Рішення

від 22.07.2020 по справі 904/562/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2020м. ДніпроСправа № 904/562/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П. за участю секретаря судового засідання Полевичек Д.А.

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "РЕАГЕНТ", м.Дніпро

до Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР АГРО ТРЕЙД", Дніпропетровська область, м. Синельникове

про стягнення боргу

Представники:

від позивача: Годованець Є.О.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер АгроТрейд" про стягнення боргу 7200,00 грн. - боргу, 10 260,00 грн. - пені, 720,00 грн.-штрафу, 42,55 грн.- інфляційних, 168, 66 грн. 3 % річних та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням умов договору №322/18 в частині розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою від 03.02.20 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Копії даної ухвали направлені сторонам, на адресу їх офіційного місцезнаходження.

Ухвалою господарського суду 09.06.2020р. справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 25.06.20р..

18.06.20р. до господарського суду від позивач надійшла заява,уточнення (зменшення ціни позову) до позовної заяви №17/06/20-1 від 17.06.2020 р. В поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача 7200,00 грн. - боргу, 1239,39 грн. - пені, 720,00 грн.- штрафу, 42,55 грн.- інфляційних, 168, 66 грн. 3 % річних та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн..

Ухвалою господарського суду від 25.06.2020р. підготовче засідання по справі відкладено на 09.07.2020 р..

Ухвалою господарського суду від 09.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.07.2020р. о 12:00 год..

В призначене на 22.07.2020р. о 12:00 год. судове засідання з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, відзив, а також докази погашення заборгованості до суду не надав, про відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином, рекомендоване поштове відправлення №4930011136321 (конверт разом із ухвалою суду) направлене судом на адресу офіційного місцезнаходження відповідача була повернута відділенням поштового звязку "Укрпошта" з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Окрім цього суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує Єдиний державний реєстр судових рішень.Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

У судовому засіданні 22.07.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ ПМТЗ Інженерний центр Реагент (Продавець, позивач), та ТОВ ІНТЕР АГРО ТРЕЙД (Покупець, відповідач), було укладено Договір купівлі-продажу від 05.05.2018 р. №322/18, далі Договір №322/18 на купівлю хімічної продукцію, далі Товару (а.с.7).

Предметом договору, відповідно до положень п.1 Договору є зобов`язання продавця передати у власність покупцю товар, згідно видаткових накладних, та відповідне зобов`язання покупця такий товар прийняти та оплатити на умовах договору.

Відповідно до частини 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплати за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший термін оплати товару.

Пунктом 2.3. Договору №322/18 визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар впродовж 7 (семи) календарних днів з моменту фактичної поставки даної партії товару.

Позивачем, на виконання умов укладеного договору, здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 41400,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними (а.с.8-12):

1. Видаткова накладна №5185 від 08.05.2018 р. на суму 2160 грн.,

2. Видаткова накладна №5879 від 23.05.2018 р. на суму 720 грн.,

3. Видаткова накладна №5201 від 27.06.2018 р. на суму 4320 грн.,

4. Видаткова накладна №1811 від 14.03.2019 р. на суму 27000 грн.,

5. Видаткова накладна №3986 від 10.04.2019 р. на суму 7200 грн.,

Факт здійснення позвиачем поставки товару також підтверджується товаро - транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи (а.с. 28-32).

Відповідно до наявних у справі доказів, поставлений позивачем товар отримано представником відповідача за довіреністю Бобарикіним В.Е.. Копії довіреностей на ім`я представника Бобарикіна В.Е . долучені до матеріалів справи (а.с.19-22).

Таким чином, зобов`язання позивача за спірним договором перед відповідачем в частині здійснення поставки є виконаними належним чином.

Відповідачем, в порушення умов договору (п.2.3) зобов`язання за Договором №322/18 виконані частково, що підтверджується платіжними дорученнями: від 08.05.2018 р. № 361 на суму 7200,00 грн., та № 537 на суму 27000,00 грн.(а.с.13-14), що свідчить про неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містить і ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином. За загальним правилом, кожна сторона повинна вжити усіх заходів необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої стороні забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами договором.

На підставі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд вважає заявлену позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 7200 грн. обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 168,66 грн. за період з 17.04.19 по 27.01.20.

Згідно з положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку 3% річних судом виявлено помилку у початковій даті періоду нарахування за видатковою накладною №3986.

Так, позивач у розрахунку 3% річних датою початку строку порушення зобов`язання визначає 17.04.19, але, оскільки відвантаження товару за видатковою накладною №3986 відбулось 10.04.19, 7 денний строк для оплати, визначений п.2.3 Договору, спливає 17.04.19, а першим днем порушення зобов`язання є 18.04.19 .

За здійсненим Господарським судом, перерахунком згідно системи ЗАКОНОДАВСТВО , сума 3% річних заявлена позивачем, підлягає частковому задоволенню, за період з 18.04.19 по 27.01.20, а отже до стягнення з відповідача підлягає 168,02 грн..

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат за загальний період з травня 2019 року по грудень 2019 року у розмірі 42,55 грн. суд зазначає наступне .

Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр".

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" індекси інфляції розраховуються Міністерством статистики України починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються в пресі, зокрема, газеті "Урядовий кур`єр" в період з 5 по 10 число наступного за звітним місяця.

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

За результатом перевірки розрахунку суми інфляційних втрат, згідно системи ЗАКОНОДАВСТВО , судом встановлено, що розрахунок виконаний позивачем арифметично та методологічно правильно, визначені ним періоди для застосування індексу інфляції відповідають матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені за період з 17.04.19 по 27.01.20 у загальному розмірі 10260 грн.

Заявлена вимога обґрунтована тим, що п. 6.2 укладеного між сторонами Договору №322/18 за несвоєчасне виконання своїх зобов`язань Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України , неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов`язання мало бути виконано .

Як вбачається із матеріалів даної справи, підставою для нарахування відповідачеві пені є невиконання зобов`язання із своєчасної оплати товару за видатковою накладною №3986 від 10.04.19.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені, судом виявлено помилки у початковій та кінцевій даті періоду нарахуваня та, відповідно, у кількості днів нарахування. Так, вірним періодом нарахування пені є період з 18.04.19 по 17.10.19.

Окрім цього позивач при здійсненні розрахунку пені застосував ставку пені у розмірі 0,5 % від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Суд не може погодитись із застосованою позивачем ставкою пені, оскільки ЗУ Про відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у ст. 1 визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а відповідно до ст.3 вказаного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищезазначене, судом проведено перерахунок нарахованої пені, в межах заявленого позивачем строку нарахування, та визначено що до стягнення з відповідача підлягає 1231,00 грн. пені за період з 18.04.19 по 17.10.19 (182 дні) при застосуванні у розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у зазначений період.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 720 грн. за прострочення оплати понад 10 днів у відповідності до положень п.6.2 Договору №322/18.

Пунктом 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначено основний принцип, визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору| основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Судом встановлено, та доведено матеріалами справи, що сторони належним чином узгодили даний вид відповідальності (а.с.7, оборотна сторона), а отже стягнення штрафу, як додаткової міри відповідальності за порушення господарського зобов`язання не суперечитиме положенням діючого законодавства та умовам укладеного договору.

Як зазначалось вище, такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України , частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1 , 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" , а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України . При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України , тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України , оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі N 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі N 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі N 922/1720/17, від 02.04.19 у справі 917/194/18.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягення з відповідача штрафу у розмірі 720 грн. за прострочення оплати понад 10 днів підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив зобов`язання, обумовлені договором щодо повної та своєчасної оплати вартості спожитої ним теплової енергії. Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2099,97 грн..

Керуючись: ст.ст. 4 , 13 , 74 , 76-79 , 86 , 129 , 202 , 237 , 238 , 240-242 , Господарського процесуального кодексу України , господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство матеріально - технічного забезпечення Інженерний центр Реагент задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР АГРО ТРЕЙД (52501, м.Синельникове, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 40325178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство матеріально - технічного забезпечення Інженерний центр Реагент (49041, м.Дніпро, вул. Трудових Резервів, буд.6, код ЄДРПОУ 19313492) 7 200,00 грн. (сім тисяч двісті грн. 00 коп.) - основного боргу; 168,02 грн. (сто шістдесят вісім грн. 02 коп.) - 3% річних, 42,55 грн. (сорок дві грн. 55 коп.) - інфляційних втрат, 1231,00 грн. (одну тисячу двісті тридцять одну грн. 00 коп.) - пені, 720,00 грн. (сімсот двадцять грн.00 коп.) - штрафу та 2099,97 грн. (дві тисячі дев`яносто дев`ять грн. 97 коп.) судового збору.

3. В решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.07.2020

Суддя С.П. Панна