Рішення

від 08.07.2020 по справі 910/18306/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2020Справа № 910/18306/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компател Юкрейн"

вул. Верхній Вал, буд.4-А, прим.14, м. Київ, 04071

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео Галерея"

вул. Леоніда Первомайського, буд.11, літ. А. оф.8, м. Київ , 01133

про стягнення 628 459,26 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компател Юкрейн" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео Галерея" (далі - відповідач) про стягнення 628 459,26 грн..

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/18306/19 від 26.12.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компател Юкрейн" залишено без руху.

14.01.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компател Юкрейн" надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2019.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.02.2020.

18.02.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео Галерея" надійшов відзив на позовну заяву, в котрому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

19.02.2020 року судове засідання з розгляду справи не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.02.2020 підготовче засідання у справі призначено на 18.03.2020.

04.03.2020 до суду позивачем подано відповідь на відзив та заяву про зменшення розміру позовних вимог. Означена заява прийнята судом до розгляду, нова ціна позову з урахування вказаної заяви становить 603 873 грн. 64 коп.

18.03.2020 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено на 22.04.2020.

18.03.2020 ухвалою суду відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Компател Юкрейн" у забезпеченні позову.

21.04.2020 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив.

22.04.2020 від позивача та відповідача надійшли заяви про відкладення розгляду справи. У судове засідання представники сторін не з`явилися. Ухвалою суду від 22.04.2020 розгляд справи відкладено на 13.05.2020.

12.05.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Під час судового засідання, призначеного на 13.05.2020, судом задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та ухвалено відкласти підготовче засідання у справі на 10.06.2020.

09.06.2020 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

10.06.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

10.06.2020 судом відповідно до статті 185 ГПК України оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/18306/19 до судового розгляду по суті на 01.07.2020.

01.07.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

01.07.2020 судом відкладено розгляд справи по суті на 08.07.2020.

В судове засідання, призначене на 08.07.2020 представник відповідача не з`явився, однак подав чергове клопотання про відкладення, яке залишено судом без задоволення. Представник позивача під час судового засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі із урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 08.07.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

01 травня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Компател Юкрейн (Позивач, Виконавець) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю Відео Галерея (Відповідач, Замовник) договір про надання послуг №01052017/01 (далі - Договір) з Додатками №1, 2.

Відповідно до п. 2.1. Договору Виконавець зобов`язується надавати Замовнику телекомунікаційні послуги.

Перелік Послуг, порядок, умови і обсяг послуг Сторони узгодили у самому Договорі, додатках і (або) додаткових угодах до нього.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем та підтверджене наявними матеріалами справи, до березня 2019 року Відповідач оплачував надані послуги. З квітня Відповідач почав відмовлятися від підписання актів і здійснював оплату лише частково:

08 квітня 2019 року Позивач направив Відповідачеві Акт наданих послуг №263 від 31.03.2019 року на оплату рахунку №310 від 31.03.2019 року у розмірі 58 863,92 грн. З пояснень позивача встановлено, що у передбачені п. 4.6. Договору строки Відповідач не підписав Акт наданих послуг, не надав письмових мотивованих та обґрунтованих заперечень на Акт та не оплатив належним чином надані послуги.

Відповідно до п. 4.6. Договору, Виконавець готує та направляє Замовнику акти приймання-передачі наданих Послуг в порядку, передбаченому п. 3.1.5 Договору (не пізніше 20 днів після закінчення розрахункового періоду).

Для цілей, передбачених Договором, Позивач та Відповідач визнають юридичну силу документів, переданих по факсу або електронною поштою з адрес, вказаних в Договорі та додатках до нього (п.11.2 Договору).

08 квітня 2019 року Позивач направив Відповідачеві електронною поштою Акт наданих послуг №263 від 31.03.2019 за березень разом з рахунком №310 від 31.03.2019 року у розмірі 58 863,92 грн.

10 квітня 2019 року Позивач направив письмовий Акт наданих послуг №263 від 31.03.2019 року разом з відповідним рахунком поштою.

Відповідач не надав мотивованих та обґрунтованих заперечень

Відповідно до п.4.6. Договору, у разі, якщо Замовник не повертає підписаний з його боку акт приймання - передачі наданих Послуг і Виконавець не отримує письмових мотивованих та обґрунтованих заперечень Замовника на акт протягом 10 календарних днів з моменту отримання Замовником акта, надані Послуги вважаються прийнятими Замовником і наданими в належній якості та обсязі, а акт приймання - передачі наданих Послуг - підписаним Замовником.

За твердженням позивача, Замовник протягом періоду 08-18 квітня не надав письмових мотивованих та обґрунтованих заперечень, тому Послуги вважаються прийнятими Замовником і наданими в належній якості та обсязі і підлягають оплаті.

08 травня 2019 року Позивач направив Відповідачеві Акт наданих послуг №409 від 30.04.2019 року разом із рахунком на оплату №467 від 30.04.2019 року у розмірі 319 728,27 грн., однак Відповідач не підписав Акт наданих послуг, не надав письмових мотивованих та обґрунтованих заперечень на Акт та не оплатив належним чином надані послуги.

07 червня 2019 року Позивач направив Відповідачеві Акт наданих послуг №611 від 31.05.2019 року разом з рахунком №650 від 31.05.2019 року у розмірі 54 208,43 грн., однак Відповідач не підписав Акт наданих послуг, не надав письмових мотивованих та обґрунтованих заперечень на Акт та не оплатив належним чином надані послуги.

02 липня 2019 року Позивач звернувся до Відповідача з письмовою претензією №020719-02 про сплату заборгованості за надані послуги та штрафних санкцій. Відповідач відповіді на претензію не надав.

Матеріалами справи підтверджується здійснення Відповідачем часткових оплат за надані послуги, зокрема: 23 жовтня 2019 року відповідно до рахунку №310 від 31.03.2019 року у сумі 10 000,00 грн.; 28 жовтня 2019 року відповідно до рахунку №310 від 31.03.2019 року у сумі 10 000,00 грн.; 06 листопада 2019 року відповідно до рахунку №310 від 31.03.2019 року у сумі 10 000,00 грн.; 20 листопада 2019 року відповідно до рахунку №310 від 31.03.2019 року у сумі 10 000,00 грн.

Таким чином, оскільки Відповідач не виконав зобов`язання щодо оплати належним чином, сума заборгованості за Договором про надання послуг №01052017/01 від 01.05.2017 за період березень, квітень, травень 2019 року з урахуванням частково оплаченої заборгованості на момент звернення позивача до суду із позовом становить: 392 800,62 грн.

Водночас, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, сума основного боргу становить 353 936,70 грн.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який є підставою для виникнення у його сторін прав та обов`язків, визначених цим договором.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що акти наданих послуг підписані лише Позивачем, однак у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони Відповідача. Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач у встановлений вищевказаним договором строк не розрахувався чим порушив умови договору.

Відповідно до практики Верховного суду України зазначається, що у разі відмови однієї із сторін від підписання акту, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту, визнані судом обґрунтованими (Постанова ВСУ у справі №913/1397/16 від 26 квітня 2018 р.).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач зобов`язаний сплатити на користь Позивача заборгованість по наданих послугах згідно вищезазначеного договору.

Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, надані послуги оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 353 936,70 грн.

З огляду на викладене вище в сукупності з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 353 936,70 грн. основного боргу, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено до стягнення із відповідача інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 420,91 грн. за березень 2019 р., у розмірі 319,73 грн. за квітень 2019 р. та у розмірі 433,66 грн. за травень 2019р., а також 3% річних у розмірі 1002,42 грн. за березень 2019 р., у розмірі 7 489,52 грн. за квітень 2019 р. та у розмірі 1054,08 грн. за травень 2019р. Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є виконаний арифметично не вірно. Здійснивши власний перерахунок, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 415.93 грн. за березень 2019 р., та у розмірі 215.25 грн. за травень 2019р., а також 3% річних у розмірі 1002,42 грн. за березень 2019 р., у розмірі 7 485,00 грн. за квітень 2019 р. та у розмірі 1053,52 грн. за травень 2019р., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають частковому задоволенню. Суд зауважує, що інфляційні втрати за квітень 2019 не підлягають стягненню у зв`язку із від`ємним індексом інфляції.

Стосовно вимог про стягнення пені у розмірі 32 492,38 грн. за березень 2019 р., 177 449,19 грн. за квітень 2019 р. та 29 923,05 грн. за травень 2019 р. відповідно до п.4.10. Договору

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у пункті 7.4 договору, відповідно до якого у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Суд вважає розрахунок позивача щодо нарахування пені у розмірі 32 492,38 грн. за березень 2019 р., 177 449,19 грн. за квітень 2019 р. та 29 923,05 грн. за травень 2019 р. арифметично не вірним та таким що не відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Здійснивши власний перерахунок, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 10 050,41 грн. за березень 2019 р., 53530,40 грн. за квітень 2019 р. та 8820,38 грн. за травень 2019 р. Таким чином вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 45 920,93 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно укладеного договору про надання правової допомоги № від 04.12.2019р. (надалі - Договір), інтереси Позивача представляє Адвокатське бюро Аксон Партнерз (надалі - Адвокатське бюро). Повноваження адвоката підтверджені ордером серія КВ №204293 від 04.12.2019. Адвокатським бюро виставлено рахунок на оплату послуг правничої допомоги №01/12/19 від 11.12.2019 на суму 45 920,93 грн.

Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, заперечення відповідача проти розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Заперечення відповідача проти позовних вимог суд розглянув та відхилив як такі, що не спростовують заявлені вимоги, зважаючи на обставини, викладені вище.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компател Юкрейн" слід задовольнити частково.

Враховуючи викладене, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компател Юкрейн" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео Галерея" (вул. Леоніда Первомайського, буд.11, літ. А. оф.8, м. Київ , 01133; код ЄДРПОУ 40912290) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компател Юкрейн" (вул. Верхній Вал, буд.4-А, прим.14, м. Київ, 04071; код ЄРПОУ 38021802) 353 936,70 грн. - суму основної заборгованості, 72 401,19 грн. - пені, 629,18 грн. - інфляційних втрат, 9 540,94 грн. - 3% річних, 6 547,62 грн судового збору. та 25 000 грн. - витрат на правничу допомогу.

3. У решті задоволення позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 20.07.2020

Суддя М.О. Лиськов