Ухвала

від 15.07.2020 по справі 757/23644/20-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

за участю

представника власника майна ОСОБА_5 ,

власника майна ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві матеріали за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2020 року ,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ шостого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві ОСОБА_7 , погоджене начальником відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , та накладено арешт на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з ухвали, слідчий суддя прийшов до висновків, що з метою забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваного та недопущення його відчуження, вбачається наявність правових підстав для накладення арешту на майно підозрюваного, а саме на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_6 .

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді власник майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Печерського районного суду від 12 червня 2020 року та скасувати ухвалу слідчого судді про накладання арешту на квартиру, що розташована за адресою: : АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_6 .

На думку власника майна, клопотання базується на суб`єктивній позиції слідчого про наявність доказів вини - саме умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах (ч.3 ст.212 КК України). Однак, як зазначає ОСОБА_6 , належних доказів саме умисного ухилення від сплати податків не наведено, а факт заборгованості та сума заборгованості, зазначена в повідомленні про підозру, жодним рішенням суду в порядку цивільного, господарського, адміністративного судочинства не встановлена, також не узгоджено податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби з цього приводу. Навпаки, Окружним адміністративним судом по справах № 826/11215/18, № 826/16034/17 приймалися рішення,якими визнавалися протиправними та скасовувалися податкові-повідомлення рішення. І на даний час вони не узгоджені.

В судове засідання прокурор не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у його відсутність.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши доповідь судді, доводи власника майна та його представника, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити та скасувати ухвалі слідчого судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Шостим слідчим відділом розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні№32017100000000066 від 13 травня 2017 року за підозрою ОСОБА_6 увчиненнікримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 ККУкраїни.

04 червня 2020 року в даному кримінальному проваджені ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні криминального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 ККУкраїни,а саме вумисному ухиленні від сплати податків, що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у особливо великих розмірах.

Санкцією статті кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 212 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від п`ятнадцяти тисяч до двадцяти п`яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

В ході досудового розслідування встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 є підозрюваний ОСОБА_6

09 червня 2020 року старший слідчий з особливо важливих справ шостого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві ОСОБА_7 , за погодженням із начальником відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотання про накладення арешту на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_6 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2020 року зазначене клопотання було задоволено та накладено арешт на вказану квартиру.

Відповідно до вимогст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,167,170,171,172,173 КПК України та бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленомуКПКпорядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Відповідно до ч. 5ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів провадженняОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 ККУкраїни, санкція якого передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_6 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та певними доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 ККУкраїни.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_6 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.

Крім того, як встановила колегія суддів, квартира АДРЕСА_2 , знаходяться у власності ОСОБА_6 , а тому існує обґрунтований ризик її відчуження задля запобігання можливої конфіскації у разі в майбутньому доведеності висунутого обвинувачення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172,173 КПК України, перевіривши при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132,170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності дост. 173 КПК Україниповинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Висновки слідчого судді про арешт майна цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій, та саме такого заходу, як накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на вказану квартиру, та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.

А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту майна, не є переконливими.

Що стосується посилань апелянта на те, що матеріалами справи наявність саме умисного ухилення від сплати податків ОСОБА_6 в особливо великих розмірах не доведено, то вони підлягають перевірці під час розгляду справи по суті, а на даному етапі не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого про накладення арешту на майно.

Підстав для скасування ухвали слідчого судді, передбаченихст. 409 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, яка відповідає вимогам ст.ст. 172,173 КПК України.

Керуючись ст.ст.170,171,307,309,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2020 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ шостого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві ОСОБА_7 , погоджене начальником відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , та накладено арешт на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/3493/2020

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_9

Доповідач в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1