Постанова

від 15.07.2020 по справі 638/1723/16-а

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 р.Справа № 638/1723/16-а

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Сіренко О.І.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Аркатова К.В., повний текст складено 22.01.20 року по справі № 638/1723/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Харківської міської ради треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3

про визнання недійсним пункту 8,9 переліку додатку до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.04.2013 № 258,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог просив :

- визнати незаконними пункти 8,9 переліку додатку до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.04.2013 року № 258 про внесення нежитлових будівель літер А-1 по АДРЕСА_1 з логотипами Металопластикові вікна , Ательє побутових послуг та Піца Петровича на знос з формулюванням самовільне розміщення ;

- визнати незаконним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.04.2013 року № 258 в частині про знос капітальних будівель літ. А-1 по вулиці Полтавський шлях, будинок 149 ;

-зобов`язати виконавчий комітет Харківської міської ради виключити п.п.8,9 з переліку додатку до рішення від 24.04.2013 року № 258; зобов`язати відповідача поновити порушені конституційні гарантії недоторканості та непорушності нерухомого майна, законно зареєстрованого на праві власності АДРЕСА_1 . А-1 .

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що нежитлове приміщення літ. А-1 площею 217,1 кв.м. в місті Харкові по вулиці АДРЕСА_1 належить йому та двом громадянам Італії Бордоні Джузеппе, ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі - продажу від 25.05.2006 року. За зазначеною адресою зареєстровано ТОВ Євросервіс Україна С.Р.Л. , належить йому та громадянам Італії Бордоні Джузеппе, ОСОБА_4 Ендріо . З 2011 року вказані нежитлові приміщення перебувають під арештом та забороною на відчуження, однак дані обставини проігноровані міською радою. За фактом зниження спірного нерухомого майна порушено кримінальне провадження, досудове розслідування якого триває. На початку березня 2013 року йому вручено припис на добровільне звільнення земельної ділянки за адресою: власності АДРЕСА_1 , від належного йому на праві власності нежитлового приміщення. В подальшому, за вказаною адресою, на виконання оскаржуваного рішення Харківської міської ради вчинені дії по зносу нежитлової будівлі. З даного приводу він неодноразово звертався до Харківської міської ради, однак останні заперечували участі у зносі спірних нежитлових будівель, рішення, на підставі якого була знищена його приватна власність , йому не направлялось. 16.10.2015 року на його запит Харківська міська рада надала йому копію оскаржуваного рішення. Вважає, що такі дії міської ради порушують його право власності, а тому звернувся до суду з даним позовом. Позивач звернувся до суду із заявою про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом, оскільки отримав оскаржуване рішення виконавчого комітету Харківської міської ради лише 16.10.2015 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , який діє також в інтересах третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Харківської міської ради в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у задоволенні, посилаючись на його необґрунтованість. Вказала, що оскаржуване рішення відповідає вимогам чинного законодавства та компетенції органу, що його видав, а також не порушує прав позивача, про що останнім не надано доказів.

22 січня 2020 року рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Позивачу ОСОБА_1 поновлений строк на звернення до суду.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту 8,9 переліку додатку до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.04.2013 року за №258 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі. При цьому посилається на той факт, що судом неправильно та неповно досліджено докази, які містяться в матеріалах справи, зокрема, не надана оцінку тому факту, що знесена будівля належать позивачу на праві власності і не є самочинною будівлею. Крім того, позивач не звертався до суду з позовом про визнання дій виконавчого комітету Харківської міської ради щодо знесення нежитлової будівлі літери А-1 по вулиці Полтавський шлях 149 в місті АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі відповідач виконавчий комітет Харківської міської ради просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права . Просить відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку на звернення до суду, а позов залишити без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав :

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі - продажу від 25.05.2006 року № 1149, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевчук Л.В. нежитлова будівля літ. А-1 , загальною площею 217,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності Манчіні Ендріо - 20/100 частин; Бордоні Джузеппе - 30/100 частин; ОСОБА_1 - 40/100 частин.

19.03.2013 року інспекцією з благоустрою та екології м. Харкова управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства Харківської міської ради складено припис № 544 про добровільне звільнення території міста Харкова, на ім`я власника нежитлової будівлі по вулиці Полтавський шлях м. Харкова , відповідно до якого запропоновано звільнити у триденний строк земельну ділянку за вказаною адресою від нежитлової будівлі, у випадку не здійснення добровільного звільнення, відбудеться примусовий порядок звільнення цієї ділянки.

25.03.2013 року ОСОБА_1 складено відповідь на вказаний припис, згідно якої зазначено про вжиття заходів для державної реєстрації прав на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , викладено прохання аргументувати претензію міської ради про звільнення земельної ділянки через необхідність звернення до суду за захистом порушених прав.

21.04.2013 року за заявою ОСОБА_1 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220500001196 за фактом того, що в ніч з 10 на 11.04.2013 року невідомими особами за допомогою спецтехніки розрушено нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , за ч.1 ст.194 КК України.

24 квітня 2013 року рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 258 Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан затверджено перелік самовільно розміщених об`єктів, від яких звільняється територія м. Харкова з метою відновлення, належного утримання та приведення у придатний для використання територіальною громадою міста стан. Відповідно до п.п.8, 9 зазначеного Переліку в якості самовільно розміщених об`єктів, від яких звільняється територія м. Харкова зазначена нежитлова будівля літ. А-1 за адресою: місто Харків, вул. Полтавський шлях 149).

30.09.2013 року головним спеціалістом відділу по обстеженню земельних ділянок Департаменту земельних відносин Харківської міської ради складено акт обстеження на місцевості земельної ділянки в АДРЕСА_1 , яким встановлено, що вищезазначена земельна ділянка не огороджена, вільна від будівель та споруд, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не використовується, договір оренди земельної ділянки між Харківською міською радою та зазначеними особами не укладено.

03.10.2013 року техніком КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації складений акт, яким зафіксовано факт знесення нежитлової будівлі літ. А-1 за адресою: АДРЕСА_2 Харків по вулиця Полтавський шлях 149 .

06.01.2015 року юридичний департамент Харківської міської ради, на звернення позивача по справі ОСОБА_1 , повідомив останнього про те, що департаментом комунального господарства, підприємствами комунальної власності територіальної громади міста Харкова звільнення території міста Харкова від нежитлової будівлі літ. А-1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , не проводилося.

19.05.2015 року за заявою позивача ОСОБА_1 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом того, що в ніч з 14.05.2015 року на 15.05.2015 року невідомі особи за допомогою спецтехніки умисно зруйнували фундамент нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , за ч.1 ст.194 КК України.

19.05.2015 року за заявою ОСОБА_1 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015220100000056 за фактом умисного знищення майна ОСОБА_1 , що заподіяло йому шкоду у великих розмірах, за ч.1 ст.194 КК України.

Залишаючи без задоволення позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що знесення нежитлової будівлі літ. А-1 за адресою м. Харків, вул. Полтавський шлях 149 , вчинено саме відповідачем Харківською міською радою на виконання оскаржуваного рішення міської ради від 24.04.2013 року, навпаки зібрані у справі докази, зокрема витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань свідчать про невстановлених осіб, що вчинили, на думку позивача у справі, незаконні дії, спрямовані на знищення належного йому на праві приватної власності майна.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав :

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Стаття 30 Закону України Про місцеве самоврядування передбачає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, в тому числі, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Відповідно до ч. 1, 6 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті ( у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

Згідно частини 9 та 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 258 від 24 квітня 2013 року Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан департамент комунального господарства разом з КП Харківські теплові мережі , КП Харківводоканал , КП Міськсвітло , СКП Харківзеленбуд КП Харківбалгоустрій зобов`язано забезпечити звільнення територій від безхазяйного майна, самовільно розміщених об`єктів, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, малих архітектурних форм, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів, механізмів, тощо згідно додатку, згідно актів перевірки Інспекції з благоустрою та екології міста Харкова, Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства Харківської міської ради.

У разі незвільнення території у добровільному порядку провести звільнення територій від самовільно збудованих об`єктів та розміщеного майна згідно додатку, шляхом їх демонтажу та переміщення на територію комунального підприємства Харківводоканал за адресою: вулиця Коростельська, 46. ( том 1 а.с. 34-35 ).

Відповідно додатку до рішення виконавчого комітету міської ради № 258 від 24.04.2013 року, який є невід`ємною частиною зазначеного рішення, затверджений Перелік самовільно розміщених об`єктів, від яких звільняється територія м. Харкова з метою відновлення, належного утримання та приведення у придатний стан для використання територіальною громадою міста стан, в пунктах 8 та 9 якого зазначено нежитлова будівля літ. А-1 з логотипами Металопластикові вікна , Ательє побутових послуг , Піцца Петрович за адресою м. Харків, вулиця Полтавський шлях, 149. ( том 1 а.с. 36)

Згідно Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням Харківської міської ради від 29.04.2009 року № 114/09 (зі змінами та доповненнями від 16.11.2011 року, № 504/11) визначено Порядок звільнення території міста Харкова від незаконно розміщених малих архітектурних форм та тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення.

Пунктом 5.10.2. Порядку встановлено, що механізм, підстави, терміни проведення звільнення (демонтажу) території м. Харкова від тимчасових споруд малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (зокрема, але не виключно: кіоски, ларі, ларки, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів, торговельні автомати), засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав`ярні, авторозвозки, лавки-автопричепи), спеціального технологічного обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки, холодильне обладнання, лотки тощо), об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства, столиків, що не є капітальними спорудами, об`єктів малих архітектурних форм некомерційного призначення - штучних архітектурно-об`ємних елементів (зокрема, але не виключно: лави, урни, зупинки громадського транспорту, паркани, огорожі, альтанки, декоративні скульптури та композиції, пам`ятники тощо), покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів, механізмів нерухомого майна (далі - об`єкти) за результатами здійснення заходів самоврядного контролю за використанням та охороною земель, виявлення фактів незаконного (самовільного) розміщення об`єктів на землях комунальної власності територіальної громади міста Харкова, порушення Правил благоустрою території м. Харкова.

5.10.3. Самовільно встановлені (розміщені) об`єкти - це об`єкти, розміщені на земельній ділянці комунальної власності без документа, що посвідчує право власності або користування такою земельною ділянкою, та/або без належного дозволу на розміщення такого об`єкта, встановленого актами чинного законодавства та рішеннями Харківської міської ради, її виконавчих органів.

5.10.4. Виявлення випадків самовільного розміщення об`єктів здійснюється Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, адміністраціями районів Харківської міської ради, у тому числі на підставі інформації, отриманої від виконавчих органів Харківської міської ради, посадових осіб, фізичних та юридичних осіб, із наданням фотознімка об`єкта та схеми його розміщення.

5.10.9. У разі підтвердження факту самовільного розміщення об`єкта його власнику або особі, яка заявила право на такий об`єкт, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради виноситься припис із вимогою про усунення порушень шляхом демонтажу об`єкта у 3-денний строк.

5.10.10. Припис складається у 2 примірниках, один залишається в Департаменті територіального контролю Харківської міської ради, інший видається власнику. У разі відмови власника від отримання припису про це робиться відмітка.

5.10.11. Власник об`єкта або особа, яка здійснила його встановлення, проводить демонтаж об`єкта за власні кошти з обов`язковим відновленням благоустрою території.

5.10.12. У разі якщо власника об`єкта або особу, яка здійснила встановлення об`єкта, від якого звільняється територія міста Харкова, не встановлено або особа ухиляється від вручення припису, припис кріпиться на самовільно розміщеному об`єкті з фотофіксацією факту його прикріплення, а також розміщується на офіційному сайті Харківської міської ради.

5.10.13. Звільнення території міста Харкова від самовільно розміщених об`єктів у примусовому порядку здійснюється на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради (далі - рішення органу).

Відповідно до ч. 1, 2 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи справу, суд першої інстанції неправильно та неповно дослідив докази, які містяться в матеріалах справи і підтверджують наступні обставини, зокрема про те, що:

Нежитлова будівля за адресою: в м. Харків, вул. Полтавський шлях, 149 (Свердлова в період з грудня 1919 року по 1996 рік) була зведена на виділеній земельній ділянці у 1984 році організацією Тунельний загін №15 Управління будівництвом Харківметробуд , тобто організацією державної форми власності;

Нежитлова будівля за адресою: в м. Харків, вул. Полтавський шлях, 149 (Свердлова в період з грудня 1919 року по 1996 рік) загальною площею 217,1 кв.м була відчужена у 18 березня 1989 року організацією Тунельний загін №15 Управління будівництвом Харківметробуд на користь кооперативу Фенікс ;

Нежитлова будівля за адресою: в м. Харків, вул. Полтавський шлях (Свердлова в період з грудня 1919 року по 1996 рік), 149, якій було присвоєно літеру А-1 , загальною площею 217,1 кв.м. була відчужена 11 червня 1990 року кооперативом Фенікс на користь кооперативу Чинар ;

В лютому 1998 року за зверненням кооперативу Чинар було проведено інвентаризацію використовуваної земельної ділянки квартал 2035 з архівної записом №6886. Згідно технічного звіту площа використовуваного земельної ділянки кооперативу Чинар по вул. Полтавський шлях, 149, становить 962,18 кв.м. Тобто кооператив Чинар був користувачем земельної ділянки площею 962,18 кв.м, і права користування цією ділянкою переходили наступним власникам нежитлової будівлі літери А-1 пл. 217,1 кв.м, по вул. П.Шлях, 149, відповідно до чинного законодавства України;

30 травня 2006 року право власності на нежитлову будівлю літери А-1 загальною площею 217,1 кв.м, по АДРЕСА_3 . Полтавський .Шлях, 149, з інвентаризаційним номером №81694 набули ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 30.05.2006 р.).

В 2006р. власники нежитлової будівлі літери А-1 загальною площею 217,1 кв.м, по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 Ендріо зареєстрували за адресою розташування зазначеної вище нежитлової будівлі юридичну особу ГОВ ЄВРОСЕРВІС УКРАЇНА С.Р ОСОБА_5 (ідентифікаційний код юридичної особи 34329871), яке здійснювала законну господарську діяльність та сплачувало земельний податок.

Заборгованість ТОВ ЄВРОСЕРВІС УКРАЇНА С. ОСОБА_6 Л. згідно із персональною карткою особового рахунку зі сплати земельного податку з юридичних осіб, станом на 25 березня 2013 року, була відсутньою.

Таким чином, нежитлова будівля літери А-1 в м. Харків, вул. АДРЕСА_1 шлях, 149, загальною площею 217,1 кв.м, жодним чином не підпадала ні під визначення самовільного будівництва відповідно до статті 105 Цивільного кодексу Української PCP, ні під визначення самочинне будівництво відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України, ні статей 16, 42 Закону України Про благоустрій населених пунктів , ні під визначення самовільне розміщення Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням Харківської міської ради № 504/11 від 16.11.2011 р.

Крім того, земельна ділянка площею 962,18 кв.м, на якій розташована нежитлова будівля літери А-1 пл. 217,1 кв.м, по АДРЕСА_1 , не може вважатися такою, що зайнята ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 самовільно в розумінні статті 212 Земельного кодексу України.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем рішення прийняте стосовно позивача не у відповідності до вищезазначених норм закону, а тому підлягає скасуванню.

Доводи відповідача виконавчого комітету Харківської міської ради як на підставу пропуску строку звернення до суду з даним позовом з посиланням на те , що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 31.10.2014, яка надійшла до Харківської міської ради з прокуратури м. Харкова демонтаж капітальної будівлі було здійснено в ніч з 24 на 25 квітня 2013, тобто, позивачу про порушення його прав стало відомо у день знесення нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 217,1 кв.м, яке було здійснено до 25.04.2013, однак з позовом він звернувся 27.01.2016, тобто з пропуском строку звернення до суду, не навівши поважних причин пропущення строку звернення до суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у листі юридичного департаменту Харківської міської ради від 06.01.2015р. заперечується причетність виконавчого комітету чи ради до зносу капітальної будівлі, що також підтверджено запереченнями на позов та поясненнями представника виконавчого комітету.

Доводи апеляційної скарги виконавчого комітету Харківської міської ради на порушення позивачем строку звернення до суду на те, що юридичним департаментом Харківської міської ради на заяву ОСОБА_1 від 31.10.2014, яка надійшла до Харківської міської ради з прокуратури м. Харкова , була надана відповідь від 06.01.2015р. № 74/9-15, у якій зазначено про прийняття виконавчим комітетом Харківської міської ради 24.04.2013 рішення № 258, відповідь отримана ОСОБА_1 , а отримавши лист юридичного департаменту Харківської міської ради від 06.01.2015 №74/9-15 ОСОБА_1 мав можливість не порушуючи строків , передбачених ч. 2 ст. 99 КАС України звернутися до Харківської міської ради з запитом на отримання оскаржуваного рішення виконавчого комітету є безпідставними , оскільки зі змісту вказаної відповіді не вбачається , що вказане рішення виконавчого комітету Харківської міської ради 24.04.2013 № 258 стосується саме позивача.

Колегія суддів також вважає доводи виконавчого комітету з посиланням на те, що початок перебігу шестимісячного строку слід обраховувати від публікації спірного рішення в офіційному печатному виданні Харківської міської ради - газеті Харьковские известия , а саме з 09.05.2013, тобто строк подання адміністративного позову сплив 09.11.2013, у той час як позов подано лише 27.01.2016 безпідставними, оскільки вказане рішення не є рішенням нормативного характеру , тому доведеність його змісту позивачу шляхом оприлюднення не передбачено нормами чинного законодавства. Вказане рішення є рішенням індивідуальної дії , тому строк його оскарження обраховується з дати, коли позивач дізнався про нього, в іншому випадку з дати його отримання - 16.10.2015р.

Клопотання позивача щодо прийняття окремої ухвали стосовно представника відповідача колегія суддів вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки є безпідставним.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд зверну увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Харківської міської ради залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.01.2020 року по справі № 638/1723/16-а скасувати в частині відмови в позові ОСОБА_1 про визнання незаконним пунктів 8,9 переліку додатку до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.04.2013 № 258 про внесення нежитлових будівель літер А-1 по вулиці Полтавський шлях, 149 з логотипами Металопластикові вікна , Ательє побутових послуг та Піца Петровича на знос з формулюванням самовільне розміщення , визнання незаконним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.04.2013 року № 258 в частині про знос капітальних будівель літ. А-1 по вулиці Полтавський шлях, 149 та зобов`язання виконавчого комітету Харківської міської ради виключити п.п.8,9 з переліку додатку до рішення від 24.04.2013 року № 258.

В цій частині ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконними пункти 8,9 переліку додатку до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.04.2013 № 258 про внесення нежитлових будівель літер А-1 по вулиці Полтавський шлях, 149 з логотипами Металопластикові вікна , Ательє побутових послуг та Піца Петровича на знос з формулюванням самовільне розміщення .

Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.04.2013 року № 258 в частині зносу капітальних будівель літ. А-1 по вулиці Полтавський шлях, 149.

Зобов`язати виконавчий комітет Харківської міської ради виключити п.п.8,9 з переліку додатку до рішення від 24.04.2013 року № 258.

В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.01.2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.І. Сіренко Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 17.07.2020 року