Рішення

від 21.07.2020 по справі 320/1268/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2020 року № 320/1268/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області, в якому позивач просить суд:

- визнати відмову Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області за №15/109 від 23.01.2019 щодо підготовки та надання ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень на реконструкцію нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 - протиправною;

- зобов`язати Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області підготувати та видати ОСОБА_1 містобудівні умови і обмеження на реконструкцію нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником нежитлової будівлі (магазину), площею 178,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . З метою належного використання зазначеного нежитлового приміщення та поліпшення його властивостей, позивач виявив намір провести реконструкцію частини будівлі, яка передбачає надбудову другого поверху над всією будівлею та надбудову третього поверху над частиною будівлі. У зв`язку з чим, звернувся до відповідача із письмовою заявою про підготовку та видачу містобудівних умов і обмежень на реконструкцію. Разом з тим, відповідачем було безпідставно повернуто заяву позивача для її подальшого опрацювання. Підставою для повернення слугувала відсутність нотаріально завіреного погодження від усіх сусідів-власників нерухомого майна по АДРЕСА_3 . Вимогами чинного законодавства чітко визначено вичерпний перелік документів, які необхідно надати контролюючому органу для отримання містобудівних умов та обмежень при проведенні реконструкції нежитлового приміщення. При цьому, жодний нормативно-правовий акт не зобов`язує власника приміщення надавати контролюючому органу зазначені відповідачем документи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

6 травня 2019 року представником відповідачів через службу діловодства суду подано відзив на позовну заяву в якому у задоволенні адміністративного позову просила відмовити. Стверджував, що в ході розгляду заяви ОСОБА_1 від 17 січня 2019 року щодо підготовки та видачі містобудівних умов і обмежень на реконструкцію нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 та ретельного аналізу доданих до неї документів на відповідність їх Державним будівельним нормам, спеціалістами управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради зроблено висновок про невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Оскільки, відстань до стін сусідніх нежитлових будівель громадського призначення за адресою: АДРЕСА_1 , позначених на схемі розміщення об`єкту проектування на ділянці цифрами 2 і 3 є меншою метра. Згідно примітки 6 до Таблиці 15.2 Розділу 15 ДБН Б.2.2-12:2018, відстані між будинками І та ІІ ступенів вогнестійкості допускається передбачати менше 6 метрів за умови, якщо стіна вищого будинку, розміщена навпроти іншого будинку, є протипожежною. Таким чином, керуючись ч. 4 ст. 29 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , спеціалістами управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради було повернуто заяву з доданими до неї документами позивачу, та з метою дотримання вимог будівельних норм, державних стандартів, норм і правил у сфері містобудування заявнику було запропоновано можливий варіант вирішення даної ситуації, а саме спорудження, за згодою власників сусідніх будівель, протипожежної стіни.

4 грудня 2019 року позивачем через службу діловодства суду подано клопотання про розгляд справи, призначеної на 19 грудня 2019 року, без його участі.

Згідно вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі (магазину), площею 178,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15 листопада 2017 року.

Зазначена нежитлова будівля розташована на приватизованій земельній ділянці площею 0,0236 га, кадастровий номер - 3210300000:07:007:0055.

17 січня 2019 року позивач звернувся до управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради із відповідною заявою щодо підготовки та видачі йому містобудівних умов і обмежень на реконструкцію нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 .

До вказаної заяви позивачем, у відповідності до переліку документів, затвердженого ч. 3 ст. 29 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності були надані відповідні додатки.

Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області листом від 23 січня 2019 року № 15/109 повернуло вищевказану заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 , для подальшого їх опрацювання. Зазначило, що для підготовки містобудівних умов та обмежень заявнику необхідно отримати та надати нотаріально завірене погодження від усіх сусідів - власників нерухомого майна по АДРЕСА_3 .

Вважаючи відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, викладену у листі відповідача від 23 січня 2019 року № 15/109 протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом України Про регулювання містобудівної діяльності № 3038-VІ від 17 лютого 2011 року (далі - Закон № 3038-VІ). Цей Закон № 3038-VІ встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Статтею 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

За положеннями статі 17 Закону України Про основи містобудування , містобудівна документація є основою для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації, вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, вирішення питань щодо надання земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Містобудівна документація є прогнозною і проектною основою для здійснення подальшого деталізованого функціонального поділу і визначення видів використання територій. Містобудівною документацією визначається загальна стратегія використання і забудови землі, доцільних напрямків територіального розширення, планування значних інженерно - технічних заходів.

Основною складовою вихідних даних для проектування є містобудівні умови і обмеження та завдання на проектування, що включає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень та властивостей об`єкта містобудування, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням містобудівних умов та обмежень.

Механізм видачі містобудівних умов та обмежень визначений ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

За положеннями якої, склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури (ч. 9 ст. 29 Закону № 3038-VI).

Так, частиною 3 статті 29 Закону № 3038-VI визначено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника. Частиною 5 статті 29 Закону № 3038-VI передбачений перелік умов, які містять містобудівні умови та обмеження, а саме:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;

2) інформацію про замовника;

3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах;

5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7) мінімально допустимівідстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;

8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони);

9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Зазначений перелік умов є вичерпним та не підлягає подвійному трактуванню.

Згідно положень ст. 5 Закону України Про основи містобудування при здійсненні містобудівної діяльності, серед іншого, повинні бути забезпечені:

- розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил;

- розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів;

- урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;

- урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;

- захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

За положеннями ст. 16 Закону України Про основи містобудування будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини.

З наведених положень законодавства вбачається, що отримання містобудівних умов та обмежень є початковою стадією реалізації забудовником права на забудову земельної ділянки, саме за наслідками одержання яких здійснюється подальше розроблення проектної документації, виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

В той же час, рішення про відмову у видачі вихідних даних приймається лише у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Матеріалами справи підтверджено, що в ході розгляду заяви ОСОБА_1 від 17 січня 2019 року та ретельного аналізу доданих до неї документів на відповідність їх Державним будівельним нормам, спеціалістами управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради виявлено невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Так, згідно долученої відповідачем до матеріалів справи схеми розміщення об`єкту проектування на ділянці по АДРЕСА_1 , відстань від об`єкта нерухомості позивача до стін сусідніх нежитлових будівель громадського призначення, позначених на схемі розміщення об`єкту проектування на ділянці цифрами 2 і 3, є меншою 1 метра. Що суперечить вимогам Розділу 15 Державних будівельних норм України Б.2.2-12:2018 Планування і забудова території , затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23 квітня 2018 року № 100 Про затвердження ДБН Б.2.2-12:2018 Планування і забудова територій .

Зазначені Державні будівельні норми поширюються на планування і забудову територій населених пунктів і міжселенних територій на державному, регіональному та місцевому рівні. Вони є обов`язковими для органів державного управління, місцевого самоврядування, підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських населених пунктів та інших територіях.

Відповідно до п. 15.2.2 вищезазначених Державних будівельних норм України, в умовах, забудови, що склалася, протипожежні відстані між житловими будинками та від житлових будинків до будівель і споруд іншого призначення слід визначати згідно з протипожежними вимогами даних норм, наведеними у таблиці 15.2.

Так, згідно примітки 6 до Таблиці 15.2 Розділу 15 ДБН Б.2.2-12:2018, відстані між будинками І та II ступенів вогнестійкості допускається передбачати менше ніж 6 метрів за умови, якщо стіна вищого будинку, розміщеного навпроти іншого будинку, є протипожежною.

Позивачем не надано суду доказів наявності в його випадку правових підстав передбачених ДБН, для не застосування зазначених у таблиці 15.2 протипожежних відстаней між житловими, громадськими, адміністративно-побутовими будинками промислових підприємств, гаражами, а також до виробничих будинків, сільськогосподарських будівель і споруд.

Таким чином, оскільки відстань до стін сусідніх нежитлових будівель громадського призначення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та позначені на схемі розміщення об`єкту проектування на ділянці цифрами 2 і 3, є меншою 1 метра, відповідач керуючись ч. 4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності обгрунтовано повернув заявнику ОСОБА_1 подану ним заяву з доданими до неї документами та, з метою дотримання вимог будівельних норм, державних стандартів, норм і правил у сфері містобудування, запропонував заявнику отримати від його сусідів-власників нерухомого майна по АДРЕСА_3 нотаріально завірене погодження щодо спорудження ним протипожежної стіни.

Вказані дії відповідача не суперечать вимогам закону, оскільки звертаючись до відповідача з відповідною вимогою позивачем документально не доведено додержання ним Державних будівельних норм України під час планування реконструкції нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що реконструкція частини нежитлового приміщення в даному випадку не може бути здійснена без спорудження протипожежної стіни, для чого позивачу в обов`язковому порядку необхідно отримати погодження власників сусідніх будівель.

Без вчинення зазначених дій здійснення реконструкції нежитлового приміщення буде суперечити розділу 15 ДБН Б. 2.2-12:2018 Планування і забудова територій .

Надаючи правову оцінку діям відповідача, судом взято до уваги, що згідно з ч.4 ст. 29 Закону України №3038-VI від 17.02.2011 Про регулювання містобудівної діяльності підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

З урахуванням викладених вище фактів, у суду відсутні правові підстави для визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання Управління підготувати і видати позивачу спірні містобудівні умови і обмеження. Більш того, суд зазначає, що розглянувши заяву позивача, відповідачем не було відмовлено у підготовці та наданні йому містобудівних умов та обмежень на реконструкцію нежитлової будівлі, а повернуто її для подальшого опрацювання та запропоновано варіант вирішення ситуації, що склалася.

Термін дискреційне повноваження відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, прийнятої 11.03.1980 на 316-му засіданні заступників міністрів означає повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 14.03.2017 по справі №21-3063а16 висловила правову позицію про те, що: … суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими частиною третьою статті 2 КАС … .

Суд наголошує, що в статті 25 Закону України Про основи містобудування визначено, що особи, винні у недотриманні державних стандартів, норм і правил при проектуванні і будівництві, несуть відповідальність, передбачену законом.

Крім того, частиною 1 статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлено, що суб`єкти містобудування, які здійснюють проектування об`єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за нестворення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, незабезпечення приладами обліку води і теплової енергії, а також за заниження класу наслідків (відповідальності) об`єкта будівництва.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про додержання відповідачем вимог законодавства при здійсненні власних дискреційних функцій у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Оскільки, суб`єкт владних повноважнь у ході розгляду та повернення заяви позивача щодо підготовки та видачі містобудівних умов і обмежень на реконструкцію вищезазначеної нежитлової будівлі та доданих до неї документів діяв виключно в порядку, в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач, в даному випадку діяв відповідно до норм чинного законодавства України.

Наведене свідчить, що дії відповідача були правомірними. Право позивача на отримання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію нежитлової будівлі, зазначеними у позові діями відповідача, не порушено.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення виготовлено 21.07.2020.

Суддя Я.В. Горобцова