Постанова

від 21.07.2020 по справі 826/5993/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21 липня 2020 року

справа № 826/5993/18

адміністративне провадження № К/9901/8714/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року у складі судді Скочок Т. О.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у складі колегії суддів Губської Л. В., Карпушової О. В., Степанюка А. Г.,

у справі №826/5993/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Основи безпеки

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

РУХ СПРАВИ

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Основи безпеки (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 грудня 2017 року № 00009661402 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 200071 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 100036 грн, з огляду на його безпідставність, оскільки господарські операції позивача з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю Діамікс , Товариством з обмеженою відповідальністю Готліб ЛТД , Товариством з обмеженою відповідальністю Гранд Буд Групп , Товариством з обмеженою відповідальністю Брокбудкепітал , Приватним підприємством Будівельник БК , Товариством з обмеженою відповідальністю Баден Сервіс , Товариством з обмеженою відповідальністю Мін-Сі-Пам , Товариством з обмеженою відповідальністю Нью Білд Проджект , Товариством з обмеженою відповідальністю Еліт Будкапітал , Товариством з обмеженою відповідальністю Гант.ЮА здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити реальність здійснених господарських операцій та фактичне придбання товарів та виконання робіт (надання послуг), чим спростовується висновок податкового органу про порушення позивачем, як добросовісним платником, положень податкового законодавства.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 19 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року, позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 15 грудня 2017 року №00009661402.

Ухвалюючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що подані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. Зі змісту наданих позивачем документів чітко прослідковується наявність взаємозв`язку між витратами позивача на придбання товарно-матеріальних цінностей, підрядних робіт (послуг) і здійснюваними ним видами господарської діяльності. Реальність здійснення господарських операцій підтверджена первинними документами, які належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача, що доводить факт зміни майнового стану Товариства з метою реалізації його комерційної мети.

26 березня 2020 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, яка ухвалою цього Суду від 27 березня 2020 року залишена без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2020 року відповідачу продовжено строк на усунення недоліків касаційної скарги.

24 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду внаслідок усунення відповідачем недоліків касаційної скарги відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №826/5993/18 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та витребувано справу з Окружного адміністративного суду міста Києва.

2 липня 2020 року справа № 826/5993/18 надійшла до Верховного Суду.

ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 826/5993/18 є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме суд апеляційної інстанції не врахував висновку про застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду.

Зокрема скаржник доводить не врахування висновку про застосування норми права, а саме статті 198 ПК України, у подібних правовідносинах, який викладено в постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року по справі №120/4208/18-а, від 23 січня 2018 року по справі №826/7047/13-а.

Так, відповідач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вироки Баришівського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року в справі № 361/3761/16-к, Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року в справі №755/16138/16-к та Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2016 року в справі №369/7794/16-к не мають преюдиційного значення для даної справи. Зазначені вироки, за позицією скаржника, підтверджують нереальність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Екодит (в подальшому перейменована в Товариство з обмеженою відповідальністю Готліб ЛТД ), Товариством з обмеженою відповідальністю Баден Сервіс , Товариством з обмеженою відповідальністю Мін-Сі-Пам .

Відповідач в касаційній скарзі процитував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року по справі №120/4208/18-а, а саме У зв`язку з викладеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про фіктивну діяльність СВК Гірниківський та про відсутність участі ОСОБА_1 у господарській діяльності вказаного суб`єкта господарювання. Господарські операції, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних у той самий період, в якому встановлено факти вчинення злочину (серпень 2017 року) та підписані саме ОСОБА_1 , фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з твердженням апеляційного суду про те, що наявність оформлених первинних документів не можуть слугувати єдиним та беззаперечним доказом на підтвердження правомірності віднесення спірних сум до податкового кредиту у звітному періоді. Документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством .

Відзив на касаційну скаргу відповідача Товариством не наданий.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відтак предметом касаційного дослідження в цій справі є застосування судами статті 198 ПК України без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 28 листопада 2019 року по справі №120/4208/18-а, від 23 січня 2018 року по справі №826/7047/13-а (у подібних правовідносинах).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Оцінюючи спірні правовідносини, суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у жовтні - листопаді 2017 року посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25 березня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 24 листопада 2017 року №496/26-15-14-02-03/39147891 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем норм пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що полягає у заниженні Товариством податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету за періоди листопад - грудень 2014 року, січень - грудень 2015 року, всього на загальну суму 200 071 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що операції, оформлені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Діамікс , Товариством з обмеженою відповідальністю Готліб ЛТД , Товариством з обмеженою відповідальністю Гранд Буд Групп , Товариством з обмеженою відповідальністю Брокбудкепітал , Приватним підприємством Будівельник БК , Товариством з обмеженою відповідальністю Баден Сервіс , Товариством з обмеженою відповідальністю Мін-Сі-Пам , Товариством з обмеженою відповідальністю Нью Білд Проджект , Товариством з обмеженою відповідальністю Еліт Будкапітал , Товариством з обмеженою відповідальністю Гант.ЮА , не мали реального характеру.

15 грудня 2017 року керівник податкового органу на підставі акта перевірки прийняв податкове повідомлення-рішення від № 00009661402, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 300 107, 00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 200 071, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 100 036, 00 грн.

Предметом касаційного перегляду з огляду на його межі є судові рішення в частині застосування норм матеріального права (статті 198 ПК України) при дослідженні та оцінці правовідносин позивача з трьома контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю Готліб ЛТД (раніше - Товариство з обмеженою відповідальністю Екодит ), Товариством з обмеженою відповідальністю Баден Сервіс , Товариством з обмеженою відповідальністю Мін-Сі-Пам .

Суди попередніх інстанцій установили, що протягом 2014-2015 років Товариство з обмеженою відповідальністю Основи безпеки (як покупець/замовник/підрядник), в особі директора ОСОБА_2 , уклало ряд усних і письмових угод (договорів) щодо придбання товарів та однотипних за змістом договорів підряду із суб`єктами підприємницької діяльності, серед яких, Товариство з обмеженою відповідальністю Готліб ЛТД , Товариство з обмеженою відповідальністю Баден Сервіс , Товариство з обмеженою відповідальністю Мін-Сі-Пам , а саме:

1) договір поставки № 1405-9 від 22 травня 2014 року, договори підряду за №1406-1 від 02 червня 2014 року, №1405-3 від 20 травня 2014 року, №1405-10 від 22 травня 2014 року, №1406-2 від 11 червня 2014 року, №СП1406-3 від 03 червня 2014 року, №СП1406-4 від 03 червня 2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Екодит (як постачальником/підрядником/субпідрядником), в особі директора ОСОБА_3 . За умовами цих договорів Товариство з обмеженою відповідальністю Екодит мало відвантажити позивачу товарно-матеріальні цінності (обладнання - блискавковідводи), а в інших випадках виконати на замовлення Товариства платні роботи, в тому числі: роботи з влаштування блискавкозахисту на об`єкті Реконструкція газонаповнювальної станції із збільшенням бази зберігання до 8000 м3 (адреса об`єкта робіт: с. Переяславське Переяслав-Хмельницького району Київської області); електромонтажні роботи з ремонту системи охоронної сигналізації С-2000 на території Запорізької ТЕС; монтажні роботи зі створення структурованої кабельної системи (СКС) локальної обчислювальної мережі за адресою: Дніпропетровська обл., смт. Широке, вул. Леніна, 94; роботи з ремонту кабельних ліній зв`язку КЛЗ за адресою: м. Енергодар, Запорізька обл., вул. Промислова, Запорізька ТЕС. Також в умовах цих договорів сторонами були узгоджені суми договорів, строки виконання робіт, порядок передачі-прийняття результатів робіт, порядок оплати виконаних робіт, визначені права та обов`язки сторін. Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю Екодит зобов`язувалося власними силами забезпечити доставку матеріалів, інструменту та обладнання на об`єкти робіт, здійснити вивезення залишків матеріалів і сміття, утвореного в результаті виконання договірних робіт. Крім того, договорами передбачалося право Товариства з обмеженою відповідальністю Екодит на власний ризик залучати до виконання робіт за цими договорами третіх осіб. У такому випадку відповідальність за строки виконання, якість робіт та розрахунки зі сторонніми організаціями було покладено на підрядника/субпідрядника (ТОВ Екодит ).

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за даними договором поставки та договорами підряду позивач надав суду копії наступних документів: видаткової накладної №24/06/01 від 24 червня 2014 року на суму 268800 грн (з ПДВ); видаткової накладної №27/06/02 від 27 червня 2014 року на суму 15050,94 грн (в т.ч. ПДВ - 2508,49 грн), договірних цін на підрядні роботи; роздруківок локальних кошторисів на будівельні, будівельно-монтажні роботи; довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми №КБ-3) за травень, червень, серпень і вересень 2014 року; актів приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2В) за травень, червень, серпень 2014 року, датованих 30 травня 2014 року, 27 червня 2014 року, 29 серпня 2014 року і 30 вересня 2014 року; податкових накладних №259 від 29 травня 2014 року на суму 134 400 грн (в т. ч. ПДВ - 22 400 грн), №260 від 30 травня 2014 року на суму 100000 грн (в т. ч. ПДВ - 16 666,67 грн), №261 від 30 травня 2014 року на суму 19440 грн (в т. ч. ПДВ - 3 240 грн), №264 від 23 червня 2014 року на суму 134 400 грн (в т. ч. ПДВ - 22 400 грн), №288 від 27 червня 2014 року на суму 50 000 грн (в т. ч. ПДВ - 8333,33 грн), №289 від 27 червня 2014 року на суму 16797,38 грн (в т. ч. ПДВ - 2799,56 грн), №290 від 27 червня 2014 року на суму 27565,27 грн (в т. ч. ПДВ - 4594,21 грн), №291 від 27 червня 2017 року на суму 150050,94 грн (в т. ч. ПДВ 2508,49 грн), №636 від 30 вересня 2014 року на суму 5 300 грн (в т. ч. ПДВ - 883,33 грн), №637 від 30 вересня 2014 року на суму 25 360 грн (в т. ч. ПДВ - 4226,67 грн); виписок з особового рахунку ТОВ Основи безпеки за 29 травня 2014 року, 30 травня 2014 року, 16 липня 2014 року, 23 червня 2014 року, 27 червня 2014 року, 14 жовтня 2014 року з відомостями про перерахування позивачем на користь ТОВ Екодит коштів за товарно-матеріальні цінності та роботи за відповідними договорами. Зі змісту вказаних первинних документів вбачається, що такі документи від імені ТОВ Екодит були підписані директором ОСОБА_3 ;

2) усна угода з Товариством з обмеженою відповідальністю Баден Сервіс (постачальником), в особі директора ОСОБА_5, щодо поставки позивачу товару - двигуна. На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за цією угодою поставки позивач надав суду копії наступних документів: рахунку-фактури №150520 від 20 травня 2015 року, видаткової накладної №914 від 20 травня 2015 на суму 5760 грн (з ПДВ), податкової накладної №4 від 20 травня 2015 року на суму 5760 грн (в т. ч. ПДВ 960 грн), виписок з особового рахунку ТОВ Основи безпеки за 29 травня 2015 року і 26 червня 2015 року з відомостями про перерахування позивачем на користь ТОВ Баден Сервіс коштів за двигун;

3) договір оренди за №12-02/14 від 30 грудня 2014 року, №03-01/15 від 30 березня 2015 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Мін-Сі-Пам (як орендарем), в особі директора ОСОБА_4 . За умовами цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю Мін-Сі-Пам передало Товариству з обмеженою відповідальністю Основи безпеки в строкове платне користування (суборенду) будівельний вагончик з певними характеристиками та комплектацією. Вказаний об`єкт передається суборендарю на підставі акта прийому-передачі для розміщення співробітників; договір оренди №03-01/15 від 30 березня 2015 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Мін-Сі-Пам (як орендарем), в особі директора ОСОБА_5 . За умовами цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю Мін-Сі-Пам передало Товариству з обмеженою відповідальністю Основи безпеки в строкове платне користування (суборенду) обладнання - генератор з певними характеристиками. Вказаний об`єкт передається суборендарю на підставі акта прийому-передачі для обслуговування будівельно-монтажних робіт;

4) договори підряду за №03-2/15 від 30 березня 2015 року, №СП 1405-8 від 12 січня 2015 року, №СП 1407-2 від 12 січня 2015 року, №СП 1407-6 від 02 лютого 2015 року, №СП 1407-6 від 01 квітня 2015 року, №СП 1407-6 від 02 березня 2015 року, №СП 1407-6 від 04 травня 2015 року, №СП 13/01-2015 від 30 березня 2015 року, за умовами яких Товариство з обмеженою відповідальністю Мін-Сі-Пам (як підрядник) зобов`язувалося виконати на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Основи безпеки наступні платні роботи: монтажні робот (заміна ламп, ремонт електрообладнання) в офісній будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 101А, корп. 2, 6-ий поверх; роботи з влаштування блискавкозахисту на об`єкті Реконструкція газонаповнювальної станції із збільшенням бази зберігання до 8000 м3 за адресою: с. Переяславське Переяслав-Хмельницького р-ну Київської області; будівельно-монтажні роботи з влаштування пожежної сигналізації на об`єкті Реконструкція газонаповнювальної станції із збільшенням бази зберігання до 8000 м3 за адресою: с. Переяславське Переяслав-Хмельницького р-ну Київської області; роботи з улаштування зовнішнього освітлення в адміністративній будівлі за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 46, 46-а; роботи з підключення прогріваючого кабелю для лівневої каналізації, підключення пожежних шаф у офісній будівлі за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 46, 46-а; роботи з улаштування системи електрозабезпечення та освітлення, прокладання кабелів для фасадного освітлення, зрівнювання потенціалів у офісній будівлі за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 46, 46-а; роботи зі створення нової електромережі в офісній будівлі за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 46, 46-а; електромонтажні роботи на об`єктах у ПАТ Платинум Банк за адресами: м. Київ, вул. Дегтярівська, 48; м. Київ, пр. Перемоги, 98/2; м. Кривий Ріг, вул. К. Маркса, 20; м. Одеса, вул. Корольова, 18; м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 50. У свою чергу позивач (як замовник) зобов`язувався прийняти такі роботи та оплатити їх. Також за умовами вказаних договорів підрядів підрядник зобов`язувався якісно та в обумовлені цим договором строки виконати роботи та передати їх за актом виконаних робіт. Сторонами в цих договорах були узгоджені сума договорів, строки виконання робіт, порядок оплати виконаних робіт, визначені права та обов`язки сторін. Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю Мін-Сі-Пам зобов`язувалося власними силами забезпечити доставку матеріалів, інструменту та обладнання на об`єкт, вивезення залишків матеріалів і сміття, утвореного в результаті виконання робіт. Крім того, договорами передбачалося право Товариства з обмеженою відповідальністю Мін-Сі-Пам на власний ризик залучати до виконання робіт за цими договорами третіх осіб. У такому випадку відповідальність за строки виконання, якість робіт та розрахунки зі сторонніми організаціями було покладено на підрядника. На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договором оренди та договорами підряду позивач надав суду копії наступних документів: актів прийому-передачі об`єктів, що орендуються; актів виконаних робіт (наданих послуг); податкових накладних за №93 від 30 січня 2015 року на суму 12 240 грн (в т. ч. ПДВ 2 040 грн), №116 від 27 лютого 2015 року на суму 12240 грн (в т. ч. ПДВ 2 040 грн), №70 від 30 квітня 2015 року на суму 24 480 грн (в т. ч. ПДВ 4 080 грн), №71 від 30 квітня 2015 року на суму 25 000 грн (в т. ч. ПДВ 4166,67 грн), №72 від 30 квітня 2015 року на суму 12 792 грн (в т. ч. ПДВ 2132 грн); виписок з особового рахунку ТОВ Основи безпеки за 25 лютого 2015 року, 18 березня 2015 року, 15 травня 2015 року, 29 травня 2015 року з відомостями про перерахування позивачем на користь цього контрагента коштів за надані послуги за відповідними договорами; договірних цін на підрядні роботи; роздруківок локальних кошторисів на будівельні, будівельно-монтажні роботи; довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми №КБ-3) за лютий, березень, квітень, травень 2015 року; актів приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2В) за лютий, березень, квітень, травень 2015 року, датованих 27 лютого 2015 року, 31 березня 2015 року, 30 квітня 2015 року, 29 травня 2015 року; податкових накладних за №116 від 27 лютого 2015 року на суму 41200,80 грн (в т. ч. ПДВ - 6 866,80 грн), №119 від 27 лютого 2015 року на суму 33372,85 грн (в т. ч. ПДВ - 5562,14 грн), №120 від 27 лютого 2015 року на суму 88332,28 грн (в т. ч. ПДВ - 14 720,38 грн), №117 від 27 лютого 2015 року на суму 71351,65 грн (в т. ч. ПДВ - 11 891,94 грн), №44 від 27 квітня 2015 року на суму 44545,20 грн (в т. ч. ПДВ - 7 425,53 грн), №105 від 31 березня 2015 року на суму 46251,86 грн (в т. ч. ПДВ - 7 708,64 грн), №73 від 30 квітня 2015 року на суму 46125,01 грн (в т. ч. ПДВ - 7 687,50 грн), №74 від 30 квітня 2015 року на суму 14 550 грн (в т. ч. ПДВ - 2 425 грн), №62 від 29 травня 2015 року на суму 49 240,57 грн (в т. ч. ПДВ - 8206,76 грн); виписок з особового рахунку ТОВ Основи безпеки за 18 березня 2015 року, 19 березня 2015 року, 31 березня 2015 року, 21 квітня 2015 року, 27 квітня 2015 року, 15 травня 2015 року, 29 травня 2015 року, 26 червня 2015 року з відомостями про перерахування позивачем на користь ТОВ Мін-Сі-Пам коштів за виконані підрядні роботи за відповідними договорами. Зі змісту вказаних первинних документів вбачається, що такі документи від імені ТОВ Мін-Сі-Пам були підписані за період січень 2015 року - ОСОБА_4 , а починаючи з лютого 2015 року - ОСОБА_5

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України)

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пункт 198.1. статті 198 ПК України

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 ПК України

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частина перша статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ВИСНОВКИ СУДУ

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Суди попередніх інстанцій дослідили надані відповідачем до заперечень на позов вироки (посилання на які в тексті акта переірки відсутні) та установили наступне.

Диспозиція статті 205-1 Кримінального кодексу України (Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців) передбачає внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

Вирок Баришівського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року у справі №361/3761/16-к винесений за результатами розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні №32016110130000002 відносно ОСОБА_6 щодо вчинення останньою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 ( Фіктивне підприємництво ), ч. 1 ст. 205-1 ( Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців ) КК України. Цим вироком ОСОБА_6 виправдано в частині недоведеності факту вчинення за її участю злочину за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, та одночасно визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України.

Так, з тексту вироку Баришівського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року вбачається, що районним судом досліджувалися обставини продажу та перереєстрації юридичної особи - ТОВ Екодит , що мали місце вже після проведення перевіряємих господарських операцій за участі ТОВ Екодит і ТОВ Основи безпеки . Окрім того, вирок був винесений відносно іншої фізичної особи ( ОСОБА_6 ) ніж та, яка була безпосереднім учасником розглядуваних в адміністративній справі №826/5993/18 господарських операціях від імені ТОВ Екодит - директор ОСОБА_3

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 7 листопада 2016 року у справі №755/16138/16-к винесений за результатами розгляду та затвердження угоди про визнання винуватості від 31 жовтня 2016 року, укладеної між підозрюваної ОСОБА_5 та прокурором у кримінальному провадження №32016100000000107 від 16 серпня 2016 року, щодо обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України. Даним вироком районний суд затвердив вказану угоду про визнання винуватості, визнав ОСОБА_5 винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України.

У справі №755/16138/16-к районний суд досліджував обставини щодо вчинення ОСОБА_5 дій за винагороду та за попередньою змовою з невідомими особами, шляхом підписання, внесення завідомо неправдивих відомостей у документи (протокол №3 загальних зборів учасників ТОВ Мін-Сі-Пам від 23 лютого 2015 року, реєстраційну картку (форми №4) від 26 лютого 2015 року про внесення змін до відомостей про юридичну особу ТОВ Мі-Сі-Пам ), що були подані для проведення держаної реєстрації юридичної особи - ТОВ Мін-Сі-Пам .

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2016 року у справі №369/7794/16-к, винесеного за результатами розгляду районним судом матеріалів кримінального провадження №32016100000000084 від 29 червня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України. Даним вироком районний суд затвердив угоду про визнання винуватості від 19 серпня 2016 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_7 та прокурором, визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України.

У справі №369/7794/16-к районний суд досліджував обставини виключно щодо вчинення ОСОБА_7 дій за попередньою змовою з невідомими особами, без наміру здійснювати підприємницьку діяльність та за обіцянку винагороди, шляхом підписання, внесення завідомо неправдивих відомостей у документи (протокол №1 загальних зборів учасників ТОВ Баден Сервіс від 19 лютого 2015 року, реєстраційну картку (форми №1) від 23 лютого 2015 року про проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи), що були подані для проведення держаної реєстрації юридичної особи - ТОВ Баден Сервіс .

Суди попередніх інстанцій зазначили, що вироки районних судів не містить жодних відомостей про встановлені районними судами обставини вчинення посадовими особами - керівниками ТОВ Мін-Сі-Пам і ТОВ Баден Сервіс протиправних дій у період спірних господарських операцій з ТОВ Основи безпеки .

Суди попередніх інстанцій також дослідили копію протоколу допиту свідка - ОСОБА_8 від 20 вересня 2017 року, проведеного в рамках досудового розслідування кримінального провадження №12016100060002456 від 1 квітня 2016 року. З тексту протоколу вбачається, що допит ОСОБА_8 проводився з питань щодо обставин реєстрації ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на свої імена юридичних осіб ТОВ Мі-Сі-Пам і ТОВ Баден Сервіс .

Суди установили, що ОСОБА_8 була допитана в якості свідка у межах досудового слідства по кримінальному провадженню №12016100060002456 від 1 квітня 2016 року, зв`язок якого з розслідуванням кримінального провадження №3201610000000084 від 29 червня 2016 року та/або предметом спору у даній справі документально не підтверджено. Відповідач не довів суду документально факт отримання копії такого протоколу в офіційному порядку, та відповідно не обґрунтував наявність підстав для врахуванням судом такого протоколу як доказу у справі.

Застосовуючи норми статей 72, 77 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суди зазначили, що представник відповідача надаючи суду для дослідження копії зазначених вище вироків та протоколу допиту свідка, жодним чином не обґрунтував причини, з яких відомості про наявність таких процесуальних документів, їх зміст не були відображені в тексті акта перевірки, що датований пізніше.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій застосували позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 вересня 2018 року у справі №802/2231/17-а, за якою факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

При наданні оцінки усім складовим господарських операцій, суди врахували обставини, встановлені вироками, які набрали законної сили, періоди часу, за які такі обставини встановлені, наслідки дій осіб щодо яких винесені вироки, дослідили письмові докази (первинні документи бухгалтерського обліку, податкову звітність) інші обставини, які можуть свідчити про реальність/нереальність цих операцій, та дійшли висновку що надані докази у їх сукупності спростовують висновки акта перевірки про заниження Товариством сум податку на додану вартість за звітні періоди 2014-2015 років на 200071 грн, зокрема й за результатами здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ Готліб ЛТД , ТОВ Баден Сервіс , ТОВ Мін-Сі-Пам .

Верховний Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій в частині надання правової оцінки обставинам, встановленим у вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 7 листопада 2016 року у справі №755/16138/16-к та у вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2016 року у справі №369/7794/16-к.

Зокрема при наданні оцінки встановленим у вироках обставинам суди попередніх інстанцій не врахували, що особи, які визнанні винними у підробленні документів ( ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ), не мали наміру фактично виконувати обов`язки директорів Товариств та у подальшому їх не виконуватимуть, фактично не володіють правами засновника та не користуються правами службової особи підприємства, фінансово-господарською та поточною діяльністю Товариств не займатимуться.

За позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 5 березня 2012 року у справі №21-421а11, від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Свідчення осіб, які підписали первинні документи за результатами спірних у цій справі господарських операцій, про відсутність наміру виконувати обов`язки директорів, здійснювати господарську діяльність, дає підстави для сумніву у належності первинних документів, достовірності здійснених підписів посадових осіб, та, як наслідок, правомірності формування Товариством податкового кредиту за такими господарськими операціями. Такі обставини, встановлені вироком суду, могли б бути підставою для виклику цих осіб у судове засідання на вимогу суду в якості свідка для давання показань відповідно до статей 91, 92 КАС України з метою встановлення факту підписання первинних документів, здійснення господарських операцій тощо.

При цьому, Суд погоджується з правовою оцінкою наданою судами попередніх інстанцій вироку Баришівського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року у справі №361/3761/16-к, зокрема, суди з`ясували, що обставини продажу та перереєстрації юридичної особи - ТОВ Екодит мали місце вже після проведення перевіряємих господарських операцій за участі ТОВ Екодит і ТОВ Основи безпеки , особа, відносно якої винесений вирок, первинні документи не підписувала, безпосереднім учасником розглядуваних в адміністративній справі №826/5993/18 господарських операціях від імені ТОВ Екодит була директор ОСОБА_3 . Відтак дії особи, яку визнано винною, не мають правових наслідків в межах господарських операцій, за якими сформований податковий кредит, правомірність якого є предметом судового розгляду у цій справі.

З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про передчасність висновків судів попередніх інстанцій в частині правомірності формування Товариством податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Баден Сервіс та Товариством з обмеженою відповідальністю Мін-Сі-Пам , використовуючи документи бухгалтерського обліку та податкової звітності за підписом ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , які не мали наміру здійснювати фінансову-господарську діяльність. При цьому в матеріалах справи відсутній розрахунок грошового зобов`язання, в тому числі штрафних (фінансових) санкцій в розрізі контрагентів, що позбавляє Суд можливості виокремити визначені грошові зобов`язання по двом контрагентам і скасувати рішення судів в частині.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Під час нового розгляду справи судам необхідно всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними, допустимими, достатніми, достовірними доказами, після чого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №826/5993/18 скасувати.

Справу №826/5993/18 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер