Справа№938/103/20
Провадження № 2/938/105/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 липня 2020 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,
з участю секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Сольчаника Г.В. ,
представника третьої особи Хімчака М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Верховинського районного лісгоспу, третя особа - Бистрецька сільська рада, Верховинського району, Івано-Франківської області, про зобов`язання не чинити перешкод у здісненні права власності, шляхом погодження меж, -
в с т а н о в и в:
позивач звернувся до суду із позовними вимогами до відповідача, третьої особи про зобов`язання не чинити перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, яка належить йому на підставі Державного акту серія І-ІФ в„– 028207 від 20.12.2000, площею 0,50 га в с Дземброня, Верховинського району, Івано-Франківської області та погодити межі земельної ділянки.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що у його власності згідно Держаного акту І - ІФ№028207 від 28.03.1997 виданого на підставі рішення Бистрецької сільської ради від 28.03.1997 знаходиться земельна ділянка, площею 0,5703 га в с.Дземброня, Верховинського району. З часу виникнення права власності на земельну ділянку, він користуєтьсся такою безперервно по даний час. У 2018 році з метою присвоєння земельній ділянці кадастрового номера та внесення такої до Державного реєстру речових прав, він звернувся до землевпорядної організації із заявою про відновлення меж земельної ділянки в натурі. Однак, при виготовленні технічної документації було встановлено, що належна йому на праві власності земельна ділянка, площею 0,50 га, згідно матеріалів лісовпорядкування Верховинського районного лісгоспувід 2013 року, відноситься до земель лісового фонду Верховинського районного лісгоспу(кв.13, вид.6) біогалявини Красницького лісництва, що призвело до відмови з боку Верховинського районного лісгоспув погодженні меж земельної ділянки та виготовленні технічної документації. Вважає, що відповідач таким чином порушує його право на користування земельною ділянкою, що пребуває у його власності на законних підставах. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Верховинського районного суду від 26.02.2020 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи розпочато за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.
Відповідач та третя особа у строк встановлений судом, відзиву на позовну заяву та пояснень щодо позову, до суду не подавали.
Ухвалою суду від 09.06.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві, додатково пояснив, що спірною земельною ділянкою площею 0,50 га він безперервно користується з 1997 року, така земельна ділянка в нього не вилучалася, а тому відмова відповідача у погодженні акту погодження меж, для виготовлення технічної документації з відновлення меж земельної ділянки в натурі, порушує його право власності. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача, Сольчаник Г.В. проти задоволення позову заперечив. Суду пояснив, що Верховинським районним лісгоспом було відмовлено позивачу у погодженні меж земельної ділянки площею 0,50 га в с.Дземброня, Верховинського району, Івано-Франківської області, оскільки було встановлено, що така згідно матеріалів лісовпорядкування від 2013 року відноситься до земель лісового фонду Верховинського районного лісгоспу (кв.13, вид 6) біогалявини Красницького лісництва. Просить в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи, Бистрецької сільської ради, сільський голова Хімчак М.М. в судовому засіданні суду пояснив, що рішенням Бистрецької сільської ради від 28.03.1997 №7, позивачу було надано земельні ділянки площею 0,5703 га для обслуговування будівель та ведення підсобного господарства із земель запасу Бистрецької сільської ради. На час надання земельних ділянок позивачу у власність, не здійснювалися картографічні обміри і встановити чи така земельна ділянка знаходиться в межах земель лісового фонду, не було можливості.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
У відповідності з вимогами ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ІФ №028207 від 20.12.2000 (а.с. 6-7) виданого на підставі рішення Бистрецької сільської ради від 28.03.1997 №7, є власником двох земельних ділянок площею 0,5000 га для ведення підсобного господарства та площею 0,0559 га для обслуговування будівель, що знаходиться на території Бистрецької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області.
Згідно договору №150618/2В від 15.06.2018 ОСОБА_1 замовлено в ПП ЗЕМЕКСПЕРТ-ІФ виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території с.Бистрець та с.Нижня Дземброня, Верховинського району, Івано-Франківської області.
Як вбачається з листа Верховинського районного лісгоспу №507 від 18.09.2018 (а.с.8) позивачу ОСОБА_1 , мешканцю с.Дземброня Верховинського району, Івано-Франківської області було відмовлено у погодженні меж земельної ділянки у зв`язку з тим, що земельна ділянка площею 0,5 га, яка надана у приватну власність ОСОБА_1 згідно акту на право приватної власності на землю №028207 від 20.12.2000, згідно матеріалів лісовпорядкування 2013р. відноситься до земель лісового фонду Верховинського районного лісгоспу (кв.13, вид 6) біогалявини Красницького лісництва. Дані обставини також підтверджуються копією матеріалів лісовпорядкування за 1997-1998 роки, а саме копією таксаційного опису та плану лісонасаджень Красницького лісництва Верховинського районного лісгоспу та планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (а.с.9-10, 42-47).
Також допитані в судовому засіданні свідки, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суду показали, що спірна земельна ділянка знаходиться посеред лісу в с.Дземброня, Бистрецької сільської ради, Верховинського району, Івано-Франківської області.
Згідно з частиною другою статті 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні лісів регулюються цим кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Відповідно до Конституції України та норм земельного законодавства всі землі за формою власності поділяються на земельні ділянки, що перебувають у власності держави (у розпорядженні органів державної влади), у комунальній власності (у розпорядженні органів місцевого самоврядування) та у приватній власності (громадян та юридичних осіб).
За статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Відповідно до статті 9 ЛК України та статті 84 ЗК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
Право комунальної власності на ліси, яке передбачено статтею 9 ЛК України та реалізується органами місцевого самоврядування, набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом (стаття 11 ЛК України).
Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , який набрав чинності 1 січня 2013 року, передбачено, що землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.
Належність земель до державної або комунальної власності визначалась і цільовим призначенням земельної ділянки.
Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.
До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 55 ЗК України).
Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (стаття 57 ЗК України; частина 1 статті 17 ЛК України).
За змістом статті 30 ЛК України до повноважень районних рад у сфері лісових відносин віднесено, у тому числі, передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними.
Відповідно до пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
Отже, документами, які підтверджують право лісогосподарських підприємств на земельні ділянки, за відсутності акту на право постійного користування земельними лісовими ділянками, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, у тому числі і лісовпорядкувальні планшети.
З представлених відповідачем Верховинським районним лісгоспом, планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування за 1997, 1998, 2012 роки, вбачається, що спірна земельна ділянка, площею, 0,5 га, яка надана у приватну власність ОСОБА_1 згідно акту на право приватної власності на землю №028207 від 20.12.2000, наділена статусом земельної ділянки комунальної власності лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні відповідача Верховинського районного лісгоспу.
Розпорядження спірною земельною ділянкою з правовим статусом земельної ділянки комунальної власності лісогосподарського призначення віднесено до повноважень Верховинської районної ради (стаття 31 ЛК України та стаття 43 Закону Про органи місцевого самоврядування ).
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 83 ЗК України землі лісогосподарського призначення відносяться до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, за виключенням замкнених земельних ділянок лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств , земельних ділянок деградованих і малопродуктивних угідь для залісення (стаття 56 ЗК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Згідно із ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною девятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.
У процесі судового розгляду, судом не встановлено, що спірна земельна ділянка, яка відноситься до земель комунальної власності лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні відповідача Верховинського районного лісгоспу у порядку встановленому ст. 149-151 ЗК України, повноважним органом, а саме Верховинською районною радою у постійного землекористувача не вилучалась, а тому Бистрецькою сільською радою рішенням від 28.03.1997 №7 надано земельну ділянку у приватну власність позивача ОСОБА_1 поза волею належного власника Верховинського районного лісгоспу.
Оскільки земельна ділянка площею 0,50 га в с Дземброня, Верховинського району, Івано-Франківської області, знаходиться на праві постійного користування у Верховинського районного лісгоспу і така відноситься до земель комунальної власності лісогосподарського призначення, яка не може передаватись у приватну власність, а тому підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача не чинити перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку та погодження меж земельної ділянки, не має. Враховуючи наведене, в задоволенні позову слід відмовити за його безпідставністю.
У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати з відповідача у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, не стягувати.
Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Верховинського районного лісгоспу, третя особа - Бистрецька сільська рада Верховинського району Івано-Франківської області про зобов`язання не чинити перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту серія І - ІФ №028207 від 20.12.2000, площею 0,50 га в с Дземброня, Верховинського району, Івано-Франківської області та погодити межі земельної ділянки, відмовити за його безпідставністю.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: с.Дземброня, Бистрецька сільська рада, Верховинський район, Івано-Франківська область; персональний ідентифікаціний номер НОМЕР_5 .
Відповідач: Верховинський районний лісгосп, юридична адреса: селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, вул.Франка,98; ЄДРПОУ 05442375.
Третя особа: Бистрецька сільська рада Верховинського району Івано-Франківської області, юридична адреса: с.Бистрець, Верховинський район, Івано-Франківська область; ЄДРПОУ 20559778.
Повний текст рішення суду складено 20 липня 2020 року.
Суддя: Бучинський А.Б.
Суд | Верховинський районний суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 09.07.2020 |
Оприлюднено | 21.07.2020 |
Номер документу | 90480764 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
Бучинський А. Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні