Постанова

від 13.07.2020 по справі 607/16967/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/16967/18Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/817/28/20 Доповідач - Костів О.З. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Сташків Б. І., Щавурська Н. Б.,

розглянувши у письмовому провадженні цивільну цивільну справу № 607/16967/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2019 року, ухваленого суддею Сливкою Л.М., повний текст якого складено 17 жовтня 2020 року, у справі за позовом Приватного підприємства Онікс до ОСОБА_1 про повернення грошових коштів, набутих без достатніх на те правових підстав,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року Приватне підприємство Онікс (далі - ПП Онікс ) звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 про повернення грошових коштів, набутих без достатніх на те правових підстав.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що з 2013 по 2014 роки ОСОБА_2 працював бухгалтером у ПП Онікс . В його посадові обов`язки входило подання звітності, а також розрахункових банківських операцій з рахунку підприємства за допомогою комп`ютерної техніки та ключів доступу до електронних систем. В подальшому, після припинення трудових відносин, відповідач, на прохання директора ПП Онікс - ОСОБА_3 , продовжував здійснювати подання звітності, а також розрахункових банківських операцій з рахунку підприємства. Однак, користуючись вказаними ключами, шляхом обману та зловживання довірою, провів ряд платежів з рахунку ПП Онікс на свій картковий рахунок за призначенням платежу оплата за виконану роботу, пов`язану з програмами Медок та Сота , в результаті чого безпідставно заволодів коштами позивача на загальну суму 200 000 грн.

Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідача 200 000 грн., набутих без достатніх на те правових підстав.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПП Онікс 200 000 грн. набутих без достатніх правових підстав та 3000 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з 01 липня 2012 року по 06 лютого 2014 року відповідач працював бухгалтером у ПП Онікс , однак, заробітної плати не отримував. В подальшому директор ПП Онікс запропонував ОСОБА_2 працювати дистанційно. При цьому жодних трудових угод між ними укладено не було. Також зазначає, що у матеріалах справи немає жодного доказу, котрий підтверджував би факт наявності у нього повноважень на роботу з рахунком ПП Онікс , а отже він не міг мати такого доступу. Вказує, що кошти у сумі 200 000 грн. оплачені апелянту як заробітна плата за період роботи з 07 лютого 2014 року по 30 вересня 2017 року.

Враховуючи наведене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі не надходив.

В судовому засіданні представник апеляната - адвокат Сампара Н.М. заявлені вимоги підтримала, зіславшись на мотиви, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача - ОСОБА_4 проти апеляційної скрги заперечив.

В судове засідання 13 липня 2020 року сторони не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце слухання справи.

Враховуючи викладене, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

01 липня 2012 року відповідач прийнятий на роботу в ПП Онікс на посаду бухгалтера.

06 лютого 2014 року ОСОБА_2 звільнений з цієї роботи на підставі статті 36 Кодексу законів про працю України, за згодою сторін.

З 10 лютого 2014 року по 31 березня 2014 року відповідач працював адміністратором офісу у ТзОВ ІЗІ КРЕДИТ .

З 19 серпня 2014 року до 15 червня 2016 року відповідач обіймав посаду адміністратора офісу, а з 15 червня 2016 року до 31 жовтня 2016 року - менеджера із надання кредитів у ТзОВ ПРОСТО ПОЗИКА .

З 01 листопада 2016 року до 17 січня 2018 року відповідач працював менеджером із надання кредитів у ТзОВ ІЗІ КРЕДИТ .

Вказані обставини підтверджуються копією трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 01 липня 2012 року (а.с.65-66).

Власником та директором ПП Онікс є ОСОБА_3 , що підтверджується відповіддю на безкоштовний запит до Міністерства юстиції України (а.с. 8-9).

Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу, за період роботи у ПП Онікс ОСОБА_2 двічі отримував заробіток, який використовувався для нарахування пенсії, а саме: у грудні 2012 року та у вересні 2013 року (а.с.63).

З виписки по рахунку ПП Онікс за період з 20 по 29 вересня 2017 року вбачається, що 22 вересня 2017 року, 25 вересня 2017 року, 26 вересня 2017 року, 27 вересня 2017 року на поточний рахунок ОСОБА_2 перераховано грошові кошти у сумі 200 000 грн. Призначення платежів - "за виконану роботу" (а.с.10-16).

Представник позивача зазначав, що розпорядження на переказ вказаних коштів не надавав і вони були списані відповідачем самовільно.

За цим фактом він звернувся до правоохоронних органів, якими внесені відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12018210010002227 від 02 серпня 2018 року. Вказане вбачається з копії протоколу допиту потерпілого (а.с.151-154).

З листа в.о. начальника Тернопільського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області № 3303/10-5/19-00-54-10-02/13176 від 29 травня 2019 року вбачається, що документи податкової звітності за періоди з 2014 по 2017 роки та звітність з єдиного соціального внеску по ПП Онікс , подані до Тернопільської ДПІ Тернопільського управління ГУ ДФС у Тернопільській області: на паперових носіях завірено підписом керівника ОСОБА_3.; засобами телекомунікаційного зв`язку з накладенням електронного цифрового підпису керівника ОСОБА_3

Інформація про видачу довіреності керівником ПП Онікс ОСОБА_3 на право підпису звітності іншими засобами чи повідомлення про втрату електронних ключів для подачі звітності керівником ПП Онікс до Тернопільської ДПІ Тернопільського управління ГУ ДФС у Тернопільській області не надходили (а.с.143а).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 21 КзпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 24 КЗпП України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних відносин - 2014 рік) трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

При цьому, частину четверту статті 24 виключено на підставі Закону № 77-VIII від 28 грудня 2014 року.

Частина третя статті 24 КЗпП України (в чинній редакції) встановлює заборону на допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповіднодо п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06 листопада 1992 року, укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладанням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органом.

Таким чином, станом на момент виникнення спріних правовідносин (станом на 2014 рік) фактичний допуск до роботи вважався укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Судом першої інстанції вірно встановлено та сторонами визнано той факт, що у 2014 році відносини між ПП Онікс та відповідачем, які мали місце після звільнення останнього, не були закріплені трудовим чи цивільно-правовим договором.

З позовної заяви слідує, що ОСОБА_2 , на прохання директора ПП Онікс - ОСОБА_3 , після припинення трудових відносин, здійснював подання звітності, а також розрахункових банківських операцій з рахунку підприємства, тобто, виконував аналогічну роботу, будучи на посаді бухгалтера з 01 липня 2012 року по 06 лютого 2014 року.

Отже, вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 фактично допущено до роботи, проте трудового договору з ним укладено не було.

При цьому директор ПП Онікс - ОСОБА_3 вказує, що передав відповідачу ключі доступу до електронних систем, що підтверджується його показами як свідка, а також поясненнями іншого свідка - ОСОБА_6 .

Таким чином, у 2014 році директор ПП Онікс звернувся до відповідача з пропозицією продовжувати співпрацю з цим підприємством, тобто, продовжувати трудові відносини.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що не зважаючи на його звільнення 06 лютого 2014 року з посади бухгалтера ПП "Онікс" останній до вересня 2017 року продовжував фактично виконувати свої обов"язки, що свідчить про наявність між сторонами трудових відносин, оскільки згідно зі статтею 24 КЗпП України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин - лютий 2014 року), трудовий договір вважався укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що після звільнення позивача 06 лютого 2014 року трудові відносини між сторонами припинилися.

При цьому апеляційний суд зазначає, що прийняття 28 грудня 2014 року Закону № 77-VIII, яким виключено із КзпП України частину четверту статті 24, не свідчить про зміну чи припинення трудових відносин між сторонами, оскільки останні виникли до набрання вказаним законном чинності та продовжували існувати після цього.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач, як на підставу заявлених вимог, посилався на безпідставне набуття відповідачем грошових коштів у вказаному розмірі та необхідність їх повернення у відповідності до ст.1212 ЦК України.

Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_2 вказував на добровільне перерахування позивачем 22 вересня 2017 року, 25 вересня 2017 року, 26 вересня 2017 року та 27 вересня 2017 року грошових переказів в якості заробітної плати, у зв`язку із чим у відповідності до ст.1215 ЦК України відсутні підстави для їх стягнення.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

а) набуття або збереження майна;

б) набуття або збереження за рахунок іншої особи;

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;

4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Як вбачається із листа Тернопільського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області від 29 травня 2019 року, інформація про видачу довіреності керівником ПП Онікс ОСОБА_3 на право підпису звітності іншими засобами чи повідомлення про втрату електронних ключів для подачі звітності керівником ПП Онікс до Тернопільської ДПІ Тернопільського управління ГУ ДФС у Тернопільській області не надходили.

При цьому, сам факт звернення керівника ПП Онікс ОСОБА_3. до правоохоронних органів, якими внесені відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12018210010002227 від 02 серпня 2018 року, не може бути беззаперечним доказом, що свідчить про недобровільне перерахування позивачем грошових коштів на ім`я відповідача.

Окрім цього, відповідач стверджує, що жодних документів, які б підтверджували його повноваження щодо роботи з рахунком підприємства, до банку не подавалися, а тому жодним чином він не міг отримати доступ до рахунку позивача та самовільно провести оплату.

В матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази того, що позивачем недобровільно перерахувано грошові кошті на ім`я відповідача.

Колегія суддів враховує те, що вказані грошові перекази позивачем були здійснені із призначенням за виконану роботу, пов`язану з програмами Медок та Сота .

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що кошти у сумі 200 000 грн. оплачені відповідачу як заробітна плата (платежі, що прирівнюються до неї), оскільки ПП Онікс та ОСОБА_2 , після звільнення останнього, продовжували перебувати у трудових відносинах.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, зокрема, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Виходячи із аналізу ст.1215 ЦК України обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч.1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в ході розгляду справи наявність передбачених ст.ст.1212, 1215 ЦК України підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 200 000 грн.

Апеляціний суд зазначає, що доказів в обґрунтування обставин, викладених у позовній заяві про те, що ОСОБА_2 шляхом обману та зловживання довірою, провів ряд платежів з рахунку ПП Онікс на свій картковий рахунок за призначенням платежу оплата за виконану роботу, пов`язану з програмами Медок та Сота , в результаті чого безпідставно заволодів коштами позивача на загальну суму 200 000 грн., суду не надано та матеріали цивільної справи таких доказів не містять.

З огляду на викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо задоволення позовної заяви.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду і ухвалення нового, яким у задоволенні позовної заяви слід відмовити.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Із квитанції № 0.0.1594791168.1 від 24 січня 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 за апеляційний розгляд даної справи сплатив судовий збір у розмірі 4500 грн.

За таких обставин, з ПП Онікс слід стягнути на користь ОСОБА_2 4500 грн. судового збору за перегляд рішення судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2019 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Приватного підприємства Онікс до ОСОБА_1 про повернення грошових коштів, набутих без достатніх на те правових підстав - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства Онікс (місцезнаходження: 47724, Тернопільська область, Тернопільський район, смт. Велика Березовиця, вул.Ст.Бандери, буд.26; код ЄДРПОУ - 30280995) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) 4500 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) судового збору за перегляд рішення судом апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 20 липня 2020 року.

Головуючий

Судді