Вирок

від 27.01.2020 по справі 752/1346/16-к

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 752/1346/16-к

провадження №: 1-кс/752/19/20

У Х В А Л А

27.01.2020 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпія Буд» - адвоката ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42015100010000259, відомості щодо якого внесені 18.08.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 205 КК України, про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді звернувся представник із вказаним клопотанням, в якому просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.04.2016 року у справі № 752/8092/16-к (провадження № 1-кс/752/1853/16), а саме з грошових коштів, які знаходяться в безготівковому вигляді, на рахунках, які відкриті в ПАТ «Фінексбанк» (МФО 380311) № НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Олімпія Буд» (код ЄДРПОУ 39924376).

В обґрунтування клопотання представник зазначив, що арешт на грошові кошти ТОВ «Олімпія Буд» накладено необґрунтовано, оскільки ТОВ «Олімпія Буд» не має жодного відношення до юридичних осіб ТОВ «ТД ОМС» і ТОВ «Мегабуд ЛТД». Будь-які господарські взаємовідносини між ТОВ «ТД ОМС»,ТОВ «Мегабуд ЛТД» та ТОВ «Олімпія Буд» відсутні. Також зазначено, що згідно клопотання про накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Олімпія Буд», які знаходяться в безготівковому вигляді на рахунку в ПАТ «Фінексбанк» (МФО 380311), слідчим не доведено, що ТОВ «Олімпія Буд» відсутнє за адресою місцезнаходження, має ознаки фіктивності. В той же час слідчим не надано жодних доказів на підтвердження того, що грошові кошти на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Фінексбанк» (МФО 380311), відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України та ст. 98 КПК України.

При цьому, зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки жодній посадовій та/або службовій особі вказаного товариства не повідомлено підозру, вказане товариство не має ознак фіктивності, є реально діючим, що здійснює свою господарську діяльність. Крім того, накладений арешт в повній мірі зупинив діяльність товариства.

В судове засідання представник, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлялись належним чином. При цьому, представник подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги клопотання підтримує в повному обсязі.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлялись належним чином. При цьому, прокурор подав заяву, в якій просив розглянути клопотання за його відсутності та покладався на розсуд суду щодо скасування арешту з майна.

Вивчивши клопотання та додані до нього документи, вважає необхідним задовольнити клопотання, виходячи з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015100010000259 від 18.08.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч.1 ст. 205 КК України.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.04.2016 накладено арешт на майно, у тому числі на грошові кошти, які знаходяться в безготівковому вигляді, на рахунках, які відкриті в ПАТ «Фінексбанк» (МФО 380311) № НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Олімпія Буд» (код ЄДРПОУ 39924376).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому порядку цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважити, що воно є доказом злочину.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Разом з тим, положеннями частини 1 стаття 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зі змісту ч. 5 ст. 170 КПК України вбачається, що у випадках п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що під час накладення арешту на кошти вказаного товариства, слідчим суддею не в повній мірі були враховані питання, визначені ч. 2 ст. 173 КПК України.

Як встановлено слідчим суддею під час розгляду клопотання, із матеріалів клопотання не вбачається належних та допустимих доказів того, що ТОВ «Олімпія Буд» відноситься до фіктивного підприємства, в рамках зазначеного кримінального провадження, яке б здійснювало незаконну діяльність.

Тобто, причетність ТОВ «Олімпія Буд» або службових чи посадових осіб вказаного товариства до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч.1 ст. 205 КК України, слідчим не доведена.

Разом з тим, Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ узагальнив судову практику щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (від 07.02.2014 року), згідно якої чітко визнав, що відносно осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про накладення арешту на їх майно.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Таким чином, арешт на кошти ТОВ «Олімпія Буд» накладено необґрунтовано, оскільки з моменту накладення арешту будь-якій посадовій та/або службовій особі вказаного товариства, не пред`явлено підозру, тобто не мають статусу підозрюваних або обвинувачених.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Процесуальний закон чітко визначає підстави для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Разом з тим, при розгляді клопотання про скасування арешту не встановлена наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту на кошти вказаного товариства, які містяться у банківській установі.

Окрім цього, слід зазначити, що матеріали клопотання, а також ухвала слідчого судді, не містять будь-яких фактичних даних, що кошти вказаного товариства, які містяться у банківській установі, в силу статті 98 КПК України, є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі є предметами, що були об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані вказаним товариством внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, у матеріалах клопотання про накладення арешт, відсутня будь-яка постанова слідчого про визнання коштів ТОВ «Олімпія Буд» в якості речових доказів.

Положеннями ч. 1 ст. 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Частиною статі 22 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх прав та виконання процесуальних обов`язків.

Слідчим суддею надавалась процесуальна можливість слідчому та прокурору взяти участь в судовому засіданні по розгляду цього клопотання та надати слідчому судді свої заперечення з відповідними підтверджуючими документами (докази) обґрунтованості передачі вказаного майна та накладеного арешту на нього, у тому числі щодо надання слідчому судді для вивчення та дослідження під час розгляду клопотання, матеріалів кримінального провадження.

Однак, слідчий та прокурор не скористався своїм процесуальним правом щодо надання належних та допустимих доказів обґрунтованості накладення арешту.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Згідно положень Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24.03.2005 по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується, що перша та найбільш важлива вимога ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-И). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Враховуючи вище викладене, висновки слідчого, та як наслідок - слідчого судді в ухвалі про накладення арешту на кошти вищевказаного товариства мають ознаки таких, що були здобуті кримінально протиправним шляхом та є доказом у кримінальному провадження - є припущеннями, у зв`язку із цим слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання представника ТОВ «Олімпія Буд» про скасування арешту майна є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 174, 372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпія Буд» - адвоката ОСОБА_3 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.04.2016 року у справі № 752/8092/16-к (провадження № 1-кс/752/1853/16), а саме з грошових коштів, які знаходяться в безготівковому вигляді, на рахунках, які відкриті в ПАТ «Фінексбанк» (МФО 380311) № НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Олімпія Буд» (код ЄДРПОУ 39924376).

Ухвала підлягає негайному виконанню та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1