Рішення

від 22.07.2020 по справі 910/7108/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2020Справа № 910/7108/20 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін ЛТД", м. Київ

до Приватного підприємства "Курортне ІІ", м. Київ

про розірвання договору та повернення майна, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.05.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубін ЛТД" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про розірвання Договору міни майна виробничого призначення від 03.03.2020 року, укладеного з Приватним підприємством "Курортне ІІ" (відповідач) та повернення у власність позивача: під`їзної колії зі стрілочним переводом та вантажно-розвантажувальним місцем; довжина - 132,7 м; призначена для вивезення вантажів на зовнішню сітку залізниць AT Укрзалізниця ; примикає стрілкою № 73 до під`їзної колії - вітка № 16 (колія №33) при ст. Васильків, 1 регіональної філії Південно-Західної залізниці ; межа з коліями AT Укрзалізниця - стик рамної рейки стрілочного переводу №73; довжина під`їзної колії без стрілочних переводів і баластної призми - 101,67 м; ділянка колії зайнята стрілочними переводами - 31,03 м; довжина рейок без стрілочних переводів - 203,34 м; кількість стрілочних переводів - 1 од.(ручний); накладки 6-тидирні - 18 од.; болти стикові, гайки, граверні шайби - 51 (компл.); шпали дерев`яні - 197 од.; підкладки дерев`яних шпал - 394 од.; костилі - 1970 од.; стяжки - 9 од.; кількість шпал на 1 км - 1695 од.; тип кріплення на дерев`яних шпалах - ДО ; матеріал баластного шару - щебінь; товщина баластного шару - 25 од.; наявний знак Межа під`їзної колії , ПК 0+00,0; наявний граничний стовпчик стрілочного переводу №73, ПКО+51,3; переїзди, технологічні проїзди, негабаритні місця - відсутні; рік будівництва під`їзної колії - 1986р. по тупиковій схемі; відстань від вісі пасажирської будівлі ст. Васильків-1 до стрілки примикання складає 2379,5 м; загальний вантажообіг - 600 вагонів/рік; колія розташована на насипу висотою 2 м; ширина земляного полотна, на якому розташована колія - 5,4 м; ґрунт насипу - місцевий; відвід води - в пониженні місця рельєфу; на колії наявна залізобетонна труба отвором 1,5x1,5 м на ПК0+86,0, довжиною 8 м. (стан - добрий); розпорядча станція під`їзної колії - ст. Васильків, 1 регіональної філії Південно-Західної залізниці ; на колії можуть обертатися локомотиви та вагони залізниці зі швидкістю відповідно до ПТЕ; використання колії до укладення цього Договору - отримання цементу; стан під`їзної колії - задовільний, може використовуватися за цільовим призначенням; місцезнаходження: Київська область, Васильківський район, с.м.т. Калинівка, вул. Залізнична, 172.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано умови Договору міни майна виробничого призначення від 03.03.2020 року в частині передачі позивачу визначеного сторонами майна, у зв`язку з чим позивач просить повернути передане відповідачу майно за вказаним Договором.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями встановлено, що справу №910/7108/20 передано судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 року у справі №910/7108/20 позовну заяву б/н від 21.05.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін ЛТД" було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.

04.06.2020 року позивачем до суду була подана заява про усунення недоліків позовної заяви.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105473276786 не отримав ухвалу суду від 09.06.2020 про відкриття провадження у справі.

Проте, 18.06.2020 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в обмін на колію відповідач повинен був передати позивачу кран Palfinger, який відповідач планував купити у іншого промислового підприємства, проте через недостатність коштів із-за скрутної ситуації в державі, через зменшення обсягів замовлень виникла затримка. В результаті зазначеного відповідач вирішив або продати, або демонтувати колію, а на виручені кошти придбати кран. Відповідач у відзиві також зазначив, що він має всі права на колію, оскільки між сторонами існує домовленість, а оскільки дія договору не скінчилась, тому відповідач виконає свої зобов`язання як тільки буде мати для цього необхідний оборотний капітал.

26.06.2020 року відповідачем подано до суду клопотання про прискорення в розгляді даної справи та оперативно розглянути її на користь відповідача.

Правом на подання відповіді на відзив позивач, у встановлений судом строк, не скористався.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що сторони обізнані про перебування в провадженні Господарського суду міста Києва даної справи, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2009 року між позивачем (покупець) та Приватним підприємством Торговельна компанія Енергія (продавець) укладено Договір купівлі-продажу майна №14(09)-М, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати майно, що перелічене у додатку №1 до цього Договору, яке розташоване за адресою: Київська область, Васильківський район, с.м.т. Калинівка, вул. Залізнична, 172, який належить йому на праві приватної власності покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього на умовах цього Договору.

Додатком №1 до Договору купівлі-продажу майна №14(09)-М від 04.08.2009 року встановлено, що продавець передав, а покупець прийняв майно, яке розташоване за адресою: Київська область, Васильківський район, с.м.т. Калинівка, вул. Залізнична, 172, а саме:

- скважина-резервуар для води, h-100м, в кількості 1 шт, за ціною 65 309,44 грн;

- трансформаторна підстанція ТП 10/0-120 №589, в кількості 1 шт, за ціною 53 215,05 грн;

- автомобільна вісова вантажопідйомністю 90 тонн, в кількості 1 шт, за ціною 146 561,18 грн;

- під`їзний залізничний шлях довжиною 132,7 м зі стрілочним переводом та погрузочно-розгрузочним місцем, в кількості 1 шт, за ціною 71 996,84 грн.

В подальшому, 03.03.2020 року між позивачем (сторона-1) та відповідачем (сторона-2) було укладено Договір міни майна виробничого призначення (надалі - Договір, спірний правочин), відповідно до п. 1.1. якого сторона-1 зобов`язується передати стороні-2 у власність майно з характеристиками наведеними у цьому Договорі, а сторона-2 зобов`язується у строк, встановлений в цьому Договорі, передати в обмін стороні-1 у власність інше майно, характеристики якого встановлюються сторонами в цьому Договорі.

Відповідно до п. 2.1. Договору сторона-1, згідно з умовами цього Договору, передає в момент підписання цього Договору та, відповідного Акту приймання-передачі, у власність стороні-2 наступне рухоме майно, яке знаходиться у власності сторони-1:

- під`їзна колія зі стрілочним переводом та вантажно-розвантажувальним місцем;

- довжина - 132,7 м;

- призначена для вивезення вантажів на зовнішню сітку залізниць AT Укрзалізниця ;

- примикає стрілкою № 73 до під`їзної колії - вітка № 16 (колія №33) при ст. Васильків, 1 регіональної філії Південно-Західної залізниці ;

- межа з коліями AT Укрзалізниця - стик рамної рейки стрілочного переводу №73;

- довжина під`їзної колії без стрілочних переводів і баластної призми - 101,67 м;

- ділянка колії зайнята стрілочними переводами - 31,03 м;

- довжина рейок без стрілочних переводів - 203,34 м;

- кількість стрілочних переводів - 1 (ручний);

- накладки 6-тидирні - 18 од.;

- болти стикові, гайки, граверні шайби - 51 (компл.);

- шпали дерев`яні - 197 од.;

- підкладки дерев`яних шпал - 394 од.;

- костилі - 1970 од.;

- стяжки - 9 од.;

- кількість шпал на 1 км - 1695 од.;

- тип кріплення на дерев`яних шпалах - ДО ;

- матеріал баластного шару - щебінь;

- товщина баластного шару - 25 од.; наявний знак Межа під`їзної колії , ПК 0+00,0;

- наявний граничний стовпчик стрілочного переводу №73, ПКО+51,3;

- переїзди, технологічні проїзди, негабаритні місця - відсутні;

- рік будівництва під`їзної колії - 1986р. по тупиковій схемі;

- відстань від вісі пасажирської будівлі ст. Васильків-1 до стрілки примикання складає 2379,5 м;

- загальний вантажообіг - 600 вагонів/рік;

- колія розташована на насипу висотою 2 м;

- ширина земляного полотна, на якому розташована колія - 5,4 м;

- ґрунт насипу - місцевий;

- відвід води - в пониженні місця рельєфу;

- на колії наявна залізобетонна труба отвором 1,5x1,5 м на ПК0+86,0, довжиною 8 м. (стан - добрий);

- розпорядча станція під`їзної колії - ст. Васильків, 1 регіональної філії Південно-Західної залізниці ;

- на колії можуть обертатися локомотиви та вагони залізниці зі швидкістю відповідно до ПТЕ;

- використання колії до укладення цього Договору - отримання цементу;

- стан під`їзної колії - задовільний, може використовуватися за цільовим призначенням;

- місцезнаходження: Київська область, Васильківський район, с.м.т. Калинівка, вул. Залізнична, 172.

Вартість майна, згаданого в цьому розділі Договору, на момент укладення цього Договору, погоджена сторонами і складає - 171 352,00 грн, що відповідає ринковій вартості даного майна. Сторона-1 підтверджує, що вказана колія належить їй на праві приватної власності згідно з Договором купівлі-продажу майна №14(09)-М від 04.08.2009 р, який було укладено між стороною-1 цього Договору та ПП Торгівельна компанія Енергія , згідно з яким ПП Торгівельна компанія Енергія (Продавець) відчужило, а ТОВ Фірма Рубін ЛТД (Покупець) набуло у власність майно, перелічене у Додатку №1 до Договору купівлі- продажу майна №14(09)-М від 04.08.2009 р., а саме: скважину-резервуар для води (h= 100 ш); трансформаторну підстанцію ТГ1 10/0-120 №589; автомобільну вісову (вантажопідйомність - 90 тонн); під`їзний залізничний шлях довжиною 132.7 м зі стрілочним переводом та погрузочно-розгрузочним місцем. (п.п. 2.2., 2.3. Договору).

У відповідності до п. 3.1. Договору сторона-2, згідно з умовами цього Договору передає в строк до 15.04.2020 р. стороні-1 наступне рухоме майно:

- стаціонарний кран-маніпулятор PALFINGER PK16000L з грейфером та ротатором;

- рік випуску - 1999;

- вантажопід`ємність - 6,1 тонн;

- стан майна - потребує капітального ремонту, після чого може використовуватися за цільовим призначенням згідно з результатами тех. огляду;

- потребує: доукомплектування масляним баком, високим сидінням для оператора, правою гідравлічною опорою, електронним обмежувачем;

- не є транспортним засобом;

- місцезнаходження: м. Київ, вул. Бакуніна, 1, промислова зона, гаражний бокс 245 Е .

Вартість майна, згаданого в цьому розділі Договору, без капітального ремонту та доукомплектування, на момент укладення цього Договору, погоджена Сторонами і складає - 99 345,00 грн, що відповідає ринковій вартості даного майна. Вартість майна, згаданого в цьому розділі Договору, після капітального ремонту, доукомплектування та на момент передачі майна Стороні-1, погоджена Сторонами і складає - 171 352,00 грн, що відповідає ринковій вартості даного майна. (пункти 3.2., 3.3. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору сторона-1 має право отримати у власність, в строк до 15.04.2020, від сторони-2 відремонтоване шляхом проведення капітального ремонту та доукомплектоване стороною-2 майно, визначене в розд. 3 цього Договору.

В свою чергу, відповідно до п. 6.5. Договору, сторона-2 зобов`язана передати у власність сторони-1 майно, згадане в розд. 3 цього Договору, в строк - до 15.04.2020, підписавши відповідний Акт приймання-передачі майна і лише за умови проведення капітального ремонту та доукомплектування майна стороною-2.

На виконання умов Договору між позивачем, як стороною-1, та відповідачем, як стороною-2, було складено Акт приймання-передачі під`їзної колії від 03.03.2020 року, за яким сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла майно, зазначене в п. 2.1. Договору.

Також сторонами підписано Допуск до початку експлуатації та використання майна (під`їзної колії) від 05.03.2020 року, відповідно до якого сторони підтвердили, що сторона-1 надала, а сторона-2 отримала повний допуск до використання під`їзної колії, переданої сторні-2 за Актом приймання-передачі під`їзної колії від 03.03.2020 року. Сторонами підтверджено, що стороною-1 повністю виконано вимоги Договору.

Надалі, позивачем та відповідачем було складено Акт огляду майна - стаціонарного крана-маніпулятора Palfinger PK16000L від 04.03.2020 року. У зазначеному акті сторони встановили, що кран потребує капітального ремонту, після чого може використовуватися за цільовим призначенням згідно з результатами тех. Огляду. Вартість крана-маніпулятора без капітального ремонту та доукомплектування складає 99 345,00 грн, а після ремонту та доукомплектування - 1714 352,00 грн.

Також, в пункті 6 вказаного Акту огляду майна - стаціонарного крана-маніпулятора Palfinger PK16000L від 04.03.2020 року стороною-2 підтверджено, що нею буде виконано капітальний ремонт та доукомплектування крана-маніпулятора до 15.04.2020 року з подальшою передачею вказаного майна у власність сторони-1 згідно з Договором.

11.03.2020 року позивач надав відповідачеві лист з вимогою забезпечити 12.03.2020 позивачу можливість оглянути кран та перевірити хід ремонтних робіт щодо його відновлення та доукомплектування.

У відповідь відповідач листом вих. №13/03-20 від 13.03.2020 року повідомив позивача, що не зміг забезпечити допуск для огляду крану, оскільки маніпулятор знаходився на спец. СТО, а також запропонував позивачу оглянути кран 16.03.2020 року та повідомив, що до цієї дати на кран будуть встановлені сидіння та бачок.

Як зазначає позивач, 16.03.2020 року він також не зміг оглянути кран, оскільки його не було допущено до вказаного огляду.

21.03.2020 року відповідач надав позивачу лист, в якому вказав, що йому не зрозумілі причини, з яких позивачеві в черговий раз не було надано можливості оглянути кран та йому не відомо чому були зачинені ворота. Відповідач також вказав, що даних по проведеним роботам надати не може, оскільки ремонт здійснюється не через офіційний сервіс. У вказаному листі також зазначено, що відповідач розуміє наслідки невиконання договору щодо того, що необхідно буде повернути колію. Повідомив позивача, що кран передасть 01.04.2020 року.

Однак, як зазначено в позові, станом на 01.04.2020 року, кран не було передано позивачеві.

05.04.2020 року позивач листом №05/04-2020р звернувся до відповідача, та просив останнього надати таку інформацію: які капітальні ремонтні роботи проведені по крану-маніпулятору, чи розпочато доукомплектування крану і якщо так , яким обладнанням доукомплектовано кран, чи буде вказані роботи закінчено в строк та коли передано кран у власність позивача.

08.04.2020 року позивач листом №18/04-2020р попередив відповідача, що буде змушений розірвати Договір та вимагати повернення колії у випадку непередачі крану-маніпулятора.

31.04.2020 року листом №31/04-20 відповідач повідомив позивача, що кран не доукомплектовано, ремонтні роботи плануються після 20.05.2020 року при умові наявності коштів. Відповідач також зазначив, що Договір діє доти, доки останній його не виконає.

Оскільки відповідач не передав позивачеві кран-маніпулятор, позивач вважає вказане безумовним порушенням своїх прав та інтересів, і вбачає в цьому законну підставу для розірвання Договору міни і для повернення під`їзної колії у власність позивача, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що невиконання умов Договору сталось не звини останнього, а через недостатність коштів із-за скрутної ситуації в державі та через зменшення обсягів замовлень. Оскільки колія за актом була передана у власність відповідача, а Договір діятиме доки відповідачем не буде переданий позивачу кран, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін ЛТД" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Також згідно із ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, за істотної зміни обставин (аналогічна правова позиція викладена зокрема у постановах КГС від 04.04.2018 у справі № 910/12154/16, від 17.04.2018 у справі № 927/763/17).

Як підтверджено матеріалами справи, предметом Договору, укладеного між сторонами є обмін майном між ними.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 5.1. та п. 6.5. Договору позивач має право отримати у власність, в строк до 15.04.2020, від відповідача відремонтоване шляхом проведення капітального ремонту та доукомплектоване відповідачем майно, а відповідач зобов`язаний передати у власність позивача майно в строк до 15.04.2020, підписавши відповідний Акт приймання-передачі майна і лише за умови проведення капітального ремонту та доукомплектування майна стороною-2.

Як підтверджено матеріалами справи, що не заперечно відповідачем, майно, у строк визначений Договором, відповідачем позивачу передано не було.

Більше того, гарантій щодо отримання позивачем передбаченого умовами Договору майна матеріали справи не містять, оскільки відповідно до пояснень відповідача вказане майно ще навіть не придбане останнім.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором міни.

Відповідно до ст. 715 ЦК України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін (ч.2 ст. 715 ЦК України).

Частиною 4 ст. 715 ЦК України визначено, що право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 716 ЦК України, до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

При цьому, згідно ч.1 ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Частиною 1 ст.663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Статтею 664 ЦК України встановлено обов`язок продавця передати товар покупцеві, який згідно з ч.1 вказаної статті вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. При цьому, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

З огляду на обставини справи та докази по справі, відповідач не виконав вимоги ст. 664 ЦК України.

Відповідно до п. 3.5. Договору, відповідач підтвердив перед позивачем, що вказане в розділі 3 договору міни майно, на момент укладення договору, належить відповідачеві на праві приватної власності відповідно до Договору купівлі-продажу №11-пр від 20.07.16 р.

Однак, як вже було зазначено вище, суд встановив, при аналізі доказів по справі, що на момент укладення договору міни стаціонарний кран не належав відповідачеві на праві власності, оскільки через відсутність оборотних коштів відповідач не міг придбати його у іншого підприємства. Більш того, вказані факти відповідач визнає у власному відзиві на позов.

Доказів, які б спростовували вищенаведене, відповідач суду не надав. Обставинами справи вказане також не спростовується.

Згідно з умовами Договору, а саме п.1.2., як вже зазначалось вище, право власності на обмінюване майно переходить до сторін договору не одночасно.

Відповідно до обставин даної справи, позивач передав колію відповідачеві одночасно з підписанням договору міни та акту приймання-передачі колії (п. 2.1. Договору).

Кран-маніпулятор повинен був бути переданий відповідачем позивачеві в строк до 15.04.2020, чого, як вже було вказаного, відповідач не зробив до сьогоднішнього дня.

В той же час, п. 8.2. Договору сторони передбачили, що у випадку не виконання відповідачем вимог п. 6.1. Договору належним чином, потреба в обміні для позивача відпадає і договір розривається за її першою вимогою.

Таким чином, сторони добровільно погодили ту обставину, що невиконання відповідачем свого зобов`язання з передачі майна в строк до 15.04.2020 року у відремонтованому та доукомплектованому стані тягне за собою наслідки у вигляді розірвання Договору.

Відповідно до висновку, який міститься у Постанові Верховного Суду від 07.08.2018 р. у справі №910/7981/17, з урахуванням ст. 651 Цивільного кодексу України, розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Суд зазначає, що договір міни майна виробничого призначення, укладений 03.03.2020 року між позивачем та відповідачем, не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, що підтверджується в тому числі відомостями із Єдиного державного реєстру судових рішень, на момент розгляду даної справи, з огляду на його зміст, є чинним, діючим і таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на правовий висновок, що міститься в Постанові Верховного Суду від 18.11.2019 року у справі №910/16750/10, навіть закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України.

В даній справі строк дії Договору було погоджено сторонами - до повного виконання позивачем та відповідачем своїх зобов`язань за ним.

Щодо тверджень відповідача про те, що Договір буди діяти доки ним не буде переданий кран-маніпулятор позивачу, то вони спростовуються матеріалами справи та пунктами підписаного сторонами Договору, яким визначено чіткі межі його виконання, без зазначення можливості відступлення від них.

Враховуючи зміст ст. 652 Цивільного кодексу України, Суд зазначає, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Водночас підставою для зміни істотних умов договору, можуть бути лише обставини, що виникли після його підписання та впливають на виконання зобов`язання сторін за договором.

Позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року №910/23585/17.

Вимогами процесуального закону, закріпленими у статті 237 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язковість вирішення при ухваленні рішення питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму слід застосовувати до цих правовідносин.

Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.

Зокрема, за змістом рішення Європейським судом з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні цього ж суду у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово наголошував на тому, що кран-маніпулятор не відремонтований та недоукомплектований, більше того, його ремонт можливий лише в тому випадку, коли підприємство відповідача матиме на це кошти.

Отже, в момент укладення Договору сторони виходили з інших обставин та їх зміна зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

Фактичне виконання відповідачем договору з порушенням визначених строків порушило співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору.

Аналізуючи доведеність наявності вищенаведених умов для розірвання договору, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Підприємництво здійснюється на власний ризик, при цьому відповідний ризик може бути зумовлений не лише суб`єктивними, тобто залежними від волі суб`єкта господарювання, чинниками, а й такими факторами (обставинами), які виникають (настають) з об`єктивних, незалежних від нього причин.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України ).

Таким чином, зазначені відповідачем обставини скрутного становища та тимчасової відсутності у підприємства коштів на ремонт крана-маніпулятора не можуть бути покладені в основу обґрунтованості підстав порушення прав позивача на отримання очікуваного згідно Договору майна.

Відповідно до ст. 716 Цивільного кодексу України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. (ст. 666 Цивільного кодексу України).

Таким чином, враховуючи істотне порушення відповідачем умов Договору, беручи до уваги п. 8.2. Договору, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що Договір підлягає розірванню, а тому позовні вимоги в цій частині вважаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, умовами Договору, зокрема, пунктом 6.6. встановлено, що у разі невиконання вимог Договору, а також, у випадку невідповідності майна, згаданого в розд. 3 цього Договору його умовам, погодженим сторонами, відповідач негайно зобов`язаний повернути майно, згадане в розд. 2 Договору, у власність позивача.

У зв`язку із розірванням Договору відповідач втрачає статус власника майна і зобов`язаний повернути його позивачу.

Судом перевірено належність під`їзної колії на праві приватної власності позивачу на момент укладення Договору.

Як вже зазначалось вище, відповідно до Договору купівлі-продажу майна №14(09)-М від 04.08.2009 р., який було укладено між позивачем (як покупцем) та ПП Торгівельна компанія Енергія (як продавцем), ПП Торгівельна компанія Енергія (продавець) відчужило, а ТОВ Фірма Рубін ЛТД (покупець) набуло у власність майно, перелічене у додатку №1 до договору купівлі-продажу майна №14(09)-М від 04.08.2009 р., а саме: скважину-резервуар для води (h=100 m); трансформаторну підстанцію ТП 10/0-120 №589; автомобільну вісову (вантажопідйомність - 90 тонн); під`їзний залізничний шлях довжиною 132,7 м зі стрілочним переводом та погрузочно-розгрузочним місцем.

Таким чином, дослідивши вказаний договір купівлі-продажу з усіма додатками до нього, суд зазначає, що на момент укладення Договору під`їзна колія довжиною 132,7 м зі стрілочним переводом та погрузочно-розгрузочним місцем належала на праві приватної власності позивачу.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, відповідно до практики Європейського Суду, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), правовий захист порушених прав та законних інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, повинен бути ефективним.

Зокрема, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним .

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до ч.1 ст. 697 ЦК України, договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Згідно з положеннями Договору, сторонами було погоджено, що позивач передає під`їзну колію із своєї власності у власність відповідача, що підтверджується окрім договору підписанням сторонами відповідного акту приймання-передачі колії та допуску до ї експлуатації. Вказане було реалізовано за умови, що відповідач здійснить зустрічне виконання зобов`язань за договором міни у строк - до 15.04.2020 року.

Позивач, як це випливає із обставин справи, не убезпечив себе відповідним застереженням в договорі міни, з огляду на зміст ст. 697 ЦК України.

Проте, враховуючи, що відповідачем порушено як вимоги Договору, так і вимоги чинного законодавства України, керуючись ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою однією із засад господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суд вважає за необхідне повернути у власність позивачу зазначене в позові майно та задовольнити позовні вимоги повністю в цій частині.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні, зокрема, того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування обставин, викладених у позові ТОВ Фірма Рубін ЛТД .

Так, відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд звертає увагу на те, що хоча поняття обґрунтованого рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку повинен обґрунтувати свої висновки з посиланням на відповідні докази.

Аналогічні правові висновки викладені в Постанові Верховного Суду від 18.11.2019 р. у справі №910/16750/18.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги в справі №910/7108/20 підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 672,28 грн, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір міни майна виробничого призначення від 03.03.2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Рубін ЛТД (код ЄДРПОУ 23242237, адреса: 03142, м. Київ, просп. Палладіна, буд. 18/30, к. 29) та Приватним підприємством Курортне II (код ЄДРПОУ35822766, адреса: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23, оф. 918).

3. Повернути у власність Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Рубін ЛТД (код ЄДРПОУ 23242237, адреса: 03142, м. Київ, просп. Палладіна, буд.18/30, к. 29) під`їзну колію зі стрілочним переводом та вантажно-розвантажувальним місцем; довжина - 132, 7 м; призначена для вивезення вантажів на зовнішню сітку залізниць АТ Укрзалізниця ; примикає стрілкою № 73 до під`їзної колії - вітка № 16 (колія №33) при ст. Васильків, 1 регіональної філії Південно-Західної залізниці ; межа з коліями АТ Укрзалізниця - стик рамної рейки стрілочного переводу №73; довжина під`їзної колії без стрілочних переводів і баластної призми - 101, 67 м; ділянка колії зайнята стрілочними переводами - 31, 03 м; довжина рейок без стрілочних переводів - 203, 34 м; кількість стрілочних переводів - 1 од.(ручний); накладки 6-тидирні - 18 од.; болти стикові, гайки, граверні шайби - 51 (компл.); шпали дерев`яні - 197 од.; підкладки дерев`яних шпал - 394 од.; костилі - 1970 од.; стяжки - 9 од.; кількість шпал на 1 км - 1695 од.; тип кріплення на дерев`яних шпалах - ДО ; матеріал баластного шару - щебінь; товщина баластного шару - 25 од.; наявний знак Межа під`їзної колії , ПК 0+00,0; наявний граничний стовпчик стрілочного переводу №73, ПК0+51,3; переїзди, технологічні проїзди, негабаритні місця - відсутні; рік будівництва під`їзної колії - 1986 р. по тупиковій схемі; відстань від вісі пасажирської будівлі ст.Васильків-1 до стрілки примикання складає 2379,5 м; загальний вантажообіг - 600 вагонів/рік; колія розташована на насипу висотою 2 м; ширина земляного полотна, на якому розташована колія - 5,4 м; ґрунт насипу - місцевий; відвід води - в пониженні місця рельєфу; на колії наявна залізобетонна труба отвором 1,5х1,5 м на ПК0+86,0, довжиною 8 м (стан - добрий); розпорядча станція під`їзної колії - ст. Васильків, 1 регіональної філії Південно-Західної залізниці ; на колії можуть обертатися локомотиви та вагони залізниці зі швидкістю відповідно до ПТЕ; використання колії до укладення цього Договору - отримання цементу; стан під`їзної колії - задовільний, може використовуватися за цільовим призначенням; місцезнаходження: Київська область, Васильківський район, с.м.т. Калинівка, вул. Залізнична, 172.

4. Стягнути з Приватного підприємства Курортне II (код ЄДРПОУ35822766, адреса: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23, оф. 918) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Рубін ЛТД (код ЄДРПОУ 23242237, адреса: 03142, м. Київ, просп. Палладіна, буд.18/30, к.29) суму судового збору в розмірі 4 672,28 грн (чотири тисячі шістсот сімдесят дві гривні 28 копійок).

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов