Рішення

від 13.07.2020 по справі 510/540/20

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/540/20

Провадження № 2/510/723/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2020 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Бошков І.Д.,

за участю секретаря Березенко С.П.,

розглядаючи у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Відповідачка уточнені (збільшені) позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності, про що надала письмову заяву.

Позивачі на задоволенні уточнених (збільшених) позовних вимогах наполягали, просили розглянути справу у їх відсутності.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспортів сторін та їх і/н; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; копія заповіту ОСОБА_4 від 17.05.2018р. складеного на ім`я позивачів; копія довідки Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області від 16.03.2020р.; копія заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини; копія заяви ОСОБА_3 про відмову від спадщини; копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 008278; копії витягів із ДЗК на земельні ділянки від 06.02.2020р.; копії витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 06.02.2020р.; копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.01.2007р.; копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.01.2007р.; копія довідки КП РБТІ Ренійської міської ради № 88 від 05.02.2020р.; копія технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 ; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості житлового будинку; копія постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.03.2020р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_4 . За життя йому належало: житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.01.2007р., земельна ділянка площею 2,15 га, розташована на території Орлівської сільської ради, на підставі державного акту серії ОД № 008278.

На випадок смерті ОСОБА_4 розпорядився належним йому майном, 17.05.2018р. залишив заповіт на ім`я своїх дітей - позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яким заповідав їм усе своє майно. Тому спадкоємство здійснюється за заповітом. Після його смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно. У відповідний 6-місячний строк після смерті спадкодавця, позивачка ОСОБА_1 (як спадкоємиця за заповітом) звернулась до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Позивач ОСОБА_2 до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини не звертався, однак на день смерті батька він проживав разом із ним, тобто прийняв спадщину у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, про що свідчить Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області від 16.03.2020р. відповідач по справі, як спадкоємиця, яка має право на обов`язкову частку у спадщині у встановлений законодавством строк звернулась до нотаріусу із заявою про відмову від спадщини.

Пізніше, при зверненні позивачів до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їм в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, про що 23.03.2020р. нотаріусом було винесено вмотивовану постанову про відмову. Після смерті ОСОБА_4 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на спадкове майно, як на об`єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивачі прийняли спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 та ч. 3 ст. 1268 ЦК України, що залишилася після померлого ОСОБА_4 і вважають, що мають всі законні підстави для визнання за ними права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інші спадкоємці на неї не претендують.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що збільшені позовні вимоги позивачів обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки їх доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплені заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивачі у справі є спадкоємцями за заповітом (ст. 1223 ЦК України). Позивач ОСОБА_1 у передбачений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, отже вважається такою, що її прийняла. Позивач ОСОБА_2 прийняв спадщину фактично, шляхом постійного проживанням із спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачі прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 та ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки їх воля, як спадкоємців за заповітом, була виражена у її діях щодо звернення з відповідною заявою до нотаріусу. Відповідачка - матір позивачів, має обов`язкову долю у спадщині після смерті чоловіка, однак вона спадщину не прийняла, більш того у встановлений законом строк відмовилась від спадщини та не заперечує проти того щоб спадщину оформили позивачі, про що свідчить заява, яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, позивачі прийняли спадщину, однак, вони не можуть оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки в наданих державному нотаріусу для огляду необхідних документів для видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_4 були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, що стало підставою для прийняття рішення про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на спадщину, про що винесено вмотивовану постанову, у зв`язку із чим позивачі були вимушені звернутися до суду із позовом для захисту своїх невизнаних прав.

У відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування , в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачі є суб`єктом набуття права власності на вищевказане спадкове майно з підстав прийняття спадщини за заповітом однак, з незалежних від них причин вони не можуть оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво про право власності на вищевказані об`єкти спадкового майна, у зв`язку із чим були вимушені звернутися за захистом прав та інтересів до суду.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити їх вимоги щодо визнання за ними права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1217, 1223, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом право власності (в рівних частках кожному ) на:

житловий будинок із надвірними АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку загальною площею 2,15 га, (площею 0,51 га та 1,64 га із кадастровими номерами 5124183600:01:001:0031, 5124183600:01:005:0398), розташовану на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 008278.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Ренійський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Д. Бошков