Рішення

від 16.07.2020 по справі 911/579/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 911/579/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Ісак Д.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Волощенко В.І. адвокат (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДФАСАД» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСАД ІНЖЕНІРИНГ СОЛЮШН» про стягнення 195940,05грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕЦБУДФАСАД звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ФАСАД ІНЖЕНІРИНГ СОЛЮШН про стягнення 195940,05грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕЦБУДФАСАД посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ФАСАД ІНЖЕНІРИНГ СОЛЮШН умов укладеного між сторонами договору оренди №015 від 16.11.2018р. щодо своєчасної сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.03.2020р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦБУДФАСАД передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Згідно автоматичного розподілу від 20.03.2020р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦБУДФАСАД передано на розгляд судді Степанової Л.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2020р. відкрито провадження у справі №911/579/20, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.04.2020р. о 11:20.

15.04.2020р. за вх.суду№9599/20 відповідач звернувся до суду з клопотанням про продовження строку для надання відзиву на позов та відкладення розгляду справи.

15.05.2020р. за вх.суду№9657/20 відповідач звернувся до суду з клопотанням про встановлення строку для подання відзиву на позов до 30.04.2020р.

15.04.2020р. за вх.суду№9618/20 позивач звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі.

В засідання суду від 16.04.2020р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.04.2020р. відкладено судове засідання на 12.05.2020р. о 11:00, продовжено відповідачу строк для подання відзиву до 30.04.2020р. та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В засідання суду від 12.05.2020р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2020р. відкладено судове засідання на 02.06.2020р. о 11:20 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

29.05.2020р. за вх.суду№13801/20 позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 195940,05грн. заборгованості з орендної плати, 3474,07грн. інфляційного збільшення, 20141,11грн. пені, 3204,04грн. 3% річних.

Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог суд зазначає, що вказана заява не є заявою про збільшення позовних вимог, а є заявою про зміну предмету та підстав позову оскільки первісними позовними вимогами було стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди майна, а в заяві про збільшення позовних вимог предметом позову є стягнення пені, 3% річних та інфляційного збільшення боргу.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Вказаною статтею врегульовано зміну предмету або підстав, натомість позивачем одночасно змінено і предмет позову і його підстави.

Враховуючи викладене, судом розглядаються первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 195940,05грн.

Суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційного збільшення боргу.

В засідання суду від 02.06.2020р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2020р. відкладено судове засідання на 25.06.2020р. о 12:00 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В засідання суду від 25.06.2020р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.06.2020р. відкладено судове засідання на 16.07.2020р. о 10:40 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

У судовому засіданні від 16.07.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №911/579/20.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

16.11.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДФАСАД» (позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАСАД ІНЖЕНІРИНГ СОЛЮШН» (відповідач, Орендар) було укладено договір оренди майна №015 (далі договір) відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне володіння та користування люльки будівельні в комплекті згідно Специфікації, яка підписується сторонами та є невід`ємною частиною договору (п.1.1. договору).

Відповідно п.п. 2.1. - 2.7. договору ціна оренди (орендна ставка) одиниці майна (однієї люльки в комплекті) за 1 місяць становить без ПДВ 5833,33грн., ПДВ 20% - 1166,67грн., що разом становить 7000,00гн. У випадку використання (оренди) обладнання не повний місяць, розмір орендної плати за неповний місяць розраховується за формулою: орендна плата*кількість днів оренди в поточному місяці : кількість календарних днів в поточному місяці. Орендар здійснює 100% передоплату за весь строк оренди майна (перший місяць оренди) шляхом перерахування грошових коштів у гривнях на поточний рахунок Орендодавця на підставі виставленого Орендодавцем рахунку або внесення готівкових коштів за прибутковим касовим ордером в касу підприємства. Окрім оплати орендної плати, до початку передачі обладнання в оренду, Орендар сплачує, як забезпечення умов виконання договору, додатковий орендний платіж за одиницю майна у розмірі 6000,00грн. як грошову заставу на випадок зіпсування або пошкодження у зв`язку із неправильним використанням обладнання або несвоєчасної сплати орендних платежів. У випадку відсутності грошової заборгованості Орендаря, після закінчення терміну дії договору або його розірвання сторонами та повернення Орендарем у повному обсязі обладнання Орендодавцю, додатковий гарантійний платіж (грошовий залог) повертається Орендарю протягом трьох банківських днів після підписання акту повернення всього обладнання з оренди та здійснення сторонами всіх розрахунків за договором. Розрахунковим періодом для внесення орендної плати є місяць в якому здійснюється оренда майна.

Пунктом 2.8. договору сторони встановили, що Орендар вносить орендну плату в наступному порядку: орендна плата до кінця місяця першого розрахункового періоду вноситься після укладення договору та до дати фактичної передачі майна в оренду, згідно виставленого Орендодавцем рахунку; за другий та кожний наступний розрахунковий періоди, орендна плата вноситься за 3 дні до початку розрахункового періоду, згідно виставленого Орендодавцем рахунку.

Згідно п.3.2. договору факт передачі майна згідно Специфікації Орендарю посвідчується актом приймання - передачі, що підписується сторонами, скріплюється печатками та є невід`ємною частиною договору. Дата підписання акта приймання - передачі є датою початку оренди майна.

Пунктом 3.4. договору сторони передбачили, що датою припинення оренди майна є дата передачі майна на склад Орендодавця, що фіксується в акту приймання - передачі.

Відповідно п.3.5. договору строк оренди майна до 31.12.2018р. За 5 діб до закінчення строку оренди письмово попередивши Орендодавця, Орендар має право продовжити термін ореди, при цьому складається відповідна додаткова угода до договору.

Пунктом 9.1. договору сторони встановили, що договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до закінчення передбаченого ним строку оренди, але у будь якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за ним.

Як вказує позивач, на виконання умов договору, позивач передав відповідачу в оренду люльки будівельні у кількості 5 штук, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання - передачі №1, №2 та відповідними специфікаціями. Позивачем за період дії договору було направлено на підпис акти наданих послуг на загальну суму 503940,05грн. з яких відповідачем було оплачено 308000,00грн.

Позивач зазначає, що 06.12.2019р. позивачем було підготовлено та надіслано на адресу відповідача претензію, у якій було заявлено вимогу на протязі 7 календарних погасити існуючу заборгованість за договором за період з вересня 2019 року по листопад 2019 року в загальній сумі 105000,00грн., за гарантійним листом відповідача від 08.11.2019р. вих. №08_1/11. Однак відповідач жодним чином не відреагував на дану претензію. 26.02.2020р. позивачем було повторно підготовлено та надіслано на адресу відповідача претензію, у якій було заявлено вимогу на протязі 7 календарних погасити існуючу заборгованість за договором за період з вересня 2019 року по листопад 2020 року в загальній сумі 195940,05грн., частина з якої додатково до всього підтверджувалася гарантійним листом відповідача. Разом з претензією позивачем було надіслано на підпис два оригінали актів виконаних за вересень 2019 - лютий 2020 року та акт звірки розрахунків, однак дані документи так не і повернулися від відповідача з його підписом. Станом на момент звернення, позивача до суду з позовом, відповідачем сплачено заборгованості за послуги по договору оренди майна, окрім того, заборгованість лише збільшується у зв`язку з плином часу та неповерненням майна з оренди. Так, станом на лютий 2020 року, заборгованість відповідача за договором оренди складає 195940,05грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 195940,05грн. заборгованості з орендної плати.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що періоди оренди люлек (тобто розрахункові періоди) не співпадають, рахунки на оплату орендних послуг повинні були бути виставлені Орендодавцем окремо по кожному розрахунковому періоду: щомісячно до 13 числа на суму 28000,00грн. за оренду чотирьох лелек, та щомісячно до 03 числа за оренду однієї люльки на суму 7000,00грн. Але, в порушення вищенаведених зобов`язань, незважаючи на те, що розрахункові періоди за двома актами приймання-передачі відрізняються, рахунки на оплату складалися позивачем сумарно за весь предмет оренди, з порушенням строку їх надання . Таким чином, рахунки, що складалися позивачем на протязі всього строку дії договору оренди не відповідали умовам договору, та, відповідно, не були належною підставою для здійснення їх оплати. Оплата таких рахунків є правом, а не обов`язком відповідача. Саме реалізуючи таке праве відповідач здійснював оплату за договором до серпня 2019 року.

Відповідач зазначає, що останній рахунок, який був отриманий відповідачем, був рахунок №СФ-0000044 від 01.11.2019р.. Інших рахунків в період строку їх дії на оплату від позивача не надходило, дані щодо їх надіслання відповідачу в матеріалах справи відсутні. Крім того, акти виконаних робіт за період з вересня 2019 року по лютий 2020 року позивачем не складалися та відповідачу не надсилалися. Вищенаведені документи були отримані відповідачем лише у лютому 2020 року як додатки до претензії від 26.02.2020р. Отримані відповідачем рахунки №СФ-0000048 від 09.12.2019р., №СФ-0000001 від 02.01.2020р., №СФ-0000005 від 10.02.2020р. не були чинними на момент їх отримання відповідачем. Що стосується рахунку №СФ-0000048 від 09.12.2019р., він взагалі є не чинним та не може бути підставою для орендного платежу, оскільки в ньому зазначене, що він діє до 01.11.2019р.

Відповідач стверджує, що він взагалі не мав можливості сплатити орендну плату за період грудень 2019 року по лютий 2020 року внаслідок порушення позивачем свого обов`язку надати рахунок на оплату. Документи, що надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог не відповідають вищенаведеним вимогам Закону України, зокрема не містять даних про обсяг господарської операції, посаду та дані особи, що склала документ, що унеможливлює вважати їх належним доказом по справі. Документи, якими підтверджуються позовні вимоги позивача не є належними доказами по справі та не можуть бути підставою для задоволення позову.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 759, 760 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2018р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди майна №015 за яким позивач передав в оренду відповідачу люльки будівельні в комплекті згідно Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач передав відповідачу в оренду люльки будівельні у кількості 5 штук, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання - передачі №1, №2 та відповідними специфікаціями на загальну суму 503940,05грн.

Пунктом 2.8. договору сторони встановили, що Орендар вносить орендну плату в наступному порядку: орендна плата до кінця місяця першого розрахункового періоду вноситься після укладення договору та до дати фактичної передачі майна в оренду, згідно виставленого Орендодавцем рахунку; за другий та кожний наступний розрахунковий періоди, орендна плата вноситься за 3 дні до початку розрахункового періоду, згідно виставленого Орендодавцем рахунку.

Відповідачем орендна плата сплачена частково у сумі 308000,00грн., що підтверджується на явними в матеріалах справи документами та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати залишку орендної плати не надав, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 195940,05грн. є обґрунтованими.

Посилання відповідача на неналежне виконання позивачем обов`язку щодо виставлення рахунків, які є підставою для сплати відповідачем орендної плати судом до уваги не приймаються, оскільки неналежне виконання позивачем зобов`язань не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплати орендної плати за фактичне користування орендованим майном позивача.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДФАСАД» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСАД ІНЖЕНІРИНГ СОЛЮШН» про стягнення 195940,05грн., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2939,10грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір у більшому розмірі ніж передбачено Законом України Про судовий збір , а саме у сумі 3300,00грн.

Суд звертає увагу позивача, що він має право звернутися до суду з заявою про повернення зайво сплаченого судового збору у сумі 360,90грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДФАСАД» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСАД ІНЖЕНІРИНГ СОЛЮШН» про стягнення 195940,05грн. - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСАД ІНЖЕНІРИНГ СОЛЮШН» (65009, м. Одеса, Гагарінське плато, 5/3, прим. 501, код ЄДРПОУ 39620308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДФАСАД» (03150, М. Київ, вул. Предславинська, 12, офіс 196, код ЄДРПОУ 40264864) 195940,05грн. заборгованості, 2939,10грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 21 липня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення, із врахуванням Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №731-ІХ від 18.06.2020р.

Суддя Л.В. Степанова