Рішення

від 20.07.2020 по справі 640/12100/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2020 року м. Київ № 640/12100/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ДІ ЕЛ СІ ТРЕЙД до Київської міської митниці ДФС провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ДІ ЕЛ СІ ТРЕЙД (далі також - позивач, ТОВ ДІ ЕЛ СІ ТРЕЙД ) з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі також - відповідач, митний орган), в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 21.01.2019 №UA100000/2019/300005/2.

Ухвалою суду від 13.07.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.08.2019 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідач безпідставно не взяв до уваги усі подані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що ввозилися в Україну, та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару без проведення в установленому порядку консультацій з деклараном та без аргументованої неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів та використання джерел інформації, визначених наказом ДФС України від 11.09.2015 №689.

Відповідач правом щодо надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2018 між ТОВ ДІ ЕЛ СІ ТРЕЙД та компанією TIANJIN GOODWILL IMP.AND EXP. CO., LTD Китай укладено контракт №0718/1, згідно з пунктом 1.1 якого позивач придбав у вказаної компанії товари власного виробництва, перелічені в комерційному рахунку (інвойсі) до цього контракту, на умовах FOB Сінган, Тяньцзинь, Китай.

Відповідно до пункту 2 цього контракту ціна кожної партії товару є договірною та вказується в комерційних рахунках на цю партію товару. Ціна товару включає у собівартість пакування та маркування. Загальна вартість контракту складається із загальної суми усіх комерційних рахунків до цього контракту. Валюта платежу-долар США.

21.01.2019 з метою митного оформлення товару ТОВ ДІ ЕЛ СІ ТРЕЙД подало до Київської міської митниці ДФС вантажну митну декларацію (ВМД) від 16.01.2019 №UA100110/2019/111287, якою задекларувало імпорт товару - меблі для сидіння з пластику .

Задекларована митна вартість товару становить 320746,71 грн. (еквівалент 11387,40 дол. США) та визначена шляхом додавання вартості товару, вказаної у комерційному рахунку (інвойсі) в сумі 10088,00 дол. США (еквівалент 284146,77 грн.), та суми транспортних витрат в розмірі 36599,94 грн., тобто визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Митним органом прийнято рішення від 21.01.2019 №UA100000/2019/300005/2, яким митну вартість товару визначено за шостим (резервним) методом на рівні 15541,32 дол.США.

Прийняття указаного рішення, як вбачається з його змісту, обґрунтоване митним органом тим, що надані відповідно до статті 53 Митного кодексу України документи містять розбіжності та не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично спачена або підлягає сплаті за товар. Надані декларантом додаткові документи не усунули виявлені розбіжності. З огляду на неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товару відповідачем застосовано шостий (резервний) метод.

Позивач звернувся до Київської міської митниці ДФС із заявою від 11.04.2019 про скасування рішення про коригування митної вартості та надав дододаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Листом від 22.04.2019 №4043/10/26-70-19-01 Київська міська митниця повідомила позивача про відсутність підстав для скасування такого рішення, мотивуючи тим, що надані декларантом відомості щодо складових митної вартості та ціни, сплаченої за товар, що ввозився в Україну, не підтверджені документально.

У листі зазначено, що заявлений рівень митної вартості є нижчим за рівні митної вартості подібних товарів, імпортованих іншими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, що суперечить поняттю дійсної вартості товару в розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (1994) та викликає сумніви у достовірності декларування складових митної вартості у повному обсязі.

Обґрунтовуючи неможливість використання інших методів визначення митної вартості, визначених Митним кодексом України, митний орган вказав про застосування при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідно до статті 64 Митного кодексу України резервного методу.

У подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою про випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов`язання та сплатив митні платежі, обчислені з митної вартості, визначеної відповідачем, після чого товар був випущений митним органом у вільний обіг під гарантійні зобов`язання.

Не погоджуючись із рішенням митного органу від 21.01.2019 №UA100000/2019/300005/2 про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими та іншими законами України.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частинами 5, 6, 8, 11 статті 264 Митного кодексу України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною другою статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 Митного кодексу України містить норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини четвертої стаття 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 Митного кодексу України).

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку суду про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, при здійсненні контролю у відповідача виникли сумніви щодо заявленої декларантом позивача митної вартості товару у зв`язку з тим, що подані декларантом позивача документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, а саме:

1) до митного оформлення надано страховий поліс від 16.11.2018 №AGUZ121242180023675L із зазначенням страхової суми в розмірі 11 096,80 грн. дол.США Згідно з пунктом 7 частини 10 статті 58 Митного кодексу України до ціни угоди додаються витрати, зокрема пов`язані з страхуванням товару. Таким чином, документи, подані до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

2) платіжне доручення в іноземній валюті від 13.12.2018 №8 надано без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.012004 №22, яка передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису, відбитку штампу банку;

3) відповідно до пункту 2.2 контракту від 30.08.2018 №0718/1 у вартість товару входить варість пакування та маркування, але разом з тим у поданому до митного оформлення інвойсі від 29.09.2019 CI-ZL2018-02 такі числові складові не зазначено, отже неможливо виділити числові складові вартості самого товару;

4) у наданому прайс-листі зазначено зазначено термін його дії з 01.08.2018 до 31.12.2019, але товар Меблі для сидіння з пластику зроблено з матеріалу ПВХ , який є сировинним матеріалом та вартість якого залежить від біржових коливань, тому прайс-лист наданий на великий термін неможливо враховувати як такий, що підтверджує митну вартість товару;

5) надані до митного оформлення видаткові накладні від 13.11.2018 31552 та №1563 містять інформацію щодо продажної ціни товару, проте, в них зазначений лише один артикул з десяти артикулів, які декларуються за ВМД від 16.01.2019 №UA100110/2019/111287;

6) для підтвердження витрат з транспортування надано довідку від перевізника ТОВ Фосдайк Груп від 10.01.2019 №10972, договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 26.05.2017 №647, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України від 11.01.2019 №35. У коносаменті від 23.11.2018 №INNO18110125 зазначено, що послуги з перевезення надавались підприємством INNO, проте відсутнє будь-яке посилання на перевізника ТОВ Фосдайк Груп , яким надано довідку про перевезення. Не надано документ, який врегульовує відносини між ТОВ Фосдайк Груп та перевізником вантажу підприємством INNO.

Відповідно до пункту 4 договору транспортно-експедиційного обслуговування від 26.05.2017 №647 платежі, що підлягають сплаті за ТЕО, здійснюються протягом 5 банківських днів з дати рахунку-фактури експедитора. До митного оформлення будь-які платіжні документи не надавались. Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (нааних послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні докумнти, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію Украни та по митній території Украни, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 км маршруту;

7) надана для підтвердження митної вартості митна декларація країни відправлення складена неофіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, що суперечить статті 254 Митного кодексу України. Також у графі, призначеної для наведення цінової інформації наявна сума 10,7319, яка не внесена до митної вартості та не підлягає обчисленню.

Позовна заява ТОВ ДІ УЛ СІ ТРЕЙД не містить заперечень позивача щодо зазначених вище недоліків, виявлених митним органом в документах, поданих декларантом позивача на підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Зокрема, суд звертає увагу, що позивачем до митного оформлення, поміж іншого, надано:

- страховий поліс від 16.11.2018 №AGUZ121242180023675L із зазначенням страхової суми в розмірі 11 096,80 грн. дол. США.

Згідно з пунктом 7 частини 10 статті 58 Митного кодексу України до ціни угоди додаються витрати пов`язані з страхуванням товару. Однак, такі витрати позивачем до заявленої митної вартості товару не включені;

Згідно з пунктом 5.1 контракту від 30.08.2018 №0718/1 умови поставки кожної партії товару вказуються в комерційному рахунку на цю партію товару.

Відповідно до комерційного рахунку від 29.09.2018 №CI-ZL2018-02 поставка товару здійснювалася позивачу відповідно до міжнародних комерційних умов FOB (FOB price) Інкотермс 2010, яка передбачає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експертного митного оформлення цього товару з оплатою експортного мита та інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахта) до порту призначення. Питання страхування вантажу відповідно до цих умов не вирішені.

Згідно з вищевказаним страховим полісом страхова сума становить 11 096,80 дол.США, тоді як вартість товару згідно з інвойсом - 10 088,00 дол.США;

- платіжне доручення в іноземній валюті від 13.12.2018 №8, яке оформлене без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.012004 №22, яка передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису, відбитку штампу банку;

- надана для підтвердження митної вартості митна декларація країни відправлення складена неофіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.

Відповідно до статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що митний орган відповідно до частини другої та третьої статті 53, частини п`ятої статті 54 та статті 254 Митного кодексу України обґрунтовано встановив розбіжності в документах, поданих позивачем на підтвердження заявленої митної вартості, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, тому обґрунтовано запропонував декларанту позивача надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що з метою усунення виявлених недоліків декларант позивача надав митному органу платіжне доручення від 21.01.2019 №1983 про оплату фрахту та платіжне доручення в іноземній валюті від 13.12.2018 №8 з відмітками банку, а також надіслав лист стосовно неможливості надання інших документів.

Відтак, позивач не надав митному органу документи, що, зокрема, стосуються додавання до митної вартості товарів витрат, пов`язаних із страхуванням товару, та перекладу українською мовою митної декларації.

За наведених обставин суд уважає, що станом на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення позивач не усунув обґрунтовані сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості товару, у зв`язку з чим обґрунтовано дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості товарів, які ввозяться позивачем в Україну за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що зумовило необхідність коригування заявленої позивачем митної вартості.

У подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою від 11.04.2019 про скасування рішення про коригування митної вартості товару від 21.01.2019 №UA100000/2019/300005/2, разом з яким надав відповідачу копії документів, які на його думку, підтверджують заявлену ним митну вартість товару, а саме копію:

- контракту від 30.08.2018 30718/1;

- інвойсу від 29.09.2019 CI-ZL2018-02 на суму 10 088,00 дол.США;

- пакувального листа від 29.09.2018 CI-ZL2018-02 (кількість штук 940, загальна вага, брутто 4570 кг);

- прайс-листа виробника для України, дійсного з 01.08.2018 до 31.12.2019;

- сертифікату походження №18С4401А1183/17793 для товарів за інвойсами від 29.09.2019 CI-ZL2018-02;

- коносамента INNO18110125 (вага 4570 кг, завантажено 23.11.2018, порт завантаження - Шеньчжень, Китай, порт доставки - Одеса, Україна);

- експортної ВМД з апостилем та перекладом українською мовою, підпис перекладача засвідчено нотаріально;

- страхового полісу на вантаж від 18.11.2018 CDAD1800584665;

- платіжного доручення в іноземній валюті від 04.10.2018 №4 на суму 3026,40 дол.США, отримувач TIANJIN GOODWILL IMP.AND EXP. CO., LTD;

- платіжного доручення в іноземній валюті від 04.10.2018 №8 на суму 7061,60 дол.США, отримувач TIANJIN GOODWILL IMP.AND EXP. CO., LTD;

- міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №0809;

- договору транспортно-експедиторського обслуговування від 26.05.2017 №647, укладеного з ТОВ ФОСДАЙК ГРУП ;

- рахунку на оплату від 11.01.2019 №35 за договором на ТЕО від 26.05.2017 на суму 36599,94 грн.;

- довідки про транспортні витрати від 10.01.2019 №10972, надану ТОВ ФОСДАЙК ГРУП щодо вартості доставки вантажу згідно з коносаментом INNO18110125;

- платіжного доручення від 21.01.2019 №1983 на оплату згідно з рахунком від 11.01.2019 №35 на ТЕО.

За наслідками розгляду вищевказаної заяви позивача від 11.04.2019, митний орган не взяв до уваги додатково подані з цією заявою позивачем документи та повідомив про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товару від 21.01.2019 №UA100000/2019/300005/2.

Однак, суд не бере до уваги доводи позивача про усунення ним виявлених митним органом недоліків документів, шляхом подання митному органу вищевказаних документів разом із заявою від 11.04.2019, оскільки ці документи подані з порушенням встановленого частиною третьою статті 53 Митного кодексу України 10-денного строку (10 календарних днів) і не були надані митному органу станом на час прийняття оскаржуваного рішення.

Доцільно зауважити, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку саме тим обставинам, які стали підставою для прийняття цього рішення та наведені безпосередньо у цьому рішенні. Оскільки документи, додатково надані позивачем відповідачу разом із заявою від 11.04.2019 з порушенням установленого законодавством строку, не були предметом розгляду митним органом та зазначені в них відомості не оцінювалися митним органом при прийнятті оскаржуваного рішення, суд не вважає за необхідне оцінювати їх при перевірці прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п`ята статті 55 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 Митного кодексу України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 Митного кодексу Украни). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).

Частиною восьмою статті 57 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Частиною другою статті 64 Митного кодексу України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як зазначено в частині четвертій статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- …органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів (постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18);

- … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України… Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (постанова від 17.07.2019 у справі №809/872/17);

- … у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу Украни, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод (постанова від 05.02.2019 у справі №816/1199/15).

Так, аналіз наведених вище норм Митного кодексу України України з урахуванням практики Верховного Суду дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) ;

- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 Митного кодексу України;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки сумнівних відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу Украни;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

У даній справі судом встановлено, що позивач визначив митну вартість товару, що імпортувався в Україну за основним методом - за ціною договору (контракту). Однак, при проведенні контролю митним органом було встановлено обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом позивача митної вартості товару у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, на усунення яких позивачем в установленому порядку не було надано необхідні документи, що зумовило прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.

Так, як зазначено в оскаржуваному рішенні, митний орган не застосував:

- метод визначення митної вартості товару за ціною договору у зв`язку з тим, що використані декларантом позивача відомості не підтверджені документально.

- метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості);

- метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

- метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

- метод визначення митної вартості на основі додавання вартості у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Митну вартість товару, що імпортується, скориговано відповідачем із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Визначена митним органом митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене за декларацією від 14.01.2019 №UA500020/2019/000385.

Оцінюючи обґрунтованість застосування митним органом указаного методу при визначенні митної вартості товарів, судом враховано наступне.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у графі 33 рішення про коригування митної вартості, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів, зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, приймаючи оскаржуване рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не виклав в цьому рішенні докладну та аргументовану інформацію стосовно неможливості використання методів визначення митної вартості товару, що передують резервному методу, з посиланням на джерела довідкової інформації, які були ним використані

Так, відповідно до пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС України від 11.09.2015 №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації:

- спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС;

- спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;

- інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;

- інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;

- інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи;

- інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС;

- цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

- інформація отримана з мережі Інтернет.

Твердження в оскаржуваному рішенні про неможливість застосування інших методів визначення митної вартості товарів, окрім резервного, у зв`язку з відсутністю необхідної для для цього інформації, не є доказом опрацювання відповідачем вищевказаних джерел інформації з метою пошуку необхідної інформації і свідчить про необґрунтованість такого рішення.

Також в оскаржуваному рішенні митний орган не надав докладну та аргументовану інформацію стосовно того, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, пославшись лише на митну декларацію від 14.01.2019 №UA500020/2019/000385, за якою митним органом уже здійснено оформлення товару.

До того ж відповідачем не надано до суду копію указаної декларації, що унеможливлює перевірку правильності її використання митним органом.

Саме лише посилання на указану митну декларацію, за висновком суду, не є підтвердженням виконання митним органом вимог статті 55 Митного кодексу України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, стосовно викладення в оскаржуваному рішенні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Водночас суд також уважає, що зазначення в оскаржуваному рішенні про проведення з декларантом позивача відповідної консультації щодо застосування методу визначення митної вартості товарів, який заперечує щодо проведення такої консультації, не є підтвердженням її проведення.

За наведених обставин, оскаржуване рішення Київської міської митниці ДФС від 21.01.2019 №UA100000/2019/300005/2 про коригування митної вартості товарів шляхом застосування резервного методу є необґрунтованим, відтак, вимога позивача про його визнання протиправним і скасування є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.07.2019 №516, який у зв`язку із задоволенням позовних вимог підлягає йому відшкодуванню за рахунок відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 75-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ДІ ЕЛ СІ ТРЕЙД (01014, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 4А, приміщення 2, код ЄДРПОУ 40008162) до Київської міської митниці ДФС (03124, м.Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 39422888) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 21.01.2019 №UA100000/2019/300005/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДІ ЕЛ СІ ТРЕЙД (01014, м.Київ вул. Командарма Каменєва, 4А, приміщення 2, код ЄДРПОУ 40008162) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 39422888).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур