Рішення

від 20.07.2020 по справі 420/3357/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3357/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Київського районного суду м. Одеси про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 17 квітня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Київського районного суду міста Одеси, голови Чванкіна Сергія Анатолійовича, в якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправним і скасувати пункт 2 наказу голови Київського районного суду міста Одеси від 04 жовтня 2019 року № 59-ос, яким було визначено виплатити судді ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою;

2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо невиконання вимог законодавства про нарахування та виплату ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою;

3. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань вихідну допомогу у розмірі 7 (семи) місячних заробітних плат за останньою посадою судді Київського районного суду міста Одеси.

Ухвалою суду від 22 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали (з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України).

14 травня 2020 року до суду від позивача за вх.№18636/20 надійшла належним чином оформлена позовна заява (в 3-х примірниках).

Ухвалою суду від 19 травня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (вх.№18636/20), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 22 червня 1987 року по 19 квітня 2000 року працював суддею Великомихайлівського районного народного суду Одеської області. Постановою Верховної Ради України від 20 квітня 2000 року № 1653-ІП поривач обраний безстроково суддею Іллічівського районного суду міста Одеси. Указом Президента України від 25 січня 2003 року № 43/2003 позивач переведений на роботу на посаду судді новоутвореного місцевого Київського районного суду міста Одеси. У рішенні від 03 жовтня 2019 року № 2587/о/15-19 Вищої ради правосуддя було визначено у позивача наявність достатнього для звільнення у відставку стажу роботи, а також було вирішено звільнити позивача з посади судді Київського районного суду міста Одеси у зв`язку з поданням заяви про відставку. За довідкою відповідача 1 від 07.10.2019 року № 5-2738/19, у 2019 році за останньою посадою судді Київського районного суду міста Одеси розмір місячної заробітної плати позивача складав 103734 грн. 17 жовтня 2019 року на банківський рахунок позивача від відповідача 1 надійшли грошові кошти в сумі 311202 грн., як вихідна допомога, що становило розмір трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою позивача. Підставою для виплати вихідної допомоги у вказаному розмірі був пункт 2 наказу відповідача 2 від 04 жовтня 2019 року № 59-ос, яким було визначено виплатити судді ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою. Позивач вважає протиправним зазначене положення наказу відповідача 2, оскільки судді, який вийшов у відставку повинна виплачуватись вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

09 червня 2020 року до суду від Київського районного суду м. Одеси надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги не визнає, оскільки такі є безпідставними. Вказує, що згідно рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 р. №2-р(ІІ)/2020 з 15.04.2020 р. втратив чинність підпункт 1 п. 28 розділу II Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 р., яким із Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 р. було виключено статтю 136, що передбачала право судді, який вийшов у відставку, на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Разом з тим, задовго до вказаного рішення Конституційного Суду України Законом України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 р. виплату вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою було відновлено, а її розмір відповідно до ст. 143 вказаного закону становить три місячних суддівських винагород за останньою посадою. Питання конституційності ст. 143 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 р. Конституційним Судом України не розглядалось та вона діяла як 04.10.2019 р., так є діючою до цього часу.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

12 червня 2020 року до суду від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за вх. №22547/20 надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що відповідно до положення про організацію бухгалтерського обліку в Територіальному управлінні ДСА України в Одеській області, затвердженого наказом ТУ ДСА України в Одеській області 08.11.2017 року №106-зп., підставою для бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи. В даному випадку наказ голови Київського районного суду м. Одеси від 04.10.2019 року №59-ос. Про відрахування зі штату Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , яким зокрема п.2 передбачалась виплата судді ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою. Територіальним управлінням ДСА України в Одеській області здійснено виплати в розмірах передбачених наказом. Вказує, що Територіальне управління ДСА в Одеській області діяло на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України, тому вимоги ОСОБА_1 до територіального управління не можна визнати обґрунтованими.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивами на позовну заяву відповідачів, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзив, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 03 жовтня 2019 року №2587/о/15-09 (а.с.9) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 22 червня 1987 року по 19 квітня 2000 року працював суддею Велико-Михайлівського районного народного суду Одеської області. Постановою Верховної Ради України від 20 квітня 2000 року № 1653-111 обраний безстроково суддею Іллічівського районного суду міста Одеси. Указом Президента України від 25 січня 2003 року № 43/2003 переведений на роботу на посаді судді новоутвореного місцевого Київського районного суду міста Одеси. До Вищої ради правосуддя 2 вересня 2019 року надійшла заява судді ОСОБА_1 про звільнення з посади у відставку. Вища рада правосуддя, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону .України Про Вищу раду правосуддя , вирішила звільнити ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду Міста Одеси у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом Київського районного суду м.Одеса від 04 жовтня 2019 року №59-ос (а.с.4) ОСОБА_1 , звільненого з посади судді Київського районного суду м. Одеси у зв`язку з поданням заяви у відставку, відраховано зі штату Київського районного суду м. Одеси 05 жовтня 2019 року та наказано, зокрема, виплатити судді ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Позивач вважаючи, що йому належить до виплати вихідна допомога в розмірі десяти місячних суддівських винагород за останньою посадою, та що відповідачами протиправно нараховано та виплачено йому суддівську винагороду у розмірі лише трьох місячних суддівських винагород, звернувся до суду з даною позовною завою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Основного Закону передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (стаття 130 Конституції України).

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року №1402-VIII.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до статті 116 Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку. Частиною 1 статті 143 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено право судді, який вийшов у відставку на отримання вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Як зазначив Конституційний суд України в п. 3.2 мотивувальної частини Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу XII "Прикінцеві положення", абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013, за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов`язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов`язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв`язку з цим, парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір. Кошти, які отримують судді як вихідну допомогу, є одним із видів їхнього доходу, а тому, законодавець може розглядати їх як об`єкт оподаткування, що узгоджується з вимогами частини першої статті 67 Основного Закону України.

Відповідно до частини 1 статті 143 Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що Київським районним судом м.Одеса правомірно було зазначено у своєму наказі від 04 жовтня 2019 року №59-ос щодо виплати судді ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою.

При цьому, щодо посилання позивача на статтю 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07 липня 2010 року № 2453-VI та рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 року №2-р(ІІ)/2020 суд зазначає, що такі щодо позивача застосуванню не підлягають, оскільки станом на момент виходу ОСОБА_1 у відставку положення 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07 липня 2010 року № 2453-VI (у редакції як до так і після прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України) втратили чинність та щодо позивача підлягали застосуванню норми Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII.

Суд враховує те, що відповідно до ч.1 ст.136 Закону № 2453-VI в редакції, яка була чинна до 1 квітня 2014 року, судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Однак, при цьому суд зазначає, що Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", який набрав чинності 01 квітня 2014 року, внесено зміни до Закону № 2453-VI, шляхом виключення статті 136 цього Закону.

Суд зазначає, що Закон № 2453-VI у редакції, чинній на момент прийняття рішення про звільнення позивача з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, не містить положень щодо виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.01.2019 року у справі №820/1923/17.

Щодо вимог позивача до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області суд зазначає, що відповідно до положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, затверджене головою Державної судової адміністрації України від 25.09.2015 року далі - ТУ ДСА України в Одеській області) є територіальним органом Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) та їй підпорядковується. ТУ ДСА України в Одеській області у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, рішеннями з`їзду суддів України та Ради суддів України, Положенням про ДСА України, наказами ДСА України, рішеннями колегії ДСА України, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням. Основним завданням ТУ ДСА України в Одеській області є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів Одеської області та фінансове забезпечення місцевих загальних судів Одеської області з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування (п.п.1-3). Повноваження ТУ ДСА України в Одеській області: здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності ТУ ДСА України в Одеській області та місцевих загальних судів Одеської області (пп.4.3 п.4).

Згідно з Положенням про організацію бухгалтерського обліку в Територіальному управлінні Державної судової адміністрації України в Одеській області, затвердженого наказом ТУ ДСА України в Одеській області 08.11.2017 року №106-зп., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (п.7).

З викладеного вбачається, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснює розпорядження бюджетними коштами, зокрема на виплату суддям вихідної допомоги при виході судді у відставку, на підставі належним чином оформлених первинних документів та відповідно не має повноважень самостійно визначати підстави для такої виплати, визначати її розмір та нараховувати її.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та про правомірність дій відповідачів при здійсненні нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги у розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи, що провадження у справі відкрито 19 травня 2020 року, строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, враховуючи, що останній день розгляду справи припав на вихідний день (субота), в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено суддею 20.07.2020 року (перший робочий день).

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Київського районного суду міста Одеси, голови Чванкіна Сергія Анатолійовича про визнання протиправним і скасування пункту 2 наказу голови Київського районного суду міста Одеси від 04 жовтня 2019 року № 59-ос, визнання протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо невиконання вимог законодавства про нарахування та виплату ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою та зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань вихідну допомогу у розмірі 7 (семи) місячних заробітних плат за останньою посадою судді Київського районного суду міста Одеси - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідачі:

- Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (вул.Бабеля, 2, м.Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 26302945);

- Київський районний суд м. Одеси (вул.Варненська, 3б, м.Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 02892928).

Суддя О.А. Вовченко