Рішення

від 21.07.2020 по справі 927/214/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

21 липня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/214/20

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу №927/214/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Кейс

вул. Чернігівська, 62, м. Бахмач, Чернігівська область, 16501

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства Яна Плюс

вул. Центральна, 16, с. Петрівка, Сновський район, Чернігівська область, 15222

про стягнення 47 455 грн 87 коп.

представники сторін не викликалися

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської від 09.04.2020, з урахуванням усунутих позивачем недоліків поданої позовної заяви, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Кейс до Приватного сільськогосподарського підприємства Яна Плюс про стягнення 47455 грн 87 коп. пені за прострочення платежів за договором № 03/09-2019 оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 03.09.2019 року та за договором № 01/10-2019 оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 10.10.2019 року, 2102 грн 00 коп. судового збору та 15000 грн 00 коп. витрат на юридичну допомогу адвоката.

Позивач та відповідач належним чином повідомлені про розгляд справи №927/214/20 Господарським судом Чернігівської області за правилами спрощеного письмового позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №1400047926558 - ухвалу від 09.04.2020 вручено позивачу 28.04.2020 (після повторного направлення 24.04.2020, оскільки ухвала суду від 09.04.2020, яка первісно була направлена на адресу позивача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням за №1400047927635 повернулася до суду не врученою 23.04.2020 з відміткою поштового відділення за закінченням встановленого строку зберігання ), 1400047926280 - ухвалу від 09.04.2020 вручено відповідачу 10.04.2020.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, встановлені законом, до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що також передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 із змінами і доповненнями, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020 на усій території України.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів , з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з 22.05.2020 до 22.06.2020 із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 .

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів , якою з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 22.05.2020 до 31.07.2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні установлено карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 .

Відповідно до п.4 розділу Х Прикінцеві положення (в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Таким чином, приписи пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення (в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) містять перелік процесуальних строків, які продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився в межах розумного строку, та з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України.

Виклад позицій учасників судового процесу

Стислий виклад позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 03/09-2019 оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 03.09.2019 та договору № 01/10-2019 оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 10.10.2019 року щодо своєчасної сплати орендної плати. Позивач стверджує, що відповідачем проведена сплата орендної плати 10.03.2020 у сумі 629252,89грн з порушенням граничних строків оплати орендної плати, визначених умовами вказаних договорів. Нарахування пені проведені відповідно до п.8.5 договорів оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем.

В поданій позивачем відповіді на відзив, яка сформована 17.06.2020 в системі Електронний суд , позивач вважає наведені відповідачем у відзиві доводи непереконливими та такими, що не можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки та витрат на професійну правничу допомогу.

Стислий виклад заперечень відповідача.

В поданому відповідачем 06.05.2020 відзиві від 28.04.2020, зазначено, що заборгованість яка виникла в ПСП ЯНА ПЛЮС перед ТОВ АГРО КЕЙС та на момент звернення до суду є повністю погашеною, спричинена об`єктивними факторами і не виконання протягом деякого часу своїх зобов`язань спричинені не бажанням уникнути від виконанні зобов`язань, а внаслідок збігу тяжких тимчасових фінансових складнощів ПСП ЯНА ПЛЮС . Відповідач вказує, що пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. За таких обставин, відповідач просить суд, в зв`язку з вищевикладеним зменшити розмір неустойки заявлений позивачем на 50 %. Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами на 50 %.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Під час розгляду даної справи підлягають встановленню обставини щодо виконання відповідачем окремо кожного договору оренди, з`ясування обставин щодо належного/неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кожним договором оренди щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, щодо правомірного нарахування пені.

03.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Кейс (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством ЯНА ПЛЮС укладено договір №03/09-2019 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем (далі - договір №03/09-2019), відповідно до умов якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми разом із обслуговуючим персоналом, для забезпечення збирання врожаю соняшника, а орендар зобов`язується прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендодавцеві орендну плату за її використання (п. 1.1. договору №03/09-2019).

Згідно з п. 4.1. договору №03/09-2019 техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі.

За умовами п. 5.2 договору №03/09-2019 виплата орендної плати проводиться протягом 10 банківських днів після підписання закінчення строку оренди та підписання акту прийому-передачі техніки, який засвідчує повернення техніки. Орендар має право достроково сплатити орендну плату на користь орендодавця. Орендар має право здійснити попередню оплату , яка здійснюється на підставі виставленого орендодавцем рахунку.

Остаточний розрахунок за даним договором здійснюється на підставі акт приймання-передачі наданих послуг з оренди, що оформлюється протягом 5 календарних днів з моменту закінчення терміну оренди.

03.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Кейс та Приватним сільськогосподарським підприємством Яна плюс укладено акт приймання-передачі до договору №03/09-2019 від 03.09.2019, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду техніку - комбайн CLAAS LEXION 560, державний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 .

У відповідності до акту приймання-передачі від 09.10.2019 орендар повернув, а орендодавець прийняв після оренди комбайн CLAAS LEXION 560, державний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 .

Згідно з актом наданих послуг по оренді комбайну з екіпажем за вересень-жовтень 2019 №1/09-10/2019 сума оренди становить 295504,09 грн.

З огляду на умови договору №03/09-2019, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язався сплатити позивачу орендну плату у строк 24.10.2019.

10.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Кейс (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством ЯНА ПЛЮС укладено договір №01/10-2019 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем (далі - договір №01/10-2019), відповідно до умов якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми разом із обслуговуючим персоналом, для забезпечення збирання врожаю соняшника, а орендар зобов`язується прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендодавцеві орендну плату за її використання (п. 1.1.м договору).

Згідно з п. 4.1. договору №01/10-2019 техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.2. договору №01/10-2019 строк оренди 33 календарні дні.

За умовами п. 5.2 договору №01/10-2019 виплата орендної плати проводиться протягом 10 банківських днів після підписання закінчення строку оренди та підписання акту прийому-передачі техніки, який засвідчує повернення техніки. Орендар має право достроково сплатити орендну плату на користь орендодавця. Орендар має право здійснити попередню оплату , яка здійснюється на підставі виставленого орендодавцем рахунку.

Остаточний розрахунок за даним договором здійснюється на підставі акт приймання-передачі наданих послуг з оренди, що оформлюється протягом 5 календарних днів з моменту закінчення терміну оренди (п. 5.7. договору №01/10-2019).

10.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Кейс та Приватним сільськогосподарським підприємством Яна плюс укладено акт приймання-передачі до договору №01/10-2019 від 10.10.2019, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду техніку - комбайн CLAAS LEXION 560, державний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 ..

У відповідності до акту приймання-передачі від 03.12.2019 орендар повернув, а орендодавець прийняв після оренди комбайн CLAAS LEXION 560, державний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 .

Згідно з актом від 03.12.2019 наданих послуг по оренді комбайну з екіпажем за жовтень-грудень 2019 №01/03-12/2019 сума оренди становить 333748,80 грн.

Дослідивши умови договору №01/10-2019, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язався сплатити позивачу орендну плату у строк 17.12.2019.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в обумовлений договорами строк (24.10.2019 та 17.12.2019) оплату за оренду комбайна з екіпажем не здійснив, у зв`язку з чим заборгованість відповідача становила 629252,89грн.

Як вбачається з платіжного доручення №360 від 10.03.2020, копія якого подана позивачем до матеріалів справи, відповідачем сплачено на рахунок позивача 629252,89 грн з призначенням платежу оплата за оренду с/г техніки з екіпажем зг. дог №03/09-2019 від 03.09.2019 рах №1 від 10.03.2020 .

Враховуючи вище встановлені обставини, суд доходить висновку, що відповідачем виконані зобов`язання по оплаті орендної плати на виконання умов договору №03/09-2019 від 03.09.2019 та №01/10-2019 від 10.10.2019 з порушенням строків, встановлених у вказаних договорах.

У п.8.5 договорів №03/09-2019 від 03.09.2019 та №01/10-2019 від 10.10.2019 сторони встановили, що за несплату орендодавцю орендної плати орендар за кожний день прострочення платежу сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Норми права, які суд застосував, та мотиви їх застосування

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1, 2 ст.798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує.

У ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України встановлено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці виконання певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання ( ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем за договорами №03/09-2019 від 03.09.2019 та 01/10-2019 від 10.10.2019 на час звернення до суду відсутня.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 28546,50грн за прострочку виконання зобов`язань по сплаті орендної плати по договору №03/09-2019 від 03.09.2019 за період з 25.10.2019 по 12.03.2020.

Так, з аналізу розрахунку пені за договором №03/9-2019 від 03.09.2019, судом враховано, що позивачем невірно застосовна облікова ставка НБУ за період з 25.10.2019- 12.12.2019 в розмірі 13,5% замість 15,5%, а також позивачем безпідставно включено в розрахунок 10.03.2020 - день оплати боргу відповідачем, який є датою припинення зобов`язання відповідача в частині оплати орендної плати. Допущені помилки позивача при визначенні розміру пені за прострочку виконання відповідачем зобов`язання не призвели до нарахування та пред`явлення до стягнення з відповідача пені у більшому розмірі ніж фактичний розмір пені за перерахунком суду за період з 25.10.2019 по 09.03.2020. За таких обставин з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 28546,50 грн за період з 25.10.2019 по 09.03.2020

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 18909,37грн за прострочку виконання зобов`язань по сплаті орендної плати по договору №01/10-2019 від 10.10.2019 за період з 18.12.2019 по 10.03.2020.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені.

При перевірці розрахунку пені за договором №01/10-2019, судом встановлено, що позивачем безпідставно включено в розрахунок пені день оплати боргу відповідачем 10.03.2020, який є датою припинення зобов`язання відповідача в частині оплати орендної плати.

За таких обставин правомірне нарахування пені становить 18686,78 грн за період з 18.12.2019 по 09.03.2020. В решті стягнення пені у сумі 222,59грн позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку із безпідставністю проведеного нарахування.

Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частинами другою, третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Також судами враховано висновки, викладені у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013, в якому зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Також судом враховано інтереси сторін, поведінку винної сторони та ступень виконання зобов`язання, а саме повну оплату суми основного боргу до звернення позивача до суду про стягнення пені та відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків позивачу.

Крім того, судом враховано висновки Верховного Суду, викладені, у постановах від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов Договору та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд доходить висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 50% та прийняття до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру пені заявленої до стягнення.

За таких обставин належна до стягнення пеня становить 23616,64 грн. (47233,28грн х 50%).

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача без врахування зменшення такого розміру.

За таких обставин судовий збір у розмірі 2092,14 грн, розрахований від суми правомірно заявленої до стягнення з відповідача пені 47233,28грн, покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який становить 15000,00 грн суми витрат на послуги адвоката і які він просить стягнути з відповідача.

Відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про правову допомогу №1/2020 від 14.02.2020, додаткову угоду від 14.02.2020 до договору про правничу допомогу №1/2020 від 14.02.2020, акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 25.02.2020, рахунок №1 від 14.02.2020 на суму 15000,00 грн, платіжне доручення №470 від 18.02.202 на суму 15000,00 грн, акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 10.03.2020, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 10.03.2020, ордер ЧН №098235 від 12.03.2020, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №171 від 24.12.1997.

Приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з умов договору про правову допомогу №1/2020 від 14.02.2020 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Кейс (клієнт) та адвокатом Ковалюх Василем Миколайовичем в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів ТОВ Агро Кейс в Господарському суді Чернігівської області в господарській справі за позовом ТОВ Агро Кейс до Приватного сільськогосподарського підприємства Яна Плюс про стягнення заборгованості за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №03/09-2019 від 03.09.2019 та договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №01/10-2019 від 10.10.2019 ( п. 1.1 договору про правову допомогу №1/2020 в редакції додаткової угоди від 14.02.2020).

Відповідно до акта приймання передачі наданих юридичних послуг від 25.02.2020 та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 10.03.2020, адвокатом надано наступні послуги: усні та письмові консультації з юридичних питань на суму 750,00 грн (1 год.), вивчення документів, судової практики та формування правової позиції у справі на суму 3750,00 грн (5 год.), підготовка проекту позовної заяви, розрахунку сум, що стягуються виготовлення копій документів, надсилання їх відповідачу та суду на суму 9750,00 грн (13 год), участь в судових засіданнях на суму 750,00 грн (1 год.).

Відповідач заперечив проти розміру витрат на правову допомогу. Так, відповідач зазначає про невідповідність документів, поданих до позовної заяви вперше та вдруге. Відповідач вважає, що в актах зазначено завищену кількість годин необхідних для надання відповідних послуг кваліфікованими фахівцями - адвокатами та зазначає, що до розрахунку включено вартість однієї години участі в судовому засіданні, якого фактично не відбудеться.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зазначає, що оцінка тих чи інших витрат сторін, як судових, здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката.

При цьому, судом враховано, що усні та письмові консультації з юридичних питань та вивчення документів, судової практики та формування правової позиції у справі, фактично є однаковими діями адвоката, щодо підготовки документів, що підтверджують позицію клієнта.

Крім того, суд оцінює критично вартість дій та послуг адвоката в сумі 750,00 грн, щодо участі в судових засіданнях, які фактично не відбувалися, оскільки розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З огляду на матеріали справи, враховуючи наявність заперечень відповідача щодо співмірності заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, суд з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи, вважає такий розмір витрат на правничу допомогу неспівмірним з обсягом наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги, а відтак, значно завищеним, що суперечить принципу розподілу витрат, таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн 00коп.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, 232, 233, 236-241, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Кейс до Приватного сільськогосподарського підприємства Яна Плюс про стягнення 47455 грн 87 коп. пені задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Яна Плюс (вул. Центральна, 16, с. Петрівка, Сновський район, Чернігівська область, ідентифікаційний код 32300997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Кейс (вул. Чернігівська, 62, м. Бахмач, Чернігівська область, ідентифікаційний код 41470396) 23616грн 64коп. пені, 2092 грн 14коп. судового збору, 9000грн 00коп. витрат на професійну допомогу.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Агро Кейс у стягненні 23839грн 23коп. пені з Приватного сільськогосподарського підприємства Яна Плюс .

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 21.07.2020.

Суддя Н.Ю.Книш