Рішення

від 08.07.2020 по справі 693/1533/19

ЖАШКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

693/1533/19

2/693/93/20

РІШЕННЯ

Іменем України

08.07.2020 м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Шимчика Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Коломієць С.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Жашків цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Жильнельфа Вельє про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ТОВ Жильнельфа Вельє про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказала, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №813515, виданого 20.10.2011р. вона є власником земельної ділянки площею 2,2473 га, кадастровий номер 7120983000:02:001:0306, цільове призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського

району Черкаської області.

01.09.2012р. між ОСОБА_1 і ТОВ Жильнельфа Вельє було укладено договір оренди згаданої земельної ділянки строком дії на 5 років.

18.10.2012р. договір оренди земельної ділянки від 01.09.2012р. з було зареєстровано у відділі Держкомзему у Жашківському районі за №712090004002437 .

На підставі рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 06.06.2018р. у справі №693/953/17, яке набрало законної сили 07.08.2018р., термін дії договору поновлено на тих самих умовах до 01.09.2024р .

Після 01.09.2017р . земельна ділянка позивачу не поверталася , будь-які акти приймання-передачі земельної ділянки на оформлялися .

Відповідач після 01.09.2017р . продовжив користуватись земельною ділянкою, яка є предметом договору, та користується нею до сьогоднішнього дня, про що сам відповідач вказував у позовній заяві, поданій у жовтні 2017 року до Жашківського районного суду Черкаської області.

Також обставина продовження користування земельною ділянкою відповідачем установлена рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 06.06.2018р . у справі №693/953/17.

Отже, договір оренди земельної ділянки не припиняв свою дію та залишається чинним на теперішній момент.

П.4.1. договору визначено обов`язок відповідача вносити щорічно орендну плату в грошовій формі у розмірі 4,5% від вартості земельної ділянки.

Термін внесення орендної плати - до 15 грудня кожного року (п.4.3. Договору).

Разом з тим, ані у 2018 році (хоча рішення суду про поновлення Договору існувало і набрало законної сили задовго до кінцевої дати виплати орендної плати за 2018 рік), ані у 2019 році відповідач орендну плату позивачу не виплатив.

При цьому, жодних перешкод для належного виконання обов`язку із своєчасного внесення орендної плати у відповідача не було, адже останній володів інформацією про місце проживання позивача і мав її паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Тим більше, відповідач міг використати поширені і доступні способи виконання свого обов`язку з виплати орендної плати, як то переказ грошових коштів через відділення поштового зв`язку (ст.ст.1,13,14 Закону України Про поштовий зв`язок ) або ж внесення належних ОСОБА_1 до виплати коштів на депозит нотаріуса (ч.1 ст.537 ЦК України).

Оскільки невиплата орендної плати мала місце протягом двох років поспіль, то така невиплата носить характер систематичної.

Ч.1 ст.206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним.

За приписами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст.762 Цивільного кодексу України містить правило, згідно з яким за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За змістом ст.ст.21, 24 Закону України Про оренду землі орендар зобов`язаний вносити орендну плату за користування земельною ділянкою у передбачені відповідним договором строки.

Відповідно до норм ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ч.1 ст.610 Цивільного кодексу України).

Оскільки отримання орендної плати є основним правом орендодавця, передбаченим чинним законодавством України та Договором, то неодноразова невиплата орендної плати є, однозначно, істотним порушенням умов Договору в розумінні ст.ст.638, 651 Цивільного кодексу України та ст.32 Закону України Про оренду землі , адже унаслідок порушення відповідачем передбачених договором зобов`язань щодо послідовної виплати орендної плати протягом 2 років, позивач значною мірою була позбавлена того, на що розраховувала, а саме доходу від передачі в оренду земельної ділянки.

Як власник земельної ділянки позивач вправі розпоряджатись нею на власний розсуд з урахуванням норм прямої дії, передбачених ст.41 Конституції України і ст.319 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Ч.1ст.32 Закону України Про оренду землі встановлено можливість розірвання договору оренди землі в судовому порядку на вимогу однієї в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Ст.24 Закону України Про оренду землі визначає обов`язок орендаря своєчасно та у повному розмірі вносити орендну плату за користування земельною ділянкою.

Пунктом д ч.1 ст.141 Земельного кодексу України передбачено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові від 04.09.2019р . (справа №616/871/15-ц) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематичне невнесення орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичного невнесення (два та більше випадків) орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Наведене свідчить про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки .

Положеннями ч.4ст.82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факти, встановлені рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 06.06.2018р . у справі №693/953/17, зокрема й обставина продовження користування належною позивачу земельною ділянкою відповідачем, мають значення для даної справи і не підлягають доказуванню.

Позивач застосовувала досудові способи врегулювання спору і надсилала 12.12.2019р. відповідачу вимогу про виплату орендної плати за 2018-2019 роки.

Однак, відповіді на свою вимогу вона не отримала.

Тому позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 01.09.2012р., укладений між нею та ТОВ Жильнельфа Вельє , предметом якого є земельна ділянка площею 2,2473 га, кадастровий номер 7120983000:02:001:0306, цільове призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), яка знаходиться в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 20.12.2019р. позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

21.01.2020р. на позовну заяву відповідачем було подано відзив та відповідь на вимогу про виплату орендної плати за землю , де він просить відмовити у задоволенні позовних вимогОСОБА_1 , оскільки вважає їх необґрунтованими та недоведеними належними доказами.

Відповідь на відзив позивач ОСОБА_1 не подавала.

22 січня 2020 року ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області цивільну справу №693/1533/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Жильнельфа Вельє про розірвання договору оренди землі було об?єднано з цивільною справою №693/1534/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Жильнельфа Вельє про розірвання договору оренди землі, зміст якої полягає у наступному.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №624564, виданого 19.09.2006р. вона є власником земельної ділянки площею 2,2372 га, кадастровий номер 7120983000:02:001:0572, цільове призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

01.09.2012р. між ОСОБА_1 і ТОВ Жильнельфа Вельє було укладено договір оренди згаданої земельної ділянки строком дії на 5 років.

18.10.2012р. договір оренди земельної ділянки від 01.09.2012р. з було зареєстровано у відділі Держкомзему у Жашківському районі за №712090004002438 .

На підставі рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 06.06.2018р. у справі №693/953/17, яке набрало законної сили 07.08.2018р., термін дії договору поновлено на тих самих умовах до 01.09.2024р .

Після 01.09.2017р . земельна ділянка позивачу не поверталася , будь-які акти приймання-передачі земельної ділянки на оформлялися .

Відповідач після 01.09.2017р . продовжив користуватись земельною ділянкою, яка є предметом договору, та користується нею до сьогоднішнього дня, про що сам відповідач вказував у позовній заяві, поданій у жовтні 2017 року до Жашківського районного суду Черкаської області.

Також обставина продовження користування земельною ділянкою відповідачем установлена рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 06.06.2018р . у справі №693/953/17.

Отже, договір оренди земельної ділянки не припиняв свою дію та залишається чинним на теперішній момент.

П.4.1. договору визначено обов`язок відповідача вносити щорічно орендну плату в грошовій формі у розмірі 4,5% від вартості земельної ділянки.

Термін внесення орендної плати - до 15 грудня кожного року (п.4.3. Договору).

Разом з тим, ані у 2018 році (хоча рішення суду про поновлення Договору існувало і набрало законної сили задовго до кінцевої дати виплати орендної плати за 2018 рік), ані у 2019 році відповідач орендну плату позивачу не виплатив.

При цьому, жодних перешкод для належного виконання обов`язку із своєчасного внесення орендної плати у відповідача не було, адже останній володів інформацією про місце проживання позивача і мав її паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Тим більше, відповідач міг використати поширені і доступні способи виконання свого обов`язку з виплати орендної плати, як от переказ грошових коштів через відділення поштового зв`язку (ст.ст.1,13,14 Закону України Про поштовий зв`язок ) або ж внесення належних ОСОБА_1 до виплати коштів на депозит нотаріуса (ч.1 ст.537 ЦК України).

Оскільки невиплата орендної плати мала місце протягом двох років поспіль, то така невиплата носить характер систематичної.

Оскільки отримання орендної плати є основним правом орендодавця, передбаченим чинним законодавством України та Договором, то неодноразова невиплата орендної плати є, однозначно, істотним порушенням умов Договору розумінні ст.ст.638, 651 Цивільного кодексу України та ст.32 Закону України Про оренду землі , адже, унаслідок порушення відповідачем передбачених договором зобов`язань щодо послідовної виплати орендної плати протягом 2 років, позивач значною мірою була позбавлена того, на що розраховувала, а саме доходу від передачі в оренду земельної ділянки.

Як власник земельної ділянки позивач вправі розпоряджатись нею на власний розсуд з урахуванням норм прямої дії, передбачених ст.41 Конституції України і ст.319 Цивільного кодексу України.

Наведене свідчить про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки .

Позивач застосовувала досудові способи врегулювання спору і надсилала 12.12.2019р. відповідачу вимогу про виплату орендної плати за 2018-2019 роки.

Однак, відповіді на свою вимогу вона не отримала.

Тому позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 01.09.2012р., укладений між нею та ТОВ Жильнельфа Вельє , предметом якого є земельна ділянка площею 2,2372 га, кадастровий номер 7120983000:02:001:0572, цільове призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), яка знаходиться в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

22.01.2020р. на позовну заяву відповідачем було подано відзив та відповідь на вимогу про виплату орендної плати за землю , де він просить відмовити у задоволенні позовних вимогОСОБА_1 , оскільки вважає їх необґрунтованими та недоведеними належними доказами.

Відповідь на відзив позивач ОСОБА_1 не подавала.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з?явилася, при цьому її представник адвокат Забродець С.В. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

У судовому засідання представник відповідача ТОВ Жильнельфа Вельє Ульченко С.О. не з?явився, при цьому подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Ч.3 ст.211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вислухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до положень ч.1 ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.55 Конституції України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що, виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Обставини справи, установлені судом.

ОСОБА_1 являється власником земельних ділянок площею 2,2473 га , кадастровий номер 7120983000:02:001:0306 , та площею 2,2372 га, кадастровий номер 7120983000:02:001:0572, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №813515 від 20.10.2011р. та ЯГ №624564 від 19.09.2006р.

Статтею 93, ч.4 ст.124 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкового платного володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 1 ст.6 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

01 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ Жильнельфа Вельє було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,2473 га, кадастровий номер 7120983000:02:001:0306, який зареєстрований у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК, про що 18 жовтня 2012 року до Державного реєстру земель внесено записи за №712090004002437.

01 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ Жильнельфа Вельє було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,2372 га, кадастровий номер 7120983000:02:001:0572, який зареєстрований у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК, про що 18 жовтня 2012 року до Державного реєстру земель внесено записи за №712090004002438.

На виконання вимог статті 33 Закону України Про оренду землі ТОВ Жильнельфа Вельє направило 27.07.2017р. позивачу повідомлення про намір скористатись переважним правом та проекти додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок. Вказані повідомлення та проекти додаткових угод отримані позивачем 29.07.2017р.

Натомість, як стало відомо ТОВ Жильнельфа Вельє , 02.09.2017р. між ОСОБА_1 та ТОВ Агросервіс було укладено договори оренди спірних земельних ділянок зі строком дії до 01.12.2027р. та зареєстровано у державному реєстрі 02.09.2017р. за номерами записів про інше речове право 22212982 та 22212336.

Для захисту своїх порушених прав ТОВ Жильнельфа Вельє звернулося з позовними заявами до Жашківського районного суду Черкаської області.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 06 червня 2018 року у справі № 693/953/17 за позовом ТОВ Жильнельфа Вельє до ОСОБА_1 , ТОВ Агросервіс та інших відповідачів, про визнання договорів оренди земельних ділянок не дійсними, скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок та визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими, позов ТОВ Жильнельфа Вельє задоволено частково, а саме: визнано недійсними договори оренди земельних ділянки №7120983000:02:001:0306, площею 2,2473 га та № 7120983000:02:001:0572 площею 2,2372 га, укладені 02 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агросервіс строком дії до 01.12.2024р. на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходиться в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району, та зареєстровані 02.09.2017р. державним реєстратором Комунального підприємства РЕЄСТР ПЛЮС Черкаської області Сокоренко Вікторією Миколаївною за номером запису про інше речове право: 22212982, 22212336; в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки відмовлено.

Вище зазначене рішення Жашківського районного суду Черкаської області є остаточним та набрало законної сили 07.08.2018р.

ТОВ Жильнельфа Вельє з матеріалів справи №693/953/17 за позовом ТОВ Жильнельфа Вельє до ОСОБА_2 , ТОВ Агросервіс та інших відповідачів про визнання договорів оренди земельних ділянок не дійсними, скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок та визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими, стало відомо, що у відповідності до заяв за підписом представника ТОВ Агросервіс договори оренди земельних ділянок, які були предметом спору по даній справі, розірвані додатковими угодами про розірвання договорів оренди від 02.09.2017р.

Натомість, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25.05.2018р. між ОСОБА_1 та ТОВ Агросервіс , укладено нові договори оренди б/н щодо спірних земельних ділянок, кадастрові номери 7120983000:02:001:0306 та 7120983000:02:001:0572, та зареєстровані за номерами запису про інше речове право 26412077 та 26413126.

Такими діями позивач та TOB Агросервіс порушили визнане судом право ТОВ Жильнельфа Вельє на використання (оренду) земельних ділянок, знехтували положеннями ст.ст.129, 129-1 Конституції України, принципами верховенства права та принципом обов?язковості судових рішень, закріплених у ст.ст.10, 18 ЦПК України,і фактично перешкодили виконанню рішень суду, які набрали законної сили, та завадили ТОВ Жильнельфа Вельє ефективно захистити своє переважне право на поновлення договорів оренди земельних ділянок.

У зв?язку з цим, ТОВ Жильнельфа Вельє 06.07.2018р. звернулося до Жашківського районного суду Черкаської області з позовом про визнання недійсними договорів оренди зазначених вище земельних ділянок та користування цими ділянками.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 31.10.2018р. у справі №693/670/18 позовні вимоги задоволено в повному обсязі та визнано недійсними договори оренди земельних ділянок б/н від 25.05.2018р., укладені між ОСОБА_1 та ТОВ Агросервіс щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 7120983000:02:001:0306 та 7120983000:02:001:0572, та зареєстровані за номерами запису про інше речове право 26412077 та 26413126. Дане рішення набрало законної сили 15.01.2019р.

Разом з тим, ТОВ Жильнельфа Вельє отримало листи за підписом ОСОБА_1 , якими повідомлено про розірвання зазначених вище спірних договорів оренди з ТОВ Агросервіс та укладення нових договорів на право користування земельними ділянками з ОСОБА_3 .

У відповідності до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ОСОБА_1 розірвала спірні договори оренди від 25.05.2018р. з ТОВ Агросервіс за угодою сторін (додаткові угоди б/н від 11.01.2019р.) та уклала договори про право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 14.01.2019р. з ОСОБА_3 , строк дії яких до 16.01.2069р., номери записів про інше речове право: 29878355, кадастровий номер земельної ділянки 7120983000:02:001:0306 та 29878625, кадастровий номер земельної ділянки 7120983000:02:001:0572.

Своїми діями ОСОБА_1 , ТОВ Агросервіс та ОСОБА_3 повторно порушили визнане судом право ТОВ Жильнельфа Вельє на використання (оренду) земельних ділянок, знехтувавши положеннями ст.ст.129, 129-1 Конституції України, принципами верховенства права та принципом обов`язковості судових рішень, закріпленими у ст.ст.10, 18 ЦПК України,і фактично перешкодили виконанню рішень суду, які набрали законної сили, та завадили ТОВ Жильнельфа Вельє ефективно захистити своє переважне право на поновлення договорів оренди земельних ділянок.

Відповідач у свою чергу вважаючи, що дані дії були здійснені для якомога довшого протиправного використання земельних ділянок позивача, не дивлячись на факт визнання права використання даної земельної ділянки за товариством Жильнельфа Вельє , повторно звернулося до суду для захисту своїх прав з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та інших відповідачів про визнання недійсними договорів емфітевзису від 14.01.2019р.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 05.06.2019р. у справі №693/132/19 позовні вимоги ТОВ Жильнельфа Вельє задоволено в повному обсязі, визнано недійсними з моменту укладення договори про право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладеними між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 строком дії до 16.01.2069р. щодо земельних ділянок №7120983000:02:001:0306 площею 2,2473 га та 7120983000:02:001:0572 площею 2,2372 га, які розташовані в адміністративних межах Конельсько - Попівської сільської ради, номери запису про інше речове право 29878355 та 29878625.

Вказане рішення суду набрало законної сили 05.11.2019р.

20.11.2019р. і 22.11.2019р. приватним нотаріусом Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентиною Петрівною, зареєстровано право оренди земельних ділянок кадастровий номер 7120983000:02:001:0306, площею 2,2473 га та кадастровий номер 7120983000:02:001:0572 площею 2,2372 га, власником яких є ОСОБА_1 , за ТОВ Жильнельфа Вельє , номери записів про інше речове право: 34268954 та 34266604, на підставі рішень суду якими захищено відповідне право оренди.

Саме з моменту державної реєстрації права оренди спірних земельних ділянок за ТОВ Жильнельфа Вельє , права відповідача щодо використання спірних земельних ділянок поновлені.

Щодо твердження позивача стосовно того, що договори оренди не припиняли свою дію та залишаються чинними на теперішній час, слід вказати наступне.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, дане визначення наведене в ст.1 Закону України Про оренду землі .

Частина 5 ст.6 даного Закону передбачає, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Також стаття 210 Цивільного кодексу України визначає, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації та ч.2 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вказує, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Стаття 17 Закону України Про оренду землі передбачає, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Отже, саме з моменту державної реєстрації виникає право оренди та передається об`єкт оренди, земельна ділянка, а договір вважається вчиненим.

Договором та законодавством врегульовані питання припинення його дії та умови повернення земельної ділянки.

Ст.31 Закону України Про оренду землі та п.п.12.2 Договору передбачають, що договір припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

Стаття 34 ЗУ Про оренду землі передбачає наслідки припинення договору оренди землі, так у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Таким чином, приймаючи до уваги вище викладене, договір припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено та з інших підстав, договір та чинне законодавство не передбачають необхідності оформлення акту приймання-передачі земельної ділянки.

Строк дії договорів оренди земельних ділянок від 01.09.2012р. закінчився 01.09.2017р., а відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.09.2017р. зареєстровано право оренди спірних земельних ділянок за іншим орендарем. ТОВ Жильнельфа Вельє тимчасово втратило право використання (оренди) спірних земельних ділянок і тому для захисту прав добросовісного орендаря на поновлення договору оренди відповідач звернувся до суду. Але в результаті протиправних дій власника земельних ділянок ОСОБА_1 та землекористувачів ТОВ Агросервіс і ОСОБА_3 , відновити право ТОВ Жильнельфа Вельє на використання (оренди) земельних ділянок не було можливості. Відновити порушені права відповідача вдалося лише після того як, 20.11.2019р. та 22.11.2019р. приватним нотаріусом Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В.П. зареєстровано право оренди спірних земельних на підставі рішень суду якими захищено відповідне право оренди, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, виходячи з вище викладеного, договори оренди земельних ділянок від 01.09.2012р. фактично не діяли у період з 02.09.2017р. по 20.11.2019р. та 22.11.2019р., оскільки право оренди, було зареєстровано за іншими землекористувачами ТОВ Агросервіс та ОСОБА_3 і свою дію відновили та повторно набрали чинності 20.11.2019р. та 22.11.2019р. з моменту реєстрації права оренд и за ТОВ Жильнельфа Вельє .

Щодо моменту виникнення обов`язку орендаря виплачувати орендну плату за договорами оренди від 01.09.2012р. та належного виконання обов`язку з виплати орендної плати відповідачем ТОВ Жильнельфа Вельє , слід зазначити слідуюче.

Позивач у позовній заяві стверджує, що відповідач систематично не виплачував орендну плату та посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.09.2019р . (справа №616/871/15-ц), де роз?яснено, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематичне невнесення орендної плати . Зазначені положення закону вимагають систематичного невнесення (два та більше випадків) орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

З даним твердженням суд не погоджується, виходячи з наступного.

Стаття 13 Закону України Про оренду землі визначає поняття договору оренди землі, та договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний сірок, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як зазначалося вище, об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди (стаття 17 ЗУ Про оренду землі ).

Пунктами 3,4 ч.1 ст.532 Цивільного кодексу України визначено місце виконання зобов`язання, якщо це не визначено договором, так місцем виконання за зобов`язанням про передання товару (майна) є місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання, за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора.

Стаття 537 Цивільного кодексу України передбачає можливість виконання зобов`язання внесенням боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори, у разі ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку.

В свою чергу, п.п.4.1, 4.3. договорів оренди землі від 01.09.2012р. та стаття 25 Закону України Про оренду землі визначають права і обов`язки орендаря, серед яких обов`язок, сплачувати орендну плату щорічно, в даному випадку до 15 грудня.

Як зазначалося вище обов`язок сплати орендної плати у відповідача виник з 20.11.2019р. та 22.11.2019р.

У відповідях на вимоги про сплату орендної плати за землю вказано про необхідність отримання орендної плати за відповідний період 2019 року. Дана відповідь направлена поштою цінним листом з описом вкладень, про що свідчить поштова накладна від 19.12.2019р. та опис вкладень у цінний лист.

Відповіді на вимогу про сплату орендної плати за землю ОСОБА_1 не отримала, а тому 26.12.2019р. листи повернулися на адресу ТОВ Жильнельфа Вельє у зв?язку з відмовою ОСОБА_1 отримати лист та за закінченням строку зберігання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, ТОВ Жильнельфа Вельє намагалось виконати зобов`язання з виплати орендної плати за місцем проживання орендодавця, але орендодавець відмовилася приймати орендну плату.

26.12.2019р. орендна плата була надіслана орендодавцю шляхом переказу грошових коштів через відділення поштового зв`язку за місцем проживання орендодавця вказаним в договорі оренди, але при цьому кошти ОСОБА_1 не отримала.

Натомість ТОВ Жильнельфа Вельє звернулося з заявою до приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області ІІІелудько В.П. про прийняття коштів на депозит нотаріуса, що підтверджується листом, зареєстрованим за вх.№8 від 16.01.2020р. та квитанцією №2 від 16.01.2020р. про внесення коштів на депозит нотаріусав сумі 379 грн. 11 коп.

Отже, з вказаного вище вбачається, що ТОВ Жильнельфа Вельє неодноразово повідомляло власника земельних ділянок про можливість отримання орендної плати і в різний спосіб, але при цьому ОСОБА_1 ігнорувала всі спроби ТОВ Жильнельфа Вельє виплатити їй орендну плату.

Стаття 21 зазначеного вище Закону визначає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Як встановлено вище, договори оренди землі починають діяти та набувають чинності з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки, права і обов`язки за договорами оренди землі виникають з моменту набрання ними чинності, і земельні ділянки за договорами оренди землі вважаються переданими орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

Виходячи зі змісту статей 13, 17, 21 ЗУ Про оренду землі необхідним фактом для виникнення обов`язку виплати орендної плати є реєстрація права оренди, передача орендареві земельної ділянки у володіння і користування, та фактична можливість орендаря приступити до використання земельної ділянки.

Оскільки ОСОБА_1 своїми діями перешкоджала реєстрації права оренди за ТОВ Жильнельфа Вельє та передавала земельні ділянки у користування іншим землекористувачам в період з 02.09.2017р. по 20.11.2019р., викладене вище дає підстави зробити висновок, що обов`язок ТОВ Жильнельфа Вельє щодо виплати орендної плати припинив свою дію з моменту реєстрації права оренди спірних земельних ділянок за іншим землекористувачем 02.09.2017р.

Права ТОВ Жильнельфа Вельє на використання земельних ділянок відновлені з моменту реєстрації права оренди за ним 20.11.2019р. та 22.11.2019р. і відповідно й обов`язок виплати орендної плати настав з моменту реєстрації права оренди.

Стаття 24 Закону України Про оренду землі визначає права і обов`язки орендодавця, серед яких право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, та обов`язок не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає загальні умови виконання зобов`язання, так згідно частини 1 даної статті, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та здійснило дії щодо виплати орендної плати шляхом переказу грошових коштів поштовим переказом, через відділення Укрпошти, здійснило виконання зобов`язання шляхом внесення боргу в депозит нотаріуса.

Приймаючи до уваги вищевикладене дає підстави суду вважати, що відповідач належним чином виконав умови договору щодо виплати орендної плати, а позивач ухиляється від прийняття виконання зобов`язання (орендної плати), чим фактично намагається створити штучні підстави для розірвання договору оренди.

Проаналізувавши та надавши оцінку наявним у матеріалах доказам суд дійшов висновку, що доводи, фактичні обставини та докази викладені в позовній заяві, не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджують факт систематичного порушення умов договорів оренди земельної ділянки щодо внесення орендної плати, оскільки, відповідачем вчинені всі можливі дії для виконання договірних зобов`язань щодо виплати орендної плати, і у відповідача не було обов`язку з виплати орендної плані в період з 02.09.2017р. по 20.11.2019р. у зв`язку з тим, що спірні земельні ділянки використовували інші землекористувачі на підставі зареєстрованого у відповідності до закону права оренди та емфітевзису, а позивач у свою чергу навмисно перешкоджав відповідачу зареєструвати право оренди земельних ділянок у відповідності до чинного законодавства та використовувати спірні земельні ділянки та після виникнення такого права ухиляється від отримання орендної плати.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Нормою частини 1 статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч.ч.2,3 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ч.ч.1,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи встановлені обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких порушень прав позивача як орендодавця з боку відповідача, зокрема щодо систематичної невиплати орендної плати позивачу, а тому суд не вбачає підстав для розірвання договорів земельних ділянок та вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами установлено статтею 141 ЦПК України.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки позивачу ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, залишаються за нею.

На підставі викладеного та керуючись Законом України Про оренду землі , Конституцією України, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.09.2019р . (справа №616/871/15-ц) , ст.ст.93, 124 Земельного кодексу України, ст.ст.12,15, 210, 526, 532, 537, 626, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст.2,4,5,19, ст.ст.76, 77, 79, 80, 81, 89, 141, 211, 247, 258-259, 263, 265, 268, 272-273, 354 Цивільного процесуального України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Жильнельфа Вельє про розірвання договору оренди землі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду через Жашківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду, при цьому відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 354 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Повне рішення складене 08 липня 2020 року.

Головуючий суддя: Роман Васильович Шимчик