Рішення

від 15.07.2020 по справі 265/4840/19

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа №265/4840/19

Провадження №2/265/201/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі

головуючого судді Шиян В. В.,

за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, -

за участю:

представника позивача - адвоката Ботман О.О.

представник відповідача - Зіновьєва І.Г.

В С Т А Н О В И В :

В липні 2019 року, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Маріупольської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради №7/40-3774 від 21 березня 2019 року, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, посилаючись на наступні обставини.

Так, на підставі рішення Маріупольської міської ради від 23.12.2008 р. №5/26-4807, було укладено договір оренди земельної ділянки від 04 серпня 2009 pоку, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу О.В. Скоробогатько за №1492 від 4 серпня 2009 pоку, зареєстрований Юридичним департаментом Маріупольської міської ради за №44361751 від 01 грудня 2018 року (далі - Договір), відповідно до якого ОСОБА_1 було надано в оренду земельну ділянку площею 0,0460 га, кадастровий номер 412300000:01:004:0070, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 5.1. Договору оренди земельної ділянки земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням для функціонування кафе.

На вказаній орендованій земельній ділянці розміщено нерухоме майно - нежитлове приміщення ( кафе) яке належить на праві власності ОСОБА_1 .

Згідно п. 3.1. Договору оренди земельної ділянки договір укладено терміном на 10 років (до 13.12.2018 p.). Таким чином, строк дії договору оренди земельної ділянки спливав 13.12.2018 року.

У відповідності зі ст.12 Закону України Про адміністративні послуги , ОСОБА_1 подала 6 грудня 2018 року заяву про подовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку. Проте, рішенням Маріупольської міської ради №7/40-3774 від 21 березня 2019 року було поновлено строк оренди земельної ділянки строком на 1 ( один) рік. Вважаючи порушеними свої права, ОСОБА_1 просить суд визнати незаконним та скасувати рішенням Маріупольської міської ради №7/40-3774 від 21 березня 2019 року, укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 4 серпня 2009 року щодо земельної ділянки площею 0,0460 га, кадастровий номер 1412300000:01:004:0070 розташованої по АДРЕСА_1 , на той самий строк та на тих самих умовах , котрі передбачені договором оренди земельної ділянки від 4 серпня 2009 року.

26 липня 2019 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

В ході підготовчого провадження відповідачем, 28 жовтня 2019 року, було надано відзив на позовну заяву, за яким позов не визнано, зазначено, що відповідно до положень ЗУ Про оренду землі , по закінченню строків, на які був укладений договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. При цьому не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі орендар надає лист повідомлення та проект додаткової угоди. Позивачем ці умови дотримані не були, проект угоди був надісланий не був, ОСОБА_1 звернулася до орендодавця 6 грудня 2018 року, тоб то менш ніж за місяць до закінчення строку дії договору оренди. ОСОБА_1 не виконала всі умови ч.1-5 ст. 33 ЗУ Про оренду землі та не додала до звернення від 6 грудня 2018 року проектів додаткової угоди. Оскільки фактично між ОСОБА_1 та ММР було застосовано правовідносини які регулюються п.1-5 ст. 33 ЗУ Про оренду землі а тому не можливо застосувати до зазначених правовідносин п.6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі представник відповідача вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представником позивача - адвокатом Ботман О.О., 14 листопада 2019 року надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що при даних правовідносинах при застосуванні ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі повідомлення Орендарем Орендодавця про намірі поновлювати договір оренди на той самий строк та на тих самих умовах та надання відповідної додаткової угоди не вимагається. Крім того, позивачка у відповіді на відзив зазначає, що беручи до уваги той факт, що Маріупольська міська рада як Орендодавець у встановлений ст. 123 ЗК України не розглянула заяву ОСОБА_1 , а також у передбачений ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі строк не скористалась своїм правом заперечувати проти поновлення договору оренди землі, враховуючи немотивованість та незаконність оскаржуваного рішення №7/403774 від 21 березня 2019р., а також належне виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки (користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору та належна сплата орендної плати) просить суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

16 грудня 2019 року ухвалою суду підготовче судове засідання було закрито, справу призначено до розгляду.

Представник позивача Ботман О.О. , яка діє на підставі ордеру, до судового розгляду з`явилась, надала пояснення по суті позовних вимог, просила позов задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві та відповіді на відзив. В подальшому було подано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Позивачка ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача Зіновьєв І.Г. який діє на підставі довіреності, до суду з`явився надав пояснення по суті позовних вимог, просив відмовити у задоволення позовних вимог з урахуванням письмових пояснень викладених у відзиві. В подальшому було подано заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази та проаналізувавши їх у своїй сукупності з нормами діючого законодавства, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

На підставі договору купівлі продажу нежитлового приміщення від 20 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Кудлаєвим О.О. , ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення що розташовано по АДРЕСА_1 . Що також підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 5633224 від 20 березня 2008 року, та витягом Маріупольського бюро технічної інвентаризації Про режсьрацію права власності на нерухоме майно № 18237972 від 25 березня 2008 року. ( а.с.11,12, 13 )

На підставі рішення Маріупольської міської ради № 5/26- 4807 від 23.12.2008 р. Було припинено право оренди на земельну ділянку площею 0,0460 га по АДРЕСА_1 приватного підприємця ОСОБА_4 . Розірвано договір оренди земельної ділянки від 31 серпня 2006 року № 3411, зареєстрований в Маріупольському відділі Донецького регіонального філіалу Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру з 12 серпня 2006 року за № 04:06:162:00248 укладений між приватним підприємцем ОСОБА_4 та Маріупольською міською радою. Затверджено технічну документацію щодо землеустрою по складенню документів, що підтверджують право на земельну ділянку та надано в оренду строком на 10 років земельну ділянку (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412300000:01:004:0070) площею 0,0460 га для функціонування кафе по АДРЕСА_1 приватному підприємцю ОСОБА_1 .

На підставі рішення Маріупольської міської ради № 5/26- 4807 від 23.12.2008 р, укладено договір оренди земельної ділянки від 4 серпня 2009 року, зареєстрованого у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру 10 серпня 2009 року за № 04.09.162.01338, відповідно до якого гр. ОСОБА_1 було надано земельну ділянку кадастровий номер 1412300000:01:004:0070 площею 0,0460 га для обслуговування кафе по АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.3.1. Договору, його укладено на 10 (десять) років з моменту державної реєстрації у встановленому законом порядку - з 23.12.2008 р. по 23.12.2018р.

Цільове призначення земельної ділянки - функціонування кафе. (п.5.1. Договору).

10 серпня 2009 року відповідно до договору оренди № 04.09.162.01338 між Маріупольською міською радою та ОСОБА_1 було підписано акт прийому передачі земельної ділянки.( а.с.25)

06 грудня 2018 року, ОСОБА_1 подала заяву про подовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Листом Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради № 71678 від 20 грудня 2018 року, ОСОБА_1 повідомлено про прийняття до розгляду її заяви про продовження терміну оренди .

Рішенням Маріупольської міської ради №7/40-3774 від 21.03.2019 р. ОСОБА_1 поновлено строк оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412300000:01:004:0070) площею 0,0460 га для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (Функціонування кафе) по АДРЕСА_1 , строком на 1 ( один) рік. ( а.с.31)

6 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Маріупольської міської ради з листом та Додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки від 4 серпня 2009 року посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Скробогатько О.В. за № 1492 від 4 серпня 2009 року, зареєстрованого Юридичним департаментом Маріупольської міської ради за № 44361751 від 1 грудня 2018 року, в яких просила підписати Додаткову угоду до договору оренди, строком на 10 років.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Цивільним Кодексом України, Земельним Кодексом України, Законом України Про оренду землі.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України Про оренду землі у відповідній редакції право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України Про оренду землі ).

Статтею 33 Закону України Про оренду землі регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Правова конструкція, передбачена частинами 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі узгоджується з положеннями 777 Цивільного України, яка встановлює загальний принцип реалізації переважного права наймача на продовження договору найму на новий строк. Згідно вказаної статті ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором в розумний строк.

У той же час, частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі. Так, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Як вбачається зі змісту вказаної норми, повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі у даному випадку не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі може бути здійснено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Крім того, орендодавець має право заперечити стосовно поновлення договору і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі.

Якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець у свою чергу в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто, договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України Про оренду землі. Відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Отже, для застосування частини 1 статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди з підстав передбачених частинами 2-5 вказаної статті, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

При цьому, в ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавець після отримання листа-повідомлення орендаря має розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі; за наявності заперечень направити повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином: орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому, заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону не можуть бути відхилені без зазначення відповідних причин, а мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 року у справі № 908/2315/17 та у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Так судом було встановлено, що ОСОБА_1 під час та після закінчення договору оренди земельної ділянки користувалась та користується земельною ділянкою, наданою за вказаним договором, у тій самій площі та конфігурації, що передбачено умовами вищевказаного Договору оренди земельної ділянки; є добросовісним орендарем земельної ділянки; використовує земельну ділянку згідно її цільового призначення; належно сплачує орендну плату (що підтверджується довідкою Департаменту фінансів №28.2-14921-28.1 від 25.06.2019) ( а.с.33) , а міська рада приймає відповідно таку плату; здійснює належне утримання наданої земельної ділянки та розміщеного на ній нерухомого майна, а також має очікування щодо отримання майбутніх доходів від зроблених нею капіталовкладень і продовження терміну дії договору оренди відповідної земельної ділянки.

Тобто, на сьогоднішній день умови договору з обох сторін виконуються.

Таким чином ОСОБА_1 як орендар, що належним чином виконує свої обов`язки за договором оренди, має право на подовження договору оренди земельної ділянки на той самий строк та на тих самих умовах.

Також суд звертає увагу, що ОСОБА_1 протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки не отримувала заперечень Орендодавця (Маріупольської міської ради) щодо продовження дії договору.

Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що орендодавець має право заперечити стосовно поновлення згідно із ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі" наведена Верховним Судом у постановах від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 та від 29.11.2018 у справах № 920/752/17, № 920/737/17, №920/747/17, № 920/751/17, №920/746/17, № 920/744/17, № 920/748/17, № 920/749/17.

Так, оскаржуване рішення було прийнято Маріупольською Міською радою набагато пізніше після майже трьох місяців після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки. Отож, оскаржуване рішення жодним чином не відповідає вимогам ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі щодо можливості Орендодавця заперечувати проти поновлення договору оренди землі.

Крім того, ОСОБА_1 звернулась з листом до Маріупольської міської ради задля встановлення юридичного факту подовження строку договору оренди земельної ділянки на той самий строк та на тих самих умовах, та надала для підписання відповідний проект Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки. Цей факт підтверджується копією листа ОСОБА_1 від 07.06.2019 р. та копією відповідної додаткової угоди.

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Суд вважає за необхідне значити, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Організація та діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України Про місцеве самоврядування в Україні (розділ II). Тому ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування правозастосовного та юрисдикційного змісту приймаються на основі Конституції і законів України, а самі ці органи як носії публічної влади є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (частина перша статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

За приписами п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, зокрема, відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У відповідності до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

В силу положень ст. 12 Земельного кодексу України, ст.140 Конституції України Маріупольська міська рада Донецької області як орган місцевого самоврядування розпоряджається земельними ділянками комунальної власності. В той же час, таке розпорядження землями комунальної власності не є безумовним та повинно здійснюватися із дотриманням вимог діючого законодавства.

За приписами ст.152 Земельного Кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що орган місцевого самоврядування не мав підстав передбачених законом для прийняття рішення про поновлення строку оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 на інший строк, ніж зазначено в договорі оренди земельної ділянки від 4 серпня 2009 року.

Відповідно до ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.13. ст.123 ЗК України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України Про оренду землі у відповідній редакції право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України Про оренду землі ).

Статтею 33 Закону України Про оренду землі регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Отже, можна зробити висновок про те, що позивач ОСОБА_1 після спливу строку дії договору оренди землі продовжувала користуватися спірною земельною ділянкою, сплачувала орендну плату, а відповідач протягом одного місяця після закінчення строку договору не звертався до позивача з листом повідомленням про заперечення у поновленні договору оренди землі, тому, на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі договір оренди земельної ділянки від 4 серпня 2009 року вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, вважаючи укладеною додаткову угоду, у зазначеній позивачем редакції.

Таким чином, доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону, а тому її позовні вимоги про визнання рішення Маріупольської міської ради № 7/40-3774 від 21 березня 2019 року, визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 13, 18, 76, 81, 141, 247, 263, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Маріупольської міської ради № 7/40-3774 від 21 березня 2019 року.

Визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки б/н від 4 серпня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу О.В. Скоробогатько за № 1492 від 4 серпня 2009 року, зареєстрованого Юридичним департаментом Маріупольської міської ради № 44361751 від 1 грудня 2018 року, згідно яким Маріупольська міська рада надає ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку (землі житлової та громадської забудови) площею 0,0460 га, кадастровий номер 1412300000:01:004:0070, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на той саме строк та на тих самих умовах, котрі передбачені договором оренди земельної ділянки від 4 серпня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу О.В. Скоробогатько за №1492 від 4 серпня 2009 року, зареєстрованого Юридичним департаментом Маріупольської міської ради № 44361751 від 1 грудня 2018 року, та викласти її у наступній редакції:

Додаткова угода

від 4 серпня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу О.В. Скоробогатько за 1492 від 4 серпня 2009 року, зареєстрованого Юридичним департаментом Маріупольської міської ради № 44361751 від 1 грудня 2018 року

місто Маріуполь, Донецька область,

Ми, що нижче підписалися: Маріупольська міська рада, (код ЄДРПОУ 33852448), місцезнаходження: м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, іменована далі Орендодавець , в особі директора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Паська Максима Івановича (ІПН НОМЕР_1 ), який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , діючий на підставі розпорядження Маріупольського міського голови Про надання повноважень з вчинення правочинів від 23.01.2017 року №23р, з одного боку,

та

громадянка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що мешкає: АДРЕСА_3 , з другого боку,

на підставі положень ст. 33 ЗУ Про оренду землі уклали цю додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 4 серпня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу О.В. Скоробогатько за № 1492 від 4 серпня 2009 року, зареєстрованого Юридичним департаментом Маріупольської міської ради № 44361751 від 1 грудня 2018 року про нижченаведене:

1. Пункт 3.1. розділу 3. СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ в Договорі оренди земельної ділянки від 04.08.2009 р. посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу О.В. Скоробогатько за № 1492 від 4 серпня 2009 року, зареєстрованого Юридичним департаментом Маріупольської міської ради № 44361751 від 1 грудня 2018 року викласти в наступній редакції:

3.1. Договір укладено на 10 (десять) років ( до двадцять третього грудня дві тисячі двадцять восьмого року.)

2. Усі інші пункти Договору оренди земельної ділянки від 04.08.2009 р., посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу О.В. Скоробогатько за № 1492 від 4 серпня 2009 року, зареєстрованого Юридичним департаментом Маріупольської міської ради № 44361751 від 1 грудня 2018 року, залишаються без змін.

3. Цей Договір укладено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендодавця, другий - в орендаря.

4. Зміст ст.ст. 12, 93, 124 Земельного кодексу України сторонам договору відомо.

5. Цей Договір набуває чинності відповідно до ст. 3, 4, 5 Закону України Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень після його підписання сторонами та Державної реєстрації.

ПІДПИСИ СТОРІН

Орендодавець Орендар

Маріупольська міська рада ОСОБА_1

м. Маріуполь, пр. Миру, 70. РНОКПП НОМЕР_1

код ЄДРПОУ 33852448 АДРЕСА_5

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках, передбачених ст. 354 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5

Представник позивача: адвокат Ботман Ольга Олександрівна, 87506 м. Маріуполь вул. Троїцька буд. 43 оф. 16.

Відповідач: Маріупольська міська рада, адреса м. Маріуполь, пр. Миру, 70., код ЄДРПОУ 33852448.

Повний текст судового рішення складено 15 липня 2020 року.

Суддя: