Рішення

від 09.07.2020 по справі 910/2899/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2020Справа № 910/2899/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ПЕКАРЩИНСЬКИЙ ГРАНІТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН РЕНТ"

про стягнення 858024,93 грн

представники сторін:

від позивача: Співак Ю.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ПЕКАРЩИНСЬКИЙ ГРАНІТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН РЕНТ про стягнення 774685,63 грн, з яких: 738860,00 грн - сума основного боргу, 3694,30 грн - штраф за договором, 5916,06 грн - інфляційні втрати, 26214,38 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі - продажу щебеневої продукції №317 від 17.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження , підготовче засідання у справі призначено на 26.03.2020.

27.03.2020 на електронну пошту суду від відповідача надійшла заява про перенесення розгляду справи.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211 та на виконання розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 13.03.2020 №11/0/2-20 "Про додаткові заходи із попередження респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19", судові засідання, які призначені на 26.03.2020, у тому числі у справі №910/2899/20 знято з розгляду.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.04.2020 призначив підготовче засідання у справі №910/2899/20 на 12.05.2020.

У судовому засіданні 12.05.2020 суд постановив протокольну ухвалу, якою залишив без розгляду заяву відповідача про перенесення розгляду справи, оскільки остання не відповідає вимогам ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, ст.6,7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (не містить електронного підпису).

У судовому засіданні 12.05.2020 представник позивача надав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткових оплат та видаткової накладної №2263 від 26.10.2019 на суму 65844,59 грн та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 12.05.2020 суд продовжив підготовче провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 28.05.2020.

18.05.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (збільшення позовних вимог).

У судовому засіданні 28.05.2020 суд розглянув заяву позивача про уточнення позовних вимог (збільшення позовних вимог) та встановив наступне.

У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 858024,93 грн: 734605,05 грн - заборгованість, 90415,63 грн - пеня, 18221,58 грн - інфляційні втрати, 3673,03 - штраф, 11109,64 грн - 3% річних.

У відповідності до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

У Господарському процесуальному кодексі України передбачено право позивача збільшити лише розмір позовних вимог. Відповідно до усталеної судової практики під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (пункт 47 постанови Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі 923/1061/18). Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Така дія (заявлення додаткових вимог) може кваліфікуватися лише як зміна предмету позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права чи охоронюваного законом інтересу. Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду.

Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, судом встановлено, що позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних, нарахованої на суму основного боргу. При цьому, незмінною залишилася підстава позову, якою позивач обґрунтував позовні вимоги, а саме обставини невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого товару за договором купівлі - продажу щебеневої продукції №317 від 17.10.2019.

З огляду на вище наведене, оскільки підстава позову залишилася незмінною, суд встановив, що заява позивача по своїй суті є заявою про зміну предмету позову та у відповідності до ч.3 ст.46 ГПК України, прийняв до розгляду заяву про уточнення позовних вимог (збільшення позовних вимог), у зв`язку із чим має місце нова ціна позову.

У підготовчому засіданні 28.05.2020 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.06.2020.

18.06.2020 на електронну пошту суду від відповідача надійшла заява про перенесення розгляду справи.

Оскільки, заява про перенесення розгляду справи не відповідає вимогам ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, ст.6,7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (не містить електронного підпису), суд залишив без розгляду заяву відповідача.

У судовому засіданні 18.06.2020 представник позивача надала пояснення щодо розрахунку заявлених позовних вимог.

Протокольною ухвалою від 18.06.2020 суд відклав розгляд справи по суті на 09.07.2020.

Представник відповідача у судове засідання 09.07.2020 з розгляду справи по суті повторно не з`явився. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання ухвалою суду 18.06.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105473286846.

У судовому засіданні 09.07.2020 представник позивача надав суду пояснення по суті позову, просив суд його задовольнити.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема на подання відзиву на позов, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 09.07.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ПЕКАРЩИНСЬКИЙ ГРАНІТ" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН РЕНТ" (покупець, відповідач) укладений договір купівлі - продажу щебеневої продукції №317, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця продукцію, надалі - товар, (найменування, кількість та вартість зазначені у видаткових накладних, які є невідомою частиною до цього договору), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити його загальну вартість, зазначену у цьому договорі (п.1.1.).

Згідно із п.3.3. договору, датою прийому-передачі товару покупцеві або уповноваженому представнику покупця, вважається дата оформлення видаткової накладної.

Ціна товару вказується у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору, включаючи податок на додану вартість 20%. Загальна вартість товару за цим договором визначається сумою всіх видаткових накладних (п.4.1., п.4.2. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що покупець проводить попередню оплату в розмірі 100% за замовлених товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п.7.1. договору покупець зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі оплатити загальну вартість товару.

У пункті 8.3. договору сторони погодили, що у разі порушення термінів поставки товару або внесення (оплати) покупцем грошових коштів на умовах договору, відповідна сторона - порушник сплачує штраф у розмірі 0,5% від вартості непоставленого в строк товару / або вартості не внесеного платежу відповідно.

За змістом пункту 8.6. договору, забезпеченням виконання зобов`язань покупця по своєчасному здійсненню передбачених договором платежів, є неустойка, що сплачується покупцем за порушення строків оплати поставленого товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від вартості невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення платежу.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору, позивач у період з 18.10.2019 по 15.11.2019 поставив відповідачу товару на загальну суму 1636605,05 грн (у редакції заяви про збільшення позовних вимог), на підтвердження чого надав видаткові накладні: №2204 від 21.10.2019, №2213 від 22.10.2019, №2227 від 23.10.2019, №2247 від 24.10.2019, №2257 від 25.10.2019, №2263 від 26.10.2019, №2287 від 28.10.2019, №2298 від 29.10.2019, №2308 від 30.10.2019, №2310 від 31.10.2019, №2325 від 01.11.2019, №2334 від 02.11.2019, №2347 від 04.11.2019, №2355 від 05.11.2019, №2366 від 06.11.2019, №2377 від 07.11.2019, №2383 від 08.11.2019, №2392 від 09.11.2019, №2396 від 10.11.2019, №2406 від 11.11.2019, №2419 від 12.11.2019, №2447 від 13.11.2019, №2443 від 15.11.2019, №2443 від 15.11.2019.

Відповідач здійснив оплату поставленого товару частково на суму 902000,00 грн: 200000,00 грн - 18.10.2019, 200000,00 грн - 28.10.2019, 150000,00 грн - 01.11.2019, 85000,00 грн - 07.11.2019, 80000,00 грн - 14.11.2019, 87000,00 грн - 15.11.2019, 100000,00 грн - 26.11.2019, у підтвердження чого позивачем надано у матеріали справи платіжні доручення: №65 від 18.10.2019, №79 від 28.10.2019, №82 від 28.10.2019, №85 від 01.11.2019, №97 від 07.11.2019, №106 від 14.11.2019, №107 від 15.11.2019, №140 від 26.11.2019.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі - продажу щебеневої продукції №317 від 17.10.2019 становить 734605,05 грн (у редакції заяви про збільшення позовних вимог).

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивачем нараховані 90415,63 грн - пені, 18221,58 грн - інфляційних втрат, 3673,03 - штрафу та 11109,64 грн - 3% річних (у редакції заяви про збільшення позовних вимог).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, права та обов`язки сторін у даній справи виникли на підставі договору купівлі - продажу щебеневої продукції №317 від 17.10.2019.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору купівлі - продажу щебеневої продукції №317 від 17.10.2019 у період з 18.10.2019 по 15.11.2019 поставив відповідачу товару на загальну суму 1636605,05 грн, що підтверджується видатковими накладними: №2204 від 21.10.2019, №2213 від 22.10.2019, №2227 від 23.10.2019, №2247 від 24.10.2019, №2257 від 25.10.2019, №2263 від 26.10.2019, №2287 від 28.10.2019, №2298 від 29.10.2019, №2308 від 30.10.2019, №2310 від 31.10.2019, №2325 від 01.11.2019, №2334 від 02.11.2019, №2347 від 04.11.2019, №2355 від 05.11.2019, №2366 від 06.11.2019, №2377 від 07.11.2019, №2383 від 08.11.2019, №2392 від 09.11.2019, №2396 від 10.11.2019, №2406 від 11.11.2019, №2419 від 12.11.2019, №2447 від 13.11.2019, №2443 від 15.11.2019, №2443 від 15.11.2019.

Зазначені видаткові накладні підписані відповідачем без заперечень щодо поставленого товару та засвідчені печаткою ТОВ "СЕЛІН РЕНТ".

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За змістом пункту 5.1. договору сторони погодили, що відповідач здійснює позивачу попередню оплату в розмірі 100%.

Як встановлено судом, попередню оплату відповідач здійснив лише частково на суму 200000,00 грн - 18.10.2019, надалі поставка товару здійснювалась позивачем без попередніх оплат відповідача.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

В пункті 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

З огляду на наведене, оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлений не був, то відповідно до приписів ст. 692 ЦК України, відповідач зобов`язаний оплатити поставлений позивачем товар після його прийняття. За таких обставин, строк оплати поставленого за вище зазначеними видатковими накладними відповідачу товару настав.

Відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань, оплату поставленого позивачем товару здійснив частково на суму 902000,00 грн, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 734605,05 грн.

Судом встановлено, що факт наявності заборгованості у розмірі 734605,05 грн за поставлений товар належним чином доведений, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи.

Доказів оплати заборгованості у розмірі 734605,05 грн, на час прийняття рішення, відповідачем не надано, обставин, викладених у позові не спростовано.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки невиконане зобов`язання у розмірі 734605,05 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 90415,63 грн - пені, 3673,03 - штрафу, 18221,58 грн - інфляційних втрат та 11109,64 грн - 3% річних (у редакції заяви про збільшення позовних вимог).

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у пункті 8.6. договору, згідно із яким, забезпеченням виконання зобов`язань відповідача по своєчасному здійсненню передбачених договором платежів, є неустойка, що сплачується відповідачем за порушення строків оплати поставленого товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від вартості невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення платежу.

Згідно із п.8.3. договору, у разі порушення термінів оплати на умовах договору відповідач сплачує штраф у розмірі 0,5% від вартості не внесеного платежу.

Розрахунок штрафу у сумі 3673,03 грн є обґрунтованим та арифметично правильним, у зв`язку із чим суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Судом встановлено, що при розрахунку пені позивачем не враховані строки оплати за кожною накладною окремо та не враховані часткові оплати, у зв`язку із чим нарахування пені здійснене позивачем неправильно. Так, правильними періодами прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання (у межах визначеного позивачем періоду) є: на суму 43530,36 грн - 24.10.2019, на суму 111463,92 грн - 25.10.2019, на суму 176431,10 грн з 26.10.2019 по 27.10.2019, 29.10.2019 - 29.10.2019, на суму 189390,43 грн - 30.10.2019, на суму 257179,28 грн - 31.10.2019, на суму 193378,52 грн - 01.11.2019, на суму 276121,42 грн з 02.11.2019 по 04.11.2019, на суму 453663,41 грн - 05.11.2019, на суму 647974,55 грн - 06.11.2019, на суму 625463,25 грн - 07.11.2019, на суму 701900,30 грн з 08.11.2019 по 11.11.2019, на суму 898347,58 грн - 12.11.2019, на суму 959046,63 грн - 13.11.2019, на суму 915106,49 грн - 14.11.2019, на суму 828106,49 грн - 15.11.2019, на суму 834605,05 грн з 16.11.2019 по 25.11.2019, на суму 734605,05 грн з 26.11.2019 по 28.05.2020.

За розрахунком суду, сума пені становить суму більшу, ніж заявлено позивачем, у зв`язку із чим, враховуючи приписи ч.2 ст.237 ГПК України, відповідно до яких суд при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд задовольняє повністю заявлену позивачем позовну вимогу про стягнення пені у сумі 90415,63 грн.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

З урахуванням наведеного, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних (з урахуванням пояснень від 15.06.2020) за період з 27.11.2019 по 28.05.2020, судом встановлено, що розрахунок 3% річних у сумі 11085,06 грн є арифметично правильним, у зв`язку із чим суд задовольняє вимоги у цій частині повністю.

За розрахунком позивача сума інфляційних втрат становить 18221,58 грн. Розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем за період з жовтня 2019 по травень 2020 року. Судом встановлено, що при розрахунку інфляційних втрат позивач не врахував, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. Окрім того, позивач неправильно визначив суму заборгованості станом на останній день листопада 2019 року.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат судом встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 12048,17 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ПЕКАРЩИНСЬКИЙ ГРАНІТ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН РЕНТ" (01042, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЧИГОРІНА, будинок 49, приміщення 82, ОФІС 5, ідентифікаційний код 41437359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ПЕКАРЩИНСЬКИЙ ГРАНІТ" (01014, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОЛСУНОВСЬКА, будинок 8, ідентифікаційний код 40920411) основний борг у сумі 734605,05 грн, пеню у сумі 90415,63 грн, інфляційні втрати у сумі 12048,17 грн, штраф у сумі 3673,03 грн, 3% річних у сумі 11085,06 грн та судовий збір у розмірі 12777,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 20.07.2020.

Суддя С. О. Турчин