Рішення

від 03.07.2020 по справі 580/1515/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року справа № 580/1515/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Мауріної Я.Ю.,

представника позивача Стойка А.Ю. - за ордером,

представника відповідача Чернявського А.Л. - за посадою,

представника третьої особи Стойка А.Ю. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства ЗЕМБУД-ГАРАНТ до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство АЛЬП-КОМ про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство ЗЕМБУД-ГАРАНТ (далі - позивач) з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача від 02.04.2020 №20895 у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, площею 24658 кв.м., для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями в м. Черкаси на вул. Сумгаїтська, 15;

- зобов'язати відповідача надати позивачу містобудівні умови та обмежень забудови земельної ділянки, площею 24658 кв.м., для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями в м. Черкаси на вул. Сумгаїтська, 15.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що позивачу протиправно відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки через невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Ухвалою суду від 07.05.2020 відкрито спрощене провадження у справі за даним позовом, без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач надав до суду відзив, в якому вказав про безпідставність позовних вимог, оскільки згідно з генеральним планом забудови міста, земельна ділянка, на якій планується будівництво потрапляє в межі території комунальних підприємств під автостоянку, території зелених насаджень санітарно-захисних зон. Відповідно до Пояснювальної записки до Плану зонування території міста Черкаси, визначено переважні, супутні та допустимі види використання земельної ділянки у вказаних зонах як будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями. З огляду на наведене, на думку відповідача, невідповідність намірів забудови позивача вимогам містобудівної документації на місцевому рівні відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є підставою для відмови у наданні містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки.

Ухвалою від 05.06.2020 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача та третьої особи позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував повністю, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі рішення Черкаської міської ради від 29.07.2008 № 4-653 між Приватним підприємством "АЛЬП-КОМ" та Черкаською міською радою укладено договір оренди землі від 04.08.2008, за умовами якого третій особі передано в строкове платне користування земельну ділянку площею 24658 кв.м, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться в м. Черкаси по вул. Сумгаїтьска, 15 під розташування торгового комплексу. Згідно з договором оренди землі від 04.08.2008 за функціональним використанням земельна ділянка відноситься: на період будівництва - до категорії земель, зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво, після завершення будівництва - до категорій земель комерційного використання. Договір оренди землі від 04.08.2008 укладено на 49 років з дати прийняття рішення. Вказаний договір оренди землі від 04.08.2008 зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.09.2008 за № 040877500245.

04.07.2019 Приватне підприємство "АЛЬП-КОМ" та Приватне підприємство ЗЕМБУД-ГАРАНТ уклали договорі суборенди землі, за умовами якого Приватне підприємство "АЛЬП-КОМ" надало позивачу у строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, з кадастровим номером 7110136700:05:015:0009, яка розташована в м. Черкаси по вул. Сумгаїтьска, 15. За умовами договору суборенди землі від 04.07.2019 Приватне підприємство "АЛЬП-КОМ" є користувачем земельної ділянки згідно з договором оренди землі з Черкаською міською радою від 04.08.2008. В суборенду передається земельна ділянка загальною площею 24658 кв.м. Згідно з договором суборенди землі від 04.07.2019 за функціональним використанням земельна ділянка відноситься: на період будівництва - до категорії земель, зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво, після завершення будівництва - до категорій земель комерційного використання. Договір суборенди землі від 04.07.2019 укладено на 40 років.

Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 26.07.2019, 20.02.2020 26.07.2019 за позивачем зареєстровано право суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:05:015:0009, цільове призначення - землі житлової та громадської забудови.

07.08.2019 на засіданні архітектурно-містобудівної ради погоджено будівництво багатоквартирної житлової забудови з об'єктами громадського призначення та інженерно-транспортної інфраструктури по вул. Сумгаїтській, 15 в м. Черкаси, що підтверджується витягом від 19.08.2019 № 60-1 з протоколу № 60.

05.03.2020 Приватне підприємство АЛЬП-КОМ надало Приватному підприємству ЗЕМБУД-ГАРАНТ згоду на забудову земельної ділянки площею 24658 кв.м по вул.Сумгаїтській, 15, з цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 7110136700:05:015:0009.

26.03.2020 за вх. № 20895 Приватне підприємство ЗЕМБУД-ГАРАНТ звернулось до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради із заявою про видачу містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки площею 24658 кв.м для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями в м. Черкаси по вул. Сумгаїтській, 15.

Листом від 02.04.2020 № 20895 Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради повідомлено позивача, що згідно з генеральним планом забудови міста, затвердженим рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 № 3-505, земельна ділянка по вул. Сумгаїтській, 15, на якій планується будівництво, потрапляє в межі території комунальних підприємств під автостоянку, території зелених насаджень санітарно-захисних. У листі від 02.04.2020 № 20895 вказано, що відповідно до Плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 № 2-513, переліку дозволених та допустимих видів забудови та використання земельних ділянок в межах територіальних зон частина даної земельної ділянки потрапляє в межі комунально-складської зони розміщення об'єктів V класу санітарної класифікації КС-5, перспективної зони зелених насаджень в санітарно-захисних зонах С-6п. З огляду на наведене позивачу відмовлено в задоволенні клопотання щодо надання містобудівних умов і обмежень для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями по вул. Сумгаїтській, 15.

Також у листі від 02.04.2020 № 20895 зазначено, що наміри позивача враховані в проекті містобудівної документації Внесення змін до Генерального плану міста Черкаси (Актуалізація), який внесено на розгляд сесії Черкаської міської ради. Задоволення клопотання про надання містобудівних умов і обмежень для проектування об'єкта будівництва по вул. Сумгаїтська, 15 із заявленими намірами забудови можливе за умови звернення позивача після затвердження актуалізації генерального плану м. Черкаси.

Вважаючи протиправною вказану відмову в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, площею 24658 кв.м., для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями в м. Черкаси на вул. Сумгаїтська, 15, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності встановлені Законом України Про архітектурну діяльність від 20.05.1999 №687-XIV (далі - Закон №687-XIV), який спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.

Відповідно до абзаців 2-4 частини 1 статті 1, статті 10, частини першої статті13 Закону №687-XIV, архітектурна діяльність - діяльність по створенню об`єктів архітектури, яка включає творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових частин проектів з планування забудови і благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будівництвом, а також здійснення науково-дослідної та викладацької роботи у цій сфері.

Об`єкти архітектурної діяльності (об`єкти архітектури) - будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об`єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів.

Суб`єкти архітектурної діяльності - архітектори, інші особи, які беруть участь у підготовці і розробленні містобудівної документації, проектної документації для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будинків і споруд, благоустрою, ландшафтних та садово-паркових об`єктів, науково-дослідній і викладацькій роботі, замовники проектів та будівництва об`єктів архітектури, підрядники на виконання проектних і будівельних робіт, виробники будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, власники і користувачі об`єктів архітектури, а також органи влади, що реалізують свої повноваження у сфері містобудування;

Для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю).

До уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган державного архітектурно-будівельного контролю; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону №3038-VI, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до ст. 6 Закону №3038-VI, управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Статтею 13 Закону №687-XIV визначено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, в тому числі виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури. .

Частинами 2,3 ст. 8 Закону №3038-VI встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються районними державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Статтею 26 Закону №3038-VI передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно з ч. 5 ст.26 Закону №3038-VI проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону №3038-VI основною складовою вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження.

Отже, з аналізу вказаних норм чинного законодавства слідує, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власником земельної ділянки права на її забудову. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.02.2019 по справі №809/721/18.

У відповідності до абз. 1 ч. 2 ст. 29 Закону №3038-VI фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Частиною 3 ст. 29 Закону №3038-VI визначено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги".

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень відповідно до ч. 4 статті 29 Закону №3038-VI є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Відмовлючи в наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, площею 24658 кв.м., для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями в м. Черкаси на вул. Сумгаїтська, 15, відповідач посилається на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки вказана земельна ділянка потрапляє в межі території комунальних підприємств під автостоянку, території зелених насаджень санітарно-захисних, відповідно до Плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 № 2-513, переліку дозволених та допустимих видів забудови та використання земельних ділянок в межах територіальних зон частина даної земельної ділянки потрапляє в межі комунально-складської зони розміщення об'єктів V класу санітарної класифікації КС-5, перспективної зони зелених насаджень в санітарно-захисних зонах С-6п.

Під час судового розгляду справи сторона відповідача наполягала, що відповідно до Пояснювальної записки до Плану зонування території міста Черкаси, визначено переважні, супутні та допустимі види використання земельної ділянки у вказаних зонах як будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з умовами договору оренди землі від 04.08.2008 та договору суборенди землі від 04.07.2019 цільове призначення земельної ділянки по вул. Сумгаїтська, 15 у м. Черкаси - землі житлової та громадської забудови.

При цьому, право орендаря земельної ділянки самостійно господарювати на землі та споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди закріплено пунктами а та ґ ч.1 ст.95 Земельного кодексу України.

Приписами абз.2 ч.2 ст.24 Закону № 3038-VI встановлено, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону № 3038-VІ визначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Частиною 1 ст. 25 Закону № 3038-VІ встановлено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Згідно зі ст. 18 Закону № 3038-VІ план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації. Зонування території здійснюється з дотриманням вимоги щодо установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови.

Водночас Генеральний план міста Черкаси затверджено рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 № 3-505, а План зонування території м. Черкаси затверджено рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 № 2-513, тобто значно пізніше надання спірної земельної ділянки в оренду у 2008 році.

Крім того, ескізним проектом доданим до заяви про надання містобудівних умов і обмежень запроектовано розміщення багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями вздовж вулиці Сумгаїтська. Багатоквартирний житловий будинок запроєктовано з прибудинковою територією, внутрішньоквартальним проїздом та зонами зелених насаджень і відпочинку для мешканців. На даній земельній ділянці також передбачено розміщення громадських приміщень торговельного та громадського харчування, які у сукупності утворюють середовище повсякденної життєдіяльності населення.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У п. 70 рішення Європейського суду з прав людини по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) Високим Судом підкреслено особливу важливість принципу належного урядування .

Так, згідно з вказаним рішенням Європейського суду з прав людини цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Відповідно до п. 71 рішення Європейського суду з прав людини по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

У справі Беєлер проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення свідчить про поверхневий, формальний та протиправний характер дій відповідача.

Відтак, застосування наслідків до позивача у вигляді відмови наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки порушує справедливий баланс, оскільки Генеральний план міста Черкаси затверджено рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 № 3-505, а План зонування території м. Черкаси затверджено рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 № 2-513, тобто значно пізніше надання спірної земельної ділянки в оренду.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно з якою національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі Брайєн проти Об'єднаного Королівства (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі Путтер проти Болгарії (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

З урахуванням наведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 4 204 грн 00 коп. Враховуючи, що даний позов підлягає до задоволення у повному обсязі, тому вказані судові витрати належить компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства ЗЕМБУД-ГАРАНТ (18000, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 15, ідентифікаційний код 36543509) до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (18001, м. Черкаси, вул.Б.Вишневецького, 36, ідентифікаційний код 38715770), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство АЛЬП-КОМ (18000, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 15, ідентифікаційний код 35493159) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 02.04.2020 №20895 у видачі Приватному підприємству ЗЕМБУД-ГАРАНТ містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, площею 24658 кв.м., для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями в м. Черкаси на вул. Сумгаїтська, 15.

Зобов'язати Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради надати Приватному підприємству ЗЕМБУД-ГАРАНТ містобудівні умови та обмежень забудови земельної ділянки, площею 24658 кв.м., для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями в м. Черкаси на вул. Сумгаїтська, 15 згідно з заявою від 26.03.2020 за вх. № 20895.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради на користь Приватного підприємства ЗЕМБУД-ГАРАНТ витрати зі сплати судового збору у сумі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення з урахуванням положень п. 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п. 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 20.07.2020.

Суддя С.О. Кульчицький