Ухвала

від 15.07.2020 по справі 759/8330/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 15 липня 2020 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 26 травня 2020 року,

за участі: прокурора представників власника майна ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 ,ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , та накладено арешт, а саме на: автомобіль марки «Land Rover» моделі «RangeRover Універсал-В», 2016 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , з реєстраційним номером НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15 травня 2019 року, із тимчасовим позбавленням права осіб у володінні яких перебуває вказане майно, використовувати майно, розпоряджатись будь-яким чином таким майном та відчужувати його.

Не погоджуючись з таким рішенням представник власника майна ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання слідчого.

Щодо строку апеляційного оскарження зазначає, що 26 травня 2020 року слідчим суддею розглянуто клопотання слідчого без виклику власника майна, копію ухвали отримано 25 червня 2020 року, апеляційну скаргу надіслано поштовим відправленням 30 червня 2020 року, з дотриманням строку апеляційного оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги представник власника майна зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною

Звертає увагу на те, що 09 липня 2019 року ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва. накладався арешт на вказаний автомобіль, однак в подальшому скасований ухвалою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року.

Апелянт зазначає, ОСОБА_6 є добросовісним набувачем, право власності на автомобіль марки «LandRover», моделі «RangeRoverУніверсал-В», у нього виникло на законній підставі, а саме, 15 травня 2019 року зазначений автомобіль придбано ОСОБА_6 у ТОВ «ПРОГРЕС АВТОТРЕЙД КИЇВ» на підставі договору купівлі-продажу № 6200/19/008881. Відповідно до даного договору ТОВ «ПРОГРЕС АВТОТРЕЙД КИЇВ» (Продавець) є комісіонером та діє у відповідності до постанови КМУ № 1200 від 11.11.2009 р. та на підставі укладеного з власником транспортного засобу - ОСОБА_11 договору комісії № 6200/19/008881 від 15.05.2019 року.

Станом на час укладення договору комісії та укладення договору купівлі-продажу автомобіль належав ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

При укладені договору купівлі-продажу ОСОБА_6 надано всі необхідні документи, які підтверджували повноваження ТОВ «ПРОГРЕС АВТОТРЕЙД КИЇВ» на укладення даного договору, тому даний автомобіль набутий ним на законній підставі, а отже, ОСОБА_6 є добросовісним набувачем.

Як зазначає представник, вказаний автомобіль не може бути речовим доказом у відповідності до вимог ст. 98 КПК України, оскільки не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не містить слідів або інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не є об`єктом кримінально протиправних дій.

Окрім того, висновки слідчого судді про наявність підстав для арешту автомобіля не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на положеннях КПК України, оскільки ОСОБА_6 не має жодного відношення до кримінального провадження № 12019100080004427, йому не повідомлено підозру.

Заслухавши доповідь судді, доводи представників власника майна ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не пропущено, з огляду на положення абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Святошинським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 21 червня 2019 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019100080004427, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КПК України.

З витягу ЄРДР убачається, що 15 травня 2019 року ОСОБА_6 , 1962 року народження, за попередньою змовою групою осіб, спільно із ОСОБА_12 , зловживаючи довірою, шахрайським шляхом заволодів автомобілем марки «LandRover» моделі «RangeRover», 2016 року випуску, чорного кольору, д.н.з НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_13 .

26 травня 2020 року старший слідчий відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на автомобіль марки «Land Rover» моделі «RangeRover Універсал-В», 2016 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , з реєстраційним номером НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15 травня 2019 року, із тимчасовим позбавленням права осіб у володінні яких перебуває вказане майно, використовувати майно, розпоряджатись будь-яким чином таким майном та відчужувати його.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 26 травня 2020 року вказане клопотання задоволено.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12019100080004427 про накладення арешту на вказаний автомобіль слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для накладення арешту, оскільки слідчим доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики приховування, відчуження цього майна.

З урахуванням цього, слідчий суддя, всупереч доводам апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказаний автомобіль, оскільки він відповідає критеріям ст. 98 КПК України та постановою слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 від 21 червня 2019 року визнано речовим доказом (а.с. 15).

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів. Окрім того, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Відтак, колегія суддів вважає, що слідчим суддею обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 173 КПК України, накладено арешт на зазначений автомобіль, враховано наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечено своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Посилання апелянта на те, що, ОСОБА_6 є добросовісним набувачем та користувачем вказаного транспортного засобу та придбав його на законних підставах, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою збереження речових доказів, що і мало місце в даному випадку.

Доводи апеляційної скарги про те, що вказаний автомобіль не може бути речовим доказом у відповідності до вимог ст. 98 КПК України, є непереконливими, оскільки вказаний автомобіль є предметом вчинення кримінального правопорушення.

Посилання апелянта на те, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення власника майна заслуговують на увагу, з урахуванням вимогст. 172 КПК України, проте не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на положенняст. 173 КПК України, яка містить перелік підстав для скасування і до яких наведена підстава не належить.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру, не спростовують висновків слідчого судді, зокрема тому, що арешт майна з підстав, передбачених частиною 2статті 170 КПК України (з метою збереження речових доказів), по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимогст. ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на автомобіль, марки «Land Rover» моделі «Range Rover Універсал-В», 2016 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , з реєстраційним номером НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15 травня 2019 року, зметою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

Скасування Київським апеляційним судом 12 лютого 2020 року ухвали від 09 липня 2019 року про накладення арешту на вказане майно саме по собі не може бути безумовною підставою для визнання рішення слідчого судді про накладення арешту незаконним.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

Ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Керуючись ст. ст. 176 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 26 травня 2020 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , та накладено арешт автомобіль марки «Land Rover» моделі «Range Rover Універсал-В», 2016 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , з реєстраційним номером НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15 травня 2019 року, із тимчасовим позбавленням права осіб у володінні яких перебуває вказане майно, використовувати майно, розпоряджатись будь-яким чином таким майном та відчужувати його,- залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 ,- без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11сс/824/3628/2020 Слідчий суддя в 1-ій інстанції ОСОБА_14

Категорія ст.170 КПК Доповідач ОСОБА_1