Постанова

від 25.06.2020 по справі 911/2362/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2020 р. Справа№ 911/2362/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 25.06.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "ТЕТЕРІВ"

на рішення Господарського суду Київської області

від 18.02.2020 (повний текст складено 28.02.2020)

у справі №911/2362/18 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕМОФАРМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ

ОБ`ЄДНАННЯ "ТЕТЕРІВ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМПІДПРИЄМСТВО РІООН",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1. Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській

області;

2. Головного управління ДФС у Київській області в особі слідчого управління

фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області

про стягнення грошових коштів у сумі 830 883,84 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гемофарм" (далі - позивач) звернувся до Господарського суд Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Тетерів" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 830 883,84 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на порушення відповідачем умов договору про виробництво за контрактом та постачання лікарських засобів №05/2017-1 від 05.01.2017 року, згідно з якими відповідач зобов`язувався виготовити та відвантажити позивачу лікарські засоби у флаконах по 100 мл (далі - товар), а позивач зобов`язувався товар прийняти і оплатити. Позивач товар, переданий відповідачем, прийняв та передав його на зберігання відповідачу, уклавши з ним договір відповідального зберігання ТМЦ №04/2017-1 від 24.04.2017. Після часткового повернення товару відповідачем позивачу, на зберіганні у відповідача залишився товар на суму 830 883,84 грн., який був вилучений Службою безпеки України у м. Києві та Київській області на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва.Розпорядженням Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №6602-1/2.0/171-17 від 03.10.2017 року заборонено реалізацію, зберігання та застосування товару, у зв`язку з чим, позивач, вважаючи, що відповідачем виготовлений товар неналежної якості, звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 830883,84 грн.

Короткий зміст заперечень на позов

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що відсутні підстави вважати, що розпорядження Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №6602-1/2.0/171-17 від 03.10.2017 прийнято саме у зв`язку із виготовленням відповідачем неякісного лікарського засобу. Крім того, позивачем не надано допустимих та беззаперечних доказів того, що відповідачем порушені умови договору та вимоги чинного законодавства в частині недотримання якості виготовленої продукції.

Рух справи

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.02.2019 відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Гемофарм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Тетерів", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - товариства з обмеженою відповідальністю "Фармпідприємство Ріоон", та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, Головного управління ДФС у Київській області в особі слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області, про стягнення грошових коштів у сумі 830883,84 грн.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 10.06.2019 рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2019 у справі №911/2362/18 залишив без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 28.10.2019 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гемофарм" задовольнив частково, рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 у справі №911/2362/18 скасував, а справу № 911/2362/18 передав на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд висловив вказівку, що з метою повного, всебічного та об`єктивного вирішення спору судам належало, насамперед, з`ясувати:

- предмет та підстави позову;

- суть спірних правовідносин відповідно до предмета позову (встановити, яких конкретно правовідносин стосується позов у справі, як-от: стягнення вартості товару неналежної якості, виготовленого та поставленого за Договором від 05.01.2017; стягнення вартості товару, неповернутого зі зберігання за Договором від 24.04.2017; стягнення вартості товару неналежної якості, який був переданий на зберігання та якісні показники якого втрачені саме під час зберігання, тощо);

- а також якими положеннями договору( договорів) встановлені зобов`язання, яких стосується спір та якими нормами права врегульовані такі правовідносини з урахуванням всіх обставин, які мають значення для справи;

- проте зазначене залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій;

- водночас питання щодо якості товару може бути вирішене саме з урахуванням суті спірних правовідносини та визначеного позивачем змісту заявлених позовних вимог, враховуючи, зокрема, статус учасників спірних правовідносин (виробник, замовник; поклажодавець, зберігач).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.02.2020 у справі № 911/2362/18 позовні вимоги задоволено повністю, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ТЕТЕРІВ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕМОФАРМ" 830 883,84 грн. вартості продукції, виробленої відповідачем без дотримання погоджених у договорі умов, а також судові витрати.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що:

- позивач у даній ситуації не зобов`язаний доводити обставини, які призвели до виробництва неякісного товару або доводити фактичну неналежну якість самого товару, позаяк, є чинне розпорядження відповідного державного органу, яке вказує на пряме недотримання відповідачем вимог п. 6.1 Договору №05/2017-1 від 05.02.2017, що в свою чергу вже покладає обов`язок на виробника спростувати вказані в розпорядженні Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками відомості, які призводять до негативних наслідків для покупця (замовника);

- доказів того, що відповідач вжив всіх необхідних заходів щодо оскарження розпорядження Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками відповідач суду не надав, так само і не надав доказів того, що вжив всіх необхідних заходів для дотримання обов`язків, покладених на нього договором зберігання;

- в силу положень п. 1 ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми у розмірі 830883,84 грн, яка є вартістю продукції виробленої відповідачем без дотримання умов погоджених сторонами в договорі №05/2017-1 від 05.02.2017 та з порушенням вимог реєстраційного досьє лікарського засобу "Вігор-Санто" (що також встановлено рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/2263/18), є обґрунтованою, відповідачем не спростованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- судом першої інстанції не дослджувались питання якості поставленого відповідачем товару, що було єдиною підставою заявленого позивачем позову, належного виконання відповідачем умов укладеного договору про виробництво за контрактом та постачання лікарських засобів, безумовне виконання відповідачем досягненутих домовленостей згідно договору, що призвело до постановлення незаконного рішення;

- підтвердженням зміни саме підстави позову внаслідок невиконання відповідачем умов договору відповідального зберігання ТМЦ є безпосередньо подане після направлення справи на новий розгляд пояснення позивача, в яких останнім зазначається про необхідність відшкодування вартості товару позивачу внаслідок його втрати під час зберігання за договором зберігання;

- у відповідача відсутні передбачені законом підстави для звернення до адміністративного суду із позовом про скасування розпорядження Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 03.10.2017 № 6602-1/2.0/171-17, оскільки останнє не має відношення до відповідача, який виробив лікарські засоби виключно на умовах договору, у тому чилі в кількості продукції в одній серії.

- якість поставлених відповідачем позивачу лікарських засобів відповідала вимогам закону, зокрема Закону України Про лікарські засоби , про що Міністерством охорони здоровидано реєстраційне посвідчення від 12.07.2016 UA/15304/01/01, а також сертифікатом якості від 24.04.2017 № 3/2017, і при отриманін товару позивачем не висловлено будь-яких зауважень, зокрема і в порядку пред`явлення рекламацій, і що підтверджено самим позивачем у позові;

- вина відповідача у порушенні Реєстраційного дось`є щодо кількості окремої промислової серії - відсутня, що унеможливлює поверненян грошових коштів за поставлений товар належної якості;

- відбір зразків для проведення лабораторного аналізу зразків лікарських засобів, вироблених відповідачем - не проводився в порядку, обумовленому законом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "ТЕТЕРІВ" на рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2020 у справі № 911/2362/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "ТЕТЕРІВ" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2020 у справі № 911/2362/18, відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2362/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "ТЕТЕРІВ" на рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2020, розгляд справи призначено в судовому засіданні 04.06.2020, встановлено учасникам справи процесуальні строки щодо подання клопотань, заяв по суті спору, заперечень та відзивів, зупинено дію оскаржуваного рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 судове засідання відкладено на 25.06.2020.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 25.06.2020 учасники справи представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за адресами свого місцезнаходження.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача та третіх осіб - до суду апеляційної інстанції у встановлений строк - не надходив.

Частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Крім того, судом апеляційної інстанції розглянуто клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, призначене на 25.06.2020, яке мотивоване неможливістю представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні 25.06.2020 внаслідок законодавчо запровадженого карантину та вжиттям обмежувальних заходів.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатній обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, а також містять і письмові позиції учасників справи щодо спірних правовідносин, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, дійшов висновку, що неявка представників учасників справи в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відхилення заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.

.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріаламис прави, 05.01.2017 між ТОВ "Гемофарм" (далі - замовник), ТОВ "ВО "Тетерів" (далі - виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київське регіональне фармпідприємство" (далі - заявник) укладено Договір від 05.01.2017, за умовами якого виробник зобов`язався виготовити та відвантажити замовнику продукцію, а замовник зобов`язався її прийняти та оплатити (підпункти 2.1 та 2.2 пункту 2 Договору від 05.01.2017).

Підпункт 1.4 пункту 1 Договору від 05.01.2017 визначав, що предметом договору є виготовлення "продукції" - лікарських засобів у формах та під торгівельними назвами, визначеними у відповідності до додатку А.

Згідно підпункту 1.5 пункту 1 Договору від 05.01.2017, документацією Договору про виробництво визначаються документи та інформація, призначена для виробництва продукції та інша інформація, яка може бути необхідною сторонам в процесі виробництва.

Відповідно до додатку А до Договору від 05.01.2017, продукцією є розчин оральний "Вігор-Санто" по 100 мл у флаконах згідно з РП та Методами контролю якості (далі - МК якості) № UA/15304/01/01, наказ МОЗ України від 07.07.2016 № 685 - постачається включно для ТОВ "Гемофарм".

Виробництво продукції здійснюється виключно на виробничих об`єктах відповідача з використанням його сировинних, трудових, енергетичних та технічних ресурсів (підпункт 3.1 пункту 3 Договору від 05.01.2017).

Підпункт 3.2 пункту 3 Договору від 05.01.2017 визначав, що на момент укладення цього договору виробник має всі ліцензії та дозволи, необхідні для виробництва продукції та повинен надавати їх, починаючи з моменту його укладення. Копії дозвільних документів необхідно направляти ТОВ "Гемофарм".

Виробник зобов`язується забезпечити дотримання вимог належної виробничої практики України (далі - НВП України, підпункт 3.3 пункту 3 Договору від 05.01.2017).

Підпункт 3.8 пункту 3 Договору від 05.01.2017 встановлював, що виробництво продукції здійснюється на підставі письмових замовлень замовника, погоджених з виробником.

Зобов`язання виробника щодо поставки товару від виробника до замовника вважається виконаним з моменту його завантаження в транспорт замовника та надання замовнику сертифіката відповідності та товарно-транспортної накладної. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на складі відповідача за адресою: 07200, Київська область, Іванківський р-н, смт. Іванків, вул. Фрунзе, 49, у відповідності до товарно-транспортних накладних та документів, що підтверджують якість продукції, з дотриманням правил, передбачених діючим законодавством України (підпункти 5.4, 5.6 пункту 5 Договору від 05.01.2017).

Якість продукції у відповідності до умов цього Договору повинна відповідати вимогам, наведеним в документації та підтверджуватися сертифікатом якості виробника (підпункт 6.1 пункту 6 Договору від 05.01.2017).

Кожна вироблена партія продукції, а також готова продукція підлягає всім процедурам контролю якості, які вимагаються згідно документації під час виробничого процесу (підпункт 6.2 пункту 6 Договору від 05.01.2017).

Підпунктом 6.3 пункту 6 Договору від 05.01.2017 сторони узгодили, що сировина повинна мати сертифікати якості, видані її виробниками. Виробник повинен проводити вхідний контроль отриманої сировини у відповідності до документації.

Підпункт 6.7 пункту 6 Договору від 05.01.2017 встановлює, що Замовник зобов`язаний забезпечити проведення вхідного контролю якості продукції та призначити уповноважену особу з якості. Уповноважена особа замовника зобов`язана проводити перевірку продукції, яка надходить до замовника та супроводжувальних документів (в т.ч. сертифікатів якості, виданих виробником), здійснювати оформлення результатів вхідного контролю якості продукції та виконувати інші обов`язки, визначені діючим законодавством України (підпункт 6.6 пункту 6 Договору від 05.01.2017). Всі питання, пов`язані з якістю продукції, які виникли під час приймання продукції на склад замовника або під час оптової та роздрібної реалізації вирішуються уповноваженими особами з якості виробника та замовника у відповідності з умовами цього договору.

Рекламації можуть бути заявлені замовником щодо: а) кількості товару - у випадку невідповідності його кількості вказаному в ТТН, протягом 3 (трьох) днів з дня отримання товару замовником. Рекламації щодо внутрішньо товарної кількості приймаються протягом строку реалізації товару зі складу замовника; б) якості товару - у випадку невідповідності його якості, обумовленої в підпункті 6.1 пункту 6 цього договору, при бракуванні товару на етапі відбору зразків для вхідної сертифікації якості; рекламації приймаються протягом 30 (тридцяти) днів з моменту переходу права власності на товар замовнику. У випадку бракування товару на етапі вільного обігу, рекламації заявляються протягом терміну придатності товару, вказаного в сертифікаті якості, за умови обов`язкового дотримання власником товару умов зберігання та транспортування згідно вимог нормативної документації.

Згідно з підпунктом 6.8 пункту 6 Договору від 05.01.2017, Рекламація з доданими до неї документами, що підтверджують її обґрунтованість, повинна бути передана виробнику в письмовій формі. Рекламації щодо якості та кількості повинні підтверджуватися актом експертизи, крім того, рекламації щодо якості - підтверджуються акредитованим органом (лабораторією) з контролю якості лікарських засобів.

Виробник зобов`язаний протягом 30 (тридцяти) днів з дати отримання претензії розглянути її та надати відповідь по суті претензії. У випадку повної або часткової згоди виробника з вимогами замовника, виробник зазначає у відповіді на претензію спосіб її задоволення замовнику (підпункт 6.9 пункту 6 Договору від 05.01.2017).

У випадку обґрунтованості претензії щодо якості, замовник або повертає забракований товар виробнику за його рахунок або утилізує його на своїй території, за обов`язкової присутності представника виробника, що додатково погоджується сторонами в додатковій угоді (підпункт 6.11 пункту 6 Договору від 05.01.2017).

Виробник зобов`язується передавати замовнику та заявнику всю документацію відносно впровадження технологічного процесу для виробництва продукції, яка підтверджує, що всі стадії виробничого процесу дотримані згідно переданої позивачем документації та НВП (підпункт 7.7 пункту 7 Договору №1 від 05.01.2017).

Замовник зобов`язується здійснювати 100% передоплату вартості продукції виробнику не пізніше ніж за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до початку виробництва, шляхом переводу грошових коштів з поточного банківського рахунку замовника на поточний банківський рахунок виробника (підпункт 8.5 пункту 8 Договору від 05.01.2017).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач перерахував відповідачу передоплату на суму 990734,40 грн. згідно з банківськими виписками з рахунку позивача, а відповідач передав позивачу 141504 флакони на загальну суму 973547,52 грн., що підтверджується видатковою накладною від 24.04.2017 № 15.

24.04.2017 між ТОВ "Гемофарм" (далі - поклажодавець) та ТОВ "ВО "Тетерів" (далі - зберігач) укладено Договір від 24.04.2017 № 04/2017-1 відповідального зберігання ТМЦ (далі - Договір від 24.04.2017), за умовами якого поклажодавець передавав на відповідальне зберігання зберігачу лікарські засоби, а зберігач зобов`язався майно прийняти та забезпечити всі умови для його зберігання.

За умовами Договору від 24.04.2017 право власності на майно, передане на відповідальне зберігання, не переходить до зберігача (пункт 2 Договору від 24.04.2017).

Пункт 3 Договору від 24.04.2017 унормував найменування, одиниця виміру, загальна кількість майна, ціна за одиницю майна (асортимент, номенклатура), визначаються в акті приймання-передачі майна на відповідальне зберігання, що є невід`ємним додатком до цього договору.

Поклажодавець гарантує, що майно належить йому на праві власності, не перебуває під забороною, відчуженням, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язання перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і Державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України (пункт 4 Договору від 24.04.2017).

Початком зберігання є 24.04.2017, а закінченням строку зберігання - 31.12.2017 (пункти 6, 7 Договору від 24.04.2017).

24.04.2017 позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання 131136 флаконів орального розчину "Вігор-Санто" на загальну суму 902215,68 грн.

30.05.2017 відповідач повернув позивачу товар з відповідального зберігання в кількості 10 368 флаконів на загальну суму 71331,84 грн.

15.08.2017 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва, в рамках кримінального провадження № 4201611000000566 накладено арешт на 120768 флаконів лікарського розчину "Вігор-Санто", які знаходилися на відповідальному зберіганні у відповідача, а 14.09.2017 ці флакони вилучені СБУ в місті Києві та Київській області.

27.04.2018 позивачу стало відомо, що 03.10.2017 Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками прийнято розпорядження № 6602-1/2.0/171-17, яким заборонені реалізація, зберігання та застосування лікарського засобу "Вігор-Санто", розчин оральний по 100 мл у флаконах, серії 0010317, виробництва ТОВ "ВО "Тетерів", Україна (реєстраційне посвідчення №/15304/01/01), за обставин порушення вимог реєстраційного досьє, згідно з яким розмір серії становив 10000 флаконів, а фактично мало місце виготовлення 141504 флаконів.

11.06.2018 та 12.07.2018 позивач направив відповідачу претензії № 68 та № 79 з вимогами повернути грошові кошти, сплачені за товар.

20.08.2017, відповідно до відповіді на претензію від 11.06.2018 № 68, відповідач відмовив у задоволенні претензії позивача, що й стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Під час вирішення питання щодо направлення справи № 911/2362/18 на новий розгляд Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 28.10.2019 висловив вказівки, що:

- що при зверненні з позовом до суду у даній справі позивач просив суд стягнути з відповідача 830883,84 грн. та зазначав про те, що такий позов: про стягнення заборгованості, з посиланням як на умови договору про виробництво за контрактом та постачання лікарських засобів, так і договору відповідального зберігання ТМЦ, які укладені сторонами спору;

- проте, відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій досліджували питання дотримання відповідачем умов Договору від 05.01.2017 щодо якості виготовленого та поставленого позивачу товару (у подальшому переданого відповідачу на зберігання за Договором від 24.04.2017), не з`ясувавши підстави позову, які визначаються саме позивачем, а також, не встановивши суть спірних правовідносин, з якими пов`язана така заборгованість;

- зазначене унеможливило встановлення фактичних обстави, які мають значення для справи, з урахуванням предмета та підстави позову, з яким позивач звернувся до суду;

- під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у постанові від 28.10.2019, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, з огляду на предмет та підстави пред`явленого позивачем позову, прав і обов`язків сторін, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Згідно ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Як вбачається з ч. 1 ст. 942, ч. 1 ст. 949 та ст. 948 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Відповідно до п. 6.1 Договору, якість продукції, у відповідності до умов цього договору, повинна відповідати вимогам, наведеним в Документації та підтверджуватися сертифікатом якості виробника.

Відтак, судом першої інстанції встановлено, і з чим погоджується суд апеляційної інсанції за настілками апеляційного перегляду справи, відповідно до видаткової накладної №15 від 24.04.2017, копія якої наявна в матеріалах справи та булла дослдіжена судом апеляційної інстанціїТовариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Тетерів" відповідно до умов договору, передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Гемофарм" лікарський засіб "Вігор-Санто" у кількості 141504 флакони (100 мл) на суму 973547,52 грн (ціна за один флакон становить 6,88 грн з ПДВ відповідно до протоколу погодження договірної ціни).

Відповідно до акту приймання-передачі майна, на відповідальне зберігання від 24.04.2017 (міститься в матеріалах справи) відповідачу передано на зберігання 131136 флаконів лікарськогозасібу "Вігор-Санто" на загальну суму 902215,68 грн з ПДВ.

Водночас, згідно акту повернення майна №1 від 30.05.2017 (наявний в матеріалах справи) Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Тетерів" повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Гемофарм" лікарський засіб "Вігор-Санто" у кількості 10368 флаконів на загальну суму 71331,84 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що неповернутим, але оплаченим позивачем на зберіганні у відповідача, залишився товар (лікарський засіб "Вігор-Санто") у кількості 120768 флаконів на загальну суму 830883,84 грн (120768 * 6,88).

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстації, вказані обставини підтверджуються судовим рішенням, що набрало законної сили №911/2263/18.

Щодо якості виробленого відповідачем товару, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Пунктом 1.5 Договоур сторонами узгоджено, що документація - це документи та інформація, призначені для виробництва продукції, та інша інформація, яка може бути необхідною сторонам в процесі виробництва.

Відповідно до п. 34 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №929, ліцензіат зобов`язаний здійснювати виробництво лікарських засобів таким чином, щоб забезпечити відповідність лікарських засобів їх призначенню, вимогам нормативних (аналітичних, технічних, технологічних) документів, реєстраційного досьє або досьє досліджуваного лікарського засобу для клінічних випробувань або специфікацій, затверджених МОЗ, та виключити ризик для пацієнтів, пов`язаний із недостатньою безпекою, якістю чи ефективністю лікарських засобів.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про лікарські засоби", посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів, в межах компетенції, визначеної законодавством, мають право, зокрема, приймати в установленому порядку рішення про вилучення з обігу та заборону (зупинення) виробництва, реалізації та застосування лікарських засобів, що не відповідають вимогам, визначеним нормативно-правовими актами та нормативними документами; забороняти зберігання, реалізацію та використання лікарських засобів, і кість яких не відповідає встановленим вимогам.

Відтак, з наведеного вбачається, що під час виробництва лікарських засобів відповідач повинен дотримуватись вимог нормативних (аналітичних, технічних, технологічних) документів, затверджених МОЗ, щоб забезпечити відповідність лікарських засобів їх призначенню. До таких документів належить реєстраційне досьє.

Водночас, розпорядженням Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №6602-1/2.0/171-17 від 03.10.2017 на підставі встановлення факту виробництва ТОВ "Виробниче об`єднання "Тетерів" лікарського засобу "Вігор-Санто", розчин оральний по 100 мл. у флаконах, серії 0010317 у розмірі 141504 флаконів (сертифікат якості №3/2017 від 24.04.2017) у порушення вимог реєстраційного досьє, за яким розмір серії становить 10000 флаконів (лист МОЗ України від 02.10.2017 № 18.1-04/2800) заборонено реалізацію, зберігання та застосування лікарського засобу "Вігор-Санто", розчин оральний по 100 мл. у флаконах, серії 0010317, виробництва ТОВ "Виробниче об`єднання "Тетерів", Україна (реєстраційне посвідчення №UA/15304/01/01).

При цьому, суб`єктам господарювання, які здійснюють реалізацію, зберігання та застосування лікарських засобів, розпоряджено невідкладно після одержання даного розпорядження перевірити наявність лікарського засобу "Вігор-Санто", розчин оральний по 100 мл. у флаконах, серії 0010317, виробництва ТОВ "Виробниче об`єднання "Тетерів", Україна. При виявленні зразків цього лікарського засобу вжити заходи щодо вилучення з обігу шляхом повернення постачальнику (виробнику) та/або знищення.

Підставою для заборони реалізації, зберігання та застосування лікарського засобу згідно даного розпорядження є порушення виробником (ТОВ "Виробниче об`єднання "Тетерів") вимог п.п. 3.2.4 п. 3.1. розділу ІІІ Порядку в частині порушення вимог реєстраційного досьє.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки підставою для прийняття Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками розпорядження №6602-1/2.0/171-17 від 03.10.2017 є порушення виробником ТОВ "Виробниче об`єднання "Тетерів" вимог реєстраційного досьє, а тому наведена обставина свідчить про те, що якість лікарського засобу "Вігор-Санто" не відповідає вимогам чинного законодавства та п. 6.1 Договору про виробництво.

Крім того, вказане розпорядження Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками - є не скасованим та таким, що підлягає обов`язковому виконанню, висновки про що також наведено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі №911/2263/18.

З урахуванням наведенного вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що факт невиконання відповідачем умов договору щодо виготовлення якісного, сертифікованого (з додержанням всіх визначених рекомендаційним досьє умов) товару, призвів до порушення умов договору №05/2017-1 від 05.02.2017 та призвів до негативних наслідків для позивача, обумовдених як Договором, так і законом.

Відповідно до приписів ст. 678 Цивільного кодексу України, вбачається, що умовою застосування вказаної статті є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання з передання неякісного товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати заміни товару від продавця, або вимагати сплаченої за товар грошової суми.

Крім того, суд апеляційної інстації погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що позивач у даній ситуації не зобов`язаний доводити обставини, які призвели до виробництва неякісного товару або доводити фактичну неналежну якість самого товару, оскільки є чинне розпорядження відповідного державного органу, яке вказує на пряме недотримання відповідачем вимог п. 6.1 Договору №05/2017-1 від 05.02.2017, що в свою чергу вже покладає обов`язок на виробника спростувати вказані в розпорядженні Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками відомості, які призводять до негативних наслідків для покупця (замовника).

Доводи скаржника про те, що у відповідача відсутні передбачені законом підстави для звернення до адміністративного суду із позовом про скасування розпорядження Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 03.10.2017 № 6602-1/2.0/171-17, оскільки останнє не має відношення до відповідача, який виробив лікарські засоби виключно на умовах договору, у тому чилі в кількості продукції в одній серії - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вказане розпорядження, як акт уповноваженого органу, зафіксувало встановлення факту виробництва ТОВ "Виробниче об`єднання "Тетерів" лікарського засобу "Вігор-Санто", розчин оральний по 100 мл. у флаконах, серії 0010317 у розмірі 141504 флаконів (сертифікат якості №3/2017 від 24.04.2017) у порушення вимог реєстраційного досьє, а реалізація особою свого права на оскарження певних розпорядчих актів - є виключно правом особи, проте, наявність чинного і не скасованого розпорядчого акту в контексті спірних правовідносин сторін, обгрунтовано врахована судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

Водночас доказів того, що відповідач вжив всіх необхідних заходів щодо оскарження розпорядження Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками відповідач не надав ні суду першої інстанції під час розгляду справи судом першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції станом на момент апеляційного провадження у справі, так само і не надав доказів в розумінін ст.ст. 76-77 Господарського процессуального кодексу України, що вжив всіх необхідних заходів для дотримання обов`язків, покладених на нього договором зберігання.

Відтак, на підставі викладеного та в силу положень п. 1 ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми у розмірі 830883,84 грн, яка є вартістю продукції виробленої відповідачем без дотримання умов погоджених сторонами в договорі №05/2017-1 від 05.02.2017 та з порушенням вимог реєстраційного досьє лікарського засобу "Вігор-Санто" (що також встановлено рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/2263/18), - є обґрунтованою, документально доведеною, а також не спростованою відповідачем, у зв`язку з чим є такою, що підлягає задоволенню.

На виконання вимог, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, судом апеляційної інстанції також перевірено та встановлено, що вимоги позивача не ґрунтуються на правовідносинах, що випливають з договору зберігання, оскільки в позовній заяві останній обґрунтовує свої вимоги порушенням відповідачем умов виробництва продукції визначених у реєстраційному досьє, а саме, щодо розміру партії продукції, яка може бути вироблена з певної кількості сировини, що і стало підставою вилучення вказаної продукції з обігу та неможливістю реалізації покупцем своїх легітимних очікувань щодо отримання прибутку від реалізації виробленого товару.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не досліджувались питання якості поставленого відповідачем товару, що було єдиною підставою заявленого позивачем позову, належного виконання відповідачем умов укладеного договору про виробництво за контрактом та постачання лікарських засобів, безумовне виконання відповідачем досягненутих домовленостей згідно договору, що призвело до постановлення незаконного рішення, як і доводи про те, що підтвердженням зміни саме підстави позову внаслідок невиконання відповідачем умов договору відповідального зберігання ТМЦ є безпосередньо подане після направлення справи на новий розгляд пояснення позивача, в яких останнім зазначається про необхідність відшкодування вартості товару позивачу внаслідок його втрати під час зберігання за договором зберігання - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані та такі, що спростовуються наявними матеріалами справи, оскільки позивачем в установленому процесуальним законом порядку не змінювалось підстав позову, а судом першої інстанції здійснено правову оцінку правовідносин учасників спору та вірно застосовано правові норми до спірних правовідносин, що узгоджується з приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2020 у справі №911/2362/18 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "ТЕТЕРІВ" на рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2020 у справі №911/2362/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2020 у справі №911/2362/18 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "ТЕТЕРІВ".

4. Матеріали справи №911/2362/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту постанови: 17.07.2020.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

С.Я. Дикунська