Ухвала

від 21.07.2020 по справі 420/6388/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6388/20

УХВАЛА

21 липня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Кравченко М.М., вивчивши матеріали позовної заяви Демидівської сільської ради Березівського району Одеської області до Березівської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи: ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Демидівської сільської ради Березівського району Одеської області до Березівської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи: ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Демидівської сільської ради Березівського району Одеської області до Березівської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи: ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання протиправним та скасування розпорядження слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов`язаних із соціальними виплатами від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України Про судоустрій і статус суддів , Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов`язкову участь у цих відносинах суб`єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб`єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов`язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб`єктів (учасників спірного правовідношення). Обов`язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов`язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.

Обов`язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов`язки в публічних правовідносинах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.3 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

В позовній заяві Демидівська сільська рада Березівського району Одеської області просить суд: визнати протиправним та скасувати розпорядження Березівської районної державної адміністрації Одеської області № 1056/А-2012 від 22.11.2012 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надання земельної ділянки в оплатне користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства на території Демидівської сільської ради .

Зі змісту наданих матеріалів вбачається, що розпорядженням Березівської районної державної адміністрації Одеської області № 1056/А-2012 від 22.11.2012 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надання земельної ділянки в оплатне користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства на території Демидівської сільської ради було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду терміном на 49 років гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Демидівської сільської ради Березівського району Одеської області (за межами населеного пункту), передано гр. ОСОБА_1 в довгострокову оренду терміном на 49 років земельні ділянки загальною площею 49,00 га угідь, із них: 45,67 га ріллі, 2,57 га сіножаті, 0,76 га пасовищ, для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення, землі запасу Демидівської сільської ради Березівського району Одеської області (за межами населеного пункту), зобов`язано гр. ОСОБА_1 укласти договір оренди земельної ділянки, зобов`язано Відділу Держкомзему у Березівському районі внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.4 ст.5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Разом з цим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Демидівська сільська рада Березівського району Одеської області звертаючись до суду з позовом обґрунтовує свої вимоги тим, що 22 листопада 2012 року Березівська районна державна адміністрація Одеської області (далі по тексту - Березівська РДА) винесла розпорядження № 1056/А-2012 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надання земельної ділянки в оплатне користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства на території Демидівської сільської ради . Передані в оренду наступні земельні ділянки: 1. - кадастровий номер: 5121281600:01:002:0335, 2. - кадастровий номер: 5121281600:01:002:0336, 3. - кадастровий номер: 5121281600:01:002:0337. 18 листопада 2013 року Головне управління Держземагенства в Одеській області, лист № 31-15-0.9-6558/2-13, відмовляє гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку із тим, що земельна ділянка за бажаним місцем розташування передбачаються до відведення за рахунок земель колективної власності. Тобто Головне управління Держземагенства в Одеській області вказує на те, що передана земля має статус колективної власності. 25 лютого 2014 року Головне управління Держземагенства в Одеській області, лист № 19-15-0.9-1290/2-14 повторно відмовляє у затвердженні проекту та інформує, що земельні ділянки частково відводяться за рахунок земель колективної власності, які перебувають у колишньому КСП Росія згідно державного акту на право колективної власності серії ОД-04-06-001 від 03.11.1995 року, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 01. Згідно Листа Державного агентства земельних ресурсів України від 16.09.2013 № 22-28-0.13-16472/2-13 у разі, якщо землі колективної власності не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження вищевказаними землями не належать до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного статтею 122 Земельного кодексу України, а землі залишаються у колективній власності. 14 червня 2019 року Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, лист № К-525/0-417/6-19, розглянувши клопотання гр. ОСОБА_1 про укладення договору оренди - відмовило в укладанні вказаного договору оренди у зв`язку із тим, що земельні ділянки за кадастровими номерами 5121281600:01:002:0336, 5121281600:01:002:0337 відводяться за рахунок земель колишньої колективної власності. А Головне управління Держгеокадастру в Одеській області розпоряджається землями лише державної власності сільськогосподарського призначення. На момент винесення оспорюваного Розпорядження вказані земельні ділянки відносилися до земель колективної власності, це підтверджується Державним актом на право колективної власності серії ОД-04-06-001 від 03.11.1995 року та офіційними листами Держземагенства в Одеській області (пізніше Держгеокадастру). Рішення щодо передачі не розпайованих земель КСП Росія до земель запасу загальними зборами власників земельних часток (паїв) КСП Росія чи зборами уповноважених або створеного ним органу управління, якому передано функції по господарському управлінню колективним майном не приймалося. Таким чином, Березівська районна державна адміністрація Одеської області не мала і не має правових підстав для розпорядження землями колективної власності колишнього КСП Росія , про що неодноразово зазначалося в листах Держземагенства в Одеській області (пізніше Держгеокадастру). Державний акт на право колективної власності серії ОД-04-06-001 від 03.11.1995 року не скасований, право колективної власності не припинено. Враховуючи, що до 01.01.2019 року законодавством не було врегульовано питання щодо повноважень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в частині розпорядження землями колективної власності, надання земельних ділянок із земель колективної власності не входить до компетенції Березівської районної державної адміністрації Одеської області.

Відповідно до п.21 Розділу Х Земельного кодексу України установлено, що з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні (01.01.2019 року) землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

На підставі вказаних обстави, позивач вважає, що Демидівська сільська рада Березівського району Одеської області як уповноважений орган територіальної громади має законне право стосовно розпорядження вказаними земельними ділянками колишнього КСП Росія , які оскаржуваним розпорядженням були передані гр. ОСОБА_1 .

В зв`язку з цим, позивач зазначає, що Березівська районна державна адміністрація Одеської області винесла розпорядження № 1056/А-2012 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надання земельної ділянки в оплатне користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства на території Демидівської сільської ради від 22.11.2012 року не маючи на це жодних повноважень, земля використовується гр. ОСОБА_1 без правових підстав.

Суддя зазначає, що не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав іншої фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло, змінилось або припинилось право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад права власності або користування землею), що виникло, змінилось або припинилось в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Тотожна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 29.01.2019 року по справі № 813/1321/17, від 20.03.2019 року по справі № 591/6396/16а, від 26.02.2020 року по справі № 810/2938/17, від 08.07.2020 року по справі № 813/3256/18.

В даному випадку позивач звернувся до суду за захистом в першу чергу свого порушеного на його думку права власності та користування земельними ділянками.

Таким чином, суддя вважає, що вказаний спір за своєю суттю, характером правовідносин, суб`єктним складом сторін, підставами та предметом позову є приватно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спрямований на захист майнових прав позивача.

Згідно з п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Тобто, даний спір належить до розгляду у місцевому господарському суді в порядку господарського судочинства, оскільки спрямований на захист майнових прав позивача.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 150 рішення Європейського суду з прав людини від 21.06.2011 року у справі Фруні проти Словаччини, яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року (Заява № 21722/11), Суд зазначив, що згідно з практикою Суду, метою терміну встановлений законом у статті 6 Конвенції є гарантування того, що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, з урахуванням ст.170 КАС України, суддя прийшов до висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Демидівської сільської ради Березівського району Одеської області до Березівської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи: ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання протиправним та скасування розпорядження необхідно відмовити.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись ст.ст.2, 4, 6, 19, 170, 171, 243, 248 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Демидівської сільської ради Березівського району Одеської області до Березівської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи: ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко