Рішення

від 05.02.2020 по справі 753/20450/18

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20450/18

провадження № 2/753/1481/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Даниленко В.В.,

при секретарі Скромній І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокар України про захист прав споживача та стягнення коштів, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту -позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокар України (далі по тексту - відповідач, ТОВ Єврокар України ) про визнання договору фінансового лізингу № 638 від 15.03.2017 року укладеного між ТОВ Єврокар Україна та позивачем ОСОБА_1 недійсним та стягнення 15054,80 грн. сплачених коштів за договором лізингу, посилаючись на те, що він мав намір укласти договір купівлі автомобіля ВАЗ 2110 2014 року випуску, вартістю 85000,00 грн., вніс за нього 25000, 00 грн. авансового внеску, в подальшому ознайомившись з повним текстом договору Позивач виявив, що за договором лізингу зазначено інший автомобіль ЗАЗ Sens, вартістю 179 550 грн. Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про розірвання договору та повернення сплачених коштів. Відповідач повернув ОСОБА_1 9945, 20 грн. з 25000, 00 грн. авансового внеску за договором фінансового лізингу.

Вважає договір фінансового лізингу № 638 від 15.03.2017 року недійсним, оскільки останній не відповідає вимогам чинного законодавства України. Грубо порушує права позивача як споживача послуг, а тому підлягає визнанню судом недійсним.

В судове засідання позивач не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в направленій до суду заяві просив справу розглядати за його відсутність з підтриманням позовних вимог, які задовольнити, з можливим ухваленням заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, з заявами чи клопотаннями про неможливість розгляду справи у його відсутність до суду не звертався.

Відповідно до положень ст.280 ЦПК України судом визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15.03.2017 року між відповідачем ТОВ Єврокар Україна (згідно договору - лізингодавець) та позивачем ОСОБА_1 (згідно договору - лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 638 ( а.с. 12-19).

Відповідно до умов вказаного договору лізингодавець зобов`язався придбати у власність предмет лізингу - автомобіль ЗАЗ Sens та передати його в користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених договором, а лізингоодержувач - прийняти і належним чином використовувати предмет лізингу та у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі на умовах цього договору.

Правовідносини, які виникають з договору лізингу, регулюються положеннями параграфу 6 глави 58 ЦК України, а загальні правові та економічні засади фінансового лізингу - Законом України Про фінансовий лізинг .

Згідно з ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до положень ч.2 ст.1 ЗУ Про фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ч.1 ст.2 ст.1 ЗУ Про фінансовий лізинг ).

15.03.2017 року, відповідно до умов договору позивач сплатив відповідачу перший внесок у сумі 25000,00 грн., з яких 12568, 50 грн.- комісія за організацію договора, згідно п. 9.6 Договору, та 12431, 50 грн.- частина авансового платежу, згідно п. 9.6 Договору (а.с.20-21).

Проте, уважно ознайомившись с договором Позивач виявив, що Відповідач, під час укладання договору, ввів його в оману. За викладених обставин, позивач звернуся до ТОВ Єврокар Україна з проханням про розірвання договору та поверненням сплачених коштів у сумі 25000,00 грн., проте відповідачем було повернуто частину сплачених коштів.

Положення ч.1, 2 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", регламентує, що продавець (виконавець, виробник), не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Так, п.4 ч.3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що несправедливими є, зокрема умови договору про надання можливості продавцю, виконавцю, виробнику не повертати кошти, здійснені споживачем, у разі умови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця, виконавця, виробника у зв`язку з виконанням або не виконанням ним договору.

Даючи оцінку доводам позивача щодо невідповідності умов договору Закону України "Про захист прав споживачів", суд враховує, що Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг (ст.1-1).

З огляду на суб`єктний склад сторін оспорюваного договору та об`єкта зафіксованих у ньому зобов`язань, суд дійшов висновку, що Закон України "Про захист прав споживачів" поширюється на спірні правовідносини.

Відповідно до ст.18 Закону Закон України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно із ч.3 ст.18 Закон України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідно компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Відповідно до ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 ЦК України), такий правочин визнається недійсним.

Відповідно до умов оспорюваного договору вартість предмета лізингу на момент укладення договору становила 6625,46 доларів США, що за обмінним курсом долара США до гривні складало 179550,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ч.2 ст.6 ЗУ Про фінансовий лізинг істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень ст.692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобов`язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог ст.ст.638, 655, 691 ЦК України.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів.

Наведене свідчить про те, що на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов`язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов`язань лізингоодержувача.

Відповідно до ст.16 ЗУ Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

З пункту 12.1 договору вбачається, що у разі розірвання договору з ініціативи лізингоодержувача лізингодавець повертає йому лише 80% сплаченого авансового внеску, або частини авансових платежів.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про те, що оспорюваний договір містить низку несправедливих умов, які порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до ч.5 ст.18 Закон України "Про захист прав споживачів", якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

За положеннями ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

За приписом ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З огляду на встановлену судом несправедливість низки умов договору фінансового лізингу, що є порушенням вимог ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", та враховуючи, що відповідачем не надано доказів, що ним вчинялися будь-які дії на виконання зобов`язань за цим договором, суд відповідно до вимог ч.1 ст.215, ч.1 ст. 203 ЦК України вбачає підстави для визнання цього договору недійсним в цілому.

Викладені обставини узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України у справах № 6-330цс-16 від 08.06.2016 та у справі № 6-3020цс-15 від 11.05.2016.

Вирішуючи питання про те, які правові наслідки слід застосувати до даного договору, суд враховує, що за загальним наслідком визнання правочину недійсним, встановленим ч.1 ст.216 ЦК України, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи, що договір фінансового лізингу від 15.03.2017 року №638 частково виконаний лише позивачем, з відповідача на його користь підлягають стягненню всі кошти, сплачені за недійсним правочином.

Як вже було зазначено, позивач виявивши, що його було введено в оману, 24.03.2017р. звернувся до ТОВ Єврокар Україна з заявою про розірвання договору та про повернення коштів у сумі 25000, 00 грн., які були ним перераховані під час укладання договору 15.03.2017 року.

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів", споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких заперечень по суті позовних вимог відповідачем до суду не надано.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити.

Згідно ст. 133, 141 ЦПК України, оскільки суд задовольнив позов, тому з відповідача ТОВ Єврокар Україна необхідно стягнути 640,00 грн. судового збору на користь держави.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 203, 215, 216, 628, 799, 806 ЦК України, Законом України Про захист прав споживачів , Законом України Про фінансовий лізинг , ст.ст. 7, 9, 13, 19, 76, 81, 89, 141, 223, 244, 245, 259, 263-265, 268, 280, 353, 354 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати договір фінансового лізингу № 638, укладений 15.03.2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Єврокар Україна , недійсним

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокар Україна (місце знаходження: м. Київ, вул.. Бориспільська, 9, корпус 57, офіс 57/1, код ЄДРПОУ 40481805) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 15054,80 грн. сплачених коштів за договором фінансового лізингу №638, укладений 15.03.2017 року.

Стягнути з ТОВ Єврокар Україна на користь держави 640,00 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: