Рішення

від 21.07.2020 по справі 908/1484/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/83/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2020 Справа № 908/1484/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Махно О.О.,

розглянувши матеріали справи № 908/1484/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Кота Ростислава Миколайовича, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт-Білдінг", ідентифікаційний код юридичної особи 39660618 (69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 4)

про стягнення 33791 грн 23 коп.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Коваль М.О., ордер ЗР № 72056, від 08.06.2020;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Кот Ростислав Миколайович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом вих. № 13/2 від 12.06.2020 (вх. № 1607/08-07/20 від 15.06.2020) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт-Білдінг" 22120 грн 00 коп. основного боргу, 6027 грн 84 коп. пені, 1811 грн 68 коп. 3% річних, 3831 грн 71 коп. інфляційних втрат.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2020 справу № 908/1484/20 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.06.2020 у справі №908/1484/20 позовна заява прийнята судом до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 07.07.2020 о 10 год. 00 хв. Відповідачеві встановлено строк для подання відзиву - до 03.07.2020.

В судовому засіданні 07.07.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Суд відкрив судове засідання з розгляду справи 908/1484/20. Перевірив явку представників сторін. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не надав.

За наслідками судового засідання 07.07.2020 оголошено перерву до 21.07.2020.

В судовому засіданні 21.07.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 525, 526, 536, 543, 554, 611, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 147, 216 Господарського кодексу України, ст. ст. 2, 4, 5, 11, 20, 80, 162 ГПК України та обґрунтовано порушенням умов договору № 16/05/2017 від 18.05.2017.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзив не надав.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила). Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил). Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи викладене, не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

30.06.2020 до Господарського суду Запорізької області повернулось поштове повідомлення з відміткою про вручення ТОВ "Вайт-Білдінг" 25.06.2020 поштового відправлення (ухвали про відкриття провадження у цій справі).

Таким чином, відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 21.07.2020 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18.05.2017 Фізичною особою-підприємцем Котом Ростиславом Миколайовичем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вайт-Білдінг" (замовник) укладено договір № 16/05/2017 (далі договір № 16/05/2017).

Відповідно до п. 1.1. договору № 16/05/2017 виконавець зобов`язується забезпечити замовника автогідропідйомником ПАГ-26 (надалі техніка), а замовник зобов`язується оплатити надані послуги.

Згідно із п. 4.1 договору № 16/05/2017 оплата здійснюється згідно рахунків-фактур у відповідності до протоколу договірних цін вартості послуг будівельної техніки, який є невід`ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору його сторонами був підписаний Протокол погодження договірної ціни по договору № 16/05/2017 від 18.05.2017 року на надання техніки в сумі 460 грн. без ПДВ за одну годину роботи техніки.

Пунктом 8.1 договору № 16/05/2017 визначено. що він набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правовідносини сторін у даній справі врегульовані договором № 16/05/2017 про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивачем були надані відповідачу послуги автопідіймача, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 193 від 29.12.2017, що підписаний сторонами договору та виставлено рахунок-фактура № 193 від 15.12.2017 року на оплату послуг на загальну суму 33 120 грн., заперечень щодо отримання якого відповідачем під час підписання 29.12.17 акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 193 не висловлено.

Пунктом 4.3. договору № 16/05/2017 закріплено, що оплата здійснюється на розрахунковий рахунок позивача у 5-ти денний термін з моменту отримання рахунку на оплату та оформлених актів виконаних робіт.

Отже грошове зобов`язання відповідачем порушено з 04.01.2018.

01 серпня 2018 року ТОВ "Вайт-Білдінг" було частково сплачена заборгованість за договором № 16/05/2017 в сумі 11000 грн. згідно банківськї виписки від 01.08.2018.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 2. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказів не отримання, або несвоєчасного отримання рахунків, конкретно визначений порядок пред`явлення яких, договором не передбачено, відповідачем не надано. Доказів не погодження із ціною послуг за актами та рахунками, не прийняття послуг, тощо, сторонами також не надано. Підписаний акт акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 193 свідчить про прийняття виконання зобов`язань відповідачем та отримання останнім всіх документів необхідних для їх оплати.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими, правомірно заявленими та підтвердженими документально вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 22120 грн 00 коп. основного боргу.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.3 договору № 16/05/2017 поставки передбачено, що за порушення сторонами строків виконання зобов`язань за договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаних зобов`язань за даним договором за кожен день прострочення.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування пені обчислюється від настання строку виконання зобов`язання. Порядок обчислення цього строку не може бути змінений сторонами, оскільки він встановлений законодавством. Сторони можуть змінити тільки тривалість періоду нарахування пені, а не початок його обрахунку.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов`язань підлягають частковому задоволенню в сумі 5420, 79 грн. за період з 04.01.2018 по 03.07.2018.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням норм ст. 625 Цивільного кодексу України, за період прострочення з 04.01.2018 по 12.06.2020, та здійснений судом перерахунок за допомогою ІПС "Законодавство", суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1808 грн 06 коп. 3% річних та 3831,71 грн. втрат від інфляції.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт-Білдінг", ідентифікаційний код юридичної особи 39660618 (69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 4) на користь Фізичної особи-підприємця Кота Ростислава Миколайовича, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) 22120 (двадцять дві тисячі сто двадцять) грн. основного боргу, 5420 (п`ять тисяч чотириста двадцять) грн. 79 коп. пені, 1808 (одна тисяча вісімсот вісім) грн. 06 коп. 3% річних, 3831 (три тисячі вісімсот тридцять одна) грн. 71 коп. втрат від інфляції, 2064 (дві тисячі шістдесят чотири) грн. 01 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 607 (шістсот сім) грн. 05 коп. пені, 3 (три) грн. 62 коп. 3% річних та 37 (тридцять сім) грн. 99 коп. судового збору в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 22.07.20.

Суддя А.О. Науменко