Рішення

від 09.07.2020 по справі 916/2623/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2623/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/2623/18

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю „Лєкол" (67560, Одеська область, Лиманський район, с. Ілічанка, вул. Шкільна, 3, код ЄДРПОУ 32398592)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Одеській машинобудівельний завод" (65013, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 141, код ЄДРПОУ 00165698)

про стягнення 93 362,49грн.

Представники сторін:

від позивача - Смольянінова О.В., довіреність № 280319/1, дата видачі : 18.03.20;

від позивача - Міндак Н.А.(керівник), паспорт серія № НОМЕР_1 , дата видачі : 18.03.20;

від відповідача - Терентьєва І.В., довіреність № 13/1, дата видачі : 18.03.20;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Лєкол" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Одеській машинобудівельний завод" про стягнення 93 362,49грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про надання телекомунікаційних послуг №03041517 від 03.04.2015р.

Ухвалою від 28.11.2018р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Лєкол" про стягнення 93 362,49грн. було залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви.

10.12.2018р. до господарського суду надійшла заява (вх. №2-6211/18) від Товариства з обмеженою відповідальністю „Лєкол" про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2018р. провадження по справі №916/2623/18 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

31.01.2019р. за вх. № 2-470/19 до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи, згідно якого просить призначити по справі № 916/2623/18 судову телекомунікаційну експертизу, проведення якої просив доручити експертам Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеській регіональний центр незалежних експертиз".

Ухвалою господарського суду Одеської області 07.02.2019р. справу №916/2623/18 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та замінити судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Крім того, ухвалою суду від 07.02.2019р. по справі 916/2623/18 призначено судову телекомунікаційну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі № 916/2623/18 зупинено, матеріали справи направлено судовим експертам Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

18.03.2020р. до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України разом зі супровідним листом надійшов Висновок експерта №19-2196 від 06.02.2020р. та матеріали господарської справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2020р. провадження по справі було поновлено із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

29.04.2020р. за вх. №10788/20 до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення колегії суддів, та 11.06.2020р. за вх. №15026/20 до суду від позивача надійшло клопотання про призначення колегії судів, в задоволенні яких судом було відмовлено з огляду на їх необґрунтованість.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2020р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи було призначено по суті в судовому засіданні.

11.01.2019р. за вх. №509/19 від відповідача надійшов відзив, згідно якого відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити повністю. Крім того, 24.06.2020р. за вх. 16438/20 від відповідача надійшов уточнення відзив.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

03 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Лєкол та Публічним акціонерним товариством Одеський машинобудівний завод Червона Гвардія укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 03041517

Відповідно до листа ПАТ Одеський машинобудівний завод та копії наказу у Відповідача відбулася зміна назви з Публічного акціонерного товариства Одеський машинобудівний завод Червона Гвардія на Публічне акціонерне товариство Одеський машинобудівний завод .

Відповідно до п. 1.1. Договору ТОВ Лєкол зобов`язався надавати абоненту телекомунікаційні послуги, зазначені у п. 1.3. Договору та додатках до договору в обсягах замовлених Абонентом, а абонент зобов`язується приймати надані послуги, і своєчасно оплачувати їх у вигляді передоплати та відповідно до умов договору. Згідно п. 1.3. Договору, Оператор надає Абоненту вільний щоденний і цілодобовий доступ до мережі Інтернет.

Згідно з пунктом 2.1. Договору, Оператор зобов`язаний надавати Послуги відповідно до вимог Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, та інших нормативно-правових актів України.

Положеннями пунктів 8.1 та 8.2. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами і діє один рік. Якщо протягом місяця до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про свій намір припинити, договірні відносини, строк дії Договору автоматично продовжується на кожен наступний рік на тих же умовах.

Згідно п. 3.2.4. Договору, Абонент має право користуватися додатковими видами Послуг, які надаються Оператором.

Відповідно до підпункту 6 ч.1. ст. 38 ЗУ Про телекомунікації , оператори мають право на присвоєння телефонних номерів споживачам у межах виділеного оператору номерного ресурсу та за діяння персональних номерів.

Як вказує позивач, на підставі додатку до договору від 01.04.2016 року Відповідачу було підключено 9 телефонних номерів (підтвердженням прийняття послуг з підключення телефонів є Рахунок-фактура від 25.03.2016 року та виписки по рахунку АТ Райффайзен банк Аваль від 29.03.2016 року та 30.03.2016 року про сплату рахунка), а на підставі додатку до договору від 22.05.2018 року Відповідачу було підключено ще один номер телефону (підтвердженням прийняття послуг з встановлення телефону є Рахунок-фактура від 22.05.2018 року, Акт здачі-прийняття робіт від 31.05.2018 року).

Таким чином, Відповідачу було надано наступні номери телефонів: 1) НОМЕР_5; 2) НОМЕР_1; 3) НОМЕР_6; 4) НОМЕР_2; 5) НОМЕР_7; 6) НОМЕР_8; 7) НОМЕР_3 (підключений 31.05.2018 року); 8) НОМЕР_4; 9) НОМЕР_9;10) НОМЕР_10

Згідно п. 3.2.5. договору, при замовленні послуги з підключення телефону, Абонент має право, зокрема замовляти послугу з підключення більш одного телефону, у такому разі всі умови підключення кожного телефонного номера визначаються окремими Додатками до Договору, які є невід`ємними частинами Договору і підрисуються обома сторонами за Договором.

Згідно п. 4.1. Договору, Оператор самостійно, виходячи з ринкового попиту і відповідно до законодавства України, встановлює розмір оплати за Послуги. Всі ціни на послуги, що надаються оператором, відображені у діючих додатках. Оплата послуг Абонентом здійснюється в гривнях.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що Абонент сплачує Операторові вартість наданих йому послуг в Порядку, передбаченому цим Договором і Додатками до нього, в безготівковій формі, згідно виставленого рахунку.

Відповідно до пункту 3.1.8. договору абонент зобов`язаний своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.

На підставі умов договору та додатків до нього Відповідачем здійснювалася своєчасна оплата всіх послуг по червень 2018 року включно.

Згідно із п.69 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, оператор, провайдер здійснює розрахунки за всі надані послуги з кожним абонентом окремо (у тому числі з використанням особового рахунка абонента, на якому ведеться облік нарахованих та сплачених коштів). Розрахунки за послуги можуть здійснюватися на умовах попередньої (авансової) та/або наступної оплати (п. 68 цих Правил).

За посиланнями позивача, в липні 2018 року за договором про надання телекомунікаційних послуг була нарахована абонентна плата, зокрема за міжміські/міжнародні телефонні переговори у розмірі: за телефонним номером НОМЕР_5 - 3,36 грн., за телефонним номером НОМЕР_1 - 0,58 грн., за телефонним номером НОМЕР_6 - 35,29 грн., за телефонним номером НОМЕР_2 - 104,77 грн., за телефонним номером НОМЕР_7 - 18,81 грн., за телефонним номером НОМЕР_8 -8,14 грн., за телефонним номером НОМЕР_3 - 0,29 грн., за телефонним номером НОМЕР_4 - 106,32 грн., за телефонним номером НОМЕР_9 - 2,41 грн., за телефонним номером НОМЕР_10 - 89 680,49 грн. всього на суму 89 960,46грн.

Офіційні єдині тарифи за якими нараховується плата за міжміські/міжнародні дзвінки та інші послуги зазначені на офіційному сайті Торгівельної марки Westelecom та доведені до відома Відповідача.

09 серпня 2018 року до Відповідача за допомогою системи електронного документообігу M.E.Doc було направлено Рахунок-фактуру № 000046150 на загальну суму 90 761, 46 грн, яка складається із абонентної плати та за міжнародні і міжміські переговори у липні 2018 року у розмірі 89 960, 46 грн. з ПДВ (74 967, 05 грн без ПДВ). Строк сплати рахунку до 25 числа включно (зазначено у самому рахунку). Крім того, в рахунок погашення боргу за міжміські та міжнародні телефонні дзвінки Відповідачем було зараховано 480,64 грн.

В той же час, як наголошує позивач, сума заборгованості в розмірі 480,64грн. відповідачем була сплачена, в зв`язку з чим сума заборгованості скала 89 479,82грн.

У зв`язку із виникненням заборгованості до Відповідача було направлено декілька листів, які ним були проігноровані та заборгованість не сплачена.

Зокрема, 25.10.2018 року була направлена Претензія на суму 89 479, 82 грн. Відповідь на претензію надійшла 05.11.2018 року. Із зазначеної відповіді вбачається, що Відповідач не заперечує щодо укладання із ТОВ Лєкол договору про надання телекомунікаційних послуг - телефонного зв`язку та доступу до мережі Інтернет. Крім того, підтверджує виконання за даним договором (разом із додатками та доповненнями) шляхом своєчасної оплати всіх послуг (у тому числі міжміського зв`язку). Але заперечує про виникнення між сторонами правовідносин з надання міжнародного телефонного зв`язку (відповідно до договору).

В той же час позивач вказує, що послуга з надання доступу до міжміських та міжнародних телефонних дзвінків надається Позивачем автоматично (не роз`єднується на міжміський та міжнародний), та була підключена до цих номерів телефонів, крім того фактично використовувалася Відповідачем та сплачувалася відповідно до наданих рахунків. Це підтверджується роздруківкою телефонних переговорів з серпня 2016 року по грудень 2017 року, рахунками- фактурами (в яких зазначено нарахування за міжміські та міжнародні переговори) та підписаними Актами надання послуг.

Відповідно до підпункту 14 та 24 пункту 35 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, Споживач під час замовлення та/або отримання послуг мають право на: відмову від оплати послуги, яку вони не замовляли (п.14) та на блокування на підставі відповідної заяви вихідних дзвінків певних типів чи на певні номери, а також доступ до певних мереж та послуг (п 24).

В свою чергу, Відповідач від надання послуг не відмовлявся, вихідні дзвінки на міжнародні напрямки не блокував. Крім того, користувався всіма наданими ТОВ Лекол послугами. В підтвердження цього Позивачем надано вибірково рахунки фактури з підписаними актами здачі-прийняття робіт за листопад 2017 року (у розмірі 611,19 грн), грудень 2017 року (у розмірі 289,99 грн) та січень 2018 року (у розмірі 150,90 грн).

1.07.2018 року за допомогою системи електронного документообігу M.E.Doc на адресу Відповідача було надіслано Акт надання послуг, який з боку ПрАТ Одеський машинобудівний завод підписано (затверджено) не було.

Відповідно до пункту 9 ч.1. ст. 32 ЗУ Про телекомунікації , Споживач телекомунікаційних послуг має право обмеження оператором доступу споживача до окремих видів послуг на підставі його власної письмової заяви.

Позивач наголошує , що заяви про її відключення до ТОВ Лєкол не надходило. Крім того відповідач продовжував користуватися цією послугою з 2015 року, та відмовляється в її замовленні саме з моменту виникнення заборгованості та відмови від її сплати. В підтвердження цього, за посиланнями позивача, є виписки по вищевказаним номерам телефонів, яких за загальними телефонними кодами можна встановити на які мобільні оператори здійснювалися дзвінки, на які міжміські або міжнародні коди здійснювалися дзвінки. Міжнародні коди зазначаються двома нулями з початку коду. Після нулів йдуть цифри міжнародних кодів.

Також, своїм листом від 17.08.2018 року відповідач просив надати розшифровку нарахованої до сплати суми у розмірі 89 960, 46 грн. з розшифровкою вартості і тривалості та напрямку дзвінків з зазначенням номеру або номерів з якого (яких) вони здійснювалися. Відповідні розшифровки Позивачем були надані 27.08.2018 року. В той же час відповідач оплату наявної заборгованості не здійснив.

Вищезазначене призвело до звернення Товариство з обмеженою відповідальністю „Лєкол" з відповідним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їх відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно п. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 03 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Лєкол та Публічним акціонерним товариством Одеський машинобудівний завод Червона Гвардія укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 03041517, за умовами якого ТОВ Лєкол зобов`язався надавати абоненту телекомунікаційні послуги, зазначені у п. 1.3. Договору та додатках до договору в обсягах замовлених Абонентом, а абонент зобов`язується приймати надані послуги, і своєчасно оплачувати їх у вигляді передоплати та відповідно до умов договору. Згідно п. 1.3. Договору, Оператор надає Абоненту вільний щоденний і цілодобовий доступ до мережі Інтернет.

Відповідно до листа ПАТ Одеський машинобудівний завод та копії наказу у Відповідача відбулася зміна назви з Публічного акціонерного товариства Одеський машинобудівний завод Червона Гвардія на Публічне акціонерне товариство Одеський машинобудівний завод .

Нормами статті 1 Закону України "Про телекомунікації" визначено, що абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі. Телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій. Споживач телекомунікаційних послуг (споживач) - юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 33 Закону України "Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов`язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до підпункту 6 ч.1. ст. 38 ЗУ Про телекомунікації , оператори мають право на присвоєння телефонних номерів споживачам у межах виділеного оператору номерного ресурсу та за діяння персональних номерів.

Як встановлено судом, Відповідачу було підключено 9 телефонних номерів: 1) НОМЕР_5; 2) НОМЕР_1; 3) НОМЕР_6; 4) НОМЕР_2; 5) НОМЕР_7; 6) НОМЕР_8; 7) НОМЕР_3; 8) НОМЕР_4; 9) НОМЕР_9;10) НОМЕР_10.

У відповідності до частини 2 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" умовами надання телекомунікаційних послуг є: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України "Про телекомунікації" тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті.

Нормами статті 68 Закону України "Про телекомунікації" встановлено, що розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством. У разі невикористання авансу протягом розрахункового періоду залишок суми коштів переноситься на наступний розрахунковий період, якщо інше не передбачено договором. Списання оператором або провайдером телекомунікацій залишку суми коштів абонента, в тому числі на свою користь, забороняється.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що Абонент сплачує Операторові вартість наданих йому послуг в Порядку, передбаченому цим Договором і Додатками до нього, в безготівковій формі, згідно виставленого рахунку.

Згідно із п.69 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, оператор, провайдер здійснює розрахунки за всі надані послуги з кожним абонентом окремо (у тому числі з використанням особового рахунка абонента, на якому ведеться облік нарахованих та сплачених коштів). Розрахунки за послуги можуть здійснюватися на умовах попередньої (авансової) та/або наступної оплати (п. 68 цих Правил).

В липні 2018 року за договором про надання телекомунікаційних послуг була нарахована абонентна плата, зокрема за міжміські/міжнародні телефонні переговори у розмірі: за телефонним номером НОМЕР_5 - 3,36 грн., за телефонним номером НОМЕР_1 - 0,58 грн., за телефонним номером НОМЕР_6 - 35,29 грн., за телефонним номером НОМЕР_2 - 104,77 грн., за телефонним номером НОМЕР_7 - 18,81 грн., за телефонним номером НОМЕР_8 -8,14 грн., за телефонним номером НОМЕР_3 - 0,29 грн., за телефонним номером НОМЕР_4 - 106,32 грн., за телефонним номером НОМЕР_9 - 2,41 грн., за телефонним номером НОМЕР_10 - 89 680,49 грн. всього на суму 89 960,46грн.

В той же час зазначені послуги були оплачені відповідачем частково в сумі 480,64грн.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи, що наявність заборгованості з орендної плати у вищевказаному розмірі підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості за отримані телекомунікаційні послуги в загальному розмірі 89 479,82грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати орендної плати, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату наданих послуг в розмірі 632,49 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних був здійснений позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату отриманих послуг в сумі 632,49грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або не знецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості отриманих послуг в розмірі 3 250,18грн., наразі встановлено, що вказаний розрахунок інфляційних втрат був здійснений позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати, нараховані за несвоєчасну оплату вартості отриманих послуг в розмірі 3 250,18 грн.

При цьому заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.

Так у відзиві на позовну заяву, Відповідач зазначає, що міжнародні дзвінки не могли здійснюватися працівниками, так як це не є звичайним для відповідача та такі дзвінки здійснювались не тільки у робочі дні, а й у вихідні.

В той же час, суд зазначає, що зазначені заперечення ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача.

Відповідач зазначає, що такі телефонування є наслідок стороннього несанкціонованого втручання в роботу комунікаційної мережі, з якою був пов`язаний телефонний номер відповідача.

Так, у відзиві на позов відповідач вказує, що з отриманої від позивача роздруківки дзвінків за липень 2018р. визначається, що в період з 14:35 04.07.2018р. по 16:00 10.07.2018р. за телефонним номером 7505283 зареєстровані системні багатогодинні сеанси міжнародних телефонних з`єднань з абонентами за кодами Тунісу (216), Зімбабве (263), Тогну (676) , Мальдіви (960) - різної тривалості в різні періоди часу на протязі доби, у тому числі - в позаробочий час та в ночі, з інтервалами роз`єднання від декількох секунд до декількох мінут, фактично заповнюючи собою усі інтервали бездіяльності телефонного номеру відповідача. За таких обставин відповідачем було проведено внутрішню перевірку за якою був складений акт від 12.09.2018р., яким встановлено, що таке телефонування є наслідком стороннього несанкціонованого втручання в роботу комунікаційної мережі, з якою був пов`язаний телефонний номер відповідача 7505283.

Судом за клопотанням відповідача було призначено судову телекомунікаційну експертизу.

Так, відповідно до пунктів 1 та 2 висновків експертизи, експертом встановлено, що у Відповідача по справі на його жорсткому диску наданому на експертизу було встановлено програмне забезпечення Астеріск, що дозволяє користуватися IP телефонією між абонентами (VoIP технологією передачі даних).

Судом встановлено, що програмне забезпечення Астеріск, встановлене на обладнанні Відповідача, адміністрував системний адміністратор який був в штатному розкладі Приватне акціонерне товариство Одеський машинобудівний завод . Системним адміністратором Відповідача здійснювалися налаштування всіх доступів, встановлювалися та змінювалися ключі доступу.

Також, відповідно до експертизи Відповідач (працівники відповідача, системний адміністратор) мали доступ до програмного забезпечення Астеріск не тільки з локальної мережі, а й віддалений доступ з будь-якої іншої мережі (у тому числі з мережі мобільних операторів). Так, на стор. 22 експертизи, зазначено, що робота операційної системи жорсткого диску Відповідача налаштована для забезпечення віддаленого доступу по чотирьом приватним ключам.

На сторінці 8 експертизи зазначено, що експертом виявлено на жорсткому диску 16 764 строк записів, що свідчать про з`єднання абонентів між собою із наданих у користування Відповідачу телефонних номерів, а саме:1) НОМЕР_5, 2) НОМЕР_1, 3) НОМЕР_6, 4) НОМЕР_2, 5) НОМЕР_7, 6) НОМЕР_8, 7) НОМЕР_3, 8) НОМЕР_4, 9) НОМЕР_9, 10) НОМЕР_10

На думку суду, це є підтвердженням і доказом отримання цієї послуги і користування Відповідачем Приватним акціонерним товариством Одеський машинобудівний завод зазначеними номерами телефонів.

Надані у користування телефонні номери є багатоканальними (з можливістю одночасного користування одним номером телефону різними особами, відділами).

Так, на стор.9 експертного висновку встановлено, що номер телефону НОМЕР_10 закріплено за 1)начальником відділу збиту, 2) друге місце відділу збиту, 3) третє місце відділу збиту; а номер телефону НОМЕР_4 закріплено за 1) начальником технічного відділу та 2) системним адміністратором, і таке інше. Це свідчить про самостійне налаштування Відповідачем внутрішньої мережі.

На сторінці 19 експертного висновку зазначено, що експертом були виявлені багаточисельні свідчення невдалих спроб введення паролю з внутрішньої ІР-адреси. На стор. 21 висновку зазначено, що експертом були виявлені свідчення вдалих спроб введення паролю та вдалого виклику з зовнішніх ІР-адрес, (провайдер ТеNеТ Одеса), а також свідчення невдалих спроб введення паролю з зовнішніх IP-адрес (Франція, Росія, Німеччина, тощо). На стор. 23 експертизи засвідчено, що у файлі історії роботи програмного забезпечення Астерікс за телефонним номером НОМЕР_10 в період з 04 липня 2018 року по 10 липня 2018 року є багаточисельні свідчення встановлення зв`язку за напрямками: Туніс, Зімбабве, Тонг, Мальдіви. Зазначені вище дії, Експертом кваліфіковано як автоматизований підбор паролю методом перебору паролів Брутфорс (стор. 22 експертиз).

На стор.28 висновку експерт зазначає, що ним виявлені свідчення звернень користувачів внутрішньої мережі до WEB-панелі моніторингу та управління через WEB-сервер. Крім того, з 25.06.2018 року на жорсткому диску були налаштовані роботи по захисту від атаки (стор. 30-31).

Отже, на підставі проведеної експертизи експертом підтверджено факт несанкціонованого втручання як внутрішнє так і зовнішнє, та підтверджено наявність вихідних міжнародних дзвінків з наданих у користування Відповідачу номерів телефонів.

Крім того з вищезазначеного вбачається, що проведена судова експертиза жорсткого диску Відповідача ще раз підтверджує факт надання Позивачем послуги телефонії у тому числі міжнародних і міжміських телефонних напрямків та прийняття даної послуги і користування нею Публічним акціонерним товариством Одеський машинобудівний завод .

Також суд зазначає, що під час користування послугами, отримання рахунку та Акту виконаних робіт, отримання розшифровки дзвінків та двох претензій, Відповідач жодного разу не зазначив, що ці дзвінки були несанкціонованими, жодного разу не було надано в сторону ТОВ Лєкол зауважень щодо якості надання послуг.

Несанкціонований доступ до телекомунікаційних мереж є суспільно-небезпечним діянням, відповідальність за яке передбачена відповідальність ст. 148-1 Кодексу України про адміністративні порушення та нормами розділу XVI Кримінального Кодексу України(ст.ст. 361, 363-1). Зокрема ст. 361 КК України передбачено склад злочину, який є матеріальним його об`єктивна сторона складається з діяння (несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем, комп`ютерних мереж чи мереж електрозв`язку), суспільно небезпечних наслідків (витік, втрата, підробка, блокування інформації, спотворення обробки інформації та порушення порядку її маршрутизації) та причинного зв`язку діянням і наслідками.

Таким чином, законодавцем не встановлено зобов`язання оператора телекомунікацій, у даному випадку Позивача, проводити перевірки заяв та повідомлень про несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж, у порядку ст. 97 Кримінально-процесуального Кодексу України. Навпаки згідно норм КУпАП, КПУ та КК України, обов`язок покладений на правоохоронні та спеціалізовані контролюючі органи.

Проте, Відповідач не надав суду доказів того, що відповідними правоохоронні органами було встановлено факти несанкціонованого доступу до телекомунікації мереж.

Крім того, 28 вересня 2018 року Державним підприємством Український державний центр радіочастот були проведені випробування (вимірювання) показників якості телекомунікаційній мережі оператора ТОВ Лєкол та складені відповідні Акт та протокол, згідно з якими, послуги ТОВ Лєкол надаються якісно.

Що ж до послань Відповідача, що умовами Договору № 03041517 надання послуг міжнародного телефонного зв`язку не передбачено, ПрАТ ОМЗ не замовляло таких послуг у ТОВ ЛЄКОЛ та не зобов`язувалось їх оплачувати. Позивач не надав доказів того, що ПрАТ ОМЗ взагалі замовляло послугу не тільки на отримання послуг міжнародного телефонного зв`язку, а навіть і на послуги з підключення телефонних номерів, на які він посилається у своїй позовній заяві.

Зазначені посилання є хибними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема актом внутрішньої перевірки від 12.09.2018р. складеними працівниками відповідача та поясненнями наведеними в відзиві на позов від 11.01.2019р. Так, Відповідач не заперечував, що з червня 2016 року без укладання окремих договорів також користувався послугами IP-телефонії щодо місцевого та міжміського телефонного зв`язку, можливість надання яких передбачена договором № 03041517 від 03.04.15 р., та послугою міжнародного зв`язку для телефонування в країни, з якими відповідач співпрацює: Молдова (373), Грузія (995), Беларусь (375), Росія (790,791), Ізраїль (972).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю „Лєкол" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Згідно попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач зазначає судовий збір в сумі 1762грн., інші витрати при подачі позову, а саме поштове відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу - 31,56грн., поштове відправлення позовної заяви з додатками до Господарського суду Одеської області - 37грн., поштове відправлення додаткових копій додатків відповідачу - 30,84грн.

В той же час, позивачем в підтвердження відповідних витрат надано лише поштова квитанція на 30,84грн., в зв`язку з чим задоволенню підлягають вимоги саме на 30,84грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариство з обмеженою відповідальністю „Лєкол" (67560, Одеська область, Лиманський район, с. Ілічанка, вул. Шкільна, 3, код ЄДРПОУ 32398592) до Приватного акціонерного товариства "Одеській машинобудівельний завод" (65013, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 141, код ЄДРПОУ 00165698) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Одеській машинобудівельний завод" (65013, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 141, код ЄДРПОУ 00165698) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лєкол (67560, Одеська область, Лиманський р-н, с. Ілічанка, вул. Шкільна, буд.3, код ЄДРПОУ 32398592) основний борг в сумі 89 479 (вісімдесят дев`ять тисяч чотириста сімдесят дев`ять)грн. 82коп., інфляційні витрати в сумі 3 250 (три тисячі двісті п`ятдесят)грн. 18 коп., 3% річних в розмірі 632 (шістсот тридцять дві)грн. 49 коп., судовий збір в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві)грн. та інші витрати при подачі позову в сумі 30 (тридцять) грн. 84коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.4 розділу Х ,,Прикінцеві положення" чинного ГПК України строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на час дії карантину, введеного для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст складено 20 липня 2020 р.

Суддя К.Ф. Погребна