Рішення

від 20.07.2020 по справі 280/1834/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 липня 2020 року (16 год. 45 хв.)Справа № 280/1834/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Приватного сільськогосподарського підприємства Банівка (72103, Запорізька область, Приморський район, с. Банівка, вул. Центральна, 44, ЄДРПОУ 30694172) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство Банівка (далі - позивач, ПСП Банівка ) звернулося до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), у якому позивач просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. № 26742 від 09.06.25020): визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.12.2019 № 0004550513 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 395 619,25 грн., в тому числі 300 285,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 95334,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення - рішення від 13.12.2019 № 0004560513 та податкове повідомлення - рішення № 0003830513 від 20.03.2020, як такі, що не відповідають чинному законодавству України, а також порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення - рішення є такими, що суперечать вимогам Податкового кодексу України. Зазначає, що позивачем дотримані всі вимоги законодавства для застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість як сільськогосподарським підприємством у 2016 році. Також позивач зауважує, що позиція відповідача свідчить про розширювальне тлумачення норм Податкового кодексу України, які не передбачають внесення платником податків в перелік видів діяльності за КВЕД всіх можливих видів сільськогосподарської діяльності платника податків. Також позивач зазначає про неправомірне застосування штрафних санкції відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України в розмірі 20 263 грн. за грудень 2016 року. Крім того, ПСП Банівка вважає, що у ГУ ДПС у Запорізькій області були відсутні підстави для визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за неіснуючим договором поставки гороху врожаю 2017 року на користь ТОВ ПРОФІТ-ПОІНТ та застосування штрафних санкцій за не реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних по вказаній операції. Також позивач заперечив встановлення відповідачем завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по операції з ТОВ ХАЙДІ на суму 6 233 грн. за лютий 2018 року. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою суду від 23.03.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 21.04.2020.

Ухвалою суду від 21.04.2020 розгляд справи відкладено до 21.05.2020.

30.04.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №20090), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що у ПСП Банівка у свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб`єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ № 200098795 на дату здійснення реалізації соняшникової олії, шроту, концентрату фосфатидного та лушпиння соняшника, одержаних від давальницької переробки насіння соняшника власного виробництва, відсутній КВЕД 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів , тому податкові зобов`язання за зазначеною операцією підлягають відображенню у декларації з позначкою 0110 Загальна , а не у декларації з ПДВ з позначкою 0121 Спеціальний режим оподаткування у сфері сільською господарства . Також відповідач вважає, що позивачем протиправно не визначено податкові зобов`язання та не зареєстровано в єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну по даті отримання грошових коштів від покупця ТОВ ПРОФІТ - ПОІНТ . Крім того, ГУ ДПС у Запорізькій області вважає, що ПСП БАНІВКА завищено податковий кредит з ПДВ по операціях з контрагентом-постачальником ТОВ ХАЙДІ на суму ПДВ 6 233 грн. за лютий 2018 року, так як наявний пересорт у першій ланці ланцюга постачання товарів. Вважає, що прийнявши оскаржувані рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 21.05.2020 провадження у справі зупинено до 23.06.2020.

Ухвалою суду від 23.06.2020 провадження у справі поновлено.

Протокольною ухвалою суду від 23.06.2020 розгляд справи відкладено до 08.07.2020.

Протокольною ухвалою суду від 08.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 08.07.2020.

У судовому засіданні 08.07.2020 представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог заперечила, з підстав викладених у відзиві.

08.07.2020 у судовому засіданні, за клопотанням учасників справи, судом ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

У період з 28.08.2019 по 08.10.2019 фахівцями відповідача, на підставі наказу №2815 від 15.08.2019 проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, валютного - за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.06.2019, за результатами якої складено Акт від 16.10.2019 № 57/08-01-05-13/30694172.

ПСП Банівка подано заперечення до акту перевірки від 16.10.2019 № 57/08-01-05-13/30694172, за результатом розгляду яких ГУ ДПС у Запорізькій області вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача згідно наказу від 18.11.2019 №793.

Так, у період з 25.11.2019 по 29.11.2019, фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, що викладені у запереченнях від 04.11.2019 (вхідний від 04.11.2019 № 11142/10) на акт перевірки від 16.10.2019 № 57/08-01-05-13/30694172 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, за результатами якої складено Акт від 06.12.2019 № 128/08-01-05-13/30694172.

Висновками Акту перевірки від 06.12.2019 № 128/08-01-05-13/30694172 встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1, п. 192.3 ст. 192. п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3. п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПСП БАНІВКА занизило податок на додану вартість на загальну суму 305 200 грн., в т. ч. по періодах: листопад 2016 р. на суму 4 469 грн., грудень 2016 р. на суму 9 583 грн., травень 2017 р. 4 915 грн., липень 2017 року на суму 280 000 грн., лютий 2018 р. 6 233 грн.;

п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201, п. 120-1.2. ст. 120-1 Податкового кодексу України за відсутність реєстрації податкових накладних протягом граничного строку, в результаті чого до ПСП БАНІВКА застосовується штрафна санкція у розмірі 50 відсотків суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість;

відповідно до вимог п. 123.2. ст. 123 Податкового кодексу України до ПСП БАНІВКА застосовується штрафна санкція.

13.12.2019 на підставі акту від 06.12.2019 № 128/08-01-05-13/30694172 відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення:

форми Р №0004550513, яким ПСП Банівка збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 401 763,00 грн., в тому числі 305 200,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 96 563,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

форми ПН № 0004560513, яким ПСП Банівка попереджене про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк, визначений пунктом 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України та згідно зі статтею 120-1 Податкового кодексу України застосовано штраф в розмірі 50 % у сумі 140 000,00 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги від 28.02.2020 вих. № 7633/6/99-00-08-05-01-06 ДПС України залишено без змін податкові повідомлення - рішення від 13.12.2019 № 0004560513, № 0004550513, а скаргу ПСП БАНІВКА без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням від 13.12.2019 № 0004550513 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 395 619,25 грн., в тому числі 300 285,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 95 334,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податковим повідомленням - рішенням від 13.12.2019 № 0004560513 у повному обсязі, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Окрім того, у позовній заяві зазначено, що ПСП Банівка не оскаржується встановлене заниження податку на додану вартість в розмірі 4 915 грн. за травень 2017 року та нараховані за ним штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 228,75 грн..

У заяві про збільшення позовних вимог позивач додатково просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми Н № 0003830513 від 20.03.2020, прийняте на підставі акту перевірки від 06.12.2019 №128/08-01-05-13/30694172, яким встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 280 000 грн. після отримання податкового повідомлення - рішення №0004550513 від 13.12.2019 та застосовано штраф в розмірі 50 % у сумі 140 000,00 грн.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що підставою прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення від 13.12.2019 № 0004550513 послугувало, зокрема, встановлене порушення вимог пп. 209.2.4 п. 209.2, п. 209.10 ст. 209 Податкового кодексу України та завищення ПСП Банівка суми податкових зобов`язань за даними декларації з ПДВ з позначкою 0121 Спеціальний режим оподаткування у сфері сільською господарства на загальну суму 48 306,10 грн., т.ч. по періодах: вересень 2016 року на суму 20 124,73 грн., жовтень 2016 року на суму 78,31 грн., листопад 2016 року на суму 8 937,90 грн., грудень 2016 року на суму 19 165,16 грн., та заниження суми податкових зобов`язань за даними декларації з ПДВ з позначкою 0110 Загальна на загальну суму 48 306,10 гривень, у т. ч. по періодах: вересень 2016 року на суму 20 124,73 грн., жовтень 2016 року на суму 78,31 грн., листопад 2016 року на суму 8 937,90 грн., грудень 2016 року на суму 19 165,16 грн. Сума податкових зобов`язань за вересень та жовтень 2016 року не включена до розрахунку грошових зобов`язань при прийманні податкового повідомлення - рішення від 13.12.2019 № 0004550513 відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України.

По визначеному порушенню судом встановлено, що позивач в 2016 році застосовував спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського господарства на підставі свідоцтва про реєстрацію суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 200098795.

В свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства - ПСП Банівка як суб`єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ № 200098795 в переліку видів діяльності сільськогосподарського підприємства, які підпадають під дію спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, та визначені статтею 209 розділу V Кодексу на основі КВЕД зазначено: надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; вирощування зернових та технічних культур; овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників; обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства.

Порядок застосування спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства встановлений статтею 209 Податкового кодексу України. Суд застосовує норми Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) в редакції, яка була чинна в період встановленого порушення.

Відповідно до п.209.1 ст. 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Абзацом першим п.209.6 ст.209 ПК України передбачається, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менше як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно з п. 209.7 ст. 209 ПК України, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб`єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Пункт 209.17 ст. 209 ПК України визначає види діяльності на які поширюється дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства:

пп. 209.17.1. вирощування зернових та технічних культур (01.11.0 КВЕД);

пп. 209.17.2. овочівництво; декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників (01.12.0 КВЕД);

пп. 209.17.14. надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту (01.41.0 КВЕД);

пп. 209.17.17. обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб) (05.01.0, 15.11.0, 15.12.0, 15.13.0, 15.20.0, 15.31.0, 15.32.0, 15.33.0, 15.41.0, 15.42.0, 15.43.0, 15.51.0, 15.61.0, 15.62.0, 15.71.0, 15.81.0, 15.83.0, 15.85.0 КВЕД).

За пп. 209.15.5 п. 209.15 ст. 209 ПК України, для цілей цієї статті застосовуються такі терміни: виробництво продукції на давальницьких умовах із сировини, яка вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку, - це операція з постачання сільськогосподарської сировини замовником (власником) - суб`єктом спецрежиму виробникові (переробникові) та прийняття останнім для переробки (обробки, збагачення чи використання) на готову продукцію на виробничих потужностях такого виробника (переробника) за відповідну плату без отримання права власності на таку продукцію.

Нормою пункту 209.16 статті 209 ПК України встановлено, що обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб) (05.01.0, 15.11.0, 15.12.0, 15.13.0, 15.20.0, 15.31.0, 15.32.0, 15.33.0, 15.41.0, 15.42.0, 15.43.0, 15.51.0, 15.61.0, 15.62.0, 15.71.0, 15.81.0, 15.83.0, 15.85.0 КВЕД).

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що ПСП Банівка у періоді, що перевірявся, здійснювало діяльність, пов`язану з реалізацією зернових та технічних культур, в тому числі озимої пшениці, ячменю, соняшника, гороху, льону, продуктів їх переробки, в тому числі соняшникової олії, зерновідходів, реалізацію продуктів власної пекарні (хлібобулочні вироби), надання послуг.

Так, судом встановлено та матеріалів справи підтверджено, що згідно Договору №1145/6 від 12.09.2016 у вересні 2016 року вирощене насіння соняшника в кількості 62,52 тон ПСП Банівка передало для переробки на давальницьких умовах ПАТ Пологівський ОЕЗ (код за ЄДРПОУ 00384147).

Олія соняшникова нерафінована, яка отримана внаслідок давальницької переробки соняшника, була реалізована позивачем фізичним особам - неплатникам ПДВ в період з вересня по грудень 2016 року, шрот соняшниковий та лушпиння соняшникове - ДП ЕСКОРТ-АГРО З ІНОЗЕМНОЮ ІНВЕСТИЦІЄЮ (код ЄДРПОУ 31087228), концентрат фосфатидний соняшниковий - ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ СЛАВІЯ (код ЄДРПОУ 31741060).

Податкові зобов`язання з ПДВ по вищевказаним операціям з реалізації олії соняшникової, шроту, лушпиння та концентрату фосфатидного соняшникового відображені позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з вересня по грудень 2016 року з позначками 0121 - спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства .

Так, податковий орган вважає, що ПСП Банівка не мало право використовувати спеціальний режим оподаткування до операцій з реалізації олії соняшникової, концентрату фосфатидного, шроту та лушпиння соняшникового, які отримані від давальницької переробки ТОВ Пологівський ОЕЗ насіння соняшнику власного виробництва, оскільки до свідоцтва про реєстрацію суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість позивача не внесений вид діяльності за кодом КВЕД 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів .

При вирішенні даного спору, суд враховує, що саме відсутність коду виду економічної діяльності КВЕД 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів в свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства - ПСП Банівка як суб`єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ № 200098795 на думку відповідача спіткало до порушень податкового законодавства.

Суд дослідивши матеріали справи вважає, що для застосування позивачем спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість як сільськогосподарським підприємством ним були дотримані всі вимоги податкового законодавства, з огляду на наступне.

Суд враховує, що ПСП Банівка у 2016 році було включено до реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість як сільськогосподарське підприємство.

Сировина (насіння соняшнику) була вирощено позивачем на власних (орендованих) земельних ділянках, що не заперечується та не спростовується відповідачем.

Сировина була передана ПСП Банівка переробнику ТОВ Пологівський ОЕЗ на давальницьких умовах без переходу права власності на нього, що вбачається з умов Договору № 1145/6 від 12.09.2016, а також не спростовується відповідачем.

Насіння соняшнику, а також вироблені з нього олія соняшникова нерафінована, шрот та лушпиння соняшникове відносяться до передбачених п. 209.7 ст. 209 ПК України товарних груп 1-24 УКТ ЗЕД, тому є сільськогосподарськими товарами.

Суд наголошує, що абзац перший пункту 209.6 ст. 209 ПК України визначає сільськогосподарським підприємство основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах.

Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку щодо правомірного відображення позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість по спірним операціям з постачання сільськогосподарських товарів - олії соняшникової нерафінованої, шроту та лушпиння соняшникового, вироблених на давальницьких умовах, у податкових деклараціях з податку на додану вартість з позначкою 0121 - Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства .

Що стосується твердження контролюючого органу про необхідність мати код виду економічної діяльності КВЕД 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів у свідоцтві суб`єкта спеціального режиму оподаткування ПСП Банівка , то суд звертає увагу відповідача, що позивач не є виробником олії та тваринних жирів, тому не має у свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства цього коду. Однак, згідно приписів Податкового кодексу України це не позбавляє позивача права при реалізації продуктів перероблення власне вирощеного насіння соняшника використовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Суд зазначає, що позиція ГУ ДПС у Запорізькій області по спірному питанню значно звужує права ПСП Банівка на застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, передбачені Податковим кодексом України, що є незаконним.

Також суд звертає увагу, що згідно із пп. 209.15.5 п. 209.15 ст. 209 ПК України виробництво продукції на давальницьких умовах із сировини, яка вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку, - це операція з постачання сільськогосподарської сировини замовником (власником) - суб`єктом спецрежиму виробникові (переробникові) та прийняття останнім для переробки (обробки, збагачення чи використання) на готову продукцію на виробничих потужностях такого виробника (переробника) за відповідну плату без отримання права власності на таку продукцію.

За пп. 209.17.17 п. 209.17 ст. 209 ПК України дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на: обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб) (05.01.0, 15.11.0, 15.12.0, 15.13.0, 15.20.0, 15.31.0, 15.32.0, 15.33.0, 15.41.0, 15.42.0, 15.43.0, 15.51.0, 15.61.0, 15.62.0, 15.71.0, 15.81.0, 15.83.0, 15.85.0 КВЕД) (пп. 209.17.17).

З системного аналізу вказаних норм суд вбачає, що ці положення застосовуються до операцій з отримання переробником - суб`єктом спецрежиму, винагороди при обробці чи переробці давальницької сировини, а не до готової продукції, як похідної від переробки/обробки такої сировини замовника (власника) - суб`єкта спецрежиму, яка повертається останньому, і є сільськогосподарським товаром в розумінні п. 209.7 ст. 209 ПК України.

Також, суд враховував правову позицію Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 08.06.2015 у справі № 802/3200/13-а та не змінена Верховним судом. При розгляді вказаної справи суд касаційної інстанції вказав, що для реалізації суб`єктом спецрежиму - сільськогосподарським товаровиробником, готової продукції, як похідної від обробки/переробки сільськогосподарської сировини суб`єкта спецрежиму, податковим законодавством не передбачалося будь-яких особливих умов щодо внесення до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість як суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість такого виду діяльності за кодом КВЕД як виробництво олії та тваринних жирів (КВЕД 10.41), оскільки такий суб`єкт спецрежиму - сільськогосподарський товаровиробник, не був переробником/обробником сировини, у даному випадку, та не отримував винагороди за переробку/обробку такої сировини. З огляду на наведені обставини, колегія суддів погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність перенесення відповідачем із скороченої декларації - спеціальний режим оподаткування в сфері сільського господарства в загальну декларацію з податку на додану вартість суми податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи ГУ ДПС у Запорізькій області не доведено, що спірна операція здійснювалася ПСП Банівка не у сфері сільського господарства, до якого застосовувався спеціальний режим оподаткування за ст. 209 ПК України в 2016 році.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що спірні господарські операції по реалізації олії соняшникової, шроту, лушпиння та концентрату фосфатидного соняшникового правомірно відображені позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з вересня по грудень 2016 року з позначками 0121 - Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства .

Також, суд не погоджується з висновком податкового органу про порушення ПСП Банівка вимог пп. 209.2.4 п. 209.2, п. 209.10 ст. 209 Податкового кодексу України та завищення суми податкових зобов`язань за даними декларації з ПДВ з позначкою 0121 Спеціальний режим оподаткування у сфері сільською господарства на загальну суму 48 306,10 грн., у т. ч. по періодах: вересень 2016 року на суму 20 124,73 грн., жовтень 2016 року на суму 78,31 грн., листопад 2016 року на суму 8 937,90 грн., грудень 2016 року на суму 19 165,16 грн. та занижена сума податкових зобов`язань за даними декларації з ПДВ з позначкою 0110 Загальна на загальну суму 48 306,10 грн., у т.ч. по періодах: вересень 2016 року на суму 20 124,73 грн., жовтень 2016 року на суму 78,31 грн., листопад 2016 року на суму 8 937,90 грн., грудень 2016 року на суму 19 165,16 грн.

Відповідно до вищевказаного суд вважає незаконним збільшення відповідачем позивачу податковим повідомленням - рішенням від 13.12.2019 № 0004550513 суми податкового зобов`язань з податку на додану вартість за листопад 2016 року в розмірі 4 469 грн., за грудень 2016 року в розмірі 9 583 грн., застосування штрафних санкції відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України в розмірі 25 % на суму 1 117,25 грн. за листопад 2016 року, на суму 2 395,75 грн. за грудень 2016 року, а також застосування штрафних санкції відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України в розмірі 20 263 грн. за грудень 2016 року.

Судом встановлено, що підставою визначення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 350 000,00 грн., в тому числі 280 000 грн. за податковим зобов`язаннями та 70 000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями за липень 2017 року згідно податкового повідомлення - рішення від 13.12.2019 №0004550513, застосуванню штрафу в розмірі 50 % у сумі 140 000,00 грн. згідно податкового повідомлення - рішення від 13.12.2019 № 0004560513, застосуванню штрафу в розмірі 50 % у сумі 140 000,00 грн. згідно податкового повідомлення - рішення від 20.03.2020 № 0003830513 послугували висновки відповідача про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України та не визначення податкових зобов`язання і не реєстрацію в єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної по даті отримання грошових коштів від покупця ТОВ ПРОФІТ - ПОІНТ (код за ЄДРПОУ 41256525) .

Судом встановлено, що 12.07.207 ТОВ ПРОФІТ-ПОІНТ перераховано на рахунок позивача 1 680 000 грн. згідно платіжного доручення № 1301 з призначенням платежу оплата за горох за рахунком № 181 від 11.07.17 за договором № ГЮ 169/07/17 від 11.07.17 в сумі 1 680 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 280 000,00 грн. .

Листом від 13.07.2017 вих. № 73 ТОВ ПРОФІТ-ПОІНТ попросило ПСП БАНІВКА повернути помилково перераховані кошти в розмірі 1 680 000 грн. на його розрахунковий рахунок, на що позивач повернув ТОВ ПРОФІТ-ПОІНТ 1 680 000 грн. згідно платіжного доручення від 13.07.2017 № 369.

ПСП Банівка зазначає, що не укладало з ТОВ ПРОФІТ-ПОІНТ договір №ГЮ/169/07/17 від 11.07.2017 на поставку гороху врожаю 2017 року та не виставляло рахунку № 181 від 11.07.17, грошові кошти в розмірі 1 680 000 грн. платіжним дорученням № 1301 від 12.07.2017 були перераховані помилково. Доказів зворотного відповідачем до матеріалів справи не надано.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку, що грошові кошти в розмірі 1 680 000,00 грн. є помилковим переказом згідно визначення, наведеного у п. 1.24 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 року №2346-III (зі змінами та доповненнями). Згідно означеної норми права, помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Також суд враховує, що позивач виконав свій обов`язок, передбачений пунктом 35.1 статті 35 Закону Про платіжні системи та переказ коштів в Україні щодо повернення помилкового переказу.

Відповідачем в ході перевірки встановлено, що ПСП Банівка не визначено податкові зобов`язання та не зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму отриманої передоплати у розмірі 1 680 000 грн., в т. ч. ПДВ 280 000 грн., згідно платіжного доручення № 1301 від 12.07.2017. Вказані висновки суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом а) пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За пп. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

З аналізу вказаних норм податкового законодавства суд дійшов висновку, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операція платника податку з постачання товару, при здійсненні якої платник за правилом першої події зобов`язаний визначити податкове зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Судом встановлено, що грошові кошти, які перераховані ТОВ ПРОФІТ-ПОІНТ на рахунок ПСП Банівка платіжним дорученням № 1301 від 12.07.2017 в розмірі 1 680 000 грн., не є оплатою за постачання товару, а є помилковим переказом, який не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість згідно норм Податкового кодексу України.

Таким чином, суд вважає незаконним визначення відповідачем позивачу суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість за липень 2017 року у розмірі 280 000 грн. та штрафних (фінансових) санкції у розмірі 70 000 грн. податковим повідомленням - рішенням від 13.12.2019 № 0004550513, застосування штрафних (фінансових) санкцій за не реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в розмірі 50 % на суму 140 000,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням від 13.12.2019 № 0004560513, застосуванню штрафу в розмірі 50 % у сумі 140 000,00 грн. згідно податкового повідомлення - рішення від 20.03.2020 №0003830513.

Також судом встановлено, що на думку відповідача позивач завищив податковий кредит з ПДВ по операціях з контрагентом-постачальником ТОВ ХАЙДІ (код за ЄДРПОУ 41645709) на суму податку на додану вартість 6 233 грн. за лютий 2018 року.

З матеріалів справи судом встановлено, що ПСП Банівка придбало у ТОВ ХАЙДІ (код за ЄДРПОУ 41645709) навігаційний прилад з підсиленою антеною згідно договору купівлі - продажу № 2102/18 від 21.02.2018. Позивачем до матеріалів справи надані первинні документи по вказаній господарській операції, а саме: видаткова накладна № СФ - 00210218 від 21.08.2018, податкова накладна № 8 від 20.02.2018, подорожній лист службового легкового автомобіля, платіжне доручення №99 від 22.02.2018, акт звіряння між ПСП Банівка та ТОВ ХАЙДІ .

Судом встановлено, що податкова накладна ТОВ ХАЙДІ від 20.02.2018 №8 належним чином складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Суд враховує, що відповідно до пп. а) п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Пункт 201.8 ст. 201 ПК України передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, суд робить висновок, що законодавством забороняється включати до складу податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені складеними та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, та/або якщо податкові накладні складені суб`єктами підприємницької діяльності, які не зареєстровані як платники податку.

На момент здійснення спірних господарських операцій та реєстрації податкової накладної, ПСП Банівка та ТОВ ХАЙДІ були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, що не спростовується відповідачем.

Таким чином, на думку суду ТОВ ХАЙДІ , як зареєстрований платник ПДВ, мав право складати та реєструвати податкові накладні, а позивач, враховуючи вимоги чинного законодавства, мав право формувати по ним податковий кредит.

Таким чином, з урахуванням положень п. 201.10 ст. 201 ПК України наявність податкової накладної № 8 від 20.02.2018, складеної ТОВ ХАЙДІ та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, за операціями з позивачем є достатньою підставою ПСП Банівка для нарахування останнім сум податку, що відносяться до податкового кредиту в сумі 6 233 грн., та не потребує від позивача будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Разом з тим, відповідачем висновок про нереальність вказаної господарської операції зроблено на підставі доводів, що підприємство ТОВ ХАЙДІ (код ЄДРПОУ 41645709) внесено до бази фіктивності 21.08.2018 ГУ ДПС у Рівненській області (кримінальне провадження № 32018180000000013 від 20.02.2018 за ч. 1 ст. 205 КК України), наявний пересорт у першій ланці ланцюга постачання, відсутня інформація щодо виробника товару та відсутня інформація щодо об`єктів оподаткування ТОВ ХАЙДІ , складських та офісних приміщень, основних засобів тощо.

Натомість, суд звертає увагу на те, що позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати ланцюг його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента. Так само позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.

Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, підставою для нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість є зареєстрована податкова накладна, складена зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, неподання чи неналежне подання ними звітності не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Щодо посилань відповідача на здійснення досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, в яких фігурують контрагенти позивача, необхідно зауважити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд вказує, що преюдиційне значення при розгляді справи для суду має саме вирок у кримінальній справі, проте, до матеріалів справи не надано належних доказів на підтвердження існування вироків судів стосовно позивача або контрагентів позивача.

Суд зазначає, що сам по собі факт порушення кримінального провадження з урахуванням презумпції невинуватості особи, яка встановлено ст. 62 Конституції України, ст. 2 Кримінального кодексу України, ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України, не може вважатися беззаперечним доказом нереальності здійснених господарських операцій суб`єктом господарювання.

Посилання відповідача на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення, в яких фігурують контрагенти позивача, не може братися до уваги, оскільки вказані докази не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставини, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Судом встановлено, що у період здійснення господарської операції з позивачем ТОВ ХАЙДИ був зареєстрованим уповноваженими органами як суб`єкт господарювання, взятий податковими органами на облік як платник податків, в тому числі податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав вважати нереально вчиненою господарську операцію ПСП Банівка та ТОВ ХАЙДИ .

Більш того, відповідачем ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність вказаного правочину нормам цивільного законодавства.

Відповідно до вказаного суд вважає, що позивач не завищував податковий кредит по операції з ТОВ ХАИДІ (код за ЄДРПОУ 41645709) на суму податку на додану вартість 6 233 грн. за лютий 2018 року.

Таким чином суд дійшов висновку щодо незаконності податкового повідомлення - рішення від 13.12.2019 № 0004550513 в частині визначення суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість за лютий 2018 року у розмірі 6 233 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 558,25 грн. за лютий 2018 року.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач, як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкового повідомлення - рішення від 13 грудня 2019 року № 0004550513 в частині збільшення ПСП Банівка суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 395 619,25 грн., в тому числі 300 285,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 95 334,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкового повідомлення - рішення від 13 грудня 2019 року №0004560513 та податкового повідомлення - рішення від 20 березня 2020 року №0003830513.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 10136,30 грн. підлягають стягненню на користь ПСП Банівка за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства Банівка (72103, Запорізька область, Приморський район, с. Банівка, вул. Центральна, 44, ЄДРПОУ 30694172) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми Р від 13 грудня 2019 року №0004550513 в частині збільшення Приватному сільськогосподарському підприємству Банівка суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 395 619,25 грн., в тому числі 300 285,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 95 334,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, яке винесено Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми ПН від 13 грудня 2019 року №0004560513, яке винесено Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми Н від 20 березня 2020 року №0003830513, яке винесено Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Банівка судовий збір у розмірі 10 136,30 грн. (десять тисяч сто тридцять шість гривень 30 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 20.07.2020.

Суддя Ю.В. Калашник