Рішення

від 21.07.2020 по справі 320/6917/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2020 року № 320/6917/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому позивач просила суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення № 51/88 Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 03.11.2019;

- зобов`язати Малютянську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області повторно розглянути на пленарному засіданні клопотання про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах с. Малютянка та надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованим розміром 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована праворуч від земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222484201:01:002:0112, 3222484201:01:002:0098, які знаходяться біля Воровського провулку.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про безпідставну відмову у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, оскільки нею було подано вичерпний перелік документів, який відповідає вимогам чинного законодавства.

З урахуванням викладеного вважає, що рішення відповідача суперечить вимогам закону та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2020 задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

04 лютого 2020 року від представника відповідача через службу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджує, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам. Разом з тим, у відповідності до вимог частини сьомої статті 118 ЗК України, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Приймаючи оскаржуване рішення відповідач виходив з того, що згідно з викопіюванням з генерального плану місця розташування земельної ділянки в межах с. Малютянка по провулку Воровського Києво-Святошинського району Київської області, бажана позивачем земельна ділянка розташована в зоні, що не передбачає житлової забудови до її відповідного інженерного оснащення. Крім цього відповідач зазначив, що бажана позивачем земельна ділянка частково знаходиться в яру, через що будівництво в даному місці є фактично неможливим. Також, відповідач просив суд зменшити розмір судових витрат, що підлягатимуть стягненню з відповідача, у разі повного задоволення позовних вимог.

07 лютого 2020 року від представника позивача через службу діловодства суду надійшла відповідь на відзив, за результатом вивчення змісту якої судом встановлено, що позивач позов підтримує, просить суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

10 березня 2020 року від представника відповідача також надійшли письмові пояснення по справі. Ознайомившись із відповіддю на відзив, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

10 березня 2020 року від учасників справи надійшли клопотання про закриття підготовчого провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті у той самий день. Подальший розгляд справи вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

Крім того, 17.03.2020 від представника позивача до суду надійшли заперечення на пояснення відповідача. За результатом вивчення змісту поданих заперечень на пояснення відповідача судом встановлено, що позивач позов підтримує, просить суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та наділена адміністративною процесуальної дієздатністю, що підтверджено паспортом Серії НОМЕР_2 (а.с. 33).

З матеріалів справи встановлено, що 19.09.2019 позивачем в адресу сільського голови Малютянської сільської ради засобами поштового зв`язку (штриховий кодовий ідентифікатор 0100171234373) було скеровано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах села Малютянка орієнтовним розміром 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована праворуч від земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222484201:01:002:0112, 3222484201:01:002:0098, які знаходяться біля Воровського провулку, яке вручено представнику відповідача 24.09.2019, про що свідчить роздруківка з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта (а.с. 29).

До вищевказаного клопотання позивачем було додано наступні графічні матеріали: роздруківка з Google карти із веб-сторінки http://www.google.com.ua/maps, чотири роздруківки з веб-сайту Публічної кадастрової карти України http://www.map.land.gov.ua з зображенням інформації щодо двох зазначених вище сусідніх земельних ділянок, що підтверджено описом вкладення до цінного листа. Також, до клопотання було додано копію паспорта позивача (а.с. 31).

02 грудня 2019 року позивачем отримано лист від Виконавчого комітету Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 04.11.2019 № Т 152, відповідно до якого позивача повідомлено про розгляд на засіданні ХХІХ сесії VІІ скликання від 03.11.2019 її клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. В додаток до вказаного листа долучено копію рішення.

Рішенням Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ХХІХ сесії VІІ скликання № 51/88 від 03.11.2019 відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам Генерального плану с. Малютянка.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного рішення, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає таке.

Статтею 14 Конституції України гарантується право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом б частини першої статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з приписами пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Згідно з частиною другою статті 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 ЗК України).

Таким чином, законом встановлено право громадян на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, і вирішення цього питання для земель комунальної власності віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Статтею 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже особи, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають до органу місцевого самоврядування відповідне клопотання разом із графічними матеріалами, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В ході розгляду справи встановлено, що відповідач є розпорядником землі у відповідності до вимог частини першої статті 122 ЗК України, оскільки бажана земельна ділянка, щодо якої позивачем подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, знаходиться в межах с. Малютянка, що не заперечується відповідачем.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем в адресу сільського голови Малютянської сільської ради засобами поштового зв`язку (штриховий кодовий ідентифікатор 0100171234373) було скеровано клопотання від 19.09.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах села Малютянка орієнтовним розміром 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована праворуч від земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222484201:01:002:0112, 3222484201:01:002:0098, які знаходяться біля Воровського провулку, яке вручено представнику відповідача 24.09.2019, про що свідчить роздруківка з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта (а.с. 29).

До клопотання позивачем було додано наступні графічні матеріали: роздруківка з Google карти із веб-сторінки http://www.google.com.ua/maps, чотири роздруківки з веб-сайту Публічної кадастрової карти України http://www.map.land.gov.ua з зображенням інформації щодо двох зазначених вище сусідніх земельних ділянок, що підтверджено описом вкладення до цінного листа, а також ксерокопія паспорта позивача (а.с. 31).

Згідно з положеннями частини сьомої статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до статті 118 ЗК України, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.

Судом встановлено, що рішенням Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ХХІХ сесії VІІ скликання № 51/88 від 03.11.2019 відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам Генерального плану с. Малютянка.

Відповідно до частини десятої та одинадцятої статті 118 ЗК України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України).

Як зазначив Верховний Суд в своїй постанові від 30.09.2019 у справі № 824/982/16-а, системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 813/481/17, від 18.10.2018 у справі № 527/43/17, від 25.02.2019 у справі № 347/964/17, від 22.04.2019 у справі № 263/16221/17.

В розумінні вимог частини сьомої статті 118 ЗК України, у разі відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, така відмова має бути мотивованою.

В той же час, саме посилання на підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбачені у частині сьомій статті 118 ЗК України, не є обґрунтуванням такої відмови.

Із буквального змісту спірного рішення встановлено, що підставою для відмови у надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах с. Малютянка є посилання відповідача на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам Генерального плану с. Малютянка.

В той же час суд констатує, що така відмова може вважатися мотивованою за умови, коли розпорядник землі конкретизує в чому полягає невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам Генерального плану іншої містобудівної документації. При цьому, обґрунтування такої невідповідності повинно супроводжуватися посиланням на документи і нормативно-правові акти, які встановлюють відповідні обмеження.

Зі змісту спірного рішення судом не встановлено конкретних підстав із посиланням на відповідні нормативно-правові акти та документи, що місце розташування бажаної земельної ділянки, на яку претендує позивач, не відповідає вимогам Генерального плану с. Малютянка.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що згідно з викопіюванням з генерального плану місця розташування земельної ділянки в межах с. Малютянка по провулку Воровського Києво-Святошинського району Київської області, бажана позивачем земельна ділянка розташована в зоні, що не передбачає житлової забудови до її відповідного інженерного оснащення. Крім цього відповідач зазначив, що бажана позивачем земельна ділянка частково знаходиться в яру, через що будівництво в даному місці є фактично неможливим.

Проте, спірне рішення таких мотивів не містить, а посилання на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам Генерального плану с. Малютянка є абстрактним, не конкретним в частині того, яка саме земельна ділянка не відповідає вимогам генерального плану с. Малютянка. Не надано суду й самого рішення про затвердження Генерального плану с. Малютянка тощо.

Оскільки в ході розгляду справи судом встановлено, що відмова відповідача у наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах с. Малютянка є невмотивованою, за таких обставин спірне рішення Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 51/88 від 03.11.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на наведене, невмотивована відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, не може вважатись такою, що прийнята на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 159/1257/18.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованим розміром 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована праворуч від земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222484201:01:002:0112, 3222484201:01:002:0098, які знаходяться біля Воровського провулку, суд відхиляє твердження позивача про відсутність у відповідача дискреційних повноважень в межах спірних правовідносин та зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Наведене повністю відповідає змісту статті 245 КАС України, якою визначені повноваження суду при вирішенні справи. Так, вимогами частини третьої статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до вимог частини четвертої 4 цієї ж статті, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У даному випадку повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності територіальної громади с. Малютянка є виключною компетенцією відповідача, який реалізує такі повноваження у порядку, встановленому статтею 118 ЗК України. Визначений у вказаній статті порядок безоплатної приватизації земельної ділянки наділяє орган місцевого самоврядування певною свободою розсуду під час вирішення питання про надання особі дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зокрема, повноваженнями відмовляти у наданні такого дозволу з підстав, визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України.

Задовольнивши вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд фактично підмінив би собою орган місцевого самоврядування, до виключної компетенції якого належить розпорядження земельними ділянками комунальної власності відповідних територіальних громад і співставлення відповідності їх місця розташування з вимогами законів, прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, генеральними планами населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність задоволенню не підлягають.

В той же час, у ході розгляду справи судом встановлено, що оспорюване рішення відповідача не містить визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні. Зазначена обставина є цілком достатньою для скасування такого рішення відповідача із зобов`язанням останнього повторно розглянути відповідне клопотання позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 263/16221/17.

Суд звертає увагу на те, що у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог частини другої статті 77 КАС України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення.

Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не спростовані відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду належних та достовірних доказів, а відтак, не довів правомірність свого рішення.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про незаконність рішення відповідача, а позовні вимоги вважає такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду у місячний строк, суд зазначає таке.

Відповідно до змісту статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, і має застосовуватися у виключних випадках.

Разом з тим, слід вказати, що позивач зазначаючи про необхідність встановлення судового контролю не зазначає про причини такої (необхідності) чи обставини, які б свідчили, що рішення суду ухвалене у цій справі не буде виконано відповідачем.

Відтак, підстав для встановлення судового контролю суд не вбачає.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768, 40 грн., що підтверджується квитанцією № 55831 від 07.12.2019 та 768, 40 грн., що підтверджується квитанцією № 55842 від 07.12.2019, на її користь підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сума сплаченого нею збору.

Позивач також просила суд у поданому нею 21.01.2020 клопотанні стягнути з відповідача 6000, 00 грн. понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування поданого клопотання вказує, що 01.12.2019 між ОСОБА_1 та адвокатом Середою Віталієм Вікторовичем було укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 01/12/2019-1, за умовами якого сторони досягли згоди про надання професійної правничої (правової) допомоги клієнту у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Крім того, 03.01.2020 між ОСОБА_1 та адвокатом Середою В.В. було укладено додатковий договір № 1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 01/12/2019-1 від 01.12.2019.

Відповідно до пункту 3 додаткового договору № 1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 01/12/2019-1 від 01.12.2019 був визначений розмір гонорару адвоката Середи В.В. за надання ОСОБА_1 правової допомоги.

На підтвердження прийому-передачі зазначених послуг, у відповідності до пункту 8 додаткового договору № 1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 01/12/2019-1 від 01.12.2019 сторони склали та підписали акт прийому-передачі наданих послуг від 17.01.2020.

Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції № МР_AB100697PNV_11938488 (платіж № 12140930) від 20.01.2020, позивачем сплачено 6000, 00 грн. за оплату послуг відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 17.01.2020 згідно з договором № 01/12/2019-1 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.12.2019 та додатковою угодою № 1 від 03.01.2020 до договору № 01/12/2019-1 про надання професійної правничої (правової) допомоги.

Судом встановлено, що у відповідності до умов договору № 01/12/2019-1 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.12.2019 та додаткової угоди № 1 до договору № 01/12/2019-1 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 03.01.2020, адвокат надав професійну правничу допомогу Тоботі Ю.С. у справі № 320/6917/19, яка полягала в наступному: аналіз матеріалів справи, в тому числі і документів, поданих клієнтом та надання письмової консультації щодо захисту законних прав та інтересів клієнта з питань оскарження незаконних дій Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо відмови в отриманні земельної ділянки у власність в межах с. Малютянки та підготовка стратегії правового захисту: 2000, 00 грн., без ПДВ; складання та подача позовної заяви до суду в адміністративній справи № 320/6917/19 за позовом ОСОБА_1 до Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії: 3000, 00 грн., без ПДВ; складання заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення (витрачено часу - 45 хв.) та клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (витрачено часу - 30 хв.): 1000, 00 грн., без ПДВ.

Загальна вартість юридичних послуг (гонорару адвоката), надання яких підтверджено актом прийому-передачі наданих послуг від 17.01.2020 становить 6000, 00 грн.

Як зазначалося вище, відповідно до квитанції № МР_AB100697PNV_11938488 (платіж № 12140930) від 20.01.2020, позивачем сплачено 6000, 00 грн. за оплату послуг відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 17.01.2020 згідно з договором № 01/12/2019-1 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.12.2019 та додатковою угодою № 1 від 03.01.2020 до договору № 01/12/2019-1 про надання професійної правничої (правової) допомоги.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Крім того, у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії , заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частина перша 1 статті 1 Закону № 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частина перша статті 1 Закону № 5076-VI).

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як встановлено судом, надані адвокатом послуги професійної правничої (правової) допомоги були здійснені шляхом аналізу матеріалів справи, у тому числі і документів, поданих клієнтом та надання письмової консультації щодо захисту законних прав та інтересів клієнта з питань оскарження незаконних дій Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо відмови в отриманні земельної ділянки у власність в межах с. Малютянки та підготовка стратегії правового захисту, сума яких складала 2000, 00 грн., без ПДВ; складання та подача позовної заяви до суду в адміністративній справи № 320/6917/19 за позовом ОСОБА_1 до Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, сума за яке становила 3000, 00 грн., без ПДВ, а також складання заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення (витрачено часу - 45 хв.) та клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (витрачено часу - 30 хв.), сума за яке становила 1000, 00 грн., без ПДВ.

В той же час, відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведено жодного аргументу щодо не співмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, фактичний об`єм виконаної роботи, суд вважає, що розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача мають складати у розмірі 6000, 00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 132, 134, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 51/88 від 03.11.2019.

Зобов`язати Малютянську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області повторно розглянути на пленарному засіданні клопотання про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах с. Малютянка.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (код ЄДРПОУ 04359330, адреса: 08158, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Малютянка, вул. Перемоги, 1) судовий збір у сумі 1536, 80 грн. (одна тим яса п`ятсот тридцять шість грн. 80 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (код ЄДРПОУ 04359330, адреса: 08158, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Малютянка, вул. Перемоги, 1) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000, 00 грн. (шість тисяч грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення рішення суду 21.07.2020

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.