Рішення

від 09.07.2020 по справі 922/4310/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4310/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Торгівельні ряди", смт. Кегичівка, Харківська область до Фізичної особи-підприємця Розумної Віри Миколаївни, м. Красноград, Харківська область про стягнення коштів за участю представників:

Позивача - Ріпка В.О. - директор (особисто);

Відповідача - Синєпольська О.В. (ордер серія № ХВ 135619 від 20.01.2020 р.)

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Торгівельні ряди" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця Розумної Віри Миколаївни суми заборгованості у розмірі 48180,00 грн. нарахованої на підставі частини 2 статті 758 Цивільного кодексу України неустойки за період із 29.01.2017 р. по 02.12.2019 р., а також просить суд стягнути з Відповідача суму судового збору.

Ухвалою суду від 02.01.2020 р. залишено позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду оригіналу розрахункового документу, виданого поштовим відділенням щодо отримання послуг зв`язку, на підтвердження надіслання на адресу позивача копії заяви та усіх доданих до неї документів, відповідно до ухвали від 02.01.2020.

Приватним підприємством "Торгівельні ряди" у встановлений судом строк надано до суду заяву (вх. № 1300) про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 07.02.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4310/19 та було вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін щодо підготовчого засідання на "20" лютого 2020 р. о 12:00. Ухвалою суду від 20.02.2020 р. підготовче засідання відкладено на 10.03.2020 р. о 10:40. Ухвалою суду від 10.03.2020 р. підготовче засідання відкладено на 12.03.2020 р. о 11:00.

Суд, ухвалою від 12.03.20 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на "09" квітня 2020 р. о 11:40.

Ухвалою суду від 09.04.2020 р. розгляд справи відкладено на 07.05.2020 р. о 11:00. Ухвалою суду від 07.05.2020 р. розгляд справи відкладено на 02.06.2020 р. о 11:30. Ухвалою суду від 02.06.2020 р. розгляд справи відкладено на 16.06.2020 р. о 11:15. Ухвалою суду від 16.06.2020 р. розгляд справи відкладено на 09.07.2020 р. о 11:00.

Представник Позивача в судове засідання з`явився, підтримує свої позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник Відповідача у судове засідання з`явився, 03.03.2020 р. через канцелярію суду за вх. № 5567 надав відзив на позов, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначаючи, що договором оренди землі від 01.09.1998 р. не передбачено право орендаря ПП "Торгівельні ряди" передавати землю в суборенду. Також зазначає, що Позивач використовував на правах оренди земельну ділянку, на якій розташований ринок площею 4949 кв.м. Відповідач наполягає на тому, що спірний договір не був зареєстрований, в ньому відсутній кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки (границі розмежування), у зв`язку з цим даний договір не є договором оренди землі в розумінні Закону України "Про оренду землі".

Позивач 10.03.2020 р. через канцелярію суду (за вх. № 6161) надав відповідь на відзив, в якій зазначає наступне.

ПП "Торгівельні ряди" не укладало з ФОП Розумною В. М. договору оренди землі, а приписи земельного законодавства, на які посилається відповідач, не мають жодного відношення до правовідносин сторіндоговоур оренди (найму) торгівельного місця на ринку смт. Кегичівка від 15.06.2015 р., оскільки цей договір є договором оренди торгових площ для розміщення на них торгового обладнання (прилавків, столів, транспортних засобів, причепів, візків, у т.ч. ручних ручних, контейнерів, кіосків, палаток тощо) для здійснення торгівлі, а предметом цього договору є торгівельне місце як торгова площа з твердим покриттям для торгівлі яке є частиною ринкової площі.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

15.06.2015 р. між ПП "Торгівельні ряди" та ФОП Розумною Вірою Миколаївною було укладено договір найму (оренди) торгівельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" № 9, п. 1.1. якого наймодавець передав, а наймач прийняв у тимчасове платне користування торгівельне місце № 9 у вигляді ділянки з твердим покриттям, яке розташоване на ринку ПП "Торгівельні ряди" за адресою: 64003, смт. Кегичівка Харківської області, вул. Миру, 30. Загальна площа об`єкту найму становить 12 кв.м. ділянки з твердим покриттям.

Згідно п. 1.3. договору, торгівельне місце передається в тимчасове платне користування для торгівлі товарами на розсуд наймача з дотриманням вимог чинного законодавства України.

За умовами п. 2.1. договору, вступ наймача у користування об`єктом найму настає одночасно з підписанням сторонами договору.

За п. 2.4., об`єкт найму вважається поверненим наймодавцю з часу підписання сторонами акту прийому-передачі про фактичне повернення майна з оренди. Розмір плати становить 730,00 грн. на місяць.

П. 3.2. договору передбачено, що розмір плати за користування об`єктом найму може змінюватись у разі змін податкового законодавства, амортизаційних відрахувань, розміру плати за землю тощо та коригується з урахуванням індексу інфляції. Зміни вносяться за ініціативою наймодавця направленням наймачу письмової угоди про збільшення плати за користування об`єктом найму.

Згідно п. 3.4. договору, плата за користування об`єктом найму сплачується помісячно в готівковій формі в якості передоплати наперед до 20 числа щомісячно.

Розд. 4 договору передбачено, що наймач зобов`яується своєчасно, наперед до 20 числа щомісячно і в повному обсязі сплачувати наймодавцю плату за користування об`єктом найму, а також повернути наймодавцю об`єкт найму згідно з актом приймання-передачі в стані, не гіршому від його стану на момент передачі в найм з урахуванням зносу у встановлених розмірах. Також наймодавець має право вимагати від наймача плати за користування об`єктом найму, виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його дострокового розірвання у випадку несвоєчасної сплати за користування об`єктом найму або використання об`єкта найму на цілі, не обумовлені договором, недосягнення згоди про збільшення розміру плати за користування об`єктом найму.

Відповідно до п. 5.1.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань строки несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, зокрема, за порушення строку перерахування коштів, встановлених п. 4.1.2., наймач сплачує пеню в розмірі 10% від суми боргу за кожний день прострочення.

П. 5.1.6. договору визначено, що при затримці повернення з вини наймача торгівельного місця після припинення дії цього договору, наймач сплачує плату за користування об`єктом найму у подвійному розмірі до дня фактичної передачі об`єкта найму за актом приймання-передачі.

За п. 6.1. договору, строк його дії з 15.06.2015 р. по 05.01.2016 р. Згідно п. 6.6. договору, сторони погодили, що у випадку відсутності заперечень наймодавця та наймача про припинення дії договору протягом одного місяця до його закінчення він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, про що укладається додаткова угода у письмовому вигляді. Зміна умов або розірвання договору проводиться за погодженням сторін, які оформлюються додатковою угодою і є невід`ємною частиною договору. Дія договору припиняється внаслідок закінчення строку його дії.

Позивач зазначає, що Відповідач з 20.02.2016 р. припинив сплачувати орендну плату за користування торгівельним місцем на ринку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.02.2017 р. по справі № 922/4751/16 було вирішено стягнуто з ФОП Розумної В.М. на користь ПП "Торгівельні ряди" борг за час фактичного користування майном в розмірі 8760,00 грн., пеню в сумі 1040,75 грн., інфляційні втрати в сумі 490,90 грн., 3% річних в сумі 121,43 грн. та як випливає з зазначеного рішення, договір був пролонгований на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором до 29.01.2017 р.

Ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У раз відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які ьбули передбачені договором.

Згідно ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договоур найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Позивач на дату закінчення строку договору оренди, а саме 20.01.2017 р. направив відповідачу листи з заявами про припинення договору з запереченнями орендодавця щодо поновлення договору на новий строк та вимогою негайно повернути об`єкт найму, але відповідач ніяким чином на них не відреагував.

Отже, оскільки на дату закінчення строку договоур оренди та протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заяви позивача про припинення цього договору з запереченнями щодо його поновлення на новий строк, то цей договір є припиненим з 29.01.2017 р.

Після припинення договору відповідач не виконав обов`язки наймача, який зобов`язаний в разі припинення договору найму негайно повернути позивачу об`єкт найму згідно з актом приймання-передачі, як це передбачено в п. 4.1.10 договору та в ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 2.4. договору та ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму повинно оформлятись актом приймання-передачі про фактичне повернення майна з оренди, який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до п. 5.1.6. договору, при затримці повернення майна з вини наймача торгівельного місця після припинення дії договору, наймач сплачує плату за користування об`єктом найму у подвійному розмірі до дня фактичної передачі об`єкта найму за актом приймання-передачі.

Ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених дим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. З ст. 549 ЦК України).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Як зазначено в п. 4.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Пр деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 р. № 12, зі змісту ст. 759, 763 і 764 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється."

Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Ч. 2 цієї статті передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Такі правові висновки містяться в Постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі № 3-111гс11, де було надано характеристику правовідносин з найму торгових площ на ринках і де суд, який розглянувши справу у подібних правовідносинах з оренди торгових площ на ринках, зазначив: "Незважаючи на те, що на час розгляду справи дію угоди про надання торгових площ в користування (оренду) було припинено, Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог наймодавця про повернення торгових площ, не врахував положення ст. 629 ЦК України та ст. 193 ГК України (щодо обов`язковості договору для виконання сторонами), положення ч. 1 ст. 785 ЦК України (щодо обов`язку наймача у разі припинення договору найму повернути наймодавцеві річ, обумовлену договором) та умови договору".

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, тобто кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які посилається, відповідними доказами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої витрати зі сплати судового збору у даному разі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Розумної Віри Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Торгівельні ряди" (64003, Харківська область, смт. Кегичівка, вул. Миру, 57, код ЄДРПОУ 30193473) суму неустойки за період з 29.01.2017 р. по 02.12.2019 р. в розмірі 48180,00 грн., а також суму судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "20" липня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін