Рішення

від 16.07.2020 по справі 280/3042/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року Справа № 280/3042/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення п`ятдесят другої сесії Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області сьомого скликання від 16.04.2020 №186 Про відмову у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва гр. ОСОБА_1 щодо розгляду клопотань про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва, орієнтовною площею 58 га, терміном на 25 років з річною орендною платою 8% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером: 2325580500:01:012:0005, яка розташована на території Чернігівської ОТГ Запорізької області комунальної власності, за межами населеного пункту;

зобов`язати Чернігівську селищну раду Чернігівського району Запорізької області сьомого скликання розглянути на черговій сесії ради клопотання ОСОБА_1 від 26.02.2020 та надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва, орієнтовною площею 58 га, терміном на 25 років з річною орендною платою 8% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером: 2325580500:01:012:0005, яка розташована на території Чернігівської ОТГ Запорізької області комунальної власності, за межами населеного пункту.

Ухвалою суду від 12.05.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 26.05.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд справи призначено без повідомлення/виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він неодноразово звертався до голови Чернігівської селищної ради з клопотаннями про надання в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 58 га, з кадастровим номером 2325580500:01:012:0005, яка розташована на території Чернігівської ОТГ Запорізької області, за межами населеного пункту, а також з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва. Вказує, що після неодноразових звернень рішенням Чернігівської СР від 16.04.2020 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання з посиланням на пп. б п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки відповідно до приписів чинного законодавства України зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок - не допускається.

Разом з тим, позивач вважає, що відповідачем не було враховано те, що положення пп. б п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України поширюється на земельні ділянки, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власниками земельних часток (паїв), тобто на земельні ділянки колективної форми власності, які в подальшому були розпайовані на земельні частки (паї), на які поширюється діюче законодавство щодо обігу земель. За таких обставин, позивач вважає, що оскільки відповідач є лише розпорядником спірної земельної ділянки, то на спірні правовідносини не розповсюджуються положення пп. б п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, а відмова з зазначених підстав є протиправною. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначає, що відповідно до положень чинного законодавства України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок. Зазначає, що позивачем подана заява на зміну виду цільового призначення земельної ділянки з 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на 01.07 Для городництва . Відповідач вважає, що оскільки на момент виникнення спірних правовідносин спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності, то позивач не уповноважений ініціювати зміну виду цільового призначення землі. Також, відповідач посилався на пп. б п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України та вказував на те, що оскільки Чернігівська СР є юридичною особою і є власником спірної земельної ділянки, то в силу зазначеної норми зміна цільового призначення заборонена. Крім того, відповідач вказував на те, що позивачем, в супереч положень чинного законодавства України, у клопотанні не наведено жодних обґрунтувань необхідності зміни цільового призначення спірної земельної ділянки. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Чернігівської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва, орієнтовною площею 58 га, терміном 25 років та річною орендною платою 8% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка розташована на території Чернігівської територіальної громади Запорізької області за межами населеного пункту з кадастровим номером 2325580500:01:012:0005 та перебуває в комунальній власності Чернігівської ОТГ (а.с.19).

Рішенням 52 сесії сьомого скликання Чернігівської селищної ради від 16.04.2020 №186, за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 , вирішено відмовити позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва площею 58,0000 га, кадастровий номер земельної ділянки 2325580500:01:012:0005, цільове призначення: (згідно коду КВЦПЗ 01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування земельної ділянки: Запорізька область, Чернігівський район, Богданівська сільська рада, відповідно до пп. б п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - не допускається.

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача у наданні дозволу щодо розробки проекту землеустрою, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.36 Земельного кодексу України, громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

Згідно ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 2 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, серед іншого, передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Позивач звертався до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 2325580500:01:012:0005 для городництва.

Разом з тим, відповідно до інформації з публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 2325580500:01:012:0005 має цільове призначення: 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Частиною 2 статті 123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч.3 ст.123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва, а також надав до заяви схему розміщення земельної ділянки (а.с.19-20).

В свою чергу, підставою для відмови у наданні дозволу стало те, що відповідно до пп. б п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - не допускається, що не відповідає положенням статті 123 Земельного кодексу України.

При цьому, суд вказує на помилковість застосування відповідачем положень пп. б п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, з огляду на таке.

Так, відповідно до пп. б п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Отже, пп. б п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено мораторій, серед іншого на зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Разом з тим, на момент прийняття спірного рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою земельна ділянка з кадастровим номером 2325580500:01:012:0005 хоча і мала цільове призначення: 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, проте не перебувала у власності громадян та юридичних осіб.

Посилання відповідача на те, що спірна земельна ділянка перебувала у власності юридичною особи - Чернігівської селищної ради, є помилковою з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.2 Земельного кодексу України, суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Отже, Земельний кодекс розрізняє таких суб`єктів земельних відносин як юридична особа та орган місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Отже, Чернігівська селищна рада у спірних правовідносинах має статус органу місцевого самоврядування, який наділений повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками територіальної громади, а не юридичної особи - власника/користувача земельної ділянки.

А відтак, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 2325580500:01:012:0005 на момент винесення спірного рішення не перебувала у власності громадянина та/або юридичної особи, то відповідно на таку ділянку не поширюється дія пп. б п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Також, суд звертає увагу на те, що вирішення питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки відбувається на стадії затвердження проекту землеустрою, а не на стадії надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

При цьому, виходячи з приписів Земельного кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність/користування/оренду, як і не означає, що буде проведена зміна цільового призначення ділянки, оскільки така зміна може бути заборонена на дату затвердження проекту із землеустрою.

За таких обставин, вирішення питання про зміну цільового призначення земельної ділянки на дату вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є передчасним.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність рішення п`ятдесят другої сесії Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області сьомого скликання від 16.04.2020 №186 Про відмову у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва гр. ОСОБА_1 та наявність підстав для його скасування.

Щодо позовних вимог про зобов`язати Чернігівську селищну раду Чернігівського району Запорізької області сьомого скликання розглянути на черговій сесії ради клопотання ОСОБА_1 від 26.02.2020 та надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва, орієнтовною площею 58 га, терміном на 25 років з річною орендною платою 8% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером: 2325580500:01:012:0005, яка розташована на території Чернігівської ОТГ Запорізької області комунальної власності, за межами населеного пункту, суд зазначає таке.

Суд зазначає, що питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, як і умови такого дозволу (термін дії, площа, орендна плата) належить до дискреційних повноважень сільської ради, як органу місцевого самоврядування, а питання щодо надання відповідного дозволу повинно розглядатися на засіданні сесії відповідної ради.

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд України, в пункті 14 Інформаційного листа від 29 жовтня 2008 року надав роз`яснення, стосовно того, що при розгляді справ за адміністративними позовами до органів державної влади чи місцевого самоврядування про визнання неправомірною бездіяльності щодо не розгляду заяви про надання позивачу земельної ділянки в оренду, про передачу земельної ділянки у власність, суд вправі зобов`язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про надання в оренду (передачу у власність), що не належить до компетенції суду.

Аналогічного висновку на даний час притримується і Верховний Суд, так відповідний висновок щодо застосування норм права міститься в постанові від 03.04.2020 по справі №521/1612/15-а, яка враховується судом під час ухваленні рішення у даній справі.

Разом з тим, з метою захисту порушених прав та законних інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Чернігівську селищну раду Чернігівського району Запорізької області повторно розглянути на сесії селищної ради заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва, орієнтовною площею 58 га, терміном на 25 років з річною орендною платою 8% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером: 2325580500:01:012:0005, яка розташована на території Чернігівської ОТГ Запорізької області комунальної власності, за межами населеного пункту.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області (71202, Запорізька область, Чернігівський район, смт.Чернігівка, вул.Українська, 57, код ЄДРПОУ 20509645) про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення п`ятдесят другої сесії сьомого скликання Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області від 16.04.2020 №186 Про відмову у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва гр. ОСОБА_1 .

Зобов`язати Чернігівську селищну раду Чернігівського району Запорізької області повторно розглянути на сесії селищної ради заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності в оренду для городництва, орієнтовною площею 58 га, терміном на 25 років, з річною орендною платою 8% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером: 2325580500:01:012:0005, яка розташована на території Чернігівської ОТГ Запорізької області, за межами населеного пункту, з урахуванням висновків суду по даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова