Рішення

від 15.07.2020 по справі 916/1452/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1452/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

розглянувши у судовому засіданні справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК Аметист"; (вул.Архітектора Старова,4-Б,кв.39,Миколаїв,54046)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРОВАЙ РІТЕЙЛ" (вул. Середня, 83/2, офіс 203, Одеса, 65078)

про стягнення 62 419,56 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НПК Аметист" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРОВАЙ РІТЕЙЛ", в якому просить господарський суд: про стягнення 62419,56 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №3 від 27.06.2018р..

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1452/20, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

09.07.2020р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою відповідно але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „адресат відсутній". Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

В судовому засіданні від 15.07.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

27.06.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю "НПК Аметист" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРОВАЙ РІТЕЙЛ" (покупець) укладено договір поставки №3.

Згідно до п. 1.1. /Договору Постачальник (Позивач) зобов`язався поставляти і передавати у власність Покупцю (Відповідачу) товари народного споживання в асортименті і за ціною, які узгоджені Сторонами, а Покупець (Відповідач) зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених Сторонами. В цьому Договорі.

Згідно до п. 4.1. Договору розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі протягом ЗО календарних днів з моменту поставки товару. Датою поставки вважається дата вказана в накладній. Яка підтверджує отримання товару Покупцем (відповідачем).

Згідно до Акту звірки взаємних розрахунків, підписаний Сторонами, заборгованість Відповідача за отриманий раніше товар, станом на лютий 2020 рік, становить 62419,56грн.

Відповідно до п.10.1 договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019р..

На підставі вищезазначеного, ТОВ " НПК Аметист " звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути 62419,56 грн. - суму боргу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Як встановлено матеріалами справи, 27.06.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю "НПК Аметист" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРОВАЙ РІТЕЙЛ" (покупець) укладено договір поставки №3.

Згідно до п. 1.1. /Договору Постачальник (Позивач) зобов`язався поставляти і передавати у власність Покупцю (Відповідачу) товари народного споживання в асортименті і за ціною, які узгоджені Сторонами, а Покупець (Відповідач) зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених Сторонами. В цьому Договорі.

Згідно до п. 4.1. Договору розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі протягом ЗО календарних днів з моменту поставки товару. Датою поставки вважається дата вказана в накладній. Яка підтверджує отримання товару Покупцем (відповідачем).

Згідно до Акту звірки взаємних розрахунків, підписаний Сторонами, заборгованість Відповідача за отриманий раніше товар, станом на лютий 2020 рік, становить 62419,56грн.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Отже, заборгованість відповідача за отриманий товар згідно договору поставки № 3 склала 62419,56грн. та залишилась несплаченою.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем за отриманий товар в матеріалах справи відсутні.

У зв`язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 62419,56грн. підлягає судом задоволенню повністю.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже, і їх задоволення.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРОВАЙ РІТЕЙЛ" (вул. Прохоровська, будинок 47, офіс 1, Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 42148921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК Аметист" (вул. Архітектора Старова,4-Б,кв.39,Миколаїв,54046; код ЄДРПОУ 34651719) 62 419,56грн. /шістдесят дві тисячі чотириста дев`ятнадцять грн. 56 коп./ - заборгованість за поставлений товар та 2102/ дві тисячі сто дві/ грн. судового збору .

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 20 липня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов