Рішення

від 17.07.2020 по справі 640/3311/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2020 року м. Київ № 640/3311/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу

за позовомГоловного управління Держпродспоживслужби в м. Києві доПриватного підприємства "Фуд Ком" про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Некрасовська, 10/8, ідентифікаційний код - 40414833) (надалі - позивач або ГУ Держпродспоживслужби) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Фуд Ком" (адреса: 04070, м. Київ, вул. Хорива, 3А або 02081, м. Київ, вул. Анни Ахматової, 30, ідентифікаційний код - 41542224) (надалі - відповідач або ПП "Фуд Ком") в якому просить суд зобов`язати Приватне підприємство "Фуд Ком" припинити діяльність з виробництва харчових продуктів для приготування яких застосовується термічна обробка на потужності, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 30, до усунення порушень вимог законодавства.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не усунено порушення вимоги законодавства про харчові продукти у встановленому законодавством порядку, виявленні під час проведення перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2019 (суддя Аблов Є.В.) відкрито провадження у адміністративній справі; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019 справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2019 (суддя Пащенко К.С.) прийнято адміністративну справу до свого провадження, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Копія зазначеної ухвали була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, а саме: 04070, м. Київ, вул. Хорива, 3А, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 01051 0403369 1, отримана останнім 18.07.2019.

Таким чином відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі.

Поряд з цим відповідач відзив на позов до суду не надав.

Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

На підставі звернення громадянки ОСОБА_1 від 01.02.2019 вх. № П-450, був створений Наказ № 670 від 04.02.2019 про проведення позапланового заходу (інспектування) ПП "Фуд Ком", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 30, у термін з 05.02.2019 по 25.02.2019 та складено Направлення на проведення заходу № 535 від 04.02.2019, копію якого відповідач отримав через свого представника за довіреністю Тяжельнікову Марину Володимирівну під підпис 05.02.2019.

За результатами вказаної перевірки позивачем було складено акт № 670-2 від 13.02.2019 (надалі - Акт перевірки), в якому зазначено:

- порушення ст. 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 № 771/97-ВР (далі - Закон № 771), а саме: не надано дані щодо проведення реєстрації потужності в державному реєстрі потужностей;

- порушення п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону № 771, а саме: відсутнє лабораторне підтвердження, що вентиляційна система сконструйована належним чином.

13.02.2019 посадовою особою позивача прийнято рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів № 7 (надалі - Рішення № 7).

18.02.2019 для перевірки стану виконання відповідачем Рішення № 7 був виданий Наказ від 18.02.2019 № 855 про проведення позапланового заходу (інспектування) у термін з 18.02.2019 по 27.02.2019, та складено Направлення на проведення заходу від 18.02.2019 № 686.

За результатами перевірки посадовою особою позивача було складено Акт № 855-2 від 18.02.2019 (надалі - Акт перевірки № 855-2), в якому зазначено:

- порушення п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону № 771, а саме: відсутнє лабораторне підтвердження, що вентиляційна система сконструйована належним чином;

- п. 18 ч. 1 ст. 65 Закону України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин від 18.05.2017 № 2042-VIII, а саме: невиконання, несвоєчасне виконання рішення головного державного інспектора про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів № 7 від 13.02.2019.

Враховуючи наведене і те, що відповідачем не виконано Рішення № 7 ГУ Держпродспоживслужби, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд вказує таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 4 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02.04.2017 № 209 (далі - Положення), ГУ Держпродспоживслужби, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує реалізацію державної політики у галузі ветеринарної медицини та безпечності харчових продуктів, а саме: забезпечує здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду (контролю) за здоров`ям та благополуччям, безпечністю та окремими показниками якості харчових продуктів.

У силу приписів абз. 2 - 3, абз. 5, абз. 21 п. 1 ч. 4 Положення ГУ Держпродспоживслужби здійснює державний нагляд (контроль) за тваринами, харчовими продуктами, іншими об`єктами санітарних заходів, пов`язаними з продуктами тваринного походження; діяльністю суб`єктів господарювання, які здійснюють виробництво, перевезення, зберігання, реалізацію органічної продукції (сировини); проведенням ветеринарно-санітарної експертизи на потужностях, які використовуються для виробництва та/або обігу тварин, харчових продуктів, а також на агропродовольчих ринках та за місцем проведення ярмарок; координує діяльність установ ветеринарної медицини з організації та проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи харчових продуктів, неїстівних продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормових добавок, преміксів та кормів, забезпечує проведення ветеринарно-санітарних заходів щодо перевірки безпечності харчових продуктів.

Закон України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин від 18.05.2017 № 2042-VIII (далі - Закон № 2042) визначає правові та організаційні засади державного контролю, що здійснюється з метою перевірки дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, здоров`я та благополуччя тварин, а також законодавства про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких побічних продуктів на митну територію України.

Положення ч. 1 ст. 2 Закону № 2042 визначають, що законодавство про державний контроль складається з Конституції України, цього Закону, Митного кодексу України, законів України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів , Про ветеринарну медицину , Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та інших виданих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно з п.п. 1, 2, 5, 9, ч. 1 ст. 11 Закону № 2042 під час здійснення заходів державного контролю державні інспектори та державні ветеринарні інспектори мають право, у тому числі: безперешкодного доступу без попередження до потужностей під час їх роботи; здійснювати інспектування потужностей, випробувальних лабораторій, що розміщуються на потужностях і пов`язані з виробництвом та/або обігом харчових продуктів та/або кормів; перевіряти документи щодо дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин і отримувати їх копії; здійснювати позапланові інспектування потужностей з метою перевірки виконання операторами ринку приписів, розпоряджень та рішень, прийнятих за результатами здійснення попередніх заходів державного контролю.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону № 2042 заходи державного контролю можуть здійснюватися позапланово у разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності, а також в інших встановлених законом випадках.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877).

Згідно з абз. 10 ст. 1 Закону № 877 заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами абз. 4 ч. 1 ст. 6 Закону № 877 підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі звернення громадянки ОСОБА_1 від 01.02.2019 вх.№П-450, був створений Наказ № 670 від 04.02.2019 про проведення позапланового заходу (інспектування) ПП "Фуд Ком".

За результатами проведеного позапланового захисту було складено Акт перевірки, яким встановлено порушення ст. 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 № 771/97-ВР (далі - Закон № 771), а саме: не надано дані щодо проведення реєстрації потужності в державному реєстрі потужностей; порушення п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону № 771, а саме: відсутнє лабораторне підтвердження, що вентиляційна система сконструйована належним чином.

На підставі вказаного Акту перевірки посадовою особою позивача прийнято рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів № 7 (надалі - Рішення № 7).

Разом з тим, 18.02.2019 для перевірки стану виконання відповідачем Рішення № 7 був виданий Наказ від 18.02.2019 № 855 про проведення позапланового заходу (інспектування) у термін з 18.02.2019 по 27.02.2019.

За результатами перевірки посадовою особою позивача було складено Акт № 855-2 від 18.02.2019 (надалі - Акт перевірки № 855-2), в якому зазначено:

- порушення п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону № 771, а саме: відсутнє лабораторне підтвердження, що вентиляційна система сконструйована належним чином;

- п. 18 ч. 1 ст. 65 Закону № 2042, а саме: невиконання, несвоєчасне виконання рішення головного державного інспектора про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів № 7 від 13.02.2019.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону № 771 потужності, на яких здійснюється виробництво та/або обіг харчових продуктів, повинні відповідати таким вимогам, як мати належну природну або механічну вентиляцію. Система вентиляції має бути сконструйована таким чином, щоб механічний потік повітря із забрудненої зони не потрапляв до чистої зони, був забезпечений безперешкодний доступ до фільтрів та інших частин, які необхідно чистити або замінювати.

Пунктом 24 ч. 1 ст. 1 Закону № 771 визначено, що забруднення - наявність або поява небезпечного фактора в харчовому продукті.

Згідно з п. 25 ч. 1 ст. 1 Закону № 771, забруднююча речовина - будь-яка біологічна речовина, в тому числі організми, мікроорганізми та їх частини, або хімічна речовина, стороння домішка чи інша речовина, що навмисно потрапила до харчового продукту і становить загрозу безпечності харчового продукту.

Відповідно до п. 43 ч. 1 ст. 1 Закону № 771, небезпечний фактор у харчовому продукті - будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник харчового продукту або його стан, що може спричинити шкідливий вплив на здоров`я людини.

Суд зазначає, що неналежне конструювання та облаштування вентиляції на потужності може призвести до потрапляння забруднюючої речовини до харчових продуктів та появі небезпечного фактору у харчовому продукті, що становлять загрозу для життя та /або здоров`я людини.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 11 Закону № 2042 головні державні інспектори та головні державні ветеринарні інспектори (у тому числі Головний державний інспектор України та Головний державний ветеринарний інспектор України) мають права, передбачені частинами першою і третьою цієї статті, а також у порядку, визначеному законом, право приймати рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, якщо вони становлять загрозу для життя та/або здоров`я людини та/або тварини.

Пунктом 18 ч. 1 ст. 65 Закону № 2042 передбачено, що невиконання, несвоєчасне виконання рішення головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора) про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п`ятдесяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі сорока мінімальних заробітних плат.

Згідно з ч. 3 ст. 67 Закону № 2042, якщо для усунення оператором ринку порушення законодавства про харчові продукти та/або корми необхідно припинити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів на час, що перевищує граничний строк, встановлений частиною другою цієї статті, головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) звертається в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, до суду з позовом про зобов`язання оператора ринку тимчасово припинити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів. Позов про зобов`язання оператора ринку тимчасово припинити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів має бути подано до суду не пізніше закінчення строку дії рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів.

Враховуючи викладене, та те, що відповідачем не виконано Рішення № 7, не надано документального підтвердження усунення порушення вимог законодавства про харчові продукти та продовжується обіг харчових продуктів, які становлять загрозу для життя та/або здоров`я людини, то суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про зобов`язання ПП "Фуд Ком" припинити діяльність з виробництва харчових продуктів для приготування яких застосовується термічна обробка на потужності, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 30, до усунення порушень вимог законодавства

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві задовольнити.

2. Зобов`язати Приватне підприємство "Фуд Ком" (ідентифікаційний код - 41542224) припинити діяльність з виробництва харчових продуктів для приготування яких застосовується термічна обробка на потужності, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 30, до усунення порушень вимог законодавства.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко