Рішення

від 09.07.2020 по справі 366/2799/19

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/2799/19

Провадження №2/366/102/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючої - судді Тетервак Н.А.,

при секретарі - Німченко Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Іванків Київської області в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошового боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь суму основного боргу 17 789 143,19 грн. та 3% річних - 682 811,00 грн., що разом складає 18 471 954 (вісімнадцять мільйонів чотириста сімдесят одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 19 коп. та відшкодування збитків у сумі 9 502 500 (дев`яти мільйонів, п`ятсот двох тисяч п`ятисот грн.), як відшкодування збитків внаслідок порушення умов попереднього договору, від 09.05.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11 жовтня 2017 року між ним, ОСОБА_1 та Відповідачем - ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей в сумі 117 000 (сто сімнадцять тисяч) доларів США та 505 000 (п`ятсот п`ять тисяч) Євро, згідно з яким він передав відповідачу визначену договором суму грошей, а Відповідач зобов`язався повернути таку ж суму грошей не пізніше 11 квітня 2018 року, про що, в порядку ч. 2 ст. 1047 ЦК України, видав письмову розписку.

В порушення взятих на себе зобов`язань по договору позики, не зважаючи на його численні нагадування, в тому числі направленої позивачем 10.06.2019 на адресу відповідача претензії з вимогою сплатити борг в строк до 10.07.2019, до даного часу відповідач йому не повернув позичені гроші.

Відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України станом на дату подання позову, вартість 100 доларів США становить 2603,0049 грн., вартість 100 Євро становить 2919,5303 грн., тому сума боргу відповідача, в український гривні становить:

2603,0049 / 100 х 117 000 = 3 045 515,17 грн.

2919,5303 / 100 х 505 000 = 14 743 628,02 грн.

З 045 515,17 + 14 743 628,02 = 17 789 143,19 грн.

Таким чином загальна сума боргу відповідача, за договором позики від 11.10.2017, становить 17 789143 (сімнадцять мільйонів сімсот вісімдесят дев`ять тисяч сто сорок три) грн. 19 коп .

Також, відповідач повинен сплатити позивачу три проценти річних від простроченої суми (за період 12.04.2018 - 22.07.2019) у розмірі: 682811 (шістсот вісімдесят дві тисячі вісімсот одинадцять) грн. 00 коп.

Отже, відповідач повинен повернути суму основного боргу - 17 789 143,19 грн. та 3% річних - 682 811,00 грн., що разом складає 18 471 954 (вісімнадцять мільйонів чотириста сімдесят одна тисяча дев`ятсот п 'ятдесят чотири) грн. 19 коп.

Крім того, 09.05.2018 року між ним та ОСОБА_2 , був укладений Попередній договір, відповідно до якого останній бере на себе зобов`язання продати, а позивач купити в майбутньому належне ОСОБА_2 , домоволодіння, за АДРЕСА_1 , та земельну ділянку 0,500 га, кадастровий номер 3222782600:00:001:0090

розташованому за адресою: Київська область, Макарівський район, село Березівка.

Він, позивач, відповідно до умов договору, виконав зобов`язання, проте ОСОБА_2 , у встановлений в договорі термін зобов`язання не виконав, не уклав з ним договір купівлі продажу майна.

Відповідно до ст.635 ЦПК України, позивач вправі вимагати відшкодування збитків, а саме: 9 502 500 (дев`ять мільйонів п`ятсот дві тисячі п`ятсот грн.), які сплачені ним за умовами попереднього договору.

Ухвалою судді від 25 листопада 2019 року провадження у зазначеній справі було відкрито та справу призначено до підготовчого судового засідання на 15 січня 2020 року на 11 год. 00 хв.

Сторони у судове засідання не з`явилися. Позивач у своїх позовних вимогах зазначив, що у разі неявки в судове засідання належним чином повідомленої сторони позивача, розгляд справи проводити за його відсутності. Відповідач повістку не отримав. Конверт повернуто Укрпоштою на адресу суду з відміткою про причини повернення за зазначеною адресою не проживає . Заяв та клопотань до суду не надіслав.

Ухвалою суду від 15 січня 2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті на 27 березня 2020 року на 11 год. 00 хв.

27 березня 2020 року судове засідання у справі відкладено на 05 червня 2020 року на 14 год. 30 хв., у зв`язку з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену корона вірусом COVID-19 та п.1 розпорядження голови Іванківського районного суду від 16.03.2020р.

05 червня 2020 року до канцелярії суду представником позивача - адвокатом Гурською Світланою Володимирівною подано заяву про відкладення слухання справи на іншу дату з урахуванням складання позовної заяви нової редакції.

Розгляд справи відкладено на 09 липня 2020 року на 08 год. 30 хв.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача - адвокат Гурська С.В. на електронну адресу суду надіслала заяву, в якій просила розгляд справи проводити без участі позивача та його представника за наявними в справі матеріалами. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просила позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити .

Відповідач у судове засідання не з`явився. Конверт повернуто Укрпоштою на адресу суду з відміткою про причини повернення за зазначеною адресою не проживає , тому у відповідності до ч.11 ст.128 ЦПК України на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено оголошення.

Враховуючи вимоги частини 11 статті 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Однак, ОСОБА_2 заяв та клопотань до суду не надіслав.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється .

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна

сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст.1047 Цивільного кодексу України, договір укладається у письмовій формі.

Згідно вимог ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2017 року між позивачем, ОСОБА_1 та Відповідачем - ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей в сумі 117 000 (сто сімнадцять тисяч) доларів США та 505 000 (п`ятсот п`ять тисяч) Євро, згідно з яким позивач передав відповідачу визначену договором суму грошей, а відповідач зобов`язався повернути таку ж суму грошей не пізніше 11 квітня 2018 року, про що, в порядку ч. 2 ст. 1047 ЦК України, видав позивачу письмову розписку.

В порушення взятих на себе зобов`язань по договору позики, не зважаючи на його численні нагадування, в тому числі направленої позивачем 10.06.2019 на адресу відповідача претензії з вимогою сплатити борг в строк до 10.07.2019, до даного часу відповідач йому не повернув позичені гроші.

Відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України станом на дату подання позову, вартість 100 доларів США становить 2603,0049 грн., вартість 100 Євро становить 2919,5303 грн., тому сума боргу відповідача, в український гривні становить:

2603,0049 / 100 х 117 000 = 3 045 515,17 грн.

2919,5303 / 100 х 505 000 = 14 743 628,02 грн.

З 045 515,17 + 14 743 628,02 = 17 789 143,19 грн.

Загальна сума боргу відповідача, за договором позики від 11.10.2017, становить 17 789143 (сімнадцять мільйонів сімсот вісімдесят дев`ять тисяч сто сорок три) грн. 19 коп .

Згідно положення ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті Цивільного кодексу України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ Про зовнішньоекономічну діяльність , Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю (далі - Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний,

якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України, а також частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц).

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх

вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь

у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення з позовом до суду відповідач не виконав взяті на себе за договором позики зобов`язання, а саме: зобов`язався повернути позикодавцю грошові кошти в сумі 117 000 (сто сімнадцять тисяч) доларів США та 505 000 (п`ятсот п`ять тисяч) Євро, які зобов`язався повернути не пізніше 11 квітня 2018 року; не уклав з позивачем договору купівлі-продажу майна.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно положень ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 625 ЦК України зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на висновки Верховного Суду України, які викладені в постанові від 27 січня 2016 р. Справа №6-771 цс 15, про те що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає, Відповідач повинен сплатити позивачу три проценти річних від простроченої суми (за період 12.04.2018 - 22.07.2019) у розмірі: 682811 (шістсот вісімдесят дві тисячі вісімсот одинадцять) грн. 00 коп.

Таким чином, Відповідач повинен повернути суму основного боргу - 17 789 143,19 грн. та 3% річних - 682 811,00 грн., що разом складає 18 471 954 (вісімнадцять мільйонів чотириста сімдесят одна тисяча дев`ятсот п 'ятдесят чотири) грн. 19 коп.

Крім того, 09.05.2018 року між позивачем та відповідачем, був укладений Попередній договір, відповідно до якого останній бере на себе зобов`язання продати, а позивач купити в майбутньому належне ОСОБА_2 , домоволодіння, за

АДРЕСА_1 , та земельну ділянку 0,500 га, кадастровий номер 3222782600:00:001:0090 розташованому за адресою: Київська область, Макарівський район, село Березівка.

Позивач, відповідно до умов договору, виконав зобов`язання, проте відповідач., у встановлений в договорі термін зобов`язання не виконав, не уклав договір купівлі продажу майна.

Відповідно до частини третьої статті 635 ЦК України зобов`язання,встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором, що унеможливлює виникнення основного договірного зобов`язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно.

Згідно з статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частиною третьою статті 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Частина друга статті 220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони вчинили правочин у встановленій законом письмовій формі, зміст якого відповідав волі сторін, які дійшовши згоди щодо усіх істотних умов договору, виконали такий договір повністю чи частково, і лише не було дотримано вимоги про нотаріальне посвідчення такого договору через ухилення однієї сторони договору.

Стаття 635 ЦК України не передбачає такого правового наслідку порушення взятого на себе в попередньому договорі зобов`язання щодо укладення основного договору, як спонукання до його укладення в судовому порядку.

Зазначене узгоджується з вимогами частини третьої статті 635 ЦК, згідно з якою зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором.

За таких обставин інша сторона попереднього договору може претендувати на відшкодування збитків відповідно до частини другої статті 635 ЦК України.

Зважаючи на викладене, відповідно до ст. 635 ЦК України, позивач вправі вимагати відшкодування збитків, а саме 9 502 500 (дев`яь мільйонів п`ятсот дві тисячі п`ятсот грн.), які сплаченні ним за умовами Попереднього договору.

Відповідно до частини третьої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. З ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач у позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, становить 44705 грн., з них судовий збір в розмірі 9605 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору (а.с.1). Проте, як вбачається з матеріалів справи, у таких відсутні будь-які докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу у вказаному розмірі.

З огляду на вказане, витрати на правову допомогу не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625, ч.2 ст.635, 1046-1049, 1050, ч.1,2 ст.533 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 175, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 - суму основного боргу 17 789 143,19 грн. та 3% річних - 682 811,00 грн., що разом складає 18 471 954 (вісімнадцять мільйонів чотириста сімдесят одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 19 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 - відшкодування збитків у сумі 9 502 500 (дев`ять мільйонів п`ятсот дві тисячі п`ятсот) грн., як відшкодування збитків внаслідок порушення умов попереднього договору від 09.05.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 судовий розмір у розмірі 9605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України , до початку

функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Н.А.Тетервак