Рішення

від 16.07.2020 по справі 907/230/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.07.2020 м. Ужгород Справа № 907/230/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/230/20

за позовною заявою державного підприємства Шепетівський ремонтний завод , м. Шепетівка Хмельницька області до товариства з обмеженою відповідальністю Башня ЛТД , м. Мукачево Закарпатська обл. про стягнення суми 35 753,86 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Шепетівський ремонтний завод , м. Шепетівка Хмельницька області звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Башня ЛТД , м. Мукачево Закарпатська обл. про стягнення суми 35 753,86 грн. заборгованості за договором №12 від 19.11.2018 року, у тому числі суми 31 422 грн. основного боргу, суму 1 871,55 грн. пені, суму 2199,54 грн. штрафу та суму 242,77 грн. відсотків річних, посилаючись на порушення відповідачем умов укладеного договору, ст.ст. 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі своєчасного виконання підрядних робіт за договором підряду, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про повернення коштів попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/230/20, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв`язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 01.06.2020 р.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 15.04.2020 була надіслана відповідачу на його офіційну електронну адресу надану позивачем та отримана ним 16.04.2020.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2018 року між державним підприємством Шепетівський ремонтний завод , м. Шепетівка Хмельницька області (надалі за текстом - Позивач , Замовник ) та товариством з обмеженою відповідальністю Башня ЛТД м. Мукачево (надалі за текстом - Відповідач , Виконавець ) було укладено Договір про надання послуг № 12.

За умовами п. 1.1. Виконавець зобов`язується надати Послуги, найменування та вартість яких зазначаються в Актах про надання послуг до цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти надані Послуги оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Загальна сума Договору складається із загальної вартості Послуг, наданих за відповідними Специфікаціями протягом строку дії Договору. (пункт 2.1 Договору).

Акт про надання послуг підписується Сторонами до останнього числа місяця, в якому фактично надавалися Послуги. (пункт 2.2. Договору).

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що Замовник зобов`язаний перерахувати суму, зазначеного в Акті про надання послуг протягом 10 робочих днів з моменту підписання Акту на розрахунковий рахунок Виконавця.

За необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань винна Сторона сплачує іншій Стороні штраф у розмірі 0,5 % від суми відмови (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент відмови), за кожний день відмови. За недотримання строків сплати зазначених в п. 2.3. Договору Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочення (але не більше подвійної о6лікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення. (пункт 4.4, 4.5 Договору).

Пунктами 5.1, 5.2 Договору передбачено, що термін дії Договору встановлюється з моменту його підписання та скріплення печатками і діє в частині надання Послуг до 31.12.2018 року, в частині розрахунків - до повного завершення розрахунків між Сторонами. В разі, якщо жодна зі Сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити Договір за один місяць до його закінчення, Договір вважається пролонгованим ще на один рік.

На виконання умов договору позивач на підставі отриманих рахунків-фактури № 02/2 від 14.01.2019 року, № 02/3 від 16.01.2019 року, № 02/14 від 14.03.2019 року, № 02/15 від 14.03.2019 року за платіжними дорученнями № 398 від 27.02.2019 та № 1513 від 03.05.2019 року перерахував в якості попередньої оплати Виконавцю кошти в розмірі 31 422,00 грн.

За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи Відповідач не виконав зобов`язання згідно умов Договору, а саме не здійснив ремонтно-відновлюваних робіт штоків, передоплату в розмірі 31 422,00 грн. не повернув.

3 метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача, так 29.01.2020 на адресу відповідача направив претензії з вимогою терміново поставити відремонтований товар, або повернути не відремонтований товар та суму попередньої оплати. Крім того 02.03.2020 позивачем направлена вимога відповідачу № 571/3 про повернення коштів. Однак, дані вимоги залишені без відповіді та задоволення, що і стало підставою звернення до суду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Проаналізувавши укладений сторонами Договір про надання послуг №12 від 19.11.2018, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини підпадають під регулювання Глави 33 Господарського кодексу України та нормами глави Цивільного кодексу України.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ДП Шепетівський ремонтний завод на підставі отриманих рахунків-фактури № 02/2 від 14.01.2019 року, № 02/3 від 16.01.2019 року, № 02/14 від 14.03.2019 року, № 02/15 від 14.03.2019 року за платіжними дорученнями № 398 від 27.02.2019 та № 1513 від 03.05.2019 року перерахував Виконавцю кошти в розмірі 31 422,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором, ремонтно-відновлюваних робіт штоків не надав, грошові кошти розмірі 31 422,00 грн. не повернув. Вказані обставини відповідачем у встановлений законом спосіб не спростовано.

Оскільки підрядник не дотримався встановлених договором строків, не довів виконання робіт за договором у визначений договором строк, відповідач внаслідок порушення договірного зобов`язання і вимог статей 525, 526, 625, 629 ЦК України та статті 193 ГК України повинен повернути позивачеві аванс.

За наведених обставин суд вважає за необхідне зазначити про втрату відповідачем права на утримання авансу. Разом із тим суд зауважує, що відповідач (підрядник) не позбавлений права вимагати оплати замовником фактично виконаних робіт на підставі положень статті 853 ЦК України у разі їх надання, або положень статті 849 ЦК України (у разі відмови замовника від договору). Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 16.04.2019 у справі № 910/95/18.

З огляду на що, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 31 422,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню, штраф та три відсотки річних за період прострочки оплати посилаючись на вимоги чинного законодавства та умови договору.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.231 ч.2 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу, вважає його правильним, тому вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Крім того, позивач, просить стягнути з відповідача пеню за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань, що становить 1 871,55 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань винна Сторона сплачує іншій Стороні штраф у розмірі 0,5 % від суми відмови (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент відмови), за кожний день відмови. За недотримання строків сплати зазначених в п. 2.3. Договору Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочення (але не більше подвійної о6лікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення. (пункт 4.4., 4.5 Договору).

Позивачем не доведено та матеріалами справи не встановлено відмови відповідача у виконанні своїх зобов`язань. При цьому, умови договору в частині відповідальності сторін містять альтернативні види забезпечень, а позивачем конкретного способу не визначено, з огляду на що, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення пені в повному обсязі. Окрім того, невиконання відповідачем зобов`язання в частині надання послуг не містить грошового зобов`язання, а відтак, вимога про нарахування такого виду зобов`язання, що визначений пунктом 4.4 Договору, є безпідставною.

З посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути проценти річних в сумі 242,77 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальна сума Договору складається із загальної вартості Послуг, наданих за відповідними Специфікаціями протягом строку дії Договору. (пункт 2.1 Договору).

Акт про надання послуг підписується Сторонами до останнього числа місяця, в якому фактично надавалися Послуги. (пункт 2.2. Договору).

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що Замовник зобов`язаний перерахувати суму, зазначеного в Акті про надання послуг протягом 10 робочих днів з моменту підписання Акту на розрахунковий рахунок Виконавця.

Положення договору про надання послуг № 12 від 19.11.2018 року укладеного між державним підприємством Шепетівський ремонтний завод , м. Шепетівка Хмельницька області та товариством з обмеженою відповідальністю Башня ЛТД м. Мукачево не містять умови про передавання авансу. При цьому, судом вказано позивачу на те, що невиконання відповідачем зобов`язання в частині надання послуг не містить грошового зобов`язання, а відтак, вимога про нарахування трьох відсотків річних на суму неповернутого авансового платежу задоволенню не підлягає.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги державного підприємства Шепетівський ремонтний завод , м. Шепетівка Хмельницька області до товариства з обмеженою відповідальністю Башня ЛТД , м. Мукачево Закарпатська обл. про стягнення суми 35 753,86 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 33 621,54 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються пропорційно задоволених позовних вимог на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 180, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Башня ЛТД (89600, Закарпатська обл., місто Мукачеве, вулиця Молодіжна, будинок 17, квартира 20, код ЄДРПОУ 40638671) на користь державного підприємства Шепетівський ремонтний завод (30400, Хмельницька обл., місто Шепетівка, вулиця Гагаріна, будинок 10, Код ЄДРПОУ 08396724) суму 33 621,54 грн. (тридцять три тисячі шістсот двадцять одну гривню 54 коп.) в т. ч. 31 422,00 грн. попередньої оплати, штраф у сумі 2 199,54 грн., а також суму 1976,63 грн. (одну тисячу дев`ятсот сімдесят шість гривень 63 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 22.07.2020.

Суддя О.Ф. Ремецькі