Постанова

від 16.07.2020 по справі 826/5909/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2020 року

Київ

справа №826/5909/17

адміністративне провадження №К/9901/19900/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 826/5909/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрклінсервіс до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року (головуючий суддя - Федорчук А. Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року (головуючий суддя - Ганечко О. М., судді: Коротких А. Ю., Федотов І. В.),

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Укрклінсервіс (далі - позивач, ТОВ Укрклінсервіс ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ), у якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002724029 від 8 листопада 2016 року, винесене ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про накладення штрафних санкцій.

18 вересня 2017 року надійшла заява від позивача про зміну (уточнення) позовних вимог, відповідно до якої позивач просив: визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України № 868 від 18 жовтня 2016 року, наказ № 888 ДФС України від 24 жовтня 2016 року про внесення змін до наказу № 868 від 18 жовтня 2016 року; додатку до наказу ДФС України від 18 жовтня 2016 року № 868 про проведення перевірки ТОВ Укрклінсервіс ; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002724029 від 8 листопада 2016 року, винесене ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про накладення штрафних санкцій на ТОВ Укрклінсервіс .

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав неправомірним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 0002724029 від 8 листопада 2016 року. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.

Головою Державної фіскальної служби України Насіровим Р. М. видано наказ від 18 жовтня 2016 року № 868, щодо вжиття начальником ГУ ДФС у м. Києві Демченко Л. Д. організаційних заходів щодо проведення у жовтні 2016 року фактичних перевірок суб`єктів господарювання згідно з додатком.

Наказом голови ДФС України Насіровим Р. М. від 24 жовтня 2016 № 888 внесено зміни до наказу № 868 від 18.10.2016, а саме пункт 1 викладено в такій редакції: Директору Департаменту аудиту Рубан Н. І.: на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України організувати у жовтні 2016 року проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання згідно з додатком; вжити організаційних заходів щодо проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання у жовтні 2016 року, відповідно до вимог чинного законодавства . Пункт 2 викладено в такій редакції: Начальнику ГУ ДФС у м. Києві Демченко Л.Д. забезпечити участь працівників ГУ ДФС у м. Києві у проведенні фактичних перевірок суб`єктів господарювання згідно з додатком .

Додаток до наказу № 868 Перелік суб`єктів господарювання, для організації та проведення фактичних перевірок замінено на додаток до наказу № 868 Перелік суб`єктів господарювання для проведення фактичних перевірок ДФС України, на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Підставою для проведення фактичної перевірки визначено отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України).

У додатку до наказу № 868 зазначено найменування та реквізити суб`єкта перевірки - ТОВ Укрклінсервіс (ЄДРПОУ 35947117, адресу об`єкта, перевірка якого проводиться - м. Київ, вул. Медова, 2 (МБТ Київ Жуляни ), мета перевірки - здійснення за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), вид перевірки - фактична, підстави для проведення перевірки визначені ПК України - на підставі п. п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, дата початку - 21 жовтня 2016 року, тривалість перевірки - 8 діб, період діяльності, який буде перевірятись - згідно зі статтею 102 Податкового кодексу України.

За результатами вказаної перевірки, контролюючим органом складено акт перевірки від 28 жовтня 2016 року № 13/14-05-01/35947117.

Згідно з висновками зазначеного Акта перевірки встановлено порушення ТОВ Укрклінсервіс глави 2, пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення № 637), а саме: неоприбуткування в книгах обліку розрахункових операцій готівкових коштів (торгової виручки) на суму 27564,50 грн за 20 серпня 2016 року та 30057,35 грн за 25 липня 2016 року.

На підставі висновків Акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002724029 від 8 листопада 2016 року, яким до позивача на підставі пункту 54.3 статті 54 ПК України та абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (далі - Указ № 436/95) застосовано штрафні санкції, в розмірі 288109,25 грн.

Частково задовольняючи позов, суди виходили з того, що записи про операції з готівковими коштами, відповідно до фіскальних чеків на суму 30057,35 грн від 25 липня 2016 року та на суму 27564,50 грн від 20 серпня 2016 року зроблені в КОРО у відповідну дату та вклеєні відповідні Z-звіти № 1476 від 25 липня 2016 року та № 1503 від 20 серпня 2016 року. Крім того, відповідно до видаткового касового ордеру від 25 липня 2016 року та митної декларації суму готівкових коштів в розмірі 30057,35 грн було переміщено, а згідно з видатковим касовим ордером від 20 серпня 2016 року та митною декларацію - переміщено суму готівкових коштів (торговельна виручка) в розмірі 27564,50 грн. Встановивши такі обставини, суди дійшли висновку, що податковим органом не доведено та не підтверджено порушення товариством глави 2, пункту 2.6 постанови Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637 від 15 грудня 2004 року, а саме, неоприбуткування в книгах обліку розрахункових операцій готівкових коштів (торгової виручки). Суди звернули увагу, що застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій можливе виключно за неоприбуткування готівкових коштів, чого в межах цієї справи не встановлено. При цьому, суди визнали безпідставним посилання відповідача на роз`яснення, надані листом ДФС України від 18 квітня 2016 року № 13854/7/99-99-22-07-03-17, відповідно до яких дата оприбуткування готівки в КОРО має відповідати даті роздрукування фіскального звітного чека, оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи документів, Товариством з обмеженою відповідальністю Укрклінсервіс було дотримано вказані роз`яснення, оскільки дата оприбуткування готівки в КОРО збігається з датою роздрукування фіскального звітного чека. Крім того, під час розгляду справи, сторонами не було поставлено під сумнів вказані в книзі КОРО та фіскальних звітних чеках дані.

Відмовляючи в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів ДФС України № 868 від 18 жовтня 2016 року, від 24 жовтня 2016 року; додатку до наказу ДФС України від 18 жовтня 2016 року № 868 про проведення перевірки ТОВ Укрклінсервіс , суди попередніх інстанцій виходили з їх необґрунтованості і безпідставності.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди при вирішенні цієї справи не застосовували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 січня 2018 року у справі 2а-12605/11/2670, відповідно до якої у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення №637 оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу №436/95). На переконання скаржника, доводи позивача і висновки судів, що ТОВ Укрклінсервіс забезпечило належне оприбуткування готівки суперечить положенням законодавства і вищенаведеній постанові Верховного Суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , яким внесено зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.

Водночас, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частин першої - другої статті 341 КАС України (в редакції чинній до 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на доводи касаційної скарги, яка не містить заперечень щодо судових рішень в частині відмовлених позовних вимог, враховуючи, що позивачем судові рішення не оскаржені, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для перегляду судових рішень в частині відмовлених позовних вимог.

Колегією суддів визначено, що спірними у цій справі є питання: 1) допущення Товариством порушення пункту 2.6 глави 2 Положення № 637; 2) правомірність застосування санкцій на підставі Указу № 436/95.

Вирішуючи перше питання, колегія суддів виходить з того, що пунктом 2.6 Положення № 637, яке втратило чинність 5 січня 2018 року згідно з постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, установлено, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книжки (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) (абзаци перший - третій цього пункту).

Відповідно пунктів 9 і 13 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Тобто, як норма пункту 13 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , так і норма пункту 2.6 Положення № 637 встановлюють для суб`єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції готівкою із застосуванням РРО, обов`язок забезпечення обліку отриманих готівкових коштів в повній сумі надходжень від розрахункових операцій. При цьому такий облік згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг здійснюється в денному звіті (за визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, денний звіт - це документ встановленої форми, надрукований РРО, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням), а згідно з пунктом 2.6 Положення № 637 - у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Задовольняючи позов, суди встановили, що записи про операції з готівковими коштами, відповідно до фіскальних чеків на суму 30057,35 грн від 25 липня 2016 року та на суму 27564,50 грн від 20 серпня 2016 року зроблені в КОРО у відповідну дату та вклеєні відповідні Z-звіти № 1476 від 25 липня 2016 року та № 1503 від 20 серпня 2016 року, у зв`язку з чим дійшли висновку про відсутність з боку позивача порушень пункту 2.6 Положення №637.

Разом з тим, з огляду на позицію відповідача, він обґрунтовує наявність порушення тим, що готівка надійшла 24 липня 2016 року і 19 серпня 2016 року, проте в КОРО відсутні записи про оприбуткування готівки за ці дні.

Отже, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що спірним питанням у цій справі є порушення товариством вимог Положення №637 щодо несвоєчасності друкування денних звітів, що призвело до оприбуткування готівки не в день її фактичного надходження.

Це питання було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом України, який у постановах від 13 березня 2014 року (справа № 21-5а14), від 14 червня 2016 року (справа № 21-3262а15) за результатами системного аналізу норм права, які регулюють спір у подібних правовідносинах, висловив правову позицію, яка полягає в тому, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, мають своєчасно та в повній мірі оприбутковувати всю готівку, що надходить до кас, та щоденно, тобто кожного робочого дня по закінченні зміни, але не пізніше 24 години цього ж дня, друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО. У разі недотримання суб`єктом господарювання при здійсненні діяльності пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР та підпункту 2.6 глави 2 Положення до нього за рішенням відповідних органів застосовуються штрафні (фінансові) санкції згідно з вимогами пункту 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР та абзацу третього частини першої статті 1 Указу № 436/95. При цьому, календарний день (доба) налічує 24 години, тобто день триває з 0 годин 00 хвилин до 24 годин 00 хвилин, при щоденній роботі з РРО Z-звіт необхідно виконувати щодня по закінченні робочої зміни, але не пізніше 24 години цього дня.

В подальшому ця позиція Верховного Суду України неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22 травня 2020 року (справа №П/811/533/16), від 12 лютого 2019 року (справа №823/1542/16), від 20 лютого 2018 року (справа №804/5317/17).

У зв`язку з наведеним, враховуючи встановлені судами обставини, роздрукування щоденних звітів (фіскальних чеків) наступного дня (о 00 годин 09 хвилин 25 липня 2016 року та о 00 годин 08 хвилин 20 серпня 2016 року) та в подальшому відображення у КОРО відповідно до дат, зазначених у щоденних звітах, є оприбуткуванням готівки не в день її фактичного надходження, що є порушенням норм Положення № 637. За наслідками розгляду справи судами не встановлено як обставин здійснення Товариством в КОРО записів щодо руху готівки 24 липня 2016 року і 19 серпня 2016 року, так і здійснення ним до розділу ІІ КОРО будь-яких записів щодо виходу з ладу РРО та неможливості роздрукування Z-звіту за зміни 24 липня 2016 року і 19 серпня 2016 року.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про недопущення ТОВ Укрклінсервіс порушення норм Положення №637.

Друге питання, поставлене перед судом, є похіднім від першого питання, і встановивши відсутність порушення позивачем норм Положення №637, суди дійшли висновку про достатність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому не надавали правової оцінки правомірності притягнення до відповідальності на підставі Указу № 436/95.

Разом з тим, оскільки за наслідками касаційного перегляду, висновок судів попередніх інстанцій щодо першого питання є помилковим, а для відповіді на питання правомірності притягнення до відповідальності на підставі Указу № 436/95 не є необхідним встановлення додаткових обставин та дослідження додаткових доказів, колегія суддів вважає за можливе розглянути поставлене перед судом друге питання.

Правова позиція щодо правомірності притягнення до відповідальності на підставі Указу № 436/95 була викладена Верховним Судом України у постанові від 02 квітня 2013 року № 21-77а13, яка в подальшому підтримана Верховним Судом, зокрема, у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 826/8121/16.

Відповідно до цих постанов Указом № 436/95 урегульовано питання відповідальності суб`єктів господарювання за неоприбуткування у касах готівки. 06 липня 1995 року було прийнято Закон України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , у якому передбачено, крім іншого, відповідальність суб`єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, а розділом V згаданого вище Закону визначено вичерпний перелік порушень, за які передбачено фінансові санкції. Як убачається зі змісту його положень, серед них відсутнє таке порушення як неоприбуткування у касах готівки, а отже, й не встановлена відповідальність за це. Водночас зазначене питання прямо врегульоване в Указі № 436/95. Зокрема, абзацом третім статті 1 вказаного нормативно-правового акта встановлено штраф у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки. Таким чином, предмети правового регулювання Указу № 436/95 та Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є різними. Незважаючи на зміни, які в подальшому вносились до цього Указу, правове регулювання відповідальності та розмір штрафу за неоприбуткування готівки не змінилися.

Колегія суддів Верховного Суду України дійшла висновку, що відносини стосовно відповідальності суб`єктів господарювання за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки не врегульовані Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , прийнятим у часі пізніше, ніж видано Указ № 436/95. Окрім цього, на час виникнення спірних відносин не було прийнято й будь-яких інших законів, сфера дії яких би охоплювала такі відносини, тому застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу третього статті 1 Указу № 436/95 є обґрунтованим.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі №1340/3510/18 відступила від правової позиції Верховного Суду України та сформулювала правовий висновок щодо застосування Указу № 436/95.

Так, Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши положення норм Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України , Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , Положення № 637, Указу № 436/95, дійшла висновку, що метою постановлення Указу № 436/95 було врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб`єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належним чином урегульовані іншими законодавчими актами, а термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону. Проте оскільки шляхом прийняття Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ № 436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.

Отже, у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг застосування положень абзацу третього статті 1 Указу № 436/95 є неможливим.

Враховуючи, що у цій справі правовідносини виникли після набрання чинності Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , колегія суддів дійшла висновку про неправомірність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення №0002724029 від 8 листопада 2016 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення пункту 2.6 Положення № 637, оскільки застосування контролюючим органом положень Указу № 436/95 є неправомірним.

Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення, проте, із помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зміни мотивувальних частин судового рішення в частині задоволених позовних вимог, з урахуванням наведеного колегією суддів обґрунтування. В частині відмовлених позовних вимог судові рішення не переглядалися, а тому залишаються без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року в частині задоволених позовних вимог - змінити в частині обґрунтування висновків, виклавши їх у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко