Постанова

від 22.07.2020 по справі 924/214/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року Справа № 924/214/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Грязнов В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2020 у справі №924/214/20 (суддя Субботіна Л.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 30/2 по вул.Тернопільській "Транзистор" м. Хмельницький

про стягнення 3 883,39 грн. пені, 554,76 грн. 3% річних та 2 353,02 грн. інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2020 у справі №924/214/20 задоволено частково позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 30/2 по вул. Тернопільській "Транзистор", м. Хмельницький про стягнення 3 883,39 грн. пені, 554,76 грн. 3% річних та 2353,02 грн. інфляційних втрат. Стягнуто з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 30/2 по вул. Тернопільській "Транзистор" (м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 30/2, код 33953794) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 1941,70 грн. (одну тисячу дев`ятсот сорок одну гривню 70 коп.) пені, 554,76грн. (п`ятсот п`ятдесят чотири гривні 76 коп.) 3% річних, 2342,41грн. (дві тисячі триста сорок дві гривні 41 коп.) інфляційних втрат, 2102,00грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) витрат по оплаті судового збору. Відмовлено у стягненні 1941,69грн. пені та 10,61грн. інфляційних втрат .

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2020 у справі №924/214/20 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вх.№1379/20 від 25.05.2020), в якій просить суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження, прийняти апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2020 у справі №924/214/20 до розгляду та відкрити апеляційне провадження; рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2020 у справі №924/214/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, щодо стягнення неустойки у сумі 1 941,69 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", щодо стягнення неустойки у сумі 1 941,69 грн., у стягненні якої було відмовлено, задоволити.

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України не погоджується з цим рішенням щодо часткового задоволення позовних вимог у зв`язку зі зменшенням судом розміру неустойки, і вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, та процесуального права ст.ст. 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині з наступних підстав.

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача. Водночас вважає, що важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки.

Також, судом взагалі не було з`ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов`язання, а також не було оцінено розмір таких збитків.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2020 у справі №924/214/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2020 у справі №924/214/20 та роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Запропоновано відповідачу - у строк до 15.06.2020 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано сторонами у справі, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

На виконання вимог суду апеляційної інстанції 05.06.2020 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 30/2 по вул.Тернопільській "Транзистор" відзив на апеляційну скаргу, в яких з підстав вказаних у ньому, просить апеляційний суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2020 у справі №924/214/20 залишити без змін.

Відповідно до ст. ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

13.09.2016 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Транзистор" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 2412/1617-ТЕ-34, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).

У п. 2.1 договору зазначено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ обсягом до 70 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб. м): жовтень - 4,000 тис. куб. метрів, листопад - 12,000 тис. куб. метрів, грудень - 14,000 тис. куб. метрів, січень - 14,000 тис. куб. метрів, лютий - 14,000 тис. куб. метрів, березень - 12,000 тис. куб. метрів.

Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору (п.2.2. договору).

Відповідно до п. 2.4. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 23.01.2017) допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі ± 5 відсотків від підтвердженого постачальником планового обсягу без узгодження сторін.

Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п. 3.4. цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу.

Пунктом 3.1 договору визначено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Як передбачено п. 3.4. договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Згідно з п. 5.1 договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року №758.

Ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором становить 4942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн. (п. 5.2 договору).

Згідно п. 5.4 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 6.3 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

Згідно з п.п. 6 п. 7.2 договору споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

У п. 8.2 договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3 договору).

Відповідно до п. 12.1 договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016р. по 31 березня 2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їхніх печаток.

23.01.2017 року між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 13.09.2016 року.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ власного видобутку виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками печаток актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2016 за жовтень 2016 року на суму 21236,76 грн. (3,581 тис. куб. м), від 30.11.2016 за листопад 2016 року на суму 48285,31 грн. (8,142 тис. куб. м), від 31.12.2016 за грудень 2016 року на суму 59304,00 грн. (10,000 тис. куб. м), від 31.01.2017 за січень 2017 року на суму 70085,47 грн. (11,818 тис. куб. м), від 28.02.2017 за лютий 2017 року на суму 64374,49 грн. (10,855 тис. куб. м), від 31.03.2017 за березень 2017 року на суму 50995,51 грн. (8,599 тис. куб. м). Всього на суму 314281,54 грн.

За отриманий газ відповідач розрахувався в повному обсязі, що підтверджується долученою до матеріалів справи випискою по операціях за договором від 13.09.2016 №2412/1617-ТЕ-34 за період з 01.10.2016 по 31.08.2018, зокрема: 24.10.2016 відповідач сплатив 10000,00 грн.; 31.10.2016 - 10776,66 грн., 14.11.2016 - 20 773,46 грн., 22.11.2016 - 10000,00 грн., 05.12.2016 - 10000,00 грн., 08.12.2016 - 8285,31 грн., 16.12.2016 - 10000,00 грн., 26.12.2016 - 10000,00 грн., 05.01.2017 - 10000,00 грн., 13.01.2017 - 20000,00 грн., 25.01.2017 - 9304,00 грн., 31.01.2017 - 4000,00 грн., 24.02.2017 - 50000,00 грн., 10.03.2017 - 16085,47 грн., 14.03.2017 - 20000,00 грн., 07.06.2017 - 50996,00 грн., 07.07.2017 - 44061,00 грн.

У матеріалах справи наявна також копія Статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226).

Відповідач на підтвердження доводів, викладених у відзиві на позов та клопотанні про зменшення неустойки, подав в матеріали справи копію Статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 30/2 по вул.Тернопільській "Транзистор" з додатками, рішення ДПІ у м.Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області № 1622254601450 від 21.11.2016 про включення ОСББ будинку 30/2 по вул.Тернопільській "Транзистор" до Реєстру неприбуткових установ та організацій, акт звірки, оборотно-сальдові відомості, ухвалу у справі № 924/215/20 від 05.03.2020, заключні банківські виписки, які містять відомості про погашення управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради кредиторської заборгованості по субсидіях на оплату житлово-комунальних послуг перед відповідачем, зокрема, 30.11.2016 на суму 4254,79 грн. за жовтень 2016 року, 29.12.2016 на суму 4730,52 грн. за листопад 2016 року, 31.01.2017 на суму 12238,71 грн. за грудень 2016 року, 13.04.2017 на суму 46905,57 грн. за січень 2017 року, 05.05.2017 на суму 28283,28 грн. за лютий 2017 року, 14.06.2017 на суму 56288,11 грн. за березень-квітень 2017 року.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань щодо здійснення оплати за природний газ у строк, визначений договором від 13.09.2016 № 2412/1617-ТЕ-34, позивач, посилаючись на умови п. 8.2 даного договору нарахував відповідачу пеню у сумі 3 883,39 грн., а також у порядку ст. 625 ЦК України - 554,76 грн. 3% річних та 2 353,02 грн. інфляційних втрат, що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що як вбачається із вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції позивачем оскаржується лише в частині відмови судом першої інстанції у стягненні суми неустойки в розмірі 1 941,69 грн., в іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому згідно з ч.1ст.269 ГПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).

В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

13.09.2016 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Транзистор" укладено договір постачання природного газу № 2412/1617-ТЕ-34.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1ст.655 ЦК України).

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ власного видобутку виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками печаток актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2016 за жовтень 2016 року на суму 21236,76 грн. (3,581 тис. куб. м), від 30.11.2016 за листопад 2016 року на суму 48285,31 грн. (8,142 тис. куб. м), від 31.12.2016 за грудень 2016 року на суму 59304,00 грн. (10,000 тис. куб. м), від 31.01.2017 за січень 2017 року на суму 70085,47 грн. (11,818 тис. куб. м), від 28.02.2017 за лютий 2017 року на суму 64374,49 грн. (10,855 тис. куб. м), від 31.03.2017 за березень 2017 року на суму 50995,51 грн. (8,599 тис. куб. м). Всього на суму 314281,54 грн (а.с. 23-28).

Як встановлено апеляційним судом, відповідач свої зобов`язання за договором в частині оплати вартості отриманого природного газу виконав в повному обсязі, однак, з порушенням п. 6.1 договору, що підтверджується випискою по операціях за договором №2412/1617-ТЕ-34 за період з 01.10.2016 по 31.08.2018 (а.с. 30-31).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач, керуючись пунктом 8.2 договору, нарахував відповідачу пеню в розмірі 3883,39 грн., з яких 90,74 грн. за період з 28.02.2017 по 09.03.2017 нарахована на суму боргу 15772,11грн., 1799,87 грн. за період з 28.03.2017 по 06.06.2017 на суму боргу 44061,13 грн., 1232,28 грн. за період з 26.04.2017 по 06.06.2017 на суму боргу 50995,51грн. та 760,50 грн. за період з 07.06.2017 по 06.07.2017 на заборгованість в розмірі 44060,64 грн. (згідно розрахунку а.с. 9-11).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені до 1941,70 грн. від заявленої суми, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки до мінімального рівня (а. с. 50 - 54), просить суд зменшити, зокрема, розмір штрафних санкцій на 80%, посилаючись при цьому на те, що через несвоєчасне надходження коштів по погашенню субсидій, ОСББ не могло своєчасно до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки оплатити поставку газу. Зазначає, що у відповідача відсутній основний борг, а стягнення нарахованих позивачем коштів (з урахуванням ще однієї справи, що перебуває на розгляді в суді) призведе до критично скрутного становища відповідача, оскільки останній є неприбутковою організацією і не має на меті отримання прибутку.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції при зменшенні розміру пені до 1941,70 грн. від заявленої суми правомірно врахував ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (повне погашення суми боргу відповідачем), а також прийняв до уваги фінансовий стан боржника, при цьому врахував, що несвоєчасна оплата вартості отриманого за договором № 2412/1617-ТЕ-34 від 13.09.2016 природного газу мала місце в тому числі у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків населення за спожиті комунальні послуги та несвоєчасним перерахуванням коштів по субсидіях на оплату житлово-комунальних послуг.

Зокрема, згідно долучених до матеріалів справи заключних банківських виписок кошти на погашення кредиторської заборгованості по субсидіях на оплату житлово-комунальних послуг надходили відповідачу від управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради після строку, встановленого п. 6.1 договору № 2412/1617-ТЕ-34 від 13.09.2016 для оплати за отриманий природний газ, зокрема, 30.11.2016 надійшли кошти в сумі 4254,79 грн. за жовтень 2016 року, 29.12.2016 - в сумі 4730,52 грн. за листопад 2016 року, 31.01.2017 - в сумі 12238,71 грн. за грудень 2016 року, 13.04.2017 - в сумі 46905,57 грн. за січень 2017 року, 05.05.2017 - в сумі 28283,28 грн. за лютий 2017 року, 14.06.2017 - в сумі 56288,11 грн. за березень-квітень 2017 року.

Колегія суддів, оцінивши доводи сторін у цій справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо зменшення розміру пені, зокрема враховуючи що позивачем повністю погашено основну заборгованість за отриманий газ, зважаючи на те, що нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних слугує компенсацією позивачеві негативних наслідків, пов`язаних з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені в повному обсязі, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача, погоджується, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України виняткових підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені до 1941,70 грн.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2020 у справі №924/214/20 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України та не підлягає касаційному оскарженню , окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "22" липня 2020 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.