Рішення

від 17.07.2020 по справі 640/18454/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2020 року м. Київ № 640/18454/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві доТовариства з обмеженою відповідальністю КЛР Студія простягнення податкової заборгованості представники сторін: позивача та відповідача - не з`явилися, ВСТАНОВИВ:

07.11.2018 Головне управління ДФС у м. Києві (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КЛР Студія (надалі - відповідач), в якому просить стягнути з рахунків у банках відповідача податковий борг в розмірі 5 128 481,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у відповідача обліковується податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 5 128 481,07 грн.; сума податкового боргу виникла на підставі самостійно узгодженого платником податку зобов`язання та на підставі зобов`язань, визначених контролюючим органом; згідно із ст. 59 ПК України відповідачу було винесено податкову вимогу № 39849-17 від 28.11.2017; відповідно до п.п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі; стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючими органами, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

16.11.2018 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/18454/18, призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 22.01.2019.

В судовому засіданні 22.01.2019 суд, заслухавши пояснення представника позивача, відклав розгляд справи на 05.03.2019.

05.03.2019, зважаючи на неявку представників сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось; розгляд справи відкладено на 16.04.2019.

Ухвалою від 05.03.2019 суд закрив підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.04.2019.

16.04.2019, зважаючи на перебування судді на лікарняному, судове засідання відкладено на 28.05.2019.

В судовому засіданні 28.05.2019 суд, заслухавши пояснення представника позивача, оголосив перерву до 27.06.2019.

В судовому засіданні 27.06.2019 суд, заслухавши пояснення представника позивача, оголосив перерву до 08.08.2019.

08.08.2019 до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача суму податкового боргу в розмірі 590 494,18 грн., зазначивши, що з моменту подання позовної заяви до суду відбулись зміни у структурі податкової заборгованості відповідача, а саме: було проведено часткове погашення заявленої до стягнення суми податкового боргу.

В судовому засіданні 08.08.2019 суд, заслухавши пояснення представника позивача, оголосив перерву до 26.09.2019.

Судовими повістками про виклик від 02.09.2019 викликано представників сторін у судове засідання на 10.10.2019.

Призначеної дати, зважаючи на неявку представників сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось; розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ КЛР Студія перебуває на податковому обліку як платник податків у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

28.11.2017 позивачем оформлено податкову вимогу форми Ю № 39849-17, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків станом на 27.11.2017 становить 4 710 492,38 грн., з яких: 3 241 360,43 грн. - основний платіж, 1 389 388,69 грн. - штрафні (фінансові) санкції, 79 743,26 грн. - пеня.

Вказана податкова вимога була надіслана на адресу відповідача 04.12.2017.

На підставі Акту перевірки № 426/13-01-12-21/40570088 від 09.10.2017 Головним управлінням ДФС у Львівській області було прийнято податкове повідомлення-рішення:

- № 0140481221 від 27.10.2017, яким відповідачу нараховано штраф в розмірі 398 252,00 грн. за завищення розміру від`ємного значення податку на додану вартість на суму 1 593 008,00 грн.;

- № 0139841221 від 27.10.2017, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 648 760,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 824 381,00 грн.

На підставі Акту перевірки № 400/13-01-12-21/40570088 від 02.10.2017 Головним управлінням ДФС у Львівській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0130581221 від 12.10.2017, яким до відповідача за порушення строків сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість нараховано штрафні санкції в розмірі 1 667 556,90 грн.

На підставі Акту перевірки № 421/13-01-12-21/40570088 від 05.10.2017 Головним управлінням ДФС у Львівській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0135221221 від 19.10.2017, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 310 947,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 77 736,75 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були надіслані на адресу відповідача.

Відповідач податковий борг не сплатив, відтак позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно із п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Строки сплати податкового зобов`язання встановлені ст. 57 ПК України, відповідно до п. 57.1. якої платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як встановлено в абзаці четвертому п. 56.18 ст. 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, податкове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З аналізу наведених положень слідує, що у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань та не оскарження у зазначений строк відповідного рішення контролюючого органу, такі податкові зобов`язання вважаються узгодженими.

Як вже зазначалось, матеріали справи підтверджують, що податкові повідомлення-рішення рішення № 0140481221 від 27.10.2017, № 0139841221 від 27.10.2017, № 0130581221 від 12.10.2017, № 0135221221 від 19.10.2017 були надіслані на адресу відповідача.

Доказів оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в судовому порядку відповідачем не надано.

Крім того, з наявних у справі відомостей по заборгованості платника податків з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) станом на 2019 рік, доданої позивачем до заяви про зменшення позовних вимог, вбачається, що податковий борг відповідача станом на день звернення позивача із вказаною заявою до суду становить 590 494,18 грн.

Доказів на спростування вказаного факту відповідачем не надано.

Отже, станом на розгляду даної справи, спірні грошові зобов`язання вважаються узгодженими.

У той же час, зазначені грошові зобов`язання не сплачені у встановлений строк, що підтверджується обліковими даними, та, відповідно, набули статусу податкового боргу.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Слід зазначити, що позивачем виставлено відповідачу податкову вимогу № 39849-17 від 28.11.2017. Доказів оскарження та скасування зазначеної податкової вимоги та визначеної у ній суми податкового боргу відповідачем не надано.

Згідно із п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Порядок реалізації права органу державної податкової служби на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено ст. 95 ПК України. Зокрема, відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У п. 95.3 ст. 95 ПК України зазначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зазначена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів.

Таким чином, з наведеного вбачається, що, по-перше, позивачем дотримані вимоги п. 95.2 ст. 95 ПК України, а відтак і дотримана встановлена ПК України процедура, яка передує зверненню до суду із позовом про стягнення податкового боргу; по-друге, вимоги позивача про стягнення податкового боргу за рахунок грошових коштів на банківських рахунках платника податків, відповідають приписам чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Принагідно суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, як зазначає Верховний Суд в постанові від 13.11.2018 по справі №805/528/17-а (адміністративне провадження №К/9901/3571/17, К/9901/3590/17), згідно з принципом змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Такий зміст правового регулювання відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 08.06.2016 у справі № 21-804а16, а також у постанові 25.06.2018 у справі №808/5439/13-а.

Натомість відповідач по справі не надав жодного доказу на спростування позовних вимог.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки у цій справі не залучалися свідки та не проводилися експертизи, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю КЛР Студія задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КЛР Студія (код ЄДРПОУ: 40570088, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 4-а, кв. (офіс) 4) кошти з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, що належать такому платнику, на суму податкового боргу у розмірі 590 494 (п`ятсот дев`яносто тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн. 18 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва .

Суддя К.С. Пащенко