгівельної мережі "АТБ" за 2014-2015 роки (т. 3 а.с. 27-28) згідно яких, основним ефектом від проведених ПП "Орім" маркетингових послуг та використаних у власній господарській діяльності ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" є збільшення у 2015 році обсягів реалізації кондитерських виробів до торгівельної мережі "АТБ" у 4,8 рази у порівнянні із показником 2014 р.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що господарські операції із придання позивачем у ПП "Орім" маркетингових послуг у грудні 2014 р., лютому 2015 р. та березні 2015 р. на підставі Договору 565/14/519 від 01.11.2014 р. здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), оскільки спрямовані на отримання доходу, зокрема за рахунок фактичного збільшення обсягів реалізації кондитерських виробів, у тому числі за допомогою реалізації товару із власною товарною маркою ("Бісквіт-Шоколад") у новій торгівельній мережі "АТБ", а також випуску нових кондитерських продуктів, що користується більшим попитом серед споживачів.

Що стосується посилання апелянта на наявність негативної податкової інформації відносно контрагента підприємства позивача, колегія суддів зазначає, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Судом встановлено, що ПП "Орім", як на момент проведення спірних господарських операцій було зареєстроване як юридична особа та був платником податку на додану вартість, а тому мало право укладати відповідний договір, виписувати та реєструвати податкові накладні, а також надавати позивачу маркетингові послуги та первинні документи на підтвердження факту отримання останнім таких послуг. В той же час, будь-який стан платника податків не спричиняє позбавлення сумлінного платника податку права на витрати, податковий кредит та бюджетне відшкодування сум з ПДВ по фактично отриманим, сплаченим та використаним у власній господарській діяльності маркетинговим послугам, оскільки такі обмеження не встановлені чинним податковим законодавством.

Висновок контролюючого органу про відсутність у ПП "Орім" трудових ресурсів є безпідставними, оскільки відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування поданого ПП "Орім" до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київської області (форма 4): за лютий 2015 р. кількість працюючих у штаті - 21 особа; за березень 2015 р. кількість працюючих у штаті - 19 осіб тощо. Крім того, контрагент підприємства позивача не був позбавлений права залучати під час здійснення своєї діяльності осіб до виконання певних робіт/надання послуг на підставі цивільно-правових угод. При цьому, не надання позивачем таких угод під час проведення перевірки окремо не свідчить про неможливість здійснення господарських операцій, оскільки такі угоди не є документами первинного бухгалтерського обліку та не повинні бути в наявності підприємства позивача.

Що стосується відомостей, що містяться в податковій інформації від 24.07.2015 р. № 464/10-13-22-02/39355541 щодо ПП Орім , де зазначено, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області отримано постанову старшого слідчого з ОВС першого відділу KP СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Попач І.М. від 19.02.2015 р. винесену у зв`язку із проведенням досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.08.2014 р. за № 32014100000000168, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 27 КК України, щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Орім» (код за ЄДРПОУ 39355541) з питань формування податкового кредиту та податкових зобов`язань з ПДВ, за період діяльності з 01.01.2015 по 30.04.2015 року, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На підставі цього, колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на відомості щодо контрагента, отримані в межах кримінальних проваджень та допити свідків, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки вищезазначені акти не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

При цьому, колегія суддів наголошує, що жодних вироків за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів відповідачем надано не було.

Таким чином, висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються виключно на матеріалах кримінальних проваджень та доводах про порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутності у таких трудових та інших ресурсів для виконання взятих на себе зобов`язань за укладеними договорами.

В той же час, позивачем було надано необхідні документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та існуванню зв`язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказів на підтвердження отримання позивачем робіт.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог .

Щодо посилання податкового органу на не врахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 26.02.2019 р. по справі № 816/670/16, в якому Верховним Судом під час дослідження реальності операцій з поставки маркетингових послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин з ПП "Орім" зазначено, що в акті про надання послуг та в наданому звіті не відображено складу і характеру наданих послуг, не вказано місце і дати їх надання, а також не зазначено, у чому виражається їх результат, колегія суддів зазначає, що надані позивачем копії документів в рамках справи № 820/2176/16, зокрема, акти про надання послуг та звіти відображають склад і характер наданих послуг, а результат надання таких послуг виразився в отриманні підприємством позивача позитивного економічного ефекту, про що зазначалося вище. Апелянтом не доведено, що надані суб`єктами господарювання документи, на підтвердження реальності вчинення господарських операцій в рамках справи № 816/670/16 та № 820/2176/16 були ідентичними за своїм обсягом та змістом, а надання маркетингових послуг одним і тим самим контрагентом в рамках цих справ не є безумовним свідченням безтоварності господарських відносин, що мали місце між ПрАТ "Харківська бісквітна фабрика" та ПП "Орім".

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року по справі № 820/2176/16 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року по справі № 820/2176/16 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року по справі № 820/2176/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров

Повний текст постанови складено 17.07.2020 року