Постанова

від 08.07.2020 по справі 204/8766/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4111/20 Справа № 204/8766/19 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д. Л. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

за участю секретаря Василенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційними скаргами Дніпровського міського голови Філатова Бориса Альбертовича, Комунального підприємства "Ритуальна служба" Дніпровської міської ради

на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 лютого 2020 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського міського голови Філатова Бориса Альбертовича, Комунального підприємства "Муніципальна варта" Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство "Ритуальна служба" Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання незаконним розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, усунення перешкод,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2019 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідачів, який згодом уточнив, посилаючись на те, що 16.03.2017 року розпорядженням Дніпровського міського голови Філатова Б.А. його призначено на посаду директора Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради.

16.03.2019 року між ним та Дніпровською міською радою укладено новий трудовий контракт строком дії з 16.03.2019 року по 15.03.2020 року.

21.11.2019 року йому була надана частина щорічної відпустки на 24 календарних дні. Перебуваючи у відпустці, 09.12.2019 року йому зателефонували підлеглі та повідомили, що невідома особа намагається потрапити в його робочий кабінет, вимагає від співробітників Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради надати їй печатку підприємства, статутні документи, електронні ключі та доступ до всіх документів господарської діяльності, оскільки вона нібито є новим директором.

Прибувши до Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради, від ОСОБА_2 він дізнався, що вона нібито є новим директором, а власне його, розпорядженням Дніпровського міського голови Філатова Б.А. від 06.12.2019 року № 1-6/12-рк звільнено за власним бажанням, відповідно до ст.38 КЗпП України на підставі нібито його заяви від 21.11.2019 року.

Наполягає на тому, що він не складав та не подавав жодних заяв 21.11.2019 року, не планував звільнятись з посади керівника КП Ритуальна служба ДМР. Вважає, що його звільнено незаконно, на підставі неіснуючої або підробленої заяви.

Він не може потрапити на своє робоче місце, його не допускають особи в формі Муніципальна варта . Контракт, укладений між ним та ДМР, не передбачає таку підставу його припинення, як власне бажання. Необхідність його дострокового припинення має бути зумовлена певними обставинами, визначеними Контрактом або ж ч. 1 ст. 38 КЗпП.

Всупереч ч. 1 ст. 47 КЗпП України йому не була видана належним чином оформлена трудова книжка. Розпорядження Дніпровського міського голови від 06.12.2019 року № 6/12-рк суперечить умовам Контракту та КЗпП України в цілому.

Оскільки його було незаконно звільнено з посади директора КП Ритуальна служба ДМР, то і розпорядження Дніпровського міського голови від 09.12.2019 року № 1-9/12-рк про призначення ОСОБА_2 на посаду директора КП Ритуальна служба ДМР є незаконним та підлягає скасуванню. Крім того, йому безпідставно чинять перешкоди у доступі до робочого місця КП Ритуальна служба ДМР та здійсненні трудової діяльності. Вказані перешкоди полягають у фізичній перешкоді зайти до приміщення, де розташоване робоче його місце - на вході стоять працівники КП Муніципальної варти ДМР.

На підставі вищевикладеного позивач просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження Дніпровського міського голови від 06.12.2019 року № 1-6/12-рк про його звільнення; визнати незаконним та скасувати розпорядження Дніпровського міського голови від 09.12.2019 року № 1-9/12-рк про призначення ОСОБА_2 ; поновити його на посаді директора Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради; усунути йому перешкоди у здійсненні трудових обов`язків, що чиняться з боку працівників Комунального підприємства Муніципальна варта Дніпровської міської ради.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2020 року позовну заяву - задоволено частково.

Визнано незаконним розпорядження Дніпровського міського голови № 1-6/12-рк від 06 грудня 2019 року Про звільнення ОСОБА_1 , яким ОСОБА_1 06 грудня 2019 року звільнено з посади директора Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посаді директора Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді директора Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Дніпровський міський голова Філатов Б.А. звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції, під час ухвалення рішення, неправильно встановив обставини, що мають значення для вирішення спору, не прийняв до уваги те, що ОСОБА_1 був звільнений з посади директора Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради 06 грудня 2019 року на підставі власноруч написаної заяви; що при звільненні позивача відповідачем були дотримані вимоги КЗпП України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство Ритуальна служба Дніпровської міської ради також звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просило частково скасувати рішення суду в частині визнання незаконним розпорядження Дніпровського міського голови № 1-6/12-рк від 06 грудня 2019 року Про звільнення ОСОБА_1 та поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним розпорядження Дніпровського міського голови № 1-6/12-рк від 06 грудня 2019 року Про звільнення ОСОБА_1 та поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції, під час ухвалення рішення, неправильно застосував норми матеріального права, посилаючись на те, що відповідно до ч.1 ст.39 КЗпП України строковий трудовий договір може бути достроково розірвано також на вимогу працівника та з причин, передбачених ч.1 ст.38 КЗпП України, які мають бути виключно поважними, але зміст статті 38 Кодексу не розрізняє випадки поважні чи не поважні. Тлумачення судом першої інстанції положень ст. 39 КЗпП України як таких, що забороняють достроково розривати строковий трудовий договір на вимогу працівника без наявності поважних причин, суперечить положенням Конституції України щодо заборони використання примусової праці. Заявою від 06.12.2019 року позивач виразив своє волевиявлення звільнитися, а роботодавець не заперечував та погодив заяву шляхом винесення розпорядження про звільнення.

Суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме ч. 6 ст. 95 ЦПК України, надавши під час проведення порівняльного візуального аналізу перевагу копії заяви позивача про звільнення від 21.11.2019 року, яка явно відрізняється від оригіналу такої заяви, внаслідок чого дійшов висновку про те, що заява про звільнення була написана позивачем на ім`я міського голови без зазначення в ній дати її подання та бажаної дати звільнення, а складена у інший час з метою можливого безперешкодного звільнення позивача з посади у зручний для роботодавця час.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що написання позивачем заяви про звільнення суперечило його волевиявленню, що дата написання заяви та дата звільнення написані не позивачем.

Зазначає про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у призначенні по справі почеркознавчої експертизи.

ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційні скарги, в якому просив залишити апеляційні скарги без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.1 Статуту Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням міської ради від 25 липня 2018 року № 70/34, Комунальне підприємство Ритуальна служба Дніпровської міської ради є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 24 грудня 2003 року № 30/14 на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади міста Дніпра. Згідно з п. 1.3 Статуту, власником вказаного підприємства є територіальна громада міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради (том 1, а.с. 10-14).

Розпорядженням Дніпровського міського голови Філатова Б.А. № 1-16/3-рк від 16 березня 2017 року ОСОБА_1 , на підставі особистої заяви від 10 березня 2017 року, було призначено на посаду начальника Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради з 16 березня 2017 року за контрактом (том 1, а.с. 70-71).

16 березня 2019 року між Дніпровською міською радою як власником, в особі міського голови Філатова Б.А., та ОСОБА_1 було укладено Трудовий контракт з директором Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради, згідно умов якого Дніпровська міська рада доручила, а ОСОБА_1 зобов`язався безпосередньо і через адміністрацію Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради здійснювати поточне управління Комунальним підприємством Ритуальна служба Дніпровської міської ради, забезпечувати його прибуткову діяльність (для комунальних комерційних підприємств) (для некомерційних - забезпечити виконання планових показників), та ефективне використання майна і збереження майна підприємства. Цей контракт діє з 16 березня 2019 року по 15 березня 2020 року, що визначено у п. 6.1 даного контракту (том 1, а.с. 4-6).

У розділі 5 даного Контракту та у пункті 5.2 визначено, зокрема, що трудовий контракт припиняється: у разі закінчення строку дії контракту; за згодою сторін; до закінчення терміну дії контракту у разі невиконання будь-яких умов, передбачених цим контрактом; з інших підстав, передбачених чинним законодавством.

Розпорядженням Дніпровського міського голови Філатова Б.А. Про відпустку ОСОБА_1 № 1-21/11-рк від 21 листопада 2019 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 20.11.2019 року директору Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради ОСОБА_1 було надано частину щорічної відпустки за робочий період з 15.11.2017 року по 14.11.2018 року на 10 календарних днів та робочий період з 15.11.2018 року по 14.11.2019 року на 14 календарних днів з 25.11.2019 року по 18.12.2019 року. На період відпустки ОСОБА_1 виконання службових обов`язків покладено на головного інженера зазначеного підприємства ОСОБА_3 (том 1, а.с. 79).

Вказане розпорядження було надано позивачу для ознайомлення, про що він розписався та поставив дату такого ознайомлення.

Проте, розпорядженням Дніпровського міського голови Філатова Б.А. № 1-6/12-рк від 06 грудня 2019 року Про звільнення ОСОБА_1 ОСОБА_1 06 грудня 2019 року було звільнено з посади директора Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України. Підставою звільнення у вказаному розпорядженні зазначена заява ОСОБА_1 від 21.11.2019 року (том 1, а.с. 82)

Позивач заперечував той факт, що його у встановленому законом порядку було ознайомлено з розпорядженням від 06 грудня 2019 року про його звільнення, та він не розписувався за отримання копії такого розпорядження.

Оскільки стороною відповідача вказані твердження не спростовані та не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту ознайомлення позивача з розпорядженням про його звільнення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що є встановленим той факт, що після винесення Дніпровським міським головою розпорядження № 1-6/12-рк від 06 грудня 2019 року Про звільнення ОСОБА_1 останнього не було ознайомлено з розпорядженням та не вручено його копію.

В матеріалах справи міститься копія заяви від імені директора КП Ритуальна служба ОСОБА_1 від 21 листопада 2019 року, адресована Міському голові Філатову Б., про звільнення його з посади керівника підприємства за власним бажанням 06 грудня 2019 року (том 1, а.с. 80).

Однак, ОСОБА_1 заперечує факт написання ним 21 листопада 2019 року та подання в цей день - 21 листопада 2019 року заяви про звільнення його з посади директора Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради з 06 грудня 2019 року.

Між тим, зазначає, що він дійсно власноручно написав заяву про звільнення за власним бажанням, однак така заява всупереч нормам чинного законодавства України була написана ним ще при прийнятті його на роботу та написання такої заяви було обов`язковою умовою при призначенні його на посаду, написана ним у 2017 році заява про звільнення не містила бажаної дати звільнення та дати написання заяви, дата звільнення та дата заяви написані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

ОСОБА_1 заперечував сам факт подання ним заяви про звільнення, яка датована 21.11.2019 року, та заперечував, що дата подання 21.11.2019 та дата бажаного звільнення 06.12.2019 написанні ним.

З наявної в матеріалах справи копії заяви про звільнення вбачається, що вона датована 21 листопада 2019 року, а бажаною датою звільнення вказано 06 грудня 2019 року, тобто через два тижні, як передбачено ч. 1 ст. 38 КзпП України.

Також убачається, що зміст заяви позивача про звільнення за власним бажанням (том 1, а.с. 80) не відповідав вимогам законодавства про працю, оскільки у вказаній заяві не зазначено будь-якої причини звільнення до закінчення строку дій укладеного трудового контракту.

У даній ситуації роботодавець або уповноважений ним орган зобов`язаний розірвати трудові відносини в певний строк, зазначений у заяві, і видати наказ, у якому причини й дата звільнення мають бути чітко сформульовані.

Однак, будь-яких обставин (причин) про які йдеться у ч. 1 ст. 38 КзпП України, або у ч. 1 ст. 39 КзпП України на час подання заяви від 21.11.2019 року про звільнення позивача за власним бажанням 06.12.2019 року, не існувало, у зв`язку з чим про такі причини і не було зазначено у заяві.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на день ініціювання звільнення позивача та подання заяви від 21.11.2019 року про його звільнення за власним бажанням, не існувало будь-яких обставин, які б унеможливлювали продовження ним роботи, та давали б відповідачу підстави звільнити його раніше, ніж до закінчення дії строку укладеного між сторонами трудового контракту.

Доказів про існування таких обставин сторонами суду не надано.

Також, згідно розпорядження Дніпровського міського голови Про відпустку ОСОБА_1 № 1-21/11-рк від 21 листопада 2019 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 20.11.2019 року позивачу було надано частину щорічної відпустки з 25.11.2019 року по 18.12.2019 року (том 1, а.с. 79).

Тобто, день звільнення ОСОБА_1 з займаної ним посади припадав на 06 грудня 2019 року, який є одним з днів наданої йому відпустки, в той час як звільнення працівника під час перебування у відпустці є порушенням гарантованого конституцією України права на захист від незаконного звільнення.

За результатами проведеного порівняльного візуального аналізу копії заяви про звільнення від 21.11.2019 року (том 1, а.с. 80) та оригіналу заяви про звільнення від 21.11.2019 року (том 1, а.с. 256), який не потребує спеціальних знань в області науки або техніки, або у сфері іншій, ніж право, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність очевидних суперечностей та невідповідності копії заяви, яка була долучена до матеріалів справи ще 27 грудня 2019 року, оригіналу заяви, яка була долучена до матеріалів справи лише 07 лютого 2020 року, після витребування її судом.

Вказані розбіжності та невідповідності полягають у наступному:

1. У копії заяви про звільнення від 21.11.2019 року (том1, а.с. 80) після слова бажанням у третьому рядку заяви крапки не має. У оригіналі заяви про звільнення від 21.11.2019 року (а.с. 256) після слово бажанням у третьому рядку заяви стоїть крапка.

2. У копії заяви про звільнення від 21.11.2019 року (том 1, а.с. 80) початок числової дати 06.12.2019 у третьому рядку заяви розташований під літерою д слова підприємства , яке розташоване у другому рядку заяви. У оригіналі заяви про звільнення від 21.11.2019 року (том 1, а.с. 256) початок числової дати 06.12.2019 у третьому рядку заяви розташований під літерою п слова підприємства , яке розташоване у другому рядку заяви.

3. У копії заяви про звільнення від 21.11.2019 року (том 1, а.с. 80) цифра 6 у третьому рядку заяви розташована перед буквою р слова підприємства , яке розташоване у другому рядку заяви. У оригіналі заяви про звільнення від 21.11.2019 року (том 1, а.с. 256) цифра 6 у третьому рядку заяви розташована безпосередньо під літерою р слова підприємства , яке розташоване у другому рядку заяви.

4. У копії заяви про звільнення від 21.11.2019 року (том 1, а.с. 80) цифра 9 числової дати 21.11.2019 у четвертому рядку заяви розташована під літерою м слова бажанням , яке розташоване у третьому рядку заяви. У оригіналі заяви про звільнення від 21.11.2019 року (том 1, а.с. 256) цифра 9 числової дати 21.11.2019 у четвертому рядку заяви розташована під літерами н і я слова бажанням , яке розташоване у третьому рядку заяви.

5. У копії заяви про звільнення від 21.11.2019 року (том 1, а.с. 80) початок числової дати 21.11.2019 у четвертому рядку заяви розташований під літерами а і ж у слові бажанням , яке розташоване у третьому рядку заяви. У оригіналі заяви про звільнення від 21.11.2019 року (том 1, а.с. 256) початок числової дати 21.11.2019 у четвертому рядку заяви розташований під літерами б і а у слові бажанням , яке розташоване у третьому рядку заяви.

Таким чином судом встановлено, що копія заяви про звільнення від 21.11.2019 року (том 1, а.с. 80) не відповідає наявному у матеріалах справи оригіналу заяви про звільнення від 21.11.2019 року (том 1, а.с. 256), тобто вони є не автентичними.

Оскільки оригінал заяви про звільнення від 21.11.2019 року (том 1, а.с. 256), який був долучений до матеріалів справи значно пізніше ніж копія заяви про звільнення від 21.11.2019 року (том 1, а.с. 80), має дописки та явні невідповідності з раніше долученою копією, суд першої інстанції вірно зазначив, що вказані заяви в частині зазначення дат написання та звільнення позивача є такими, що створюють обґрунтовані сумніви щодо достовірності та правдивості вказаних фактів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява про звільнення з посади директора КП Ритуальна служба була написана позивачем на ім`я міського голови без зазначення в ній дати її подання та бажаної дати звільнення, а складена у інший час з метою можливого безперешкодного звільнення позивача з посади у зручний для роботодавця час.

Написання заяви про звільнення слід розглядати як вчинення особою дій, направлених на зміну діючих між сторонами правовідносин, з метою настання відповідних правових наслідків (в даному випадку - звільнення працівника та припинення між сторонами трудових правовідносин).

Для того щоб такі наслідки настали необхідно подати відповідну заяву роботодавцю за наявності вільного волевиявлення, при цьому зазначити дату її подання та бажану дату звільнення. Тільки за наявності всіх зазначених елементів волевиявлення працівника на припинення трудових правовідносин можна вважати добровільно виявленим, та таким, що відповідає його внутрішній волі.

У випадку ж коли заява про звільнення не містить дати її написання, бажаної дати звільнення та не подана роботодавцю у зазначений в ній день, підстав вважати, що воля працівника була спрямована на припинення трудових правовідносин між сторонами, не має.

Сам факт того, що позивач звернувся до суду з даним позовом та заперечує факт подання ним 21 листопада 2019 року та написання в цей день заяви про звільнення за власним бажанням з 06 грудня 2019 року свідчить про те, що написання заяви про звільнення за власним бажанням з 06 грудня 2019 року не відповідало внутрішній волі позивача та відбулось без наміру припинити трудові правовідносини.

Отже, за таких обставин суд вважав встановленим той факт, що написання заяви про звільнення за власним бажанням без зазначення в ній дати написання та дати бажаного звільнення, не відповідало внутрішній волі позивача та не було спрямоване на припинення існуючих між сторонами трудових правовідносин.

В свою чергу, відповідачі, заперечуючи проти доводів позивача, не надали суду жодних належних та допустимих доказів на спростування зазначених обставин.

Також, у позовній заяві позивач наполягав на тому, що його звільнення 06 грудня 2019 року суперечить вимогам чинного законодавства, так як в той період він перебував у відпустці згідно з розпорядженням Дніпровського міського голови Про відпустку ОСОБА_1 № 1-21/11-рк від 21 листопада 2019 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпПУ не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Згідно матеріалів справи, розпорядженням Дніпровського міського голови Філатова Б.А. № 1-22/11-рк від 22 листопада 2019 року було внесено зміни до розпорядження Дніпровського міського голови від 21 листопада 2019 року № 1-21/11-рк Про відпустку ОСОБА_1 , виклавши перший абзац у новій редакції: Надати ОСОБА_1 , директору Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради, частину щорічної відпустки за робочий період з 15.11.2017 року по 14.11.2018 року на 10 календарних днів та робочий період з 15.11.2018 року по 14.11.2019 року на 2 календарні дні з 25.11.2019 року по 06.12.2019 року (том 1, а.с. 81).

Однак, при цьому, жодних доказів того, що ОСОБА_1 був обізнаний про те, що в розпорядження Дніпровського міського голови від 21 листопада 2019 року № 1-21/11-рк Про відпустку ОСОБА_1 були внесені зміни та останнім днем його відпустки є 06 грудня 2019 року, а не 18 грудня 2019 року, стороною відповідача суду не надано. Як зазначив позивач про існування вказаного розпорядження він дізнався лише після того, як сторона відповідача долучила копію вказаного розпорядження до матеріалів справи.

Доказів того, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку було ознайомлено з розпорядженням Дніпровського міського голови Філатова Б.А. № 1-22/11-рк від 22 листопада 2019 року матеріали справи не містять, хоча 22 листопада 2019 року було останнім робочим днем позивача перед відпусткою, що підтверджується табелем обліку використання робочого часу за листопад 2019 року (том 1, а.с. 227).

Тобто, не існувало жодних перешкод для неповідомлення позивача про зміну строків відпустки, однак цього в порушення встановленого порядку відповідачем зроблено не було. Зазначений факт є порушенням п.п. 11 п. 9 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 року № 1000/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 року за № 736/27181, згідно якого з розпорядчим документом з кадрових питань (особового складу) обов`язково ознайомлюють згаданих у ньому осіб, які на першому примірнику документа чи на спеціальному бланку проставляють свої підписи із зазначенням дати ознайомлення.

Таким чином, оскільки розпорядження Дніпровського міського голови Філатова Б.А. № 1-6/12-рк від 06 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 06 грудня 2019 року з посади директора Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України було винесено на підставі заяви позивача про звільнення за власним бажанням, яка була написана позивачем без зазначення в ній дати подання та бажаної дати звільнення, та яку позивач 21 листопада 2019 року не подавав, а також з порушенням установленого законом порядку під час перебування позивача у відпустці, суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що вищевказане розпорядження про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням підлягає визнанню незаконним.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про скасування розпорядження Дніпровського міського голови Філатова Б.А. № 1-6/12-рк від 06 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстав для їх задоволення не має, оскільки в даному випадку розпорядження було видане відповідною посадовою особою в межах її компетенції, та у випадку визнання такого розпорядження незаконним може бути скасовано цією ж особою на підставі рішення суду.

Отже, враховуючи, що судом встановлений факт незаконного звільнення позивача з займаної ним посади, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зазначене розпорядження підлягає визнанню незаконним, з поновленням позивача на посаді, оскільки саме такий спосіб захисту буде сприяти ефективному судовому захисту порушених прав позивача.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Дніпровського міського голови № 1-9/12-рк від 09 грудня 2019 року про призначення ОСОБА_2 начальником КП Ритуальна служба , суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки у відповідності до приписів п. 6 ст. 40 КЗпПУ ОСОБА_2 повинна бути звільнена у зв`язку з поновленням на цій посаді позивача. Крім того, позивачем не заявлялися позовні вимоги безпосередньо до ОСОБА_2 , яка у справі є третьою особою. В цій частині апеляційні скарги доводів незаконності рішення суду першої інстанції не містять.

Оскільки позивачем не наданого жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування факту вчинення з боку працівників КП Муніципальна варта ДМР перешкод позивачу у здійсненні ним своїх трудових обов`язків, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки тягар доказування своїх вимог або заперечень лежить на сторонах, в даному випадку на позивачеві. В цій частині апеляційні скарги доводів незаконності рішення суду першої інстанції не містять.

Встановивши зазначені обставини, керуючись ст.ст. 21, 38, 39, 40, 235 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги Дніпровського міського голови Філатова Б.А. про те, що ОСОБА_1 був звільнений з посади директора Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради 06 грудня 2019 року на підставі власноруч написаної заяви; що при звільненні позивача були дотримані вимоги КЗпП України, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів з огляду на наступне.

Згідно положень ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

В п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року зазначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В матеріалах справи міститься копія заяви від імені директора КП Ритуальна служба ОСОБА_1 від 21 листопада 2019 року, адресована Міському голові Філатову Б., про звільнення його з посади керівника підприємства за власним бажанням 06 грудня 2019 року (том 1, а.с. 80).

Проте, ОСОБА_1 заперечує факт написання ним 21 листопада 2019 року та подання в цей день - 21 листопада 2019 року заяви про звільнення його з посади директора Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради з 06 грудня 2019 року. Зазначив, що ним дійсно була власноручно написана заява про звільнення за власним бажанням, однак така заява всупереч нормам чинного законодавства України була написана ним ще при прийнятті його на роботу та написання такої заяви було обов`язковою умовою при призначенні його на посаду, написана ним у 2017 році заява про звільнення не містила бажаної дати звільнення та дати написання заяви, дата звільнення та дата заяви написані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Позивач заперечував сам факт подання ним заяви про звільнення, яка датована 21.11.2019 року, та заперечував, що дата подання 21.11.2019 та дата бажаного звільнення 06.12.2019 написанні ним.

Встановлено, що копія заяви про звільнення від 21.11.2019 року (том 1, а.с. 80) не відповідає наявному у матеріалах справи оригіналу заяви про звільнення від 21.11.2019 року (том 1, а.с. 256), тобто вони є не автентичними.

Таким чином, заява про звільнення з посади директора КП Ритуальна служба була написана позивачем на ім`я міського голови без зазначення в ній дати її подання та бажаної дати звільнення, а складена у інший час з метою можливого безперешкодного звільнення позивача з посади у зручний для роботодавця час.

Доказів на спростування зазначених обставин відповідачем не надано.

Доводи апеляційної скарги Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, посилаючись на те, що відповідно до ч. 1 ст. 39 КЗпП України строковий трудовий договір може бути достроково розірвано також на вимогу працівника та з причин, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП України, які мають бути виключно поважними, але зміст статті 38 Кодексу не розрізняє випадки поважні чи не поважні; тлумачення судом першої інстанції положень ст. 39 КЗпП України як таких, що забороняють достроково розривати строковий трудовий договір на вимогу працівника без наявності поважних причин, суперечить положенням Конституції України щодо заборони використання примусової праці; що заявою від 06.12.2019 року позивач виразив своє волевиявлення звільнитися, а роботодавець не заперечував та погодив заяву шляхом винесення розпорядження про звільнення, не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Сам факт того, що позивач звернувся до суду з даним позовом та заперечує факт подання ним 21 листопада 2019 року та написання в цей день заяви про звільнення за власним бажанням з 06 грудня 2019 року свідчить про те, що написання заяви про звільнення за власним бажанням з 06 грудня 2019 року не відповідало внутрішній волі позивача, відбулось без наміру припинити трудові правовідносини, а тому посилання Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради на передбачене Конституцією України право позивача щодо звільнення без зазначення поважних причин є безпідставним.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. .

Третя особа - Комунальне підприємство Ритуальна служба Дніпровської міської ради, не надав жодних належних та допустимих доказів подання позивачем 21 листопада 2019 року заяви про звільнення з посади директора Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської ради за власним бажанням та не спростовано твердження позивача про складання ним цієї заяви задовго до дня звільнення (06.12.2019 року).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме ч. 6 ст. 95 ЦПК України, надавши під час проведення порівняльного візуального аналізу перевагу копії заяви позивача про звільнення від 21.11.2019 року, яка явно відрізняється від оригіналу такої заяви, внаслідок чого дійшов висновку про те, що заява про звільнення була написана позивачем на ім`я міського голови без зазначення в ній дати її подання та бажаної дати звільнення, а складена у інший час з метою можливого безперешкодного звільнення позивача з посади у зручний для роботодавця час; що в матеріалах справи відсутні докази про те, що написання позивачем заяви про звільнення суперечило його волевиявленню; що суд першої інстанції безпідставно відмовив у призначенні почеркознавчої експертизи, не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заперечуючи проти доказів, наданих позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог та досліджених судом першої інстанції, відповідач не спростував встановлені на їх підставі обставини.

Комунальне підприємство Ритуальна служба Дніпровської міської ради,посилаючись в апеляційній скарзі на незаконність відмови суду першої інстанції призначити у справі почеркознавчу експертизу, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції клопотання стосовно призначення зазначеної експертизи не порушувало.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Посилання Комунального підприємства Ритуальна служба Дніпровської міської радив апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції під час розгляду справи норм процесуального права не є підставою для скасування рішення у розумінні ст. 376 ЦПК України.

Інші доводи, викладені в апеляційних скаргах, були предметом розгляду суду першої інстанції, висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, передбачених ст.376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Дніпровського міського голови Філатова Бориса Альбертовича, Комунального підприємства "Ритуальна служба" Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова