Рішення

від 21.07.2020 по справі 415/10104/19

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 415/10104/19

Провадження № 2/415/533/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Калмикової Ю.О.,

за участі секретаря - Кравченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську цивільну справу за позовом Лисичанської міської ради Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів несплачених за оренду землі,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Зміст позовних вимог

Представник Лисичанської міської ради Луганської області - Торбенко Є.В. звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів несплачених за оренду землі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 17.06.2016 року Відповідач набув право власності на об`єкт житлової нерухомості будівлю кафе загальною площею 341,3 м 2 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Даний об`єкт нерухомості розташований на території земельної ділянки загальною площею 0,0294га, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Лисичанськ в особі Лисичанської міської ради. Кадастровий номер земельної ділянки 4411800000:44:001:0002.

На час переходу до Відповідача права власності на зазначену вище будівлю, відповідна земельна ділянка перебувала у користуванні попередніх співвласників будівлі кафе на підставі договору оренди землі від 09.06.2009 року № 040940600094.

Таким чином, починаючі з 17.06.2016 року до теперішнього часу Відповідач безоплатно використовує земельну ділянку комунальної власності загальною площею 0.0294га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без оформлення права землекористування.

Зважаючи на правову позицію Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, викладену у постанові від 12.04.2017 по справі № 922/5468/14 (3-1347гс16), є очевидним, що Відповідач, правомірно володіючи нерухомим майном, розташованим на території земельної ділянки, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , користуються відповідною земельною ділянкою.

При цьому він належним чином не оформив право власності або право на постійне землекористування зазначеною ділянкою, а тому не є суб`єктами плати та землю у формі земельного податку. Отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Таким чином, із часу припинення права попереднього землекористування у Відповідача виник обов`язок укласти та зареєструвати відповідній договір щодо користування земельною ділянкою. Цього обов`язку Відповідач не виконав, а тому без законних підстав зберіг у себе майно - не сплачені кошти за оренду землі.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12.04.2014 року у справі №922/207/15.

Предметом даного позову є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування зазначеною вище земельною ділянкою та звичайних умов (у разі оформлення договірних відносин), втім не сплачених Відповідачем, що пов`язується із втратою Позивачем, як потерпілою особою, цього ж майна (грошових коштів).

Розрахунковий період прийнято з урахуванням строку позовної давності з 05.12.2016 року.

Згідно з додатком до рішення Лисичанської міської ради від 25.12.2014р № 77/1236 розрахунок орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності виконується за формулою: О = НГО х В (далі формула 1), де:

-О - розмір орендної плати;

-НГО - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка розраховується органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (копії витягів додаються);

-В - 5% відсоток від нормативної грошової оцінки, який встановлюється органом місцевого самоврядування в залежності від цільового використання земельної ділянки.

Згідно з зазначеними вище витягами нормативна грошова оцінка земельної ділянки, загальною площею 294 м 2 становить:

-І період - за 2016 рік - 152 314,20грн;

- II період - з 01.01.2017р до 17.07.2018р- 129 135,22грн;

- III період - з 17.07.2018р до 01.06.2019р - 193 702,82грн.

Застосовуючи для розрахунку формулу І, отримуємо суму безпідставно збережених коштів не сплачених за оренду усієї земельної ділянки, з урахуванням тривалості кожного розрахункового періоду у сутках:

І період - 152 314,20грн х 5% = 7 615,71грн/рік / 365 діб х 27 діб = 561,81грн;

ІІ період - 129 135,22грн х 5% = 6 456,76грн/рік / 365 діб х 562 діб = 9 941,64грн;

ІІІ період - 193 702,82грн х 5% = 9 685,14грн/рік / 365 діб х 502 діб = 13 320,39грн.

Всього: 23 823,84грн.

На підставі вищезазначеного, після уточнення позовних вимог просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Лисичанської міської ради Луганської області безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування частиною земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 22 843,84 грн. і судові витрати у розмірі 1921,00грн.

Надходження позовної заяви та інших заяв до суду

20.12.2019 року ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 415/2533/19 було відкрито провадження у цій цивільній справі.

21.07.2020 року позивачем були надані письмові клопотання про зменшення розміру позовних вимог та розгляд справи у відсутності представника позивача.

21.07.2020 року відповідачем було надано письмове клопотання про визнання розміру зменшених позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи у відсутність відповідача.

Доводи особи, яка подала позов

Позовна заява мотивована тим, що відповідач безоплатно використовує земельну ділянку і не сплачує за оренду земельної ділянки комунальної власності.

Представник позивача - Торбенко Є.В. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду письмову заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, зменшені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду письмову заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, проти задоволення зменшених позовних вимог не заперечував.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, встановленими наступні фактичні обставини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №188261806 від 11.11.2019 р. земельна ділянка, кадастровий номер 4411800000:44:0001:0002, площа 0,0294 грн., за адресою: АДРЕСА_1 , додаткові відомості: для експлуатації будівлі кафе. Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані. Форма власності - приватна, розмір частки 1, власник ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу серії та номер :1101, виданого 17.06.2016, приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Бабенко О.В.

Згідно з випискою з рішення Лисичанської міської ради № 885 від 30.01.2009 р., вирішено надати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в оренду на строк 20 років земельну ділянку площею 0,0294 га, для експлуатації будівлі кафе за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Золотівської міської ради № 72 від 26.05.2009 р., вирішено надати дозвіл ОСОБА_4 на укладення договорів оренди земельних ділянок площею 0,0294 га за адресою: АДРЕСА_1 , та площею 0,0104 га за адресою: АДРЕСА_1 від імені малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з договором оренди землі від 09.06.2009 р., орендодавець - власник землі Лисичанська міська рада і орендарями - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , на підстав рішення № 885 від 30.01.2009 р. орендарі приймають в строкове платне користування земельну ділянку для експлуатації будівлі кафе, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір укладено на 20 років.

Згідно з угодою про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки №040940600094 від 16.07.2009 року від 10.08.2016 р. Лисичанська міська рада та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , уклали угоду про розірвання достроково відповідно до рішення Лисичанської міської ради №12/192 від 28.07.2016 р. наданої для експлуатації будівлі кафе, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0294 га.

Згідно з випискою з рішення Лисичанської міської ради № 12/192 від 28.07.2016 р., вирішено припинити ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно, право оренди земельної ділянки площею 0,0294 га, наданої для експлуатації будівлі кафе за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4411800000:44:001:0002.

Згідно з витягом технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2016 р. №18-12-0.29-413/164-18 від 17.12.2018 р., нормативна грошова оцінка м2, грн.: 289.427667, нормативна грошова оцінка грн.:152314.20 грн.

Згідно з витягом технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2017 р. №18-12-0.29-412/164-18 від 17.12.2018 р., нормативна грошова оцінка м2, грн.: 231.542134, нормативна грошова оцінка грн.:129135.22 грн.

Згідно з витягом технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з 01.01.2018 по 17.07.2018 р. №18-12-0.29-411/164-18 від 17.12.2018 р., нормативна грошова оцінка м2, грн.: 231.542134, нормативна грошова оцінка грн.:129135.22 грн.

Згідно з витягу технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з 17.07.2018 р. №18-12-0.29-411/164-18 від 17.12.2018 р., нормативна грошова оцінка м2, грн.: 347.3132, нормативна грошова оцінка грн.:193702,82 грн.

Мотивувальна частина

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє лише нежитловими приміщеннями, розташованими на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послався на положення статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 23823,84 грн., зауважив, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у власності Лисичанської міської ради, без укладення договору оренди за період із 17.06.2016 року по 01.06.2019 року, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

У зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1ст. 15 Закону України Про оренду землі визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Згідно з ч. 2 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, обов`язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об`єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності.

На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 , правомірно володіючи майном - нежитловою будівлею, користується спірною земельною ділянкою.

Оскільки відповідач не є власником спірної земельної ділянки та, як вже було зазначено судом, не може бути постійним землекористувачем, а тому, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Таким чином єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідача є орендна плата.

Частиною 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

При цьому, відповідач належні дії, спрямовані на оформлення права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою не вчинила.

Та з часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку.

Протягом тривалого часу цього обов`язку відповідач не виконував, а отже без законних підстав зберігала у себе майно - кошти за оренду землі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року по справі № 3-1345гс16.

Розмір доходу відповідача було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Із розрахунку не отриманого доходу, долученого до матеріалів справи, вбачається, що даний розрахунок здійснено з урахуванням загальної площі земельної ділянки, що фактично зайнята відповідачем.

Вказаний розрахунок зроблений позивачем за період використання відповідачем земельної ділянки у період з 17.06.2016 року по 01.06.2019 року у сумі 23823 грн. 84 коп.

Перевіривши правильність визначення позивачем розміру доходу, суд зазначає, що при складанні розрахованих сум позивачем невірно розраховано загальну суму безпідставно набутого майна. Так, з наданих розрахунків за земельну ділянку по АДРЕСА_1 , із врахуванням сплачених сум земельного податку, нараховано:

-з 17.06.2016 року по 31.12.2016 року складає 152 314,20грн х 5% = 7 615,71грн/рік / 365 діб х 27 діб = 561,81грн.

-з 01.01.2018 року по 31.07.2018 року складає 129 135,22грн х 5% = 6 456,76грн/рік / 365 діб х 562 діб = 9 941,64грн.

-з 01.08.2018 року по 31.10.2018 року складає 193 702,82грн х 5% = 9 685,14грн/рік / 365 діб х 502 діб = 13 320,39грн.

Що в загальній сумі складає 23823,84 грн.

Водночас, відповідачем була надана квитанція №101/К№ від 16.06.2020 року про сплату 980 гривень 00 копійок, у зв`язка уз чим позивачем були зменшені позовні вимоги на зазначену суму.

Також слід зазначити, що перехід до особи права власності на нерухоме майно, надає останній право на оформлення відносин землекористування, реалізація якого виражається в укладенні сторонами договору та виникненні у такої особи обов`язку внесення орендної плати власнику земельної ділянки.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з

ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федоренко проти України від 30.06.2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Предметом позову в цій справі є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем), втім не сплачених відповідачем, що пов`язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів).

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт значного строку з моменту отримання рішення по наданню згоди на складання технічної документації і відсутності будь-яких активних дій з боку відповідача, направлених на оформлення орендних правовідносин, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини виправдане очікування щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Суд зазначає, що відновлення порушених прав міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які остання мала би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов заявлено обґрунтовано, у зв`язку з чим вважає за можливе позов Лисичанської міської ради Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів несплачених за оренду землі задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням № 348 від 02.12.2019 року про сплату судового збору в сумі 1921,00 грн.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Лисичанської міської ради Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів несплачених за оренду землі, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Лисичанської міської ради Луганської області безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування частиною земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 22843 (двадцять дві тисячі вісімсот сорок три) грн. 84 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Лисичанської міської ради Луганської області судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, тобто апеляційна скарга може бути подана до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Лисичанська міська рада Луганської області, місце проживання за адресою: вул. ім. М. Грушевського-7, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100, код ЄДРПОУ 26522196.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Суддя Ю. О. Калмикова