Рішення

від 01.07.2020 по справі 160/4455/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року Справа № 160/4455/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство № 22" Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості з розрахункових рахунків у банках, що обслуговує такого платника податків, -

ВСТАНОВИВ :

ГУ ДПС у Дніпропетровській області з урахуванням уточнень до позову, звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просило суд стягнути податковий борг з КП "ЖЕП № 22" ДМР (код ЄДРПОУ 32616714) на користь Державного бюджету в сумі 1 028 791,55 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що КП "ЖЕП № 22" ДМР перебуває на обліку в Головному управління ДПС у Дніпропетровській області та на даний час має податковий борг у сумі 1 028 791,55 грн. Позивач вказує, що відповідно до податкового законодавства України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податків обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядку та в строки визначеними Податковим кодексом України. За невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку платник податків несе відповідальність. В інтегрованих картках платника податків станом на теперішній час обліковується податковий борг. Тому позивач вказує, що з урахуванням вимог ст. ст. 56,57 Податкового кодексу України, у зв`язку з несплатою КП "ЖЕП № 22" ДМР у встановлені строки донарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідачем у визначений законодавством строк відзиву на позовну заяву не подано.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 27 квітня 2020 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2020року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/4455/20 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання 01.07.2020 року сторони не прибули.

01.07.2020 року до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Слід зазначити, що за приписами ч. 2 ст. 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їхні представники.

В свою ж чергу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 205 КАС України).

Частина 4 статті 229 КАС України передбачає, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України).

Згідно із ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначене та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідач КП ЖЕО №22 ДМР знаходиться на обліку як платник податків у Правобережному управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області та має податковий борг у сумі 1028791,55 грн.

Як свідчать матеріли справи, в інтегрованих картках платника податків КП "ЖЕК №22 станом на 28.09.2019 обліковується податковий борг на загальну суму 1 028 791,55 грн., у т.ч.:

- податок на додану вартість (код бюджетної класифікації 14060100) -257,43 грн.;

- податок на прибуток (код бюджетної класифікації 11021000) - 561 463,23 грн.;

- частина чистого прибутку (код бюджетної класифікації 21010301) - 421 524,20 грн.;

- податок на доходи з фізичних осіб (код бюджетної класифікації 11010100) -45 546,69 грн.

В свою ж чергу, податковий борг по податку на додану вартість в сумі 257,43 грн. виник внаслідок несплати штрафних санкцій та пені, а саме:

- донараховано основного платежу згідно податкового повідомлення-рішення (форма Н ) № 0014351207 від 29.11.2018 до акту про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства акта перевірки № 56666/04-36-12-07/32616714 від 24.09.2018 на суму 257,43 грн.

Податковий борг по податку на прибуток в сумі 561 463,23 грн. виник внаслідок несплати штрафних санкцій , а саме:

- донараховано основного платежу згідно податкового повідомлення-рішення (форма Р ) №0009141417 від 13.04.2018 до акту перевірки 35807/04-36-14-17/32616714 від 27.12.2017 на суму 375 545,49 грн.;

- донараховано штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення (форма Р ) №0009141417 від 13.04.2018 до акту перевірки 35807/04-36-14-17/32616714 від 27.12.2017 на суму 61 960,50 грн.;

- нараховано пені на податкове повідомлення-рішення (форма Р ) №0009141417 від 13.04.2018 до акту перевірки 35807/04-36-14-17/32616714 від 27.12.2017 на суму

123 957,24 грн.

Податковий борг по частині чистого прибутку в сумі 421 524,20 грн. виник внаслідок несплати штрафних санкцій , а саме:

- донараховано основного платежу згідно податкового повідомлення-рішення (форма Р ) № 0009141417 від 13.04.2018 до акту перевірки 35807/04-36-14-17/32616714 від 27.12.2017 на суму 250 714,00 грн.;

- донараховано штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення (форма Р ) №0009141417 від 13.04.2018 до акту перевірки 35807/04-36-14-17/32616714 від 27.12.2017 на суму 64 036,00 грн.;

- нараховано пені на податкове повідомлення-рішення (форма Р ) № 0009141417 від 13.04.2018 до акту перевірки 35807/04-36-14-17/32616714 від 27.12.2017 на суму 106 774,20 грн.

Податковий борг по податку на доходи з фізичних осіб в сумі 45 546,69 грн. виник внаслідок несплати штрафних санкцій , а саме:

- донараховано основного платежу згідно податкового повідомлення-рішення (форма Д ) №0009141417 від 13.04.2018 до акту перевірки 35807/04-36-14-17/32616714 від 27.12.2017 на суму 24 872,14 грн.;

- донараховано штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення (форма Д ) №0009141417 від 13.04.2018 до акту перевірки 35807/04-36-14-17/32616714 від 27.12.2017 на суму 20 143,57 грн.;

- нараховано пені на податкове повідомлення-рішення (форма Д ) №0009141417 від 13.04.2018 до акту перевірки 35807/04-36-14-17/32616714 від 27.12.2017 на суму

530,98 грн.

З урахуванням вимог ст.56, 57 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПКУ), в зв`язку з несплатою КП ЖЕО № 22 ДМР грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.

Згідно вимоги ст. 59 ПКУ по КП ЖЕО № 22 ДМР в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу форма Ю № 12214-50/67 від 27.11.2018 року яку направлено на адресу боржника засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

За змістом пункту 56.16 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Відповідно до підпункту 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України до функцій контролюючих органів належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України, зокрема, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу.

У контексті наведених законодавчих положень зміст матеріально-правових вимог, викладених у даному позові, зводиться до стягнення коштів з рахунків відповідача на погашення його податкового боргу.

Відповідно до п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. (Підпункт 14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.)

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. (Підпункт 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.)

Згідно з п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.9 ст.87 Податкового кодексу України встановлено, що в разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Таким чином, відповідач має податковий борг перед бюджетом у розмірі 1 028 791,55 грн., який на час розгляду справи не сплачений.

Згідно частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів.

Таким чином, позовні вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки відповідні витрат, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, позивачем понесені не були, судові витрати у вигляді судового збору стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство № 22" Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості з розрахункових рахунків у банках, що обслуговує такого платника податків- задовольнити повністю.

Стягнути податковий борг з комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство № 22" (код ЄДРПОУ 32616714) на користь Державного бюджету в сумі 1028 791,55 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник