Рішення

від 21.07.2020 по справі 906/199/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/199/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсуньрайагропостач"

до Приватного підприємства "Ам-Тек"

про стягнення 203 093,87 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корсуньрайагропостач" звернулося до господарського суду із позовом до Приватного підприємства "Ам-Тек" про стягнення 203 093,87грн, із яких 170 576,80грн заборгованості за договором, 341,15грн інфляційних втрат, 701,00грн 3% річних, 5 888,40грн пені, 25 586,52грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів №30 від 23.12.2019.

В якості правових підстав позову позивач вказує ст.ст. 526, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.193, 229, 230 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 25.02.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 24.03.2020.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Шніт А.В. судове засідання у справі №906/199/20 24.03.2020 не відбулося.

Ухвалою суду від 30.03.2020 призначено підготовче засідання на 30.04.2020.

Ухвалою суду від 30.04.2020 підготовче засідання відкладено на 25.05.2020.

25.05.2020 позивачем до суду подана довідка №99 від 25.05.2020 про заборгованість відповідача на день судового розгляду справи.

Ухвалою суду від 25.05.2020 підготовче засідання відкладено на 10.06.2020.

01.06.2020 до суду надійшла заява №3/Ю від 26.05.2020 про збільшення (уточнення) розміру позовних вимог по справі (а.с. 73-77), згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 214 660,74грн заборгованості, із яких:

- 170 576,80грн - основного боргу,

- 2 220,20грн інфляційних втрат за період лютого - квітня 2020 року,

- 2 032,90грн 3% річних за період із 03.01.2020 по 26.05.2020,

- 14 244,32грн - пені за період з 03.01.2020 по 26.05.2020,

- 25 586,52грн - штрафу.

До заяви додано довідку №101 від 26.05.2020 про заборгованість відповідача, платіжне доручення про сплату судового збору та докази направлення заяви на адресу відповідача.

Ухвалою суду від 10.06.2020 постановлено прийняти до розгляду заяву ТОВ "Корсуньрайагропостач" №3/ю від 26.05.2020 та вважати заявленим до розгляду спір про стягнення із відповідача 214 660,74грн заборгованості, із яких: 170 576,80грн - основного боргу, 2 220,20грн інфляційних втрат за період лютого - квітня 2020 року, 2 032,90грн 3% річних за період із 03.01.2020 по 26.05.2020, 14 244,32грн - пені за період з 03.01.2020 по 26.05.2020, 25 586,52грн - штрафу; підготовче засідання відкласти на 24.06.2020.

Позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, згідно заяви №4/Ю від 26.05.2020 просив здійснювати розгляд справи без участі позивача та його представника.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.93).

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

23.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корсуньрайагропостач" (позивач, постачальник) та Приватним підприємством "AM-ТЕК" (відповідач, покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 30 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - Товар , найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформляються на кожну окрему партію Товару (а.с.6-7).

Згідно пунктів 2.1 та 2.2 Договору відповідач надав позивачу Заявку №1 вихідний №61/12 від 23.12.2019 (далі - Заявка) щодо поставки дизельного палива (а.с.8).

На виконання Заявки Позивач 24.12.2019 поставив відповідачу дизельне паливо в кількості 10 000 літрів на загальну суму 210 480,00грн, що підтверджується видатковою накладною №847 від 24.12.2019 (а.с.9) та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № РП-0000406 від 24.12.2019 (а.с.10), довіреністю №137 від 23.12.2019 (а.с. 11), а також надав Відповідачу Рахунок на оплату вартості Товару №1376 від 23.12.2019 (а.с.12).

Відповідно до п. 3.2 Договору Покупець зобов`язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) Товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках фактурах та/чи накладних документах на Товар (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати здійснення поставки Товару.

Таким чином відповідач зобов`язаний здійснити оплату вартості отриманого Товару у строк до 02.01.2020 (оскільки 29.12.2019 є неділею (вихідний день)).

Однак відповідач свої зобов`язання за Договором, зокрема в частині оплати отриманого від позивача Товару виконав лише частково, а саме 24.12.2019 відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі - 39 903,20 грн.

Сторонами підписано та скріплено печатками акти звірки взаєморозрахунків за грудень 2019 (а.с.13) та за період 01.01.2020 - 13.01.2020 (а.с.14), згідно яких заборгованість відповідача становить 170 576,80грн.

Оскільки відповідачем не оплачено в повному розмірі отриманий згідно договору товар, позивач направив відповідачу 24.01.2020 претензію №76 про сплату заборгованості на суму 170576,80 грн (а.с.15-19).

31.01.2020 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 79 про сплату заборгованості на суму 170576,80 грн (а.с.20-24).

Вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення 214 660,74грн заборгованості, із яких 170 576,80грн - основного боргу, 2 220,20грн інфляційних втрат за період лютого - квітня 2020 року, 2 032,90грн 3% річних за період із 03.01.2020 по 26.05.2020, 14 244,32грн - пені за період з 03.01.2020 по 26.05.2020, 25 586,52грн - штрафу.

2. Норми права, які застосував господарський суд.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

За ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

3. Щодо вимоги позивача про стягнення 170 576,80грн основного боргу.

Суд зазначає, що позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 170 576,80грн належними та допустимими доказами у справі.

В свою чергу, відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав.

За наведених обставин, суд задовольняє вимогу про стягнення із відповідача 170576,80грн основного боргу.

4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 14 244,32грн пені та 25 586,52грн штрафу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1ст.230 ГК України).

Згідно п. 4.1. Договору у випадку несвоєчасної оплати (не оплати), Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожен день прострочення, від суми невиконаного грошового зобов`язання, а при простроченні більш 30 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф в розмірі 15% від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Зважаючи на вищенаведені обставини, оскільки відповідачем порушено строки оплати за договором більше ніж на 30 календарних днів, суд вважає вимогу позивача про стягнення 25 586,52грн штрафу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Здійснивши власний розрахунок пені за допомогою калькулятора програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд зазначає, що задоволенню підлягає вимога про стягнення 14 244,32грн пені за період з 03.01.2020 по 26.05.2020.

Суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 38,91грн пені.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 2 032,90грн 3% річних та 2 220,20грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши власний розрахунок за допомогою калькулятора програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд зазначає, що задоволенню підлягає вимога про стягнення 2 027,35грн 3% річних за період з 03.01.2020 по 26.05.2020.

Суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 5,55грн 3% річних.

Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Тобто, враховуючи викладене, інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості повний місяць.

Зважаючи на вищевикладене суд вважає розрахунок позивача обґрунтованим та арифметично вірним, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення 2220,20грн інфляційних втрат за період лютий - квітень 2020 року.

6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Враховуючи факт неналежного виконання ПП "АМ-ТЕК" своїх зобов`язань на підставі договору поставки нафтопродуктів №30 від 23.12.2019, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 214 616,28грн, з яких 170 576,80грн - основного боргу, 2 220,20грн - інфляційних втрат, 2 027,35грн - 3% річних, 14 205,41грн - пені, 25 586,52грн - штрафу.

Суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 38,91грн пені та 5,55грн 3% річних.

7. Розподіл судових витрат.

Пунктом 2 частини 1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АМ-ТЕК" (10014, м.Житомир, вул.Мала Бердичівська, 25, ідентифікаційний код 35238513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсуньрайагропостач" (19401, Черкаська обл., м.Корсунь-Шевченківський, вул.Костомарова, 53, ідентифікаційний код 00908627):

- 170 576,80грн - основного боргу;

- 2 220,20грн - інфляційних втрат;

- 2 027,35грн - 3% річних;

- 14 205,41грн - пені;

- 25 586,52грн - штрафу;

- 3 219,24грн - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.07.20

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2 - позивачу (рек. з пов.) та на електронну пошту: korsunpostach2017@ukr.net

3 - відповідачу (рек. з пов.) та на електронну пошту: 35238513@ukr.net