Рішення

від 21.07.2020 по справі 910/4337/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.07.2020Справа № 910/4337/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування

житлового фонду Шевченківського району м. Києва

до Приватного підприємства Олімп

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація

про стягнення 189 159, 68 грн.,

Без виклику (повідомлення) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Олімп (далі - відповідач) про стягнення 189 159, 68 грн., з яких 180 736, 42 грн. основного боргу, 1 203, 26 грн. пені, 7 220, 00 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/4337/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію.

23.04.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки:

- договір оренди є припиненим з 19.07.2017 року, внаслідок чого припинені зобов`язання відповідача по сплаті орендної плати;

- заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу є незрозумілою, оскільки позовна заява не містить розрахунків та посилань на періоди, за які відбулось її нарахування;

- відповідачем орендоване майно звільнено, у зв`язку з чим позивачем не направлялись ні рахунки за орендну плату, ні акт приймання-передачі. ;

- позивачем не надано доказів направлення рахунку про сплату орендної плати та доказів їх отримання відповідачем, а в позові зазначено, що відповідно до п. 3.1. Договору орендна плата складає 4 744, 57 грн. в місяць. Тобто, навіть якщо припустити, що відповідач користувався приміщенням до 18.02.2020 року, то відповідно до частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Отже, оскільки відсутні докази направлення рахунків на сплату орендної плати та докази їх отримання відповідачем, то зобов`язання відповідача по сплаті позивачу орендних платежів відстрочено до вчинення позивачем дій по направленню відповідних рахунків на оплату;

- посилання позивача на відмову відповідача від підписання акту приймання-передачі є безпідставним, оскільки доказів направлення та отримання акту або відмови від його підписання не надано. Фактично відповідач не отримував будь-яким чином акту від позивача;

- в акті прийому-передачі нежилого приміщення, за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 28 зазначено, що сума боргу складає 129 511, 79 грн., однак при підписанні акту ці поля були порожні, а позовну заяву подано через місяць на значно більшу суму;

- відповідач після припинення дії Договору оренди в судовому порядку не займав згідно Договору нежиле приміщення загальною площею 88, 9 м.кв., а саме підвал, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 28, а займав приміщення за іншою адресою;

- 07.12.2011 року було зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ярославів вал 28 за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 28/31, у зв`язку з чим, посилаючись на положення статей 1, 6, 9, 12 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідач вважає, що у позивача взагалі немає будь-яких прав на майно або приміщення, за які він намагається стягнути заборгованість, оскільки всі допоміжні приміщення є спільною власністю мешканців в особі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ярославів вал 28 . Тобто, фактично нежиле приміщення загальною площею 88, 9 кв.м., а саме підвал, що знаходиться у будинку 28/31 по вул. Ярославів вал у м. Києві є допоміжним приміщенням та належить Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Ярославів вал 28 ;

- виконавче провадження фактично не могло бути виконаним, оскільки як договір оренди, так і рішення у справі № 910/1844/17 стосувалися нерухомого майна за адресою м. Київ, вул. Ярослава вал, буд. 28, у зв`язку з чим лише 18.02.2020 державний виконавець разом з представником позивача звернулися до відповідача з проханням підписати акт державного виконавця з метою закриття виконавчого провадження та акт прийому- передачі нежилого приміщення за адресою м. Київ, вул. Ярославів вал, буд. 28 для усунення перешкод Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ярославів вал 28 користуватись допоміжним приміщенням. Крім того, в акті державного виконавця встановлено, що наказ господарського суду боржником виконано та ПП Олімп з нежитлового приміщення виселився. При цьому, ані заходи примусу, ані дати, з якою було здійснено виселення, в акті не зазначено, а є лише дата складання акту.

12.05.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані письмові пояснення щодо відзиву, відповідно до змісту яких позивач вказує на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі № 910/1844/17 було скасовано рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2017 та прийнято нове, яким позовні вимоги Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації щодо розірвання Договору оренди та виселення відповідача з орендованого приміщення в повному обсязі. При цьому, під час розгляду даної справи не розглядалося питання щодо стягнення орендної плати, у зв`язку з чим твердження відповідача про те, що зобов`язання в частині сплати орендної плати припинені є безпідставними.

Одночасно позивач звертає увагу суду на те, що твердження відповідача в частині того, що нежитлове приміщення було звільнено з моменту припинення Договору оренди є неправдивими та повідомляє, що лише 18.02.2020 року в ході виконавчого провадження відповідач звільнив приміщення, у зв`язку з чим всіма сторонами було підписано акт приймання-передачі.

Позивач вважає, що з огляду на приписи п. 3.5. Договору закінчення строку дії Договору оренди не припиняє зобов`язання відповідача сплачувати орендну плату та зауважує, що умови Договору не покладають на позивача обов`язку направляти поштою на адресу відповідача рахунки по сплаті орендної плати, у зв`язку з чим посилання відповідача на положення статті 613 Цивільного кодексу України є безпідставними.

Стосовно суми боргу 129 511, 79 грн., яка вказана в акті приймання-передачі від 18.02.2020, позивач зазначає, що вказана сума боргу виникла станом на 31.10.2019, з якою погодився відповідач, що підтверджується його підписом на вказаному акті.

Одночасно позивач вказує на те, що дійсно за адресою м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 28/31, зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ярославів Вал 28 , який неодноразово звертався до позивача з листами про передачу на баланс приміщення площею 88,9 м.кв. у будинку № 28 як допоміжного. Позивач у свою чергу відповідав, що вказане питання буде вирішено після того, як відповідач звільнить означене приміщення.

14.05.2020 року на електронну пошту господарського суду міста Києва представником позивача направлені додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

20.05.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

02.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані заперечення на відповідь на відзив, відповідно до змісту яких відповідач вказує на те, що дійсно за ініціативою позивача було відкрито виконавче провадження щодо виселення відповідача із займаного приміщення, однак у рішенні суду фігурувала інша адреса ніж та, за якою знаходився відповідач, що в свою чергу унеможливлює швидке виконання рішення суду. Крім того, відповідач повідомив державному виконавцю, що приміщення згідно з рішенням суду та наказу за адресою: м. Київ, вул. Ярославів вал, буд. 28 звільнено, а відповідач займає приміщення за адресою м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 28/31 не на підставі Договору оренди з позивачем, у зв`язку з чим тривалий час існувало виконавче провадження. Копія технічного паспорту на будинок, в якому знаходився відповідач, додатково підтверджує різні адреси.

Також, відповідач звертає увагу суду на те, що підписання акту прийому-передачі з боку ПП Олімп відбулось за проханням виконавця для закриття виконавчого провадження, а також доказів направлення та отримання акту прийому-передачі або відмови від його підписання також не надано позивачем, а фактично відповідач не отримував будь-яким чином акт від позивача для підписання, що підтверджує бездіяльність позивача тривалий час.

При цьому, відповідач зауважує, якщо позивач вважав, що приміщення займається за договором оренди, він мав надіслати або вручити акт прийому-передачі та кожного місяця надсилати рахунки поштовими відправленнями на адресу відповідача, оскільки такі рахунки ґрунтуються на п. 3.2. Договору, в якому зазначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці. Тобто орендна ставка не є фіксованою та відповідач сам не може визначити суму орендної плати. Крім того, позивачем не зазначені ні докази виставлення рахунку-фактури на оплату орендної плати, ні докази отримання такого рахунку відповідачем, а в позові зазначено, що відповідно до п. 3.1. Договору орендна плата складає 4 744, 57 грн. в місяць. Тобто, навіть якщо припустити, що відповідач користувався приміщенням до 18.02.2020 року, то відповідно до частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Отже, оскільки відсутні докази направлення рахунків на сплату орендної плати та докази їх отримання відповідачем, то зобов`язання відповідача по сплаті позивачу орендних платежів відстрочено до вчинення позивачем дій по направленню відповідних рахунків на оплату.

Разом з тим, відповідач посилається на те, що відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі № 910/1844/17, Договір оренди є припиненим з 19.07.2017 року, а після набрання судовим рішенням законної сили та фактичного припинення дії Договору відповідач добровільно виселився зі спірного приміщення, що в свою чергу звільняє відповідача від зобов`язання щодо сплати орендної плати. За таких обставин, оскільки припинено дію Договору оренди, то відповідно і припинені зобов`язання відповідача по сплаті орендної плати.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2012 року між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (Орендодавець), Приватним підприємством Олімп (Орендар) та Комунальним підприємством Керуюча компанія Керуюча дирекція Шевченківського району , яке було відповідно до рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 перейменовано у Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва (Підприємство), укладено Договір № 27/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець на підставі розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 729 від 31.10.2012, за погодженням постійної комісії Київради з питань власності, протокол № 128 від 03.09.2012, передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно нежиле приміщення (будівлю, споруду) загальною площею 88,9 кв.м, а саме підвал з орендованого площею 88,9 кв.м., згідно поверхового плану приміщення, що знаходиться за адресою вул. Ярославів Вал, 28 та належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва для розміщення торговельного об`єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що об`єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 88,9 м.кв. згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору вартість об`єкту оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 31.08.2010 становить 406 884, 00 грн (без ПДВ).

Об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП Керуюча дирекція Шевченківського району (п. 2.4. Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору за користування об`єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, яка на дату підписання договору за перший місяць оренди без індексу інфляції (без ПДВ) становить 44, 47 грн. за 1 м.кв. орендованої площі, що в цілому складає 3 953, 81 грн. та ПДВ 790, 76 грн., всього 4 744, 57 грн.

За умовами п. 3.2. Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору Орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача) (надалі - Підприємство), а саме: на рахунок Комунального підприємства Керуюча дирекція Шевченківського району , яке знаходиться за адресою: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1; р/р 37125010004468 в УДКСУ м. Києва, код банку 820019, ЄДРПОУ 34966254; Св. № 2000558950, ІПН 349662526590, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди Орендодавцеві.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Цей Договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє з 26.11.2012 року по 24.11.2015 року (п. 9.1. Договору).

Згідно з п. 9.7. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

У грудні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати в загальній сумі 1 199 119, 99 грн., в тому числі за вищевказаним Договором оренди.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/22494/16 від 24.03.2017, вищевказані позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Приватного підприємства Олімп на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва 343 887, 35 грн. основного боргу, 56 320, 34 грн. пені, 10 700, 63 грн. 3% річних та 6 163, 62 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Означеним судовим рішенням, яке набрало законної сили, факт користування відповідачем об`єктом оренди за договором № 27/1 від 26.11.2012 та факт пролонгації даного договору сторонами не оспорювався.

В подальшому, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання Договору та виселення з орендованого приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем вимог п. 9.4. Договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду № 27/1 від 26.11.2012, а саме систематичне неналежне виконання відповідачем істотних умов договору, та закінчення строку дії договору, у зв`язку з чим останнім заявлені вимоги щодо розірвання Договору та повернення нежитлового приміщення загальною площею 88,9 кв.м., розташованого в будинку № 28 по вул. Ярославів Вал у м. Києві шляхом виселення відповідача з орендованого приміщення.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/1844/17 від 17.05.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі № 910/1844/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі; розірвано Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 27/1 від 26.11.2012, укладений між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією, Приватним підприємством "Олімп" та Комунальним підприємством Керуюча дирекція Шевченківського району ; зобов`язано Приватне підприємство Олімп повернути нежиле приміщення загальною площею 88,9 кв.м, а саме підвал, що знаходиться за адресою вул. Ярославів Вал, 28 у м. Києві шляхом виселення.

02.08.2017 року на виконання вищевказаної постанови Київського апеляційного господарського суду видано відповідні накази.

У січні 2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного підприємства Олімп про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду міста Києва від 02.08.2017 у справі № 910/1844/17 про виселення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2020 відмовлено Приватному підприємству Олімп у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

18.02.2020 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при примусовому виконанні наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/1844/17 від 02.08.2017 було складено акт про виселення Приватного підприємства Олімп з нежилого приміщення загальною площею 88,9 кв.м., а саме підвалу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 28.

Крім того, 18.02.2020 року між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією, позивачем та відповідачем було складено акт приймання-передачі нежилого приміщення за адресою: м. Ярославів Вал, буд. 28, згідно з яким відповідач повернув об`єкт оренди Орендодавцю.

Позивач зазначає, що оскільки виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 02.08.2017 у справі № 910/1844/17 продовжувалась більше півтора року, відповідачу нарахована орендна плата в сумі 180 736, 42 грн. за фактичне використання об`єкту оренди до моменту підписання акта приймання-передачі.

Проте, користуючись спірним орендованим майном відповідач орендну плату не сплачував, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 180 736, 42 грн.

У зв`язку з цим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором найму.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення визначені частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, якою встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частин 1 та 2 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина 5 статті 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.5. Договору Орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача) (надалі - Підприємство), а саме: на рахунок Комунального підприємства Керуюча дирекція Шевченківського району , яке знаходиться за адресою: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1; р/р 37125010004468 в УДКСУ м. Києва, код банку 820019, ЄДРПОУ 34966254; Св. № 2000558950, ІПН 349662526590, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди Орендодавцеві.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Оскільки відповідач після закінчення строку дії договору продовжував користуватися орендованим майном, то зобов`язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном не припиняється, оскільки його припинення в розумінні умов договору пов`язано з моментом повернення орендованого майна, а не з фактом закінченням строку дії договору.

Судом перевірено розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості по сплаті орендної плати в сумі 180 736, 42 грн. та встановлено, що він є арифметично вірним.

З огляду на встановлені судом обставини щодо припинення строку дії Договору оренди, несвоєчасне повернення відповідачем майна з оренди, враховуючи приписи ст. 629 ЦК України, частини другої ст. 795 ЦК України вимога позивача про стягнення з відповідача орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщенням з жовтня 2018 року по 18.02.2020 в сумі 180 736, 42 грн. підлягає задоволенню (позиція щодо правомірності нарахування орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщення після розірвання договору оренди викладена у постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 зі справи № 12/75-2167-33/75-4/180).

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1 203, 26 грн. за період з 28.10.2018 по 18.02.2020, суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.2. Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру не сплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Аналогічні положення встановлено у ст. 631 ЦК України.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір оренди припинив свою дію 19.07.2017 року.

Оскільки договір припинив свою дію 19.07.2017 року, виходячи з того, що неустойка (пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, а забезпечене пенею зобов`язання припинилось, правові підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення 1 203, 26 грн. пені відсутні.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1 203, 26 грн., оскільки нарахування пені здійснено після закінчення строку дії договору.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 7 220, 00 грн. за період з 20.10.2018 року по 18.02.2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд вважає його арифметично невірним та таким, що не повністю відповідає положенням чинного законодавства, оскільки позивачем під час розрахунку було невірно обрано базу нарахування, невірно визначено період виникнення у нього права на нарахування 3% річних, а також не враховано, що у 2020 році не 365, а 366 календарних днів.

За розрахунком суду, розмір 3% річних за період з 21.11.2018 року по 18.02.2020 року складає 3 206, 57 грн.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Положеннями частин 1 та 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Тобто за змістом абзацу другого частини першої статті 614 ЦК України обов`язок доказування невинуватості особи, яка порушила зобов`язання, покладається саме на цю особу.

Отже, предметом доказування у даній справі є обставини вжиття відповідачем всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання обов`язку з повернення об`єкта оренди, оскільки вина орендаря у разі несвоєчасного повернення орендованого майна, в силу вимог ст. 614 ЦК України, презюмується.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження своєчасного повернення об`єкта оренди орендодавцю, як і не надано належних доказів на підтвердження неправомірних дій (бездіяльності) орендодавця, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна.

При цьому, суд зазначає, що висвітлені відповідачем аргументи вже були предметом дослідження господарського суду міста Києва під час розгляду поданої відповідачем заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду міста Києва від 02.08.2017 у справі № 910/1844/17 про виселення.

Так, як вказувалось судом вище, ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2020 відмовлено Приватному підприємству Олімп у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Зі змісту означеної ухвали вбачається, що заява відповідача про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду міста Києва від 02.08.2017 у справі № 910/1844/17 про виселення була обґрунтована тим, що відповідач займає приміщення за іншою адресою; нежиле приміщення, в якому знаходиться заявник належить ОСББ Ярославів Вал 28 ; заявник зобов`язаний виселитись з приміщення, а не підписати акт приймання-передачі (повернення) такого приміщення; відповідач виселився із займаного приміщення ще наприкінці 2017 року.

Відмовляючи у задоволенні заяви господарський суд міста Києва в ухвалі від 06.02.2020 зазначив, що:

- по-перше, з матеріалів виконавчого провадження № 56474084 вбачається, що рішення суду у справі № 910/1844/17 про виселення відповідача не виконано;

- по-друге, за відсутності акта державного виконавця про виконання судового рішення шляхом виселення відповідача із займаного приміщення, таке приміщення мало було бути повернутим заявником добровільно орендодавцю в порядку п. 4.15 та п. 9.4 договору № 28/1 від 26.11.12. шляхом підписання акту приймання-передачі. Такий акт відповідачем не надано, натомість він заперечує необхідність підписання такого акту;

- втретє, доказів звільнення приміщення наприкінці 2017 року заявником не надано;

- по-четверте, постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.17. в даній справі встановлено, що відповідачу в оренду було передано майно територіальної громади міста Києва, а не приміщення ОСББ;

- по-п`яте, позивачем доведено, що будинок на вул. Ярославів Вал, 28 та на вул. Ярославів Вал 28/31 в місті Києві є одним і тим же об`єктом нерухомості;

- по-шосте, Довідка № 1-01/20 від 27.01.20. не є в тому числі заявою свідка в розумінні приписів ст. 88 ГПК України, не приймається до уваги судом як така, що не містить жодних фактів та обставин в підтвердження доводів заявника та спростування доводів позивача.

При цьому, в ухвалі від 06.02.2020 у справі № 910/1844/17 суд зазначив, що враховуючи означену довідку, суд попередив Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ярославів Вал, 28 (ідентифікаційний код 37994148) в особі заступника голови, який в довідці № 1-01/20 від 27.01.20. не вказав власне прізвище та ініціали, та Приватне підприємство Олімп про те, що приписами Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу.

Разом з тим, суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку сплати платежів. Даної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18.

Доводи відповідача в частині того, що у зв`язку з припиненням строку дії Договору оренди у нього відсутні правові підстави для сплати орендної плати спростовуються вищевказаними висновками суду, у зв`язку з чим до уваги не приймаються.

За вказаних обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва до Приватного підприємства Олімп , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація про стягнення 189 159, 68 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Олімп (01034, місто Київ, вулиця Рейтарська, будинок 2, квартира 18; код ЄДРПОУ 31409477) на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва (04050, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 1; код ЄДРПОУ 34966254) основний борг в сумі 180 736 (сто вісімдесят тисяч сімсот тридцять шість) грн. 42 коп., 3% річних в сумі 3 206 (три тисячі двісті шість) грн. 57 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 759 (дві тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 14 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 21.07.2020 року.

Суддя В.С. Ломака