Рішення

від 20.07.2020 по справі 477/955/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/955/20

Провадження №2/477/529/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судового засідання - Бітюковою С.В.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому виклав свої наступні вимоги.

Після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , він успадкував за заповітом земельну ділянку, площею 9,8527 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Партизанської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

В той же час, в нотаріальному порядку він оформити спадщину не має можливості, оскільки не представив належним чином оформлений правовстановлюючий документи на спадкове майно - свідоцтво про право власності на земельну ділянку.

З невідомих причин ОСОБА_2 , зареєструвавши своє право власності на земельну ділянку в 2013 році, не отримав свідоцтво про право власності на неї.

Крім того, за роз`ясненням нотаріуса, для переоформлення спадщини на ділянку є ще незрозуміла реєстрація ділянки в державному реєстрі: вона зареєстрована на підставі рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2012 року, але відповідно до цього рішення за Тісовським було визнано право на земельну частку (пай) розміром 6,8 умовних кадастрових гектарів.

Посилаючись на те, що за свого життя ОСОБА_2 володів на праві власності земельною ділянкою площею 9,8527 га, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому після його смерті вона повинна перейти до нього в порядку спадкування за заповітом.

До судового засідання позивач не з`явився, про його час та місце був повідомлений належним чином, надав заяву з проханням розглянути справу без його участі, а позов задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про його час та місце був повідомлений належним чином, відзиву не подав, але надав заяву, в якій визнав позов та не заперечував проти його задоволення.

Суд, вважаючи за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін в порядку ст. 200 ЦПК України, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2012 року за ОСОБА_2 було визнано в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) розміром 6,80 умовних кадастрових гектарів, в колективному сільськогосподарському товаристві Славутич Жовтневого району Миколаївської області, відповідно до сертифікату серії МК НОМЕР_1 від 31 березня 1998 року.

Після того як рішення набрало законної сили, за його зверненням, Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області було видано розпорядження № 944-р від 29 грудня 2012 року, яким йому, як власнику сертифікату серії МК НОМЕР_1 , надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою і складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку (пай) розміром 6,80 умовних кадастрових гектарів в межах Партизанської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

В 2013 році Миколаївською регіональною філією державного підприємства Центр державного земельного кадастру ОСОБА_2 була виготовлена технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Партизанської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області. Згідно з цією документацією площа земельної ділянки, яка відводилася, складала 9,8527 га.

Розпорядженням Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області № 179-р від 11 червня 2013 року затверджено технічну документацію щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 площею 9,8527 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Партизанської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, із земель КСП Славутич , кадастровий номер ділянки 4823383700:04:000:0268.

В цьому ж розпорядженні визначено про передачу цієї земельної ділянки, площею 9,8527 га, у власність ОСОБА_2 .

Також, 14 травня 2013 року він зареєстрував ділянку в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 серпня 2013 року (а.с. 13) ОСОБА_2 зареєстрував в цьому реєстрі 01 серпня 2013 року своє право власності на земельну ділянку, площею 9.8527 га, кадастровий номер 4823383700:04:000:0268 призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Партизанської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області. В реєстраційному записі зазначено, що реєстрацію вчинено на підставі рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2012 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер і після його смерті відкрилася спадщина на рухоме та нерухоме майно.

Цивільний кодекс України передбачає два види спадкування: за законом і за заповітом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

За свого життя ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений 25 жовтня 2013 року секретарем виконавчого комітету Першотравневої сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, відповідно до якого, на випадок своєї смерті належну йому на праві власності ділянку, площею 9,8527 га, заповів ОСОБА_1 , тобто позивачу.

Положення ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України вказують на те, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 Снігурівською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 , тобто позивач, вчасно, в передбачений законом шестимісячний строк, звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після його смерті.

В той же час, в нотаріальному порядку оформити спадщину на земельну спадкову ділянку він не може.

Так, відповідно до постанови від 07 лютого 2020 року нотаріуса Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області Яслику В.М. відмовлено в оформленні спадщини на земельну ділянку, площею 9,8527 га, так як ним не було представлено оригінал свідоцтва про право власності на земельну ділянку, а також у представленому витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстратором помилково зазначено, що ОСОБА_2 набув право власності на ділянку відповідно до рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2012 року, хоча цим рішенням за ним було визнано право на земельну частку (пай).

Звернувшись до Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області як до державного реєстратора, ОСОБА_1 отримав письмову відповідь від 12 лютого 2020 року, відповідно до якої на теперішній час видача свідоцтв про право власності на земельну ділянку не передбачено, а виправлення технічних помилок реєстратора, яка впливає на права третіх осіб, здійснюється виключно на підставі судового рішення.

На час здійснення ОСОБА_2 20 серпня 2013 року державної реєстрації права власності на земельну ділянку діяв Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції закону від 11 серпня 2013 року, відповідно до пп. 6 п. 2 ст. 9 та ст. 15 якого, на підтвердження права власності на земельну ділянку передбачалася видача свідоцтва про право власності.

Пунктами 4.15, 4.18, 4.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року передбачено, що за відсутністю у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадок правовстановлюючих документів, нотаріус роз`яснює йому вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Із наданих суду доказів та встановлених обставині, які описані вище, вбачається, що хоча ОСОБА_2 на законних підставах отримав у власність земельну ділянку, площею 9,8527 га, кадастровий номер 4823383700:04:000:0268, і належно звернувся до державного органу за її державною реєстрацією, проте через помилку реєстратора йому не було видано свідоцтво про право власності на ділянку, а видано тільки витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також реєстратором підставою реєстрації права власності на ділянку зазначено помилково рішення суду, хоча відповідно до нього він отримав тільки право на земельну частку (пай), а потім на його підставі вже отримав розпорядження райдержадміністрації про передачу йому відведеної земельної ділянки.

Положення нині діючої редакції Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в сукупності з Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, не передбачають видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку, а на підтвердження права власності формується витяг з реєстру про державну реєстрацію.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

У ст. 131 ЗК України передбачено, громадяни України мають право набувати у власність земельні ділянки також і на підставі успадкування.

Таким чином під час розгляду справи встановлено, що земельна ділянка за життя належала спадкодавцю ОСОБА_2 , тому входить до складу спадщини після його смерті і в порядку спадкування повинна відійти спадкоємцям, тобто позивачу в порядку спадкування за заповітом.

Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивач не може захистити своє спадкове майнове право через помилку державного реєстратора та зміни у законодавстві щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, тому відповідно до ст. 16 ЦК України, воно підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на нерухомість в порядку спадкування.

Керуючись ст.ст. 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку, площею 9,8527 га, кадастровий номер 4823383700:04:000:0268, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Партизанської сільської ради Вітовського району (раніше - Жовтневого району) Миколаївської області.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суду протягом 30 днів після закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення, його повний текст складено на 20 липня 2020 року.

Суддя Р.В. Козаченко