Рішення

від 20.07.2020 по справі 910/5865/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.07.2020Справа № 910/5865/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ведігруп

до Товариства з обмеженою відповідальністю Планета Кіно

про стягнення 304.455,50 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

29.04.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Ведігруп до Товариства з обмеженою відповідальністю Планета Кіно про стягнення 304.455,50 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами було укладено договір № 14/09 від 19.09.2018 на поставку та влаштування протипожежних дверей, загальна сума якого складала 1.229.449,00 грн. Умовами договору встановлено, що відповідач сплачує позивачу за поставлений товар та виконану роботу у наступний спосіб: 50% від загальної вартості протягом 5 банківських днів після підписання договору; 30% - протягом 3 банківських днів після дати поставки; 20% - протягом 3 банківських днів після дати поставки та встановлення товару. Відповідачем було виконано умови договору частково, а саме було сплачено позивачу тільки 80% від вказаної у договорі суми. Враховуючи те, що між сторонами було складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт без зауважень зі сторони відповідача, позивач звернувся до останнього з листом № 17 від 16.04.2019 з проханням сплатити суму заборгованості у розмірі 245.889,50 грн. У зв`язку з тим, що відповідачем не було виконано взяті на себе зобов`язання згідно договору на поставку та влаштування протипожежних дверей № 14/09 від 19.09.2018, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з останнього 304.455,50 грн, з яких 245.889,50 грн основного боргу, 43.175,00 грн пені, 7.130,00 грн інфляційних втрат та 8.261,00 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5865/20 від 05.05.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

08.05.2020 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/5865/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 18.05.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корпус А, кім. 805 (номер відправлення 0105473349112), яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 05.05.2020 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 18.05.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 23.05.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105473349112.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 18.05.2020 не виконав та письмовий відзив на позовну заяву не подав.

07.07.2020 позивачем подано до суду клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ведігруп (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Планета Кіно (покупець, відповідач) було укладено договір на поставку та влаштування протипожежних дверей № 14/09 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити та влаштувати (встановити) металеві протипожежні двері (далі - товар) на об`єкті покупця в кінотеатрі Оскар на 3-му поверсі ТРЦ Smart Plaza за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 24 (об`єкт покупця), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього на умовах цього договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого та встановленого на об`єкті відповідача товару у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 9.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, асортимент, технічні характеристики та кількість товару, що поставляється вказується в специфікації (додаток № 1 до даного договору), що становить його невід`ємну частину.

Згідно з п. 3.1 договору ціни кожної одиниці товару та загальна сума договору вказується в додатку № 1 до даного договору, що становить його невід`ємну частину. Дана ціна є твердою та зміні не підлягає.

Загальна вартість договору становить 1.229.449,00 грн та включає в себе вартість товару, що передається покупцю, та вартість робіт щодо встановлення товару на об1єкті покупця.

Пунктом 4.1 договору визначено, що постачальник зобов`язаний поставити та встановити товар у наступні строки:

- першу партію товару постачальник зобов`язується поставити на об`єкт покупця не пізніше 14 робочих днів з дати підписання цього договору та виконання покупцем передплати у розмірі, передбаченому п. 3.2.1 даного договору та встановити товар не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з дня виконання поставки;

- решту товару постачальник зобов`язується поставити на об`єкті покупця не пізніше 21 робочого дня з дня підписання договору та виконання покупцем передплати у розмірі, передбаченому п. 3.2.1 даного договору, та встановити поставлений товар на протязі 5 (п`яти) робочих днів з дня його поставки.

Згідно з п. 4.2 договору датою виконання постачальником зобов`язань щодо поставки товару та щодо влаштування (встановлення) товару вважається дата підписання сторонами видаткових накладних на товар та дата підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт (щодо встановлення товару).

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 1.229.449,00 грн, що підтверджується наступним видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін:

№ 42 від 16.10.2018 на суму 747.228,00 грн (у кількості 26 дверей),

№ 43 від 26.10.2018 на суму 242.280,00 грн (у кількості 16 дверей),

№ 46 від 02.11.2018 на суму 239.941,00 грн (у кількості 24 дверей).

28.01.2019 сторонами складено акт № 1 приймання виконаних робіт, відповідно до якого сторони підтвердили влаштування (встановлення) позивачем дверей у кількості 66 штук на об`єкті відповідача без зауважень.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата товару, робіт щодо його встановлення здійснюється покупцем наступним чином:

3.2.1 50% загальної вартості договору, встановленої в п. 3.1 договору, покупець сплачує постачальнику протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання цього договору.

3.2.2. 30% загальної вартості договору, встановленої в п. 3.1 договору, покупець сплачує постачальнику протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки та встановлення першої партії товару на об`єкті замовника, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладеними на першу партію товару та підписаним актом прийому-передачі виконаних робіт (щодо надання послуг по встановленню товару).

3.2.3. 20% загальної вартості договору, встановленої в п. 3.1 договору, покупець сплачує постачальнику протягом (трьох) банківських днів з дати поставки та встановлення усього обсягу товару згідно додатку № 1 до договору на об1єкті покупця, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними на другу партію товару та підписаним актом прийому-передачі виконаних робіт (щодо надання послуг по встановленню товару).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого та встановленого товару на загальну суму 983.559,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 7045 від 24.09.2018 на суму 614.724,50 грн та платіжним дорученням № 7549 від 05.11.2018 на суму 368.835,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого та встановленого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої не заперечений відповідачем, що складає 245.889,50 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого та встановленого товару не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого та встановленого товару в розмірі 245.889,50 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.4 договору передбачено, що за порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за весь період прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за отриманий товар.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за розрахунками суду (розрахунок знаходиться в матеріалах справи) на суму боргу 245.889,50 грн за період з 01.02.2019 по 31.07.2019 становить 43.155,29 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 43.155,29 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 7.130,00 грн інфляційних втрат та 8.261,00 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

За розрахунками суду (розрахунок знаходиться в матеріалах справи) розмір 3% річних на суму боргу 245.889,50 грн за період з 01.02.2019 по 15.03.2019 становить 8.261,79 грн. Однак, у зв`язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром 3% річних - 8.261,00 грн.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 8.261,00 грн - 3% річних.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті Бизнес від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах Законодавство і Ліга .

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі Ліга якщо внесенням оплати є з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

За результатами здійснення судом власного перерахунку інфляційні втрати на суму боргу 245.889,50 грн за період з 01.02.2019 по 29.02.2020 складають 7.179,60 грн (розрахунок знаходиться в матеріалах справи). Однак, у зв`язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром інфляційних втрат - 7.130,00 грн.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 7.130,00 грн інфляційних втрат.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ведігруп підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Планета Кіно (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корпус А, кім. 805, код ЄДРПОУ 36757206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ведігруп (02217, м. Київ, вул. Закревського, 11, код ЄДРПОУ 41249235) 245.889 (двісті сорок п`ять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн 50 коп. основного боргу, 43.155 (сорок три тисячі сто п`ятдесят п`ять) грн 29 коп. пені, 7.130 (сім тисяч сто тридцять) грн 00 коп. інфляційних втрат, 8.261 (вісім тисяч двісті шістдесят одна) грн 00 коп. - 3% річних, 4.566 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят шість) грн 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова