Ухвала

від 17.07.2020 по справі 917/1585/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

17.07.2020 р. Справа № 917/1585/19

м. Полтава

за позовною заявою Селянського (фермерського) господарства "Віра", с. Ковалівка, Полтавського району, Полтавської області,38701

до Фермерського господарства "Ваці", с. Ваці, Полтавського району, Полтавської області,38781

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

2. ОСОБА_2 , АДРЕСА_1

про визнання договорів оренди землі недійсними, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

Суддя Солодюк О.В.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Розглядається позовна заява про:

- визнання договору оренди землі площею 6,66 га від 20 березня 2019 р., укладеного між ОСОБА_2 та ФГ "ВАЦІ" недійсним; визнання договору оренди землі площею 5,82 га від 20 березня 2019 р., укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "ВАЦІ" недійсним;

- витребування з чужого незаконного володіння ФГ "ВАЦІ" земельних ділянок: площею 6,6600 га, яка належить на праві власності ОСОБА_2 (державний акт серія ЯИ № 930294 від 06.12.2012 р.) та площею 5,8200 га, яка належить на праві власності ОСОБА_1 (державний акт серія ЯИ № 684857 від 09.02.2012р.) - для ведення фермерського господарства, які розташовані в межах населеного пункту Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Позивач звернувся до суду з даним позовом (вх. № 1843/19 від 10.09.2019р.). В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договори оренди земельної ділянки укладені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з ФГ "ВАЦІ" незаконні і земельні ділянки передані в оренду незаконно, без згоди позивача.

Позивач, посилаючись на ст.1, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" від 26.12.1992р., ст.12 Закону України "Про фермерське господарство", ст.ст. 32, 116 Земельного кодексу України, п.5 ст.1, ст.ст. 12, 27 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", зазначає, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов"язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов"язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Отже, як вказує позивач, після одержання головою фермерського господарства документа, що посвідчує право власності або право користування землею, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов"язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Позивач зазначає, що оскільки треті особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є членами СФГ "Віра" і отримували спірні земельні ділянки у власність на підставі розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації від 25.03.2008 р. за № 192, згідно якого їм передано у власність земельні ділянки для ведення фермерського господарства "Віра", договори оренди землі, укладені між відповідачем та третіми особами, як зазначає позивач, є незаконними та порушують право позивача на користування спірними земельними ділянками.

Ухвалою суду від 16.09.2019р. залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою суду від 27.09.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 28.10.2019р. на 13-00 год.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 11316 від 21.10.2019р.) проти позову заперечує, посилаючись, зокрема на те, що фермерське господарство не мусить мати жодного стосунку до земельної ділянки, які отримував член ФГ, як фізична особа, а тому право володіння і користування земельною ділянкою може переходити від члена ФГ до такого господарства за волевиявленням члена ФГ у загальному порядку з проведенням державної реєстрації права оренди (користування) за СФГ "Віра".

28.10.2019р. ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), відкладено розгляд справи на 12.12.2019р. на 10-00 год.

12.12.2019р. ухвалою суду відкладено розгляд справи на 29.01.2020р. на 10-30 год.

Третя особа - 2 у поясненнях (вх. № 713 від 21.01.2020р.) зазначає, що він є власником земельної ділянки площею 6,6600 га на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий №5324081900:00:027:0067. Право власності підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №930294. Жодних договорів оренди належної ОСОБА_2 земельної ділянки між СФГ ВІРА та ОСОБА_2 не існує. Також, як зазначає третя особа-2, до позовної заяви позивачем не додається підтвердження щодо проведення державної реєстрації права оренди (користування) за СФГ ВІРА стосовно земельних ділянок, належних ОСОБА_2 . В позовній заяві позивач намагається ввести суд в оману зазначивши, що фермерське господарство, як юридична особа володіє і користується будь-якою земельною ділянкою, що належить фізичній особі - члену ФГ. Однак це суперечить принципам непорушності права приватної власності на землю, встановленому ст. 41 Конституції України. Адже очевидно, що ФГ не мусить мати жодного стосунку до земельної ділянки, яку отримав член ФГ як фізична особа, наприклад, для будівництва й обслуговування житлового будинку та/або будь якої іншої земельної ділянки. Право володіння і користування земельною ділянкою може переходити від члена ФГ до такого господарства як юридичної особи за волевиявленням члена ФГ у загальному порядку й на загальних підставах, передбачених чинним законодавством України. Так, згідно вимог ст. 125 Земельного кодексу України, право користування щодо земельної ділянки, будь якого виду, виникає з моменту проведення державної реєстрації таких прав.

Третя особа-2 також зазначає, що на даний час відносно вищезазначеної земельної ділянки жодних договорів оренди не укладено. Член селянського (фермерського) господарства і власне фермерське господарство є окремими і самостійними учасниками цивільних правовідносин. І тому вони можуть укладати між собою та/або з будь якими іншими третіми особами, будь-які правочини, не заборонені законодавством в порядку, визначеному чинним законодавством. Волевиявлення власника земельної ділянки, що є членом ФГ на передачу права володіння та/або користування землею фермерському господарству, як юридичній особі, має бути оформленим та має бути проведена його державна реєстрація. А це означає, що коли такого волевиявлення немає, у ФГ не виникає автоматично прав на володіння і користування земельними ділянками, які перебувають у власності його члена. Тобто, власник земельної ділянки, будь який, включаючи осіб, що перебувають в членстві фермерських господарств, має право вирішувати, якому суб`єкту господарювання і на яких умовах передавати в користування належну йому землю. Якщо засновник ФГ - власник земельної ділянки не виявив бажання передати таку земельну ділянку своєму ФГ як юридичній особі, він може реалізувати свої правомочності власника і передати цю землю в оренду і іншому фермерському господарству.

Третя особа -1 у поясненнях (вх. № 701 від 21.01.2020р.) зазначає, що вона є власником земельної ділянки площею 5,8254 га на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий №5324081900:00:026:0010. Право власності підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 684857. Жодних договорів оренди належної їй земельної ділянки між СФГ ВІРА та нею не існує. Також до позовної заяви позивачем не додається підтвердження щодо проведення державної реєстрації права оренди (користування) за СФГ ВІРА щодо земельних ділянок належних ОСОБА_1 . В позовній заяві позивач намагається ввести суд в оману, зазначивши, що фермерське господарство, як юридична особа володіє і користується будь-якою земельною ділянкою, що належить фізичній особі - члену ФГ. Однак це суперечить принципам непорушності права приватної власності на землю, встановленому ст. 41 Конституції України. Адже очевидно, що ФГ не мусить мати жодного стосунку до земельної ділянки, яку отримав член ФГ як фізична особа, наприклад, для будівництва й обслуговування житлового будинку та/або будь якої іншої земельної ділянки. Право володіння і користування земельною ділянкою може переходити від члена ФГ до такого господарства як юридичної особи за волевиявленням члена ФГ у загальному порядку й на загальних підставах, передбачених чинним законодавством України. Так, згідно вимог ст. 125 Земельного кодексу України, право користування щодо земельної ділянки, будь якого виду, виникає з моменту проведення державної реєстрації таких прав. На даний час між ОСОБА_1 та ФГ ВАЦІ укладено та зареєстровано відповідно до чинного законодавства договір оренди землі від 07.08.2019 року, номер запису про інше речове право: 32771452. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" - у державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав. Отже, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов`язаний перевірити, зокрема, інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав у тому числі з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації. Під час реєстрації договорів оренди землі між ФГ ВАЦІ та ОСОБА_1 державним реєстратором встановлено відсутність вже зареєстрованих речових прав щодо заявлених земельних ділянок, жодних перешкод для проведення такої реєстрації не встановлено, види користування землею і порядок набуття такого права користування передбачені, зокрема, у Земельному кодексі України (ЗК) та Цивільному кодексі України (ЦК). Член селянського (фермерського) господарства і власне фермерське господарство є окремими і самостійними учасниками цивільних правовідносин. І тому вони можуть укладати між собою та/або з будь якими іншими третіми особами, будь-які правочини, не заборонені законодавством в порядку визначеному чинним законодавством. Волевиявлення власника земельної ділянки, що є членом ФГ на передачу права володіння та/або користування землею фермерському господарству як юридичній особі має бути оформленим та має бути проведена його державна реєстрація. А це означає, як вказує третя особа-1, що коли такого волевиявлення немає, у ФГ не виникає автоматично прав на володіння і користування земельними ділянками, які перебувають у власності його члена. Тобто, власник земельної ділянки, будь який, включаючи осіб, що перебувають в членстві фермерських господарств, має право вирішувати якому суб`єкту господарювання і на яких умовах передавати в користування належну йому землю. Якщо засновник ФГ - власник земельної ділянки не виявив бажання передати таку земельну ділянку своєму ФГ, як юридичній особі, він може реалізувати свої правомочності власника і передати цю землю в оренду і іншому фермерському господарству.

29.01.2020р. ухвалою суду відкладено розгляд справи на 25.02.32020р. на 10-00 год.

16.03.2020р. ухвалою призначено розгляд справи на 09.04.2020р. на 10-00 год., оскільки судове засідання, призначене на 25.02.2020р. на 10-00 год. не відбулося у зв"язку з перебуванням судді у відпустці.

Від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі та повернення судового збору (вх. № 4102 від 09.04.2020р.).

09.04.2020р. ухвалою суду відкладено розгляд справи на 19.05.2020р. на 11-00 год.

Заявою за № 5078 від 08.05.2020 р. відповідач просить суд проводити розгляд справи за його відсутності. Проти закриття провадження у даній справі не заперечує.

26.05.2020р. ухвалою суду призначено розгляд справи на 17.07.2020р. на 09-00 год., оскільки судове засідання, призначене на 19.05.2020р. на 11-00 год., не відбулося у зв"язку з перебуванням судді у відпустці.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Позивач клопотанням просить суд закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України (вх. 4102 від 09.04.2020р.), посилаючись, зокрема на те, що треті особи не зазначені у даній справі відповідачами, що є порушенням ст. 162 ГПК України. Суб"єктний склад відповідачів не передбачає суб"єктну юрисдикцію вирішення справи №917/1585/19 в господарському суді, оскільки фактично позовна заява визначає відповідачем лише ФГ "Ваці", що є порушенням прав громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які є стороною в договорах оренди землі, у той час, як вимога про витребування з чужого незаконного володіння ФГ "ВАЦІ" земельних ділянок є похідною від визнання договорів оренди землі недійсними.

Позивач у клопотанні посилається на п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України, якою зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв"язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем , а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов"язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Позивач також просить суд, згідно п. 5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір " повернути йому судовий збір у зв"язку із закриттям провадження у справі.

При постановленні ухвали, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Для віднесення справи до своєї юрисдикції господарському суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.

Разом з тим, відповідно до ст.1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Частиною 1 ст.19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 2 ст.13 Конституції України унормовано, що кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини, пов`язані з набуттям і реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок, є цивільно-правовими.

Матеріали справи свідчать, що, звертаючись до суду з даним позовом, Селянське (фермерське) господарство "Віра" заявило вимогу про визнання недійсними договорів оренди землі:

- площею 5,82 га від 20.03.2019р., укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "ВАЦІ"; площею 6,66 га від 20.03.2019р., укладеного між ОСОБА_2 та Фермерським господарством "ВАЦІ";

- витребування з чужого незаконного володіння ФГ "ВАЦІ" земельної ділянки площею 6,6600 га, розташованої в межах населеного пункту Ковалівської сільської ради Полтавської області Полтавський район, для ведення фермерського господарства, яка на підставі державного акту серія ЯИ № 930294 від 06.12.2012 р. належить на праві власності ОСОБА_2 ; витребування з чужого незаконного володіння ФГ "ВАЦІ" земельної ділянки площею 5,8200 га, розташованої в межах населеного пункту Ковалівської сільської ради Полтавської області Полтавський район, для ведення фермерського господарства, яка на підставі державного акту серія ЯИ № 684857 від 09.02.2012 р. належить на праві власності ОСОБА_1 .

З огляду на те, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними договорів оренди, укладених між фізичними особами та фермерським господарством, такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки цих фізичних осіб.

При цьому, попри те, що при поданні даного позову фізичні особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зазначені позивачем як відповідачі, вказане не може бути підставою для розгляду спору господарським судом, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків таких фізичних осіб.

Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Наведене відповідає висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 10 вересня 2019 року у справі № 910/4896/18, від 16 травня 2018 року у справі № 911/4111/16.

Вимоги позивача про витребування з чужого незаконного володіння спірних земельних ділянок хоча і заявлені до юридичної особи - ФГ "ВАЦІ", однак за своєю суттю є похідними від вимог про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між фізичними особами та фермерським господарством, та також безпосередньо стосується фізичних осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому також підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки їх вирішення вплине на права та обов`язки цих фізичних осіб.

Згідно з п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Частиною 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі згідно п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (зі змінами та доповненнями) сплачена сума судового збору повертається у разі закриття провадження у справі.

При поданні позову до суду позивачем квитанціями №22326403, №22326421, №22326431, №22326450 від 22.08.2019р. сплачено по 1 921,00 грн. судового збору.

24.09.2019 р. позивачем сплачено 1 683, 69 грн. судового збору згідно квитанції № 22878565 та 949, 52 грн. згідно квитанції № 22878616.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 7 684,00 грн. судового збору, сплаченого квитанціями №22326403, №22326421, №22326431, №22326450 від 22.08.2019р., 1 683, 69 грн. згідно квитанції № 22878565 від 24.09.2019 р. та 949, 52 грн. згідно квитанції № 22878616 від 24.09.2019 р., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. 123, п.1 ч.1 ст. 231, ст. 234 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі.

2. Повернути Селянському (фермерському) господарству "Віра", с. Ковалівка, Полтавського району, Полтавської області, 38701, код ЄДРПОУ 31494069 з Державного бюджету України (Отримувач коштів УК у м.Полтаві/м.Полтава/22030101;Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38019510; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA 508999980313171206083016002; Код класифікації доходів бюджету 22030101 ) - 7 684,00 грн. судового збору, перерахованого квитанціями №22326403, №22326421, №22326431, №22326450 від 22.08.2019р., 1 683,69 грн. перерахованого квитанцією № 22878565 від 24.09.2019 р. та 949, 52 грн. перерахованого квитанцією № 22878616 від 24.09.2019 р., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи.

3. Ухвалу направити учасникам справи.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.