Рішення

від 13.07.2020 по справі 910/18390/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2020справа №910/18390/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу №910/18390/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 75А/1; ідентифікаційний код 37279546)

до акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570)

про визнання недійсним договору від 26.10.2016 №4К15088/П,

за участю представників:

позивача - Раскевича Є.Л. (ордер від 17.02.2020 серія МК №116682);

відповідача - Фурманчука О.І. (довіреність від 09.06.2020 №б/н).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Старт-Н (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк (далі - Банк) про визнання недійсним укладеного сторонами договору поруки від 26.10.2016 №4К15088/П (далі - Договір поруки).

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- 26.10.2016 Товариством та Банком укладено кредитний договір №4С16093Г (далі - Кредитний договір), відповідно до якого Товариство отримало кошти у сумі 4 600 000 000 грн. для фінансування своєї поточної господарської діяльності з метою отримання прибутку;

- 26.10.2016 Товариством та Банком укладено, зокрема, Договір поруки в забезпечення виконання зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Ойл (далі - ТОВ Капітал Ойл ) за кредитним договором з Банком від 17.12.2015 №4К15088И (далі - Кредитний договір №4К15088И);

- Договір поруки укладено внаслідок введення в оману позивача, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі частини першої статті 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Стислий виклад заперечень відповідача

18.02.2020 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав таке: позивач помилково та навмисно стверджує про мету укладення ним Кредитного договору, вважаючи його наслідком необхідність укладення Договору поруки, в той час як всі докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують зворотне - отримання кредиту Товариством відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення Договору поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення Товариства, здійсненого ним в порядку статті 627 ЦК України; позивачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог для визнання недійсним Договору поруки на підставі статті 230 ЦК України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2019 позовну заяву Товариства залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

16.01.2020 позивачем подано суду документи на виконання ухвали суду від 26.12.2019.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.02.2019.

У підготовчому засіданні 17.02.2019 оголошено перерву до 10.03.2020.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження; підготовче засідання відкладено на 21.04.2020; зобов`язано Банк подати суду до 06.04.2020 належним чином завірену копію рішення Правління Національного банку України від 05.10.2016 №323/БТ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.2020 підготовче засідання відкладено на 18.05.2020; повторно зобов`язано Банк подати суду до 06.04.2020 належним чином завірену копію рішення правління НБУ від 05.10.2016 №323/БТ.

18.05.2020 представник відповідача у підготовчому засіданні подав суду письмові пояснення щодо неможливості подати суду витребувані документи, в яких зазначив про те, що:

- суб`єктом видання рішення від 05.10.2016 №323/БТ є НБУ; вказане рішення не є публічно доступним та містить банківську таємницю (зокрема, інформацію про Банк, що збирається під час проведення НБУ банківського та валютного нагляду);

- суд не постановляв ухвалу про розгляд справи №910/18390/19 у закритому судовому засіданні, а отже, дослідження рішення Правління НБУ від 05.10.2016 №323/БТ у відкритому судовому засіданні матиме наслідком розкриття банківської таємниці;

- господарський суд міста Києва в рішеннях про відмову у задоволенні позовів з аналогічним предметом та підставами підтвердив відсутність причинно-наслідкового зв`язку між рішенням Правління НБУ від 05.10.2016 №323/БТ та підписанням відповідних кредитних договорів, а тому наявні у справі №910/18390/19 докази є достатніми й відповідають критерію, встановленому у статті 79 ГПК України;

- Банк не має можливості подати такий доказ, як рішення Правління НБУ від 05.10.2016 №323/БТ у зв`язку з відсутністю у Банка останнього, оскільки рішення Правління НБУ від 05.10.2016 прийняте за №323-рш/БТ.

Позивач 13.07.2020 подав суду клопотання про залучення до участі у справі ТОВ Капітал Ойл як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Згідно з частиною першою статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Статтею 207 ГПК України передбачено, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Так, ухвалою суду від 21.01.2020 було відкрито провадження у даній справі.

Протягом п`яти місяців розгляду даної справи позивачем не було заявлено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

Ухвалою суду від 22.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Клопотання про залучення до участі у справі третьої особи подано Товариством 13.07.2020 без зазначення поважних причин, у зв`язку з якими таке клопотання не було подане Товариством в підготовчому засіданні.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне залишити клопотання Товариства про залучення до участі у справі ТОВ Капітал Ойл як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 13.07.2020 оголосив вступне слово та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.07.2020 оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідив в порядку статей 209 і 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Суд після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами перейшов до судових дебатів.

Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 13.07.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

21.10.2016 Товариство звернулося до Банку з заявкою на отримання кредиту у сумі 4 600 000 000 грн., з терміном позики до 17.10.2024, цільовим призначенням позики - фінансування поточної діяльності, видом позики - відновлювальна кредитна лінія, джерела погашення - за рахунок основної діяльності.

Відповідно до техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 21.10.2016 метою кредитування є фінансування поточної діяльності.

Загальними зборами засновників Товариства 24.10.2016 було прийнято рішення, оформлене протоколом №5, згідно з яким зборами вирішено укласти з Банком кредитний договір з кредитним лімітом на суму 4 600 000 000 грн. та надати повноваження директору Товариства щодо підписання такого кредитного договору.

26.10.2016 Товариством (позичальник) і Банком укладено Кредитний договір, за умовами якого:

- вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія (кредит, що надається позичальнику частинами або повністю до дати, зазначеної у пункті А.3 Кредитного договору, у межах ліміту Кредитного договору, у тому числі після часткового або повного погашення за кредитом, таким чином, щоб фактична заборгованість за кредитом не перевищувала встановлений ліміт кредитного договору) (пункт А.1 кредитного договору);

- ліміт Кредитного договору - 4 600 000 000 грн. на такі цілі: фінансування поточної діяльності; у разі виникнення заборгованості позичальника перед Банком з відшкодування витрат згідно з підпунктом 2.2.13 пункту 2.2 Кредитного договору ліміт збільшується на відповідну суму заборгованості, на цілі з відшкодування витрат відповідно до підпункту 2.1.5 пункту 2.1 Кредитного договору (пункт А.2 Кредитного договору);

- термін повернення кредиту - 17.10.2024 (пункт А.3 Кредитного договору);

- банк за наявності вільних коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у формі згідно з пунктом А.1 Кредитного договору з лімітом і на цілі, зазначені у пункті А.2 Кредитного договору, не пізніше 5 (п`яти) днів з моменту, вказаному у абзаці третьому підпункту 2.1.2 пункту 2.1 Кредитного договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди у визначені Кредитним договором терміни (пункт 1.1 Кредитного договору);

- позичальник зобов`язується:

Ч використовувати кредит на цілі, зазначені у пункті 1.1 Кредитного договору (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 Кредитного договору);

Ч сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до пунктів 4.1 - 4.4 Кредитного договору (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 Кредитного договору);

Ч повернути кредит в строки/терміни, встановлені пунктом 1.2, підпунктом 2.2.14 пункту 2.2 і підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 Кредитного договору (підпункт 2.2.3 пункту 2.2 Кредитного договору);

- Кредитний договір в частині пункту 4.4 набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за Кредитним договором (пункт 6.1 Кредитного договору);

- Кредитний договір укладено/підписано з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів Банка у порядку, передбаченому Законом України Про електронні документи та електронний документообіг та Законом України Про електронний цифровий підпис , а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 07.02.2013, укладеної сторонами (пункт 7.9 Кредитного договору).

Між сторонами відсутній спір щодо факту укладення Кредитного договору шляхом підписання цифровими підписами та скріплення електронними печатками сторін.

26.10.2016 Товариством (поручитель) та Банком (кредитор) укладено Договір поруки, за умовами якого:

- предметом Договору поруки є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ Капітал Ойл своїх зобов`язань за: Кредитним договором №4К15088И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору №4К15088И (пункт 1 Договору поруки);

- поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за Кредитним договором №4К15088И з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, згідно з Кредитним договором №4К15088И (пункт 2 Договору поруки);

- поручитель з умовами Кредитного договору №4К15088И ознайомлений (пункт 3 Договору поруки);

- у випадку невиконання боржником зобов`язань за Кредитним договором №4К15088И боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору №4К15088И (пункт 4 Договору поруки);

- у випадку невиконання боржником обов`язку, передбаченого пунктом 1 Договору поруки, кредитор надсилає на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання (пункт 5 Договору поруки);

- поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, вказаний у письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у пункті 5 Договору поруки (пункт 6 Договору поруки);

- у випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого пунктом 6 Договору поруки, кредитор та поручитель дійшли згоди, що кредитор має право в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №4К15088И здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках у Банку; договірне списання грошових коштів, згідно з умовами даного пункту, оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті Призначення платежу якого зазначається інформація про платіж, номер, дату Договору поруки (пункт 7 Договору поруки);

- до поручителя, який виконав обов`язки боржника за Кредитним договором №4К15088И, переходять всі права кредитора за Кредитним договором №4К15088И і договором(-ами) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за Кредитним договором №4К15088И у частині виконаного зобов`язання (пункт 8 Договору поруки);

- кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за Кредитним договором №4К15088И передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів Банка з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за Кредитним договором №4К15088И (пункт 10 Договору поруки);

- Договір поруки укладено/підписано з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів Банка у порядку, передбаченому Законом України Про електронні документи та електронний документообіг та Законом України Про електронний цифровий підпис , а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 07.02.2013, укладеної сторонами (пункт 17 Договору поруки).

Між сторонами відсутній спір щодо факту укладення Договору поруки шляхом підписання цифровими підписами та скріплення електронними печатками сторін.

Так, платіжним дорученням від 28.10.2016 №2278 позивачем перераховано Банку 680 679 643,98 грн. з призначенням платежу ИСПОЛНЕНИЕ ОБЯЗАТЕЛЬСТВ ПО КРЕД.ДОГОВОРУ №4К15088И ОТ 17.12.15 СОГЛАСНО ДОГОВОРА ПОРУЧИТЕЛЬСТВА №4К15088И/П ОТ 26.10.16 .

Судом встановлено, що у листопаді 2017 року Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Банка про розірвання Договору поруки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2018 зі справи №910/20594/17 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 і постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018, у задоволенні позову Товариства відмовлено.

Підставами для відмови у задоволенні позову Товариства у справі №910/20594/17 стало те, що Товариством не доведено в розумінні статті 74 ГПК України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також у зв`язку з відсутністю фактичних обставин істотного порушення Договору поруки, з якими закон пов`язує можливість дострокового розірвання спірного правочину і настання відповідних юридичних наслідків

Також у листопаді 2017 року Товариством подано до господарського суду міста Києва позов до Банка і ТОВ Капітал Ойл , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - НБУ, про визнання права та визнання відсутнім права.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2018 зі справи №910/20298/17 (суддя Турчин С.О.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Підставами для відмови у задоволенні позову Товариства у справі №910/20298/17 стало таке:

- заявлені Товариством вимоги є фактично вимогами про встановлення факту та не можуть бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі, а можуть бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, а тому такі вимоги можуть бути предметом дослідження та доказування в разі виникнення спору за Кредитним договором;

- заявлені Товариством вимоги про визнання права вимоги у Товариства та визнання відсутнім права вимоги у Банка не призводять до поновлення права Товариства, яке, на його думку, порушено.

У січні 2018 року Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Банка, третя особа, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ Капітал Ойл , про зобов`язання передати оригінали документів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.05.2018 зі справи №910/1029/18 (суддя Ващенко Т.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Підставами для відмови у задоволенні позову Товариства у справі №910/1029/18 стало те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин викладених у позові та порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача.

У грудні 2019 року Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Банка про визнання Кредитного договору недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2020 зі справи №910/18419/19 (суддя Лиськов М.О.) задоволенні позову відмовлено.

Підставами для відмови у задоволенні позову Товариства у справі №910/18419/19 стало таке: Товариство помилково стверджує про мету укладення ним Кредитного договору, вважаючи його наслідком необхідність укладення договорів поруки, в той час як всі докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують зворотне - отримання кредиту позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення договорів поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним в порядку статті 627ЦК України; твердження позивача про те, що укладення Кредитного договору та Договору поруки було направлено на отримання прибутку не відповідають дійсності та спростовується встановленими судом обставинами.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Частинами першою і другою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України Про електронні довірчі послуги до складу електронних довірчих послуг входять: створення, перевірка та підтвердження удосконаленого електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката автентифікації веб-сайту; формування, перевірка та підтвердження електронної позначки часу; реєстрована електронна доставка; зберігання удосконалених електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов`язаних з цими послугами.

Кожна послуга, що входить до складу електронних довірчих послуг, може надаватися як окремо, так і в сукупності.

Відповідно до статті 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частинами першою і другою статті 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги .

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частинами першою і другою статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частинами першою і другою статті 556 ЦК України після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до частин першої і третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

У пункті 3.10 постанови пленум Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними зазначено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Згідно з пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

ВИСНОВКИ

Як зазначає позивач, укладенню Кредитного договору і Договору поруки передували ті обставини, що Товариство зарекомендувало себе як надійний та перспективний клієнт Банка, що постійно нарощує обсяг необхідних банківських послуг.

За твердженням позивача, Банк, володіючи повною фінансовою інформацією про Товариство, усвідомлюючи високі економічні показники діяльності останнього, висунув позивачу пропозицію щодо можливості участі Товариства у процедурі трансформації кредитного портфеля Банка.

Наведена процедура, як вказує Товариство, зі слів співробітників Банка була ініційована НБУ відповідно до рішення правління НБУ від 05.10.16 №323/БТ, яким зобов`язано відповідача розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля; згаданий план заходів, зі слів співробітників Банка, передбачав переведення існуючого корпоративного кредитного портфеля на операційні компанії, які мають реальні та прозорі джерела походження доходів; на думку відповідача, позивач повністю відповідав необхідним критеріям для переведення на Товариство кредитного боргу старих боржників .

При цьому, як зазначає позивач, представники Банку наголошували на тому, що кредитні зобов`язання старих боржників забезпечені надзвичайно ліквідними активами, у тому числі корпоративними правами, товаром в обороті, цінними паперами та іншим.

За твердженням позивача, його дії з отримання кредитних коштів за Кредитним договором були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань старих боржників Банка в зазначених рамках реалізації плану трансформації кредитного портфеля відповідача, ініційованого НБУ.

Тобто укладення Кредитного договору було обумовлено тим, що Товариство, здійснюючи погашення за рахунок отриманих кредитних коштів (за Кредитним договором) заборгованості старих позичальників (боржників), в тому числі позичальника ТОВ Капітал Ойл за Кредитним договором №4К15088И (на підставі Договору поруки), мало на меті отримати прибуток від реалізації активів або набуття права власності на них (переданих позичальниками в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №4К15088И), так як зі слів Банка, сукупна вартість активів, що передані в забезпечення, у декілька разів перевищує заборгованість старих позичальників перед Банком.

Також позивач зазначає про те, що сума отриманого від Банку кредиту за Кредитним договором дорівнює сумі сплачених ним грошових коштів в рахунок погашення заборгованості старих позичальників (боржників), зокрема, за Кредитним договором №4К15088И.

Рішенням НБУ від 18.12.2016 №498-р Банк визнано неплатоспроможним, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2016 №961 Банк перейшов у власність держави.

Пунктом 10 Договору поруки передбачено, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за Кредитним договором №4К15088И передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів Банка з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за Кредитним договором №4К15088И.

За доводами позивача, Товариством були виконанні зобов`язання ТОВ Капітал Ойл за Кредитним договором №4К15088И на підставі Договору поруки, проте Банком зобов`язання щодо передачі позивачу документів, що посвідчували права заставодержателя (Банка) на активи боржників, якими були забезпечені зобов`язання за кредитними договорами, виконані не були.

У зв`язку з викладеними обставинами, як зазначає позивач, протягом 2017-2018 років останній намагався у судовому порядку отримати вказані документи від Банка, однак, як встановлено у рішеннях судів, Банк не був зобов`язаний передавати такі документи Товариству.

Таким чином, ні в порядку Договору поруки, ані в судовому порядку, Банк не передав позивачу документи, які б давали змогу Товариству звернути стягнення на активи, що забезпечували виконання зобов`язань старих боржників за кредитними договорами, зокрема, документи, які забезпечували виконання зобов`язань ТОВ Капітал Ойл за Кредитним договором №4К15088И.

На думку позивача, така поведінка Банка свідчить про відсутність намірів у останнього виконувати свої зобов`язання за Договором поруки ні в момент його укладення, ані протягом значного періоду після його укладення, у вигляді цінних для Товариства активів, що свідчить про введення в оману позивача відповідачем.

Всі наведені обставини, за твердженням позивача, свідчать про те, що Банк як недобросовісна сторона правочину, навмисно, з метою виконання плану трансформації кредитного портфеля відповідача, ввів в оману Товариство щодо існування у Банка договорів, укладених для забезпечення виконання зобов`язань старих боржників за кредитними договорами у розмірах, що суттєво перевищують розміри заборгованості за кредитними договорами.

Відсутність вказаних документів має істотне значення при укладенні як Кредитного договору, так і Договору поруки (та інших договорів поруки) та підтверджує факт обману позивача, оскільки якби позивач на момент укладення Кредитного договору та Договору поруки знав про відсутність договорів забезпечень, він би не вчиняв вказаних правочинів.

Враховуючи викладені обставини, посилаючись на норми статті 230 ЦК України, позивач просить суд визнати недійсним Договір поруки.

Разом з тим, позивачем не доведено, що представниками Банка повідомлялися відомості, які не відповідають дійсності, або що представники Банка замовчували обставин, що мали істотне значення для правочину (відсутність забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором №4К15088И).

Також Товариством не доведено, що відповідачем вчинялись певні винні, навмисні дії, що свідчили б про намагання Банка запевнити позивача про такі властивості й наслідки Договору поруки, які насправді наступити не можуть.

Як вбачається з протоколу загальних зборів засновників Товариства від 24.10.2016 №5, порядком денним загальних зборів було укладення з відповідачем кредитного договору на суму 4 600 000 000 грн для фінансування поточної діяльності позивача.

Жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого як забезпечення за старими кредитами, у вказаному протоколі не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних щодо такого майна (його оцінки, наявності тощо), а також інформації щодо трансформації кредитного портфелю Банку.

Відповідно до техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 21.10.2016 метою кредитування Товариства є фінансування поточної діяльності.

Згідно з заявкою на отримання кредиту від 21.10.2016 цільовим призначенням позики є фінансування поточної діяльності підприємства; джерела погашення - за рахунок основної діяльності.

Жодних посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами вказані документи не містять, так само, як і не містять посилань на договори поруки, які позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку (в тому числі за оспорюваним договором).

Крім того, жоден пункт Кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення Товариством оспорюваного Договору поруки та щодо інших обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

З огляду на викладене, беручи до уваги обставини, встановлені судами у справах №910/20594/17, №910/20298/17, №910/1029/18 і №910/18419/19, твердження позивача про відсутність у Банка будь-яких договорів забезпечення виконання зобов`язань ТОВ Капітал Ойл за Кредитним договором №4К15088И є необґрунтованими та безпідставними.

Отже, позивачем не доведено наявності умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких Товариство введено в оману, і сам факт обману, відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 75А/1; ідентифікаційний код 37279546) до акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) про визнання недійсним договору від 26.10.2016 №4К15088/П.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на товариство з обмеженою відповідальністю Старт-Н (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 75А/1; ідентифікаційний код 37279546).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.07.2020.

Суддя О.В. Марченко